§ 7. Митні платежі

Митні платежі бувають двох видів: державне мито і мито,

що стягується митницями на кордоні держави.

Державне мито являє собою плату, що стягується за вчи-

нення юридичне значущих дій уповноваженими на те компе-

тентними органами в інтересах юридичних і фізичних осіб та

видачу їм відповідних документів, що мають правове значення.

Особливості застосування механізму державного мита регулю-

ються Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р.

,№ 7-493 «Про державне мито» з багатьма доповненянми, які

•(Вносяться майже щорічно.

Платниками державного мита виступають юридичні і фізичні

особи, що звертаються до відповідних органів та в інтересах

яких останні здійснюють значущі дії і видають документи, які

це підтверджують. Об'єктом обкладання виступають певні дії, з

яких стягується державне мито (подача в суд позовних заяв,

касаційних скарг, здійснення нотаріальних дій, реєстрація актів

громадянського стану, оформлення документів на право виїзду

за кордон і запрошення в Україну громадян інших держав, ви-

дача паспортів, прописка тощо. Ставки державного мита виз-

начаються декількома методами:

— у відсотках (до ціни договору, вартості майна, позову

і т.ін.);

— в твердих сумах:

а) в абсолютних грошових сумах;

Глава 14. Правовий режим неподаткових платежі» до бюджету 269

б) в сумах, обчислених у відповідних частинах до офіційно

встановлених величин (мінімальна заробітна плата, неоподат-'

ковуваний мінімум заробітної плати).                     ,

Перелік ставок державного мита являє собою досить про-

сторий список, оскільки встановлюється по відношенню конк-

ретних видів об'єктів обкладання (дій, що вчиняються). Сплата

мита може здійснюватися в декількох формах:

а) готівкою:

— безпосередньо в національній валюті;

— в іноземній валюті, перерахованій за курсом Національ-

ного банку України;

б) перерахуванням через установи банків сум мита із ра-

хунків платників;

в) митними марками.

Досить широко представлена система пільг, використову-

ваних як по відношенню до юридичних, так і по відношенню

до фізичних осіб (при подачі позову про стягнення аліментів;

засвідчення заповітів і договорів дарування майна на користь

держави; інваліди І і II групи, Пенсійний фонд України тощо).

Особливістю державного мита, на відміну від податків, є

можливість сплати в іноземній валют. Якщо податки сплачу-

ються тільки в національній валюті України, то державне мито

може сплачуватися і в іноземні валюті (позови, подані до суду

чи арбітражного суду по відношенню до об'єктів, що оціню-

ються в іноземній валюті, або за дії і операції в іноземній ва-

люті).

Мито, що стягується митницею, входить в систему митних

платежів, що являють собою всі види зборів, відрахувань, пла-

тежів при перетині митного кордону держави. Систему митних

платежів можна поділити на дві групи:

1. Основні — обов'язкові платежі, що стягуються в більшості

випадків при перетинанні митного кордону та стягуються із

суб'єктів, що не характеризуються специфічними особливос-

тями:

ч.— мито, що стягується митницею;

— митні збори за митне оформлення;

'яі^. непрямі податки, що стягуються в подібних ситуаціях

(податок на добавлену вартість, акцизний збір).

2. Податкові — митні платежі, що стягуються з платників

за додатково надані послуги чи дії, або що характеризують плат-

270 Особлива частина

ника, що відрізняється специфічними особливостями (за збе-

рігання товарів, збори за митний супровід вантажів, збори за

видачу ліцензій, плата за участь в митних аукціонах тощо.

Величезна кількість коштів, що надходять за рахунок ос-

новних митних платежів, пов'язана з нарахуванням мита, по-

датку на додану вартість і акцизного збору.

Систему основних митних платежів доповнюють збори, за

митне оформлення та зберігання. Збори за митне оформлення

стягуються в національній та іноземній валюті. Державний мит-

ний комітет має право коригувати механізм застосування да-

них зборів (зменшувати їх розміри, звільняти від сплати, зміню-

вати валюту сплати зборів). Збори за зберігання товарів на мит-

них складах та інших, якими володіють митні органи, носять

тимчасовий характер. Розміри їх визначаються Державним ко-

мітетом на підставі середньої вартості наданих послуг. З дозво-

лу і під контролем митного органу товари протягом трьох років

можуть знаходитися на митному складі, де по відношенню до

них можуть здійснюватися дії по підготовці до продажу та транс-

портуванню. Митний склад — режим, при якому товари, пере-

міщені через митний кордон, зберігаються під митним контро-

лем без стягнення митних платежів.

Додаткові митні платежі складають систему зборів, регулю-

ючих сплату при різних митних режимах. Особливості їх на-

числення регулюються Державним митним комітетом.

Мито — вид митного платежу, що стягується з товарів, які

переміщуються через митний кордон держави (ввозяться, ви-

возяться або слідують транзитом). Поряд із чисто фіскальни-

ми, мито виконує як стимулюючу, так і захисну функції. Захис-

на функція мита припускає формування бар'єрів, що перешкод-

жають проникненню на територію держави товарів, більш

конкурентоздатних по відношенню до національних, або про-

сто тих, в яких не зацікавлена держава.

Мито має багато спільного з непрямими податками і перш

за все з акцизним збором:

— як і акциз, сплачується в кінцевому результаті за рахунок

споживача;

— збільшує ціну товару, включаючись в неї на стадії фор-

мування ціни реалізації;                                 ;

Глава 14. Правовий режим неподаткових платежів до бюджету 271

— контроль за правильністю сплати як акциза, так і мита

здійснюється податковими органами (в широкому розумінні

слова).

Ряд відмінностей, і передусім умовний характер мита — пе-

ретин митного кордону — не дозволяє віднести його до по-

датків.

Диференціація видів мита, що стягується митницями, може

здійснюватися за декількома критеріями. Так, за характером

направленості товарів, що переміщуються, об'єктів мито по-

діляється на:

а) ввізне; б) вивізне; в) транзитне.

Платником мита є особи, які ввозять або переміщують то-

вари через митний кордон держави. Специфікою платника в

даній ситуації є те, що їм може бути як власник товару, так і

уповноважена особа (декларант)., На відміну від податкового

регулювання, тут можлива передача обов'язку по сплаті мит-

них платежів іншій особі, що не має відношення до товару.

При характеристиці платника мито поділяється на,:

а) що сплачується юридичними особами;

б) що сплачується фізичними особами. В цьому випадку

досить суттєво розрізняються ставки мита в залежності від цілі

використання товару, що ввозиться: для особистого користу-

вання (ставки відносно невеликі) або виробничого (рівень ста-

вок вище).

Об'єкт обкладання митом становить митну вартість товарів,

що переміщуються, по відношенню до яких повинно нарахову-

ватись мито. Митна вартість перераховується в національну

валюту за курсом Національного банку України, діючим на день

подачі митної декларації.

Ставки мита єдині на всій території держави. Проте це не

виключає різноманіття ставок:

а) адвалорні — ставки, що встановлюються у відсотках до

митної вартості товарів, що обкладаються;

б) специфічні — ставки, що нараховуються у встановленому

розмірі за одиницю виміру товару, що ввозиться (кг, метр тощо).

Дана ставка припускає специфічну характеристику товару, тоді

як попередня задовольняється спотвореним предметом обкла-

дання;

272 Особлива частина

в) комбіновані (змішані) — що використовують поєднання

адвалорного і специфічного мита при його нарахуванні.

Можливе також використання і інших видів ставок:

г) сезонні — ставки, за допомогою яких можливе оператив-

не реагування для ввозу і вивозу на територію держави сезон-

них товарів. Як правило, термін їх введення не може переви-

щувати шести місяців;

д) особливі — це ставки, що реалізують захисні функції мита:

— антидемпінгові — ставки, що становлять певну надбавку

до звичайного імпортного мита. Застосовуються при ввозі на

територію держави товарів за цінами більш низькими, демпін-

говими (непридатними), ніж їх ціна в країні, яка ввозить, що

погрожує підірвати основи вітчизняного виробництва. За до-

помогою антидемпінгового мита ціни імпортних товарів підніма-

ються до рівня, на якому з ними можуть конкурувати вітчиз-

няні;

— спеціальні — ставки мита, що захищають митну терито-

рію дід ввозу товарів, які загрожують вітчизняним виробникам

(аналогічних чи безпосередньо тих, що конкурують). Інколи

спеціальне мито використовується як відповідна міра по відно-

шенню до дій інших держав, які обмежують інтереси вітчизня"»

них виробників;

— компенсаційні — ставки мита, що застосовуються до то*

варів, які ввозяться, по відношенню до яких використовувався

механізм субсидій, що, відповідно знизило їх ціну і тим загро-

жує завдати збитків вітчизняному виробництву. Механізм засто-

сування пільг при сплаті мита досить різноманітний і включає:

1. Звільнення від сплати мита певних категорій платників.

2. Зменшення ставок мита.

3. Повернення раніше сплачених сум мита.

4. Звільнення від мита певних предметів.

Порядок сплати і ставки мита визначаються єдиним Мит-

ним тарифом України. Митний тариф становить систему ста-

вок мита, що застосовується до товарів, які перетинають мит-

ний кордон.

В Україні товари, що обкладаються, сконцентровані в то-

варній класифікаційній схемі, заснованій на Гармонізованій

системі опису і кодування товарів.

Глави 14. Правовий режим неподаткових платежів до бюджету 273