§ 1. Поняття і види злочинів проти правосуддя

У розділі XVIII Особливої частини КК України „Злочини про­ти правосуддя" передбачено низку складів злочинів, родовим об'єктом яких є суспільні відносини у сфері правосуддя. Пра­восуддя — це особливий вид діяльності спеціально уповнова-

256          Глава 32.

жених органів держави (судів) по розгляду і вирішенню справ у порядку конституційного, цивільного, господарського та кримінального судочинства. Крім того, даний розділ передба­чає низку складів злочинів, які посягають на встановлений за­коном порядок провадження дізнання та досудового слідства, а також порядок виконання і відбування покарань.

Злочини проти правосуддя можна поділити на такі групи:

злочини, які посягають на встановлений Конституцією і за­

конами України порядок діяльності органів дізнання, досу­

дового слідства, прокуратури і суду при здійсненні ними

розслідування, судового розгляду та вирішення справ. Біль­

шість цих злочинів вчиняються службовими особами згада­

них органів;

злочини, які посягають на життя, здоров'я, майно суддів,

народних засідателів та інших суб'єктів судочинства у зв'я­

зку зі здійснення ними своїх повноважень;

злочини, що посягають на встановлений законом порядок

доказування;

злочини, що перешкоджають запобіганню, припиненню та

розкриттю інших злочинів;

злочини, що перешкоджають виконанню судових рішень та

посягають на встановлений законом порядок виконання та

відбування покарань.

Злочини, які посягають на встановлений Конституцією і законами України порядок діяльності органів дізнання, до­судового слідства, прокуратури і суду:

завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371).

Службові особи правоохоронних органів несуть криміналь­

ну відповідальність за завідомо незаконне затримання або

незаконний привід (ч. 1) та завідомо незаконні арешт або

тримання під вартою (ч. 2). Порядок і підстави затримання,

приводу, тримання особи під вартою визначається Криміна­

льно-процесуальним кодексом України;

притягнення завідомо невинного до кримінальної відповіда­

льності (ст. 372). Кримінально караним є притягнення заві­

домо  невинного до  кримінальної відповідальності (тобто

винесення постанови про притягнення особи як обвинува­

ченого) слідчим, прокурором;

поруиіення права на захист (ст. 374). Дізнавачі, слідчі, про­

курори, судді несуть кримінальну відповідальність за недо-

Злочини протії правосуддя              257

пущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, під­судного на захист;

постановления суддею  (суддями) завідомо неправосудного

вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375). Судді під­

лягають кримінальній відповідальності за постановления за­

відомо неправосудного (незаконного чи необгрунтованого)

вироку, рішення, ухвали або постанови;

втручання в діяльність судових органів (ст. 376). Закон за­

бороняє всім без винятку особам втручатися в будь-якій

формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню

ним службових обов'язків або добитися винесення неправо­

судного рішення;

втручання в діяльність захисника чи представника особи

(ст. 397). Кримінальний закон забороняє вчиняти в будь-

якій формі перешкоди до здійснення правомірної діяльності

захисника чи представника особи по наданню правової до­

помоги або порушувати встановлені законом гарантії їх дія­

льності та професійної таємниці.

Злочини, які посягають на життя, здоров'я, майно суд­дів, народних засідателів та інших суб'єктів судочинства:

погроза або насильство щодо судді, народного засідателя

чи присяжного (ст. 377);

умисне знищення або пошкодження майна судді, народного

засідателя чи присяжного (ст. 378). Кримінальний закон

встановлює як спеціальний склад злочину умисне знищення

або пошкодження майна, що належить судді, народному за­

сідателю чи присяжному або їх близьким родичам, у зв'яз­

ку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя;

посягання на життя судді, народного засідателя чи прися­

жного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням

правосуддя (ст. 379). Спеціальним складом злочину віднос­

но вбивства (ст. 115 КК) є вбивство або замах на вбивство

судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких

родичів у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням

правосуддя;

погроза або насильство щодо захисника чи представника

особи (ст. 398). Кримінальний закон передбачає як окремі

склади  злочину  вчинення  щодо  захисника,   представника

особи, та їх близьких родичів у зв'язку з діяльністю, пов'я­

заною з наданням правової допомоги таких дій: 1) погроза

17 -4-673

258          Глава 32.

вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна (ч. 1); 2) умисне заподіяння легких або середньої тя­жкості тілесних ушкоджень (ч. 2); 3) умисне заподіяння тя­жкого тілесного ушкодження (ч. 3);

умисне знищення  або пошкодження майна захисника  чи

представника особи (ст. 399). Кримінально караним є уми­

сне знищення або пошкодження майна, що належить захис­

нику чи представнику особи або їх близьким родичам, у

зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допо­

моги;

посягання на життя захисника чи представника особи у

зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допо­

моги (ст. 400). Спеціальним складом злочину відносно вбив­

ства (ст. 115 КК) є вбивство або замах на вбивство захисни­

ка чи представника особи або їх близьких родичів у зв'язку

з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги.

Злочини, що посягають на встановлений законом поря­док доказування:

примушування давати показання (ст. 373).  Кримінальний

закон забороняє примушувати особу давати показання при

допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить

дізнання або досудове слідство (ч. 1), а також примушувати

особу давати показання шляхом застосування насильства

або знущання над особою (ч. 2);

завідомо  неправдиве  повідомлення  про  вчинення  злочину

(ст. 383);

завідомо неправдиве показання (ст. 384);

відмова свідка від давання показань або відмова експерта

чи перекладача від виконання покладених на ніа обов'язків

(ст. 385);

перешкоджання з'явленню  свідка,   потерпілого,   експерта,

примушування їх до відмови від давання показань чи висно­

вку (ст. 386). Кримінально караними є дії, якими створю­

ються перешкоди з'явленню свідка, потерпілого, експерта

до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих

та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України

чи дізнання, примушування їх до відмови від давання пока­

зань чи висновку, а також до давання завідомо неправди­

вих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, на­

сильством, знищенням майна цих осіб чи їх близьких роди­

чів або розголошення відомостей, що їх ганьблять, або під-

Злочини протії правосуддя              259

куп свідка, потерпілого чи експерта з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше да­ні показання чи висновок.

Злочини, що перешкоджають запобіганню, припиненню та розкриттю інших злочинів:

невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист

(ст. 380). Службові особи правоохоронних органів несуть

кримінальній відповідальності за неприйняття рішення, не­

своєчасне прийняття або прийняття недостатньо обґрунто­

ваних рішень, а також невжиття, несвоєчасне вжиття доста­

тніх заходів безпеки, якщо цим спричинено тяжкі наслідки.

Підстави і порядок застосування заходів безпеки врегульо­

вані КПК України;

розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи,

взятої під захист (ст. 381). Закон забороняє розголошувати

відомості про заходи безпеки щодо особи, взятої під за­

хист, службовою особою, якою прийнято рішення про ці

заходи, особою, яка їх здійснює, або службовою особою,

якій ці рішення стали відомі у зв'язку з її службовим стано­

вищем, а так само особою, взятою під захист, якщо ці дії

спричинили шкоду здоров'ю особи, взятої під захист (ч. 1),

або якщо вони спричинили смерть особи, взятої під захист,

або інші тяжкі наслідки (ч. 2). Підстави і порядок застосу­

вання заходів безпеки врегульовані КПК України;

розголошення   даних   досудового   слідства   або   дізнання

(ст. 387). Кримінально караним є порушення таємниці до­

судового слідства, а саме: розголошення без дозволу проку­

рора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досу-

дове слідство, даних досудового слідства чи дізнання осо­

бою, попередженою в установленому законом порядку про

обов'язок не розголошувати такі дані;

приховування злочину (ст. 396). Кримінально караним є за­

здалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тя­

жкого злочину. Не підлягають кримінальній відповідально­

сті за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени

сім'ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло

яких визначається законом.

Злочини, що перешкоджають виконанню судових рішень та посягають на встановлений закон порядок виконання та відбування покарань:

17*

260          Глава 32.

невиконання  судового рішення (ст.  382).  Рішення суду є

обов'язковими  до  виконання  на  всій території України.

Службові особи, які умисно не виконують вироки, рішення,

ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або чи­

нять перешкоди їх виконанню підлягають кримінальній від­

повідальності;

приховування майна (ст. 388). Особа підлягає кримінальній

відповідальності за приховування майна, що підлягає кон­

фіскації або на яке накладено арешт чи, яке описано;

ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі

(ст. 389). Засуджені особи несуть кримінальну відповідаль­

ність за: 1) ухилення від сплати штрафу; 2) ухилення від

покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади

чи займатися певною діяльністю (ч. 1); 3) ухилення від від­

бування громадських робіт; 4) ухилення від відбування ви­

правних робіт. Конкретні дії, які кваліфікуються як ухилен­

ня  від  покарання,  визначаються Кримінально-виконавчим

кодексом України;

ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі

та у виді позбавлення волі (ст. 390). Засуджені особи під­

лягають кримінальній відповідальності за: 1) самовільне за­

лишення місця обмеження волі або злісне ухилення від ро­

біт, або систематичне порушення громадського порядку чи

встановлених  правил проживання,  вчинені  особою, засу­

дженою до обмеження волі (ч. 1); 2) неповернення до міс­

ця відбування покарання особи, засудженої до обмеження

волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закін­

чення строку виїзду (ч. 2); 3) неповернення до місця відбу­

вання покарання особи, засудженої до позбавлення волі,

якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення

строку виїзду (ч. 3);

злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи

(ст. 391). Особи, які відбувають покарання у виді обмежен­

ня волі або у виді позбавлення волі, підлягають криміналь­

ній відповідальності за злісну непокору законним вимогам

адміністрації виправної установи або іншу протидію адміні­

страції у законному здійсненні її функцій. Умовою відпові­

дальності таких осіб є накладення протягом року стягнення

у виді переведення до приміщення камерного типу (одино­

чної камери) або переведення на більш суворий режим від-

Злочини протії правосуддя              261

бування покарання за порушення вимог режиму відбування покарання;

дії, що дезорганізують роботу виправних установ (ст. 392).

Особи, які відбувають покарання у виді позбавлення волі чи

у виді обмеження волі, підлягають кримінальній відповідаль­

ності за тероризування у виправних установах засуджених

або напад на адміністрацію, а також за організація з цією

метою організованої групи або активну участь у такій групі;

втеча з місі/я позбавлення волі або з-під варти (ст. 393);

втеча  із  спеціалізованого лікувального закладу (ст.  394).

Особа, щодо якої суд прийняв рішення про застосування до

неї примусового лікування підлягає кримінальній відповіда­

льності за втечу із спеціалізованого лікувального закладу, а

також по дорозі до нього;

порушення   правил   адміністративного  нагляду  (ст.   395).

Особа, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, не­

се кримінальну відповідальність за самовільне залишення

особою місця проживання з метою ухилення від адмініст­

ративного нагляду, а також неприбуття без поважних при­

чин у визначений строк до обраного місця проживання осо­

би. Порядок встановлення адміністративного нагляду ви­

значається Законом України 1 грудня 1994 року "Про адмі­

ністративний   нагляд   за   особами,   звільненими   з   місць

позбавлення волі".