§ 2. Окремі військові злочини

Порушення статутннх правил взаємовідносин між військово­службовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406).

Кримінальна відповідальність настає за порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутнос­ті між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні по­боїв чи вчиненні іншого насильства (ч. 1 ст. 406); те саме діян­ня, якщо воно вчинене щодо кількох осіб або заподіяло легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також таке, що має характер знущання або глумления над військовослужбов­цем (ч. 2 ст. 406); дії, передбачені частинами першою або дру­гою цієї статті, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або такі, що спричинили тяжкі наслідки (ч. З ст. 406).

Основним безпосереднім об'єктом даного злочину є поря­док взаємовідносин між військовослужбовцями, які не знахо­дяться у відносинах підлеглості, а додатковим обов'язковим об'єктом — честь та гідність людини. У ряді випадків може бути наявним і додатковий факультативний об'єкт — жит­тя та здоров'я людини або інші суспільні відносини.

Об'єктивна сторона злочину — порушення статутних пра­вил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в: а) завданні побоїв; б) вчиненні іншого насильства.

Якщо побої чи інше насильство заподіяні одним військовос­лужбовцем іншому виключно на ґрунті особистих неприязних відносин, то такі дії повинні кваліфікуватися за статтями, що передбачають відповідальність за невійськові злочини (напри­клад, ст. 126).

Статутні правила відносин між військовослужбовцями — це правила, визначені Дисциплінарним статутом та Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, дія яких цілком поширюється на всі інші військові формування України.

Відсутність між військовослужбовцями відносин підлеглості означає, що вони є рівними за званнями та посадами. Статутні правила взаємовідносин є обов'язковими для військовослужбо­вців незалежно від часу та місця їх знаходження, а тому дія ст. 406 поширюється і на випадки, коли відповідні порушення відбуваються поза межами військової частини або не в служ­бовий час.

280          Глава 33.

Суб'єкт злочину — військовослужбовець, який не знахо­диться з потерпшим у відносинах підлеглості.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умислу. Необхідно мати на увазі, що ставлення особи до застосування насильства характеризується тільки прямим умислом, а до наслідків — будь-якою формою вини.

Кваліфікуючими ознаками злочину є:

вчинення його щодо кількох осіб або заподіяння легких чи

середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а також таке, що

має характер знущання або глумления над військовослуж­

бовцем (ч. 2 ст. 406);

вчинення групою осіб або із застосуванням зброї, або таке,

що спричинило тяжкі наслідки (ч. З ст. 406).

Тяжкі наслідки — заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, його вбивство, замах потерпілого на самогубство, самовільне залишення потерпілим частини або місця служби, його дезертирство, самокалічення і т. і.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 406 — тримання у дисциплі­нарному батальйоні на строк до одного року, або арешт на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років; ч. 2 ст. 406 — тримання у дисциплінарному бата­льйоні на строк до двох років, або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; ч. З ст. 406 — позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

Порушення правил водіння або експлуатації машин (ст. 415). Кримінальна відповідальність настає за порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транс­портної машини, що спричинило потерпілому середньої тяж­кості чи тяжкі тілесні ушкодження або загибель потерпілого (ч. 1 ст. 415); діяння, передбачене частиною першою цієї стат­ті, що спричинило загибель кількох осіб (ч. 2 ст. 415).

Основним безпосереднім об'єктом злочину, що розгляда­ється є правила водіння й експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, а додатковим обов'язковим об'єк­том — життя і здоров'я людини.

Об'єктивна сторона злочину характеризується як дією, так і бездіяльністю, які виражаються в порушенні правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, суспільно небезпечними наслідками (тілесні ушкодження або загибель людей) та причинним зв'язком між ними.

Формами злочину є:

Злочини проти встановленого порядку несения військової служби ...        281

порушення правил водіння бойової, спеціальної чи транспо­

ртної машини;

порушення правил експлуатації цих машин.

Бойові машини — це танки, бронетранспортери, бойові ма­шини піхоти (десанту), самохідні артилерійські та ракетні установки тощо.

Спеціальні машини — автокрани, автогрейдери, траншеєко­пачі, трактори, бульдозери, санітарні машини та пересувні ре­монтні майстерні і т.ін.

Транспортні машини — це легкові та вантажні автомаши­ни, що призначені для перевезення особового складу, різного військового майна, озброєння, причепи до них, мотоцикли та т. ін.

Бойова, спеціальна чи транспортна машина обов'язково по­винна належати до військового майна, тобто державного май­на, яке закріплене за військовими частинами, закладами, уста­новами чи організаціями. Якщо військовослужбовець порушив правила водіння або експлуатації машини, яка не є військовим майном (наприклад, керував власною машиною), вчинене не може кваліфікуватись за ст. 415 КК.

Експлуатація — використання машин за призначенням, крім безпосереднього водіння, а також проведення необхідно­го технічного обслуговування з виконанням відповідних вимог безпеки. Порушення правил експлуатації — це допуск до во­діння особи, яка не має на це права, випуск в рейс технічно несправної машини та т. і. До відповідальності за ст. 415 за порушення правил експлуатації машин можуть бути притягну­ті тільки військовослужбовці, на яких актами законодавства покладені обов'язки по експлуатації військової техніки та кон­тролю за її технічним станом: техніки, заступники командирів частин і підрозділів по технічній частині, чергові парку, меха­ніки — водії, старші машин тощо.

Суб'єкт злочину — військовослужбовець, який відповідає за експлуатацію військової машини або безпосередньо керує нею.

Суб'єктивна сторона характеризується необережною фор­мою вини.

Ч. 2 ст. 415 передбачає кваліфікуючу ознаку злочину — за­гибель кількох осіб.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 415 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; ч. 2 ст. 415 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.

282          Глава 33.

Порушення статутних правил вартової служби чи патру­лювання (ст. 418).

Кримінальна відповідальність настає за порушення статут­них правил вартової (вахтової) служби чи патрулювання, що спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) чи патрулювання (ч. 1); діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. 2).

Безпосередній об'єкт злочину — порядок несення вартової (вахтової) служби чи патрулювання.

Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил Украї­ни встановив основні правила вартової служби. В розвиток цих правил в гарнізонах, у військових частинах (на кораблях) розробляється додаткова документація: розклад гарнізонних (внутрішніх) варт, схеми розміщення постів у кожній варті, ві­домість наряду варт, табель постів, інструкція начальнику вар­ти, план посилення охорони об'єктів і т. ін.

Несення вахтової служби визначається Корабельним статутом.

Варта — це озброєний підрозділ, відряджений для вико­нання бойового завдання з метою охорони та оборони військо­вих об'єктів, бойових прапорів та осіб, яких тримають на гау­птвахті або у дисциплінарній частині (батальйоні).

Вахта — особливий вид чергування на кораблях ВМС.

Патрулювання — призначене для підтримання порядку се­ред військовослужбовців за межами військових частин (на ву­лицях, в громадських місцях і т. і.).

Суб'єкт порушення правил вартової служби — будь-який військовослужбовець (військовозобов'язаний під час прохо­дження зборів), який входить до складу варти.

Суб'єкт порушення правил вахтової служби — військовос­лужбовець (військовозобов'язаний), який несе корабельну або спеціальну вахту.

Суб'єкт порушення правил патрулювання — начальник пат­руля або патрульні, тобто особи зі складу патруля.

З суб'єктивної сторони порушення статутних правил вар­тової (вахтової) служби чи патрулювання можуть бути вчинені як умисно, так і через необережність, щодо наслідків — вина необережна.

Кваліфікуючими ознаками злочину, що розглядається, є вчи­нення його в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Злочини протії встановленого порядку несення військової служби ...        283

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 418 — обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавлення волі на той са­мий строк; ч. 2 ст. 418 — позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Здача або залишення ворогові засобів ведення війни (ст. 427).

Згідно з законом кримінальна відповідальність настає за здачу ворогові начальником ввірених йому військових сил, а також не зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чн інших засобів ве­дення війни, якщо зазначені дії вчинені не з метою сприяння ворогові (ст. 427).

Безпосередній об'єкт злочину — встановлений порядок управління військовим начальником військовими силами та за­собами в умовах бойової обстановки.

Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними діями або бездіяльністю, які виражаються у фо­рмі: а) здачі ворогові начальником ввірених йому військових сил; б) не зумовленого бойовою обстановкою залишення воро­гові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засо­бів ведення війни.

Суб'єкт злочину — військовий начальник, який в бойовій обстановці здійснює оперативне управління (командування) підлеглими військовими силами, бойовою та спеціальною тех­нікою чи іншими засобами ведення війни.

Військові начальники — це військовослужбовці, які для ви­конання певних завдань мають у своєму розпорядженні визна­чену кількість підлеглих, наділені правом віддавати останнім накази, розпорядження та інші обов'язкові для виконання ви­моги і застосовувати до них дисциплінарну владу.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується як умис­ною (без мети сприяння ворогові), так і необережною формою вини. Якщо ж діяння вчинені з метою сприяння ворогові, їх необхідно кваліфікувати за ст. 111, як перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, або, як подання іноземній державі допомоги у проведенні підрив­ної діяльності проти України.

Покарання за злочин: за ст. 427 — позбавлення волі від трьох до десяти років.

Самовільне залишення поля бою або відмова діяти збро­єю (ст. 429).

284          Глава 33.

Кримінально караним є самовільне залишення поля бою під час бою або відмова під час бою діяти зброєю.

Безпосереднім об'єктом злочину є порядок виконання вій­ськових обов'язків під час бою.

Об'єктивна сторона злочину, що розглядається характери­зується суспільно небезпечними діями і проявляється в таких формах: а) самовільне залишення поля бою під час бою; б) відмова під час бою діяти зброєю.

Поле бою — це земельна (у межах населеного пункту тощо) ділянка, морський чи повітряний простір, на яких (в якому) ведеться бій.

Час бою — проміжок, упродовж якого триває той чи інший бій.

Існування бою у просторовій та часовій характеристиках свідчать про наявність бойової обстановки. Бойова обстановка може виникнути і в мирний час (збройний прикордонний кон­флікт), а тому злочин, передбачений ст. 429, може мати місце і поза межами воєнного стану.

Місце і час вчинення є обов'язковими ознаками об'єктивної сторони злочину, що розглядається, за якими його перша фор­ма відрізняється від злочинів, передбачених ч. 4 ст. 407, ч. З ст. 408, а друга — від злочинів, передбачених ч. З ст. 402 і ч. З ст. 409 (у формі обману чи відмови від несення обов'язків військової служби).

Суб'єкт злочину — будь-який військовослужбовець.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини. Мотив — перш за все боягузтво, легкодухість, але можуть бути й інші мотиви, наприклад, релігійні.

Покарання за злочин: за ст. 429 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.

Добровільна здача в полон (ст. 430).

Закон передбачає відповідальність за добровільну здачу в полон через боягузтво або легкодухість.

Безпосереднім об'єктом злочину є порядок виконання вій­ськового обов'язку в умовах воєнного стану та бойової обста­новки.

Об'єктивна сторона злочину полягає у здачі в полон. Це може виражатися як у діях (військовослужбовець викидає бі­лий прапор під час бою і здається в полон), так і в бездіяльно­сті (залишається на полі бою під час відступу своїх військ і

Злочини протії встановленого порядку несення військової служби ...        285

здається в полон після зайняття відповідних бойових позицій ворожими військами).

Обов'язковою ознакою складу злочину, що розглядається є час вчинення: добровільна здача в полон може мати місце ли­ше під час ведення військових дій.

Добровільна здача в полон означає, що військовослужбовець не примушується до здачі в полон своїм військовим начальни­ком чи іншою особою та має можливість і в подальшому ви­конувати свій військовий обов'язок.

Суб'єкт злочину — будь-який військовослужбовець.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, поєдна­ний зі спеціальним мотивом — боягузтвом або легкодухістю.

Покарання за злочин: за ст. 430 — позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Мародерство (ст. 432). Відповідальність настає за викра­дення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи пора­нених (мародерство).

Безпосереднім об'єктом злочину є бойова слава ЗС та честь військовослужбовця, а крім того — порядок дотримання звичаїв та правил війни.

Об'єктивна сторона злочину виражається у суспільно небез­печних діях — у викраденні на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених, які є військовослужбовцями своїх або ворожих Збройних Сил чи з числа цивільного населення.

Під речами розуміють обмундирування та особисті речі (при­ватне майно), що знаходяться при вбитих чи поранених — гро­ші, годинники, коштовності, нагороди і т. ін. Викрадені, вони можуть бути на полі бою як під час бою, так і відразу після його закінчення, а також на ділянці, що знаходиться в тилу, але піддається обстрілу (бомбардуванню) ворогом. Злочин вважа­ється закінченим з моменту заволодіння речами. Збирання зброї, боєприпасів, документів, що містять відомості військово­го характеру, інших предметів, що знаходяться при вбитих чи поранених для використання під час ведення військових дій не створює складу злочину, що розглядається.

Суб'єкт злочину — будь-який військовослужбовець.

Цивільні особи за такі діяння повинні підлягати відповіда­льності за злочини проти власності.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Покарання за злочин: за ст. 432 — позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

19 — 4-673

286          Глава 34.