§4. Системи права в сучасному світі

В сучасному світі існують різні системи права, що обумов­лено різним національно-історичним розвитком, звичаями, традиціями, релігією. В кожній країні є своя специфіка (особ­ливості), і це питання вивчає порівняльне правознавство. В даному випадку розглянемо лише основні групи сучасних правових систем.

На сьогоднішній день ще залишилась так звана соціаліс­тична системаиправа в кдаїнах<_які_не звернули іхоціаліс-тичної орієнтації (К^^^Куба^В'єтнам). В країнах Східної

61

Європи і колишніх_£е^ггубліках_СРСР йде трансформація системи права, яка направлена на^регулювання ринкових відносин і створення правової держави і громадянського сус­пільства.

Крім цієї системи права спеціалісти (Віктор Клапп) виді­ляють чотири великі системи права:

континентальна система;

система загального права;

система мусульманського права;

системи релігійного (за виключенням ісламу і каноніч­

ного права) і традиційного права.

1. Континентальна система права. її розуміють, як систему цивільного права, яка склалась на підставі рецепції Римсько­го права. її називають так тому, що вона виникла в конти­нентальній Європі, з якої розповсюдилась в результаті коло­нізації в інші країни. Цю систему права краще було б назвати «Європейською континентальною системою», але для зруч­ності і простоти вживають скорочено. Континентальну сис­тему права іноді ще називають романо-германською систе­мою, але цей термін менш точний і не зовсім вдалий стосов­но скандінавських країн і системи австрійського права.

Система континентального права — це система писаного права (Іех. $с_гіріа), для якої нормативні законодавчі акти є головним і майже єдиним джерелом права. Всі інші форми права для цієї системи являються лише допоміжними. Ра­зом із тим вона в своєму чистому вигляді повністю виклю­чає прецедентну форму права, створену судом. Згідно з кон­цепцією цієї системи суд лише знаходить право, але не тво­рить його.

Континентальна система права поділяється на декілька сфер:

а)             сфера французького права є еталоном,_зр_ажом-ко_нти-

нентальної системи права. її вплив за межами Франції

найбільш сильний, порівняно з іншими. Головним джере­

лом французького права є Французький цивільний кодекс

1804 року. Іноді його називають кодекс Наполеона, тому що

був створений на його замовлення;

б)            сфера австрійського права. Основним джерелом її є

Цивільне уложення 1811 р. Воно засноване на філософській

62

основі природного права і не розповсюдилось за межі авст­рійської частини австро-венгерської монархії;

в)             німецьке цивільне уложення 1896 р. створило ще одну

сферу континентального права. Воно явилось результатом

компромісу між римським і старогерманським правом. Його

вплив розповсюдився і за межі Німеччини;

г)             сфера швейцарського права. її основним джерелом є

Цивільний кодекс і Закон про зобов'язання 1911 р., який

суттєво змінився в 1936 р.;

д)             окрему'сферу створює цивільне право скандінавських

країн. В основі цивільного права Швеції і Фінляндії лежить

імперський кодекс Швеції 1734 р. В Норвегії і Данії цивіль­

не право датського походження, де відсутня його кодифіка­

ція і складається із ряду окремих законів;

є) в деяких країнах створились змішані системи права на підставі злиття континентальної і загальної систем права: Південно-Африканська Республіка, Ізраїль, Філіпіни, Шот­ландія, Японія.

2.             Система загального права. Ця система права ще нази­

вається англо-американськрш_правом. По своєму поход­

женню — це прецедентна форма права, створена судом.

Вона має два джерела: загальне право і правоі еправедли^х

вості. їх відмінність продовжує в класифікації англійсь­

кого права. Писане право являється другим джерелом пра­

ва, і наближається воно до континентальної концепції

права.

Письмова форма права являється основою, а рішення суду завершує процес формування норм закону, який застосо­вується так, як вперше був розтлумачений суддею.

Прецедентне право порівняно стабільне і однорідне. Воно включає англійську сферу — країни Британської співдруж­ності і американську сферу.

3.             Система мусульманського права. Мусульманське право в

нинішньому вигляді є в основному доктринальним правом.

Його дія не співпадає з географічними корд6намй~країн з

мусульманським населенням. Існують нації і народи, які

прийняли іслам _в якості_релігіі[, але не сприйняли мусуль­

манське право(бербери в Північній Африці, юруБиіГРПгерії,

індонезїицїуГ"^

63

Оскільки це право з релігійними нормами Корану, то не застосовується до осіб, які сповідують інші релігії. Воно про­довжує діяти в сфері сімейного, спадкового права, даруван­ня і інших інститутів. Стосовно майнового, зобов'язального і торгового права, то тут домінує право континентального або англійського походження. Воно поділяється на сунні-тське право (ортодоксальне) і шиїтське право (гетеродок-сальне), яке застосовується лише в Іраці і Ірані.

4. До четвертої групи відноситься релігійне (крім мусуль­манського) і традиційне право. Це звичаєве право_д.аемен_або релігійне_право в країнах Африки. ВонсГ існує поряд із сис-темо!о~пр1Гв1ГкоШшн1х метрополій.

64