§3. Види правових норм

Класифікація норм права на види дозволяє розглядати їх, як більш високий рівень структури права, порівняно із струк­турою окремих норм права. Цей підхід дозволяє більш сис­темно підійти до вивчення права, розуміння його властиво­стей, функцій і ролі окремих норм права. Це має надзвичай­но важливе значення не тільки для практики реалізації і за-

49

стосування права, але і для діяльності правотворчих органів. Наукова класифікація як логіко-предметна, творча аналітич­на робота по осмисленню правових знань дозволяє упорядити їх, розмежувати і узагальнити, а це в свою чергу дозволяє більш ефективно їх вивчати. Така класифікація дозволяє:

більш чітко визначити місце кожного виду юридичних

норм в системі права і їх взаємозв'язки;

з'ясувати функції правових норм і їх роль в механізмі

правового регулювання;

мати схему шляхів і засобів правового впливу на суспільні

відносини;

точно визначити межі можливості регулюючого впливу

права на суспільні відносини;

5)             значно покращити правотворчу і правозастосовчу

діяльність в суспільстві і державі1.

Правильність і повнота класифікації залежить, перш за все, від вибору її основи або критеріїв класифікації. Найбільш суттєвим критерієм розмежування правових норм є їх функ­ціональна роль. За цим критерієм юридичні норми спеціа­лізуються на регулюванні тих чи інших суспільних відно­син. В процесі спеціалізації обособлюються групи норм, які виконують ті чи інші функції при здійсненні правового ре­гулювання2. Такий критерій, як функціональна роль, обу­мовлює інші підстави класифікації.

І. По функціональній ролі в механізмі правового регулю­вання норми права класифікують:

а) отправні, первинні і похідні (доповнюючі і конкретизу­ючі). Перші визначають основи правового регулювання су­спільних відносин, а другі конкретизують їх. При допомозі цих норм визначаються цілі (мета), завдання, принципи, направлення, правові поняття і категорії. Всі ці норми не­однорідні. Серед них можна виділити: норми-начала, нор-ми-принципи; норми-аксіоми; норми-презумпції; норми-дефініції;

'Див.: Норми советского права. Проблеми теории//Подред. М.И. Байтина и В.К. Бабаева.—Саратов, 1987. 2Див.АпвксеевС.С. Общаятеорияправа—М., 1982.—Т.2.—С.37

50

б)            норми — правила поведінки. Це норми безпосереднього

регулювання поведінки людей і суспільних відносин. Вони

вказують на взаємні права і обов'язки суб'єктів, умови їх

реалізації, вид і міру реакції (санкції) держави по відношен­

ню до правопорушника.

Норми — правила поведінки поділяються іноді на регуля­тивні і охоронні. Охорона соціальних цінностей при допо­мозі норм права — це також спосіб регулювання, тому такі норми можна назвати і регулятивними;

в)             загальні і спеціальні. Ці норми відрізняються за ступенем

загальності і об'ємом (сферою) дії. Наприклад, в Криміналь­

ному кодексі і в інших кодексах є дві частини: загальна і

особлива. В першій частині закріплюються загальні норми,

а в другій — конкретні норми.

Н. По предмету правового регулювання.

їх іноді називають галузеві норми права. До них відносять: конституційні, адміністративні, цивільні, трудові, кримінальні, процесуальні тощо.

Галузеві норми права в залежності від змісту і характеру предмета регулювання поділяються на матеріальні і проце­суальні норми права. Матеріальні норми права, на думку Маркса, мають свої процесуальні форми. Один і той же дух повинен надихнути судовий процес і закони, так як процес є тільки форма життя закону, прояв його внутрішнього жит­тя1. Процесуальні норми не завжди можна виділити в окре­му галузь права. Разом із тим існують вони в Цивільно-про­цесуальному кодексі, Кримінально-процесуальному, Арбіт­ражно-процесуальному кодексах.

III. По методу правового регулювання. Ці норми поділяють­ся на імперативні, диспозитивні, заохочуючі і рекомендуючі.

Існує чотири способи впливу на поведінку суб'єктів через механізм правового регулювання: І) державно-владний (або імперативний), направлений на забезпечення юридичних обов'язків, встановлених державою; 2) автономний — дозво­ляє самим суб'єктам встановлювати юридичні права і обо­в'язки і їх виконувати; 3) заохочуючий — цей метод стиму-

'Див.: Маркс К., Знгельс Ф.//Соч.—Т.1.-С158.

51

лює бажану і необхідну для держави і суспільства, соціаль­но-позитивну і активну діяльність і поведінку; 4) рекоменду­ючий — він пропонує найбільш доцільну з позицій держави і суспільства поведінку. Відповідно із цими методами норми права класифікуються на:

імперативні норми — це категоричні норми, які обов'яз­

кові для всіх;

диспозитивні норми — вони приписують варіант поведін­

ки, але при цьому вказують суб'єктам можливість в межах

законних засобів врегулювати її на свій розсуд;

заохочувальні норми — надають можливість різним суб'єк­

там стимулювати позитивну соціально-активну поведінку.

Наприклад, в Кодексі законів про працю закріплені норми,

які передбачають оголошення подяки, премії за добру роботу;

рекомендуючі — це такі норми, які рекомендують різним

суб'єктам займатись тією чи іншою підприємницькою діяль­

ністю.

IV.           За формою вираження припису норми поділяються на

управомочні, зобов 'язуючі і заборонні.

Управомочні (правоустановчі) — дають суб'єктам право на здійснення позитивних дій, передбачених законом. Наприк­лад, громадянин має право прийняти або відмовитись від заповіту на протязі 6 місяців з моменту його відкриття.

Зобов 'язуючі норми — зобов'язують суб'єктів виконати певні позитивні дії. Наприклад, по договору купівлі-продажу по­купець зобов'язаний оплатити вартість майна, а продавець — продати якісну річ.

Заборонні — ці норми встановлюють обов'язок особи ут­риматись від певного роду дій. До них відносяться норми особливої частини Кримінального кодексу, Кодексу про ад­міністративні правопорушення.

V.            По суб'єктах правотворчості: норми представницьких

органів державної влади; норми глави держави (Президен­

та); норми органів державного управління; норми, встанов­

лені громадськими об'єднаннями, трудовими колективами,

загальнонародним чи місцевим референдумом.

VI.           По сфері дії в просторі: загальнодержавні і локальні

(місцеві); по сфері дії в часі: постійні — не визначені в часі,

тимчасові — норми, які прийняті на невеликий строк.

52

VII. Норми за дією на коло суб'єктів: загальні норми — вони розповсюджують свою дію на всіх громадян, спеціальні — розповсюджують свою дію тільки на певну групу суб'єктів; виняткові — ці норми у передбачених законом випадках вилучають, усувають дію норм щодо певних суб'єктів.

Це основні критерії класифікації норм права. Можуть бути й інші критерії класифікації. Наприклад, можна виділити норми позитивного і природного права; по соціальному змісту — економічні, політичні тощо.

53