§2. Структура норм права

Це питання стосується структури всієї системи права, по­чинаючи від структури норми права і її елементів, видів норм права, форм права — нормативно-правових актів, правових інститутів, підгалузей і галузей права.

З позицій філософії структура — це відносно самостійна і стійка єдність елементів, їх відносин і цілісності об'єкта, які забезпечують тотожність самому собі. Структура нерозрив­но зв'язана із системою. Характеристика об'єкта з позицій системи і структури дає суть системно структурного аналізу.

Філософське поняття структури потрібно ув'язати із спе­цифікою правових явищ, з їх природою, змістом, соціаль­ним призначенням і місцем в системі права.

Структура правових норм повинна визначатись стосовно всіх видів норм, а не тільки норм — правил поведінки1. В зв'язку із цим різні види норм мають різну структуру. До ос­таннього часу недостатньо вивчена структура відправних норм права, норм принципів, понять тощо. Ці правові норми юри­дично закріплюють правове становище суб'єктів суспільних відносин. Воно здійснюється шляхом логічного словесного означення або вказування на одну-дві ознаки або повну де­фініцію. Ці ознаки виступають в якості структурних елементів відправної норми права. Ця структура може співпадати зі стат­тею закону, а може й не співпадати. Наприклад, повна логіч­на структура норми права є законодавче визначення форми вини — умислу і необережності (ст.ст. 8, 9 Кримінального кодексу України), в першому випадку. В другому випадку законодавець «урізує» логічну структуру норми права, коли

45

керується потребами законодавчої техніки і правозастосуваль-ної практики. Наприклад, в ст.108 Кодексу законів про пра­цю вказується, що «робота в нічний час (ст.54) оплачується у підвищеному розмірі, встановленому законодавством Украї­ни». Розшифровуючи ст.54 Кодексу законів про працю, ми знайдемо, що при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на 1 годину, і нічним вважаєть­ся час з 10 год. вечора до 6 год. ранку.

Іншу структуру мають норми — правила поведінки. Більшість спеціалістів теорії права називають повну струк­туру таких норм — логічною структурою правових норм. Разом із тим існує багато норм, які не мають повної логічної структури. Наприклад, норми-приписи. Вони викладені в особливій частині Кримінального кодексу, Кодексу про ад­міністративні правопорушення. В зв'язку із цим окремі ав­тори пропонують розглядати їх структуру окремо2.

Всі норми права виражаються в нормативних актах. По своїй формі — це мовно-логічні, словесно-документальні викладення тексту нормативного акту. По своєму змісту в нормах права (актах) викладаються юридичні права і обо­в'язки, обставини, при яких вступає в дію та чи інша норма, міра юридичної відповідальності за порушення таких норм.

В структурі логічної норми права виділяють три елементи: гіпотезу, диспозицію і санкцію. Така структура правової нор­ми по своїх функціях повинна ефективно регулювати суспільні відносини, забезпечити потреби суспільства і дер­жави в такому регулюванні, передбачити державний примус в випадках праюпорушень. Ця норма має автономний регу­люючий вплив.

Гіпотеза — це така частина правової норми, в якій виража­ються обставини і умови, при яких наступає дія, реалізація юридичних прав і обов'язків, виникають юридичні факти і правовідносини. Гіпотеза встановлює і обумовлює сферу і межі регулюючої дії диспозиції.

'Див.: Норми советского права. Проблеми теории//Подред. Байтина М.И. и Бабаева В.К. Саратов—1987. 2Див.: Алексеев С,С. Общая теория права.—Т.2.—С.59.

46

Диспозиція — це така частина норми, в якій записане саме правило поведінки суб'єктів, що виражається в юридичних правах і обов'язках. Вона вказує, що суб'єкти можуть і зо­бов'язані робити, яка поведінка і діяльність заборонена цією частиною норми.

Санкція — це частина норми, в якій закріплюються заходи державного примусу в випадку невиконання обов'язків або порушення диспозиції. Санкція наступає або може наступа­ти, коли існують факти протиправної, винної, суспільно-небезпечної (шкідливої) діяльності чи поведінки.

Структуру правової норми можна виразити по такій схемі: «якщо—то—інакше». Наприклад, в п.І ст.147 Кодексу за­конів про працю записано, що «за порушення трудової дис­ципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення». Повну логічну структуру цієї норми можна виразити так: якщо буде порушення трудової дисципліни працівником, то відносно нього власник має Право згідно з трудовим кодексом (стату­тами і положеннями про дисципліну для окремих категорій працівників) застосувати тільки один з таких заходів стяг­нення: 1) догана; 2) звільнення; дотримуючись процедури застосування дисциплінарних стягнень, передбачених ст.ст.139, 147—149 Кодексу законів про працю.

Цей приклад показує, що структура логічної норми права не співпадає зі статтею Кодексу. Більшість статей норма­тивно-правових актів мають тільки двочленну структуру правової норми. В зв'язку із цим проф. С.С.Алєксєєв про­понує окремо розглядати структуру норми-припису. Він пише, що трьохчленна схема, яка має суттєве значення для характеристики логічних норм, не відповідає структурі ре­альних норм-приписів, не співпадає зі статтею закону і, на­впаки, в одній статті може бути 2-3 і більше різних норм права1.

Для правових норм-приписів характерна побудова, яка виражає жорсткий закон організації її змісту і має два ос­новних елементи: гіпотезу і диспозицію або диспозицію і

'Див.: Алексеев С.С. Вказ. праця.—С.59.

47

санкцію, які вказують на ті юридичні наслідки, які наступа­ють при наявності передбачених нормами умов. В регуля­тивних (правоустановчих) нормах ця частина називається диспозицією, а в охоронних (заборонних) має назву санкції, яка вказує на державно-примусові заходи до правопоруш­ників.

Елементи норм-приписів умовно можна викласти по схемі: «якщо — то». Наприклад, в ч.І ст.140 Кримінально­го кодексу вказується: «таємне викрадення індивідуаль­ного майна громадян (крадіжка) — карається позбавлен­ням волі на строк до трьох років або виправними робота­ми на строк до двох років». Теоретики права першу час­тину таких норм називають гіпотезами, оскільки це забо­ронні норми права. Спеціалісти по кримінальному праву цю частину норми називають диспозицією. Існує й інша думка, що в таких заборонних нормах гіпотеза і диспози­ція співпадають, або розуміють один з елементів норми умовно, оскільки вона може бути викладена в інших стат­тях нормативного акта. Іноді можуть бути відсутні санкції правової норми. Відсутність санкції в нормі означає, що вона знаходиться в іншій нормі або полягає в тому, що діяння, всупереч нормі, не породжують ніяких юридич­них наслідків або має місце «санкция ничтожности» — дії не відбулись, не здійснились. Виключення гіпотези або санкції правової норми в якості її складових частин грун­тується на підставі змішування норми із статтею норма­тивного акту. Дійсно, ряд статей Конституції та інших законів не мають посилань на умови їх застосування або на наслідки їх порушення. В таких випадках гіпотезу або санкцію потрібно шукати в інших статтях, інших актах або встановлювати логічним шляхом1. Іноді в законодавстві ми можемо зустрічати відсилкові санкції типу: «відпові­дальність наступає згідно закону». Як правило, така відпо­відальність може бути визначена в Кримінальному кодексі та інших законодавчих актах.

ІДив.: Недбайло П. О. Советские социалистические правовш норми. — Львов.—1959.—С57.

48

Всі гіпотези, диспозиції і санкції можуть бути різних видів: 1) за складом — прості і складні; 2) за ступенем визначе­ності змісту — абсолютно визначені, відносно визначені, оціночні і альтернативні; 3) крім того, санкції поділяються на каральні (штрафні) і відновлювальні — поновлення в правах і т.п.

Разом із тим, стосовно структури правової норми потрібно підкреслити, що аналіз законодавчих актів показує, що та­ких повних логічних правових норм дуже мало. Визиває сумнів сам термін «логічна структура правової норми».

По-перше, всі правові норми і статті нормативно-пра­

вових актів повинні бути логічними з позицій законів фор­

мальної логіки. Якщо існують алогічні (неправильні) нор­

ми, то вони повинні бути виправленими.

По-друге, всі норми права, які викладені в нормативно­

му акті, мають різний характер і види, які входять в структу­

ру нормативного акту. Всі вони в тій чи іншій мірі форму­

ють структуру і зміст нормативного акту і застосовуються в

процесі практичної діяльності.

По-третє, всі ці види норм дуже тісно взаємопов'язані

між собою, мають свою ієрархію. Як правило, в практичній

діяльності застосовується не одна норма права, а весь нор­

мативно-правовий акт. Тому так звана «логічна структура»

правової норми — це не що інше, як логічна структура нор­

мативного акта. Всі нормативно-правові акти повинні мати

свою логічну структуру, в яку входить багато гіпотез і дис­

позицій, а іноді і санкцій. Вивчаючи структуру правової

норми, потрібно вивчати також і структуру нормативно-пра­

вового акта, який повинен мати гіпотези, диспозиції та

санкції.