§3. Види нормативно-правових актів

Нормативно-правовий акт являється основною формою права в Україні. Всі нормативно-правові акти за юридич­ною силою поділяються на Закони і підзаконні акти. Вони створюють систему писаного права в Україні, і їх надзви­чайно багато.

Основними нормативно-правовими актами є закони. За­кон — це нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної влади (Верховної Ради України) або всього народу (під час проведення референдуму), який регулює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю і інтере­си більшості населення і має найвищу або вищу юридичну силу по відношенню до всіх інших нормативно-правових актів. В зарубіжних країнах закони приймаються Парламентом, Кон­гресом, Сеймом, Національними Зборами, Верховною Ра­дою тощо.

Всі закони поділяються на три великі групи залежно від їх юридичної сили, за значенням і місцем в системі законо­давства:

конституційні закони або основні: Конституція (Основ­

ний закон) України, Закон «Про громадянство», Закон «Про

Президента України», Конституційний Договір між Верхов­

ною Радою України і Президентом від 10.06.1995 р., Закони

про вибори тощо;

звичайні або поточні закони, які регулюють інші важ­

ливі суспільні відносини. Наприклад, закон «Про статус

суддів» від 15 грудня 1992 р., «Про підприємництво» від 7

лютого 1991 р.;

надзвичайні закони, які приймаються в необхідних ви­

падках, передбачених Конституцією. Україна поки що та­

ких законів не має.

За суб'єктами видання закони поділяються:

закони, які прийняті Верховною Радою України;

закони колишнього СРСР, які регулюють відносини,

42

що не регламентовані законами України і не суперечать Кон­ституції і законам України;

3) закони Автономної Республіки Крим (діють тільки на території Криму).

Підзаконні нормативно-правові акти — це такі акти, які прийняті компетентними державними органами чи уповнова­женими державою іншими суб'єктами на підставі закону, відпо­відно до закону і в порядку його виконання.

Підзаконних нормативно-правових актів надзвичайно ба­гато, але їх можна класифікувати на п'ять великих груп:

акти державних органів України (Укази Президента,

Декрети, Постанови Кабінету Міністрів, Постанови Верхов­

ної Ради України і її Президії, інструкції і накази міністерств,

адміністрації області, району, підприємств);

акти колишнього Президента СРСР, Ради Міністрів

СРСР з питань, що не врегульовані, і не суперечать законам

України;

акти Автономної Республіки Крим;

міжнародні договори, укладені і ратифіковані Вер­

ховною Радою України згідно із Законом України «Про

дію міжнародних договорів на території України» від

10.12.1991 р.;

інші підзаконні нормативні акти:

акти Всеукраїнського і місцевих (локальних) референ­

думів;

рішення окремих громадських об'єднань, уповноваже­

них державою (делеговане законодавство);

рішення трудових колективів (зборів і рад трудового

колективу);

протести органів прокуратури з приводу незаконності

нормативних актів, якщо ними припиняється дія таких актів.

Всі ці акти повинні мати певні реквізити: хто видав, дата

видання, назва акту, підпис уповноваженої особи, печатка.

43