Я

ябетник ябетник (ім., чол., одн.) — (1) княжий прикажчик; (2) служ­бова посада в суді; (3) тіун.

яве яве (прикм.) — (1) ясно; (2) відкрито; (3) означено. явил кому явив кому — явився кому.

явити явити (дієсл.) — (1) показати; (2) заявити; (3) оголосити; (4) по­дати; (5) пред'явити.

явити ему явити йому — висунути вимоги.

явка явка (ім., ж., одн.) — (1) вид мита; (2) мито, що збиралося в разі привезення товару для продажу в даній місцевості; (3) офіційний дозвіл на виготовлення вина, пива, меду та їх продаж.

язик язик (ім., чол., одн.) — (1) свідчення; (2) заповіт; (3) перекладач; (4) провідник; (5) мова; (6) народ, плем'я; (7) представник окре­мого племені; (8) розбійник (язик у розбої).

якобинцы якобінці (ім., мн.) — революціонери-демократи під час французької буржуазної революції; отримали назву від захопле­ного ними приміщення монастиря "Святого Якоба" в Парижі. За­хищали інтереси дрібної буржуазії.

якоже предирекохом якоже предирекохом — (1) як мовилося раніше; (2) вищезазначене.

ямские деньги ямські гроші — (1) повинність, що зобов'язувала на­селення брати участь в організації ямських гонів; (2) повинність населення возити на своїх підводах осіб, що їхали за або з дер­жавними грамотами.

ямские охотники ямські охотники — ямська служба в Російській дер­жаві, яка підпорядкувалась державі й утримувалася за її рахунок.

62