11.5. Компетенція нотаріальних органів щодо вчинення нотаріальних дій

Поняття компетенції нотаріальних органів

Компетенція нотаріальних органів — це визначене законом коло дій, які вчиняють нотаріальні органи з метою виконання покладе­них на них завдань. До поняття компетенції нотаріальних дій вхо­дить комплекс дій, які вчиняють нотаріальні органи відповідно до ст. 34 Закону, а також певні права та обов'язки, що надають їм мож­ливість здійснювати дії, підвідомчі нотаріальним органам.

Компетенція нотаріальних органів щодо вчинення нотаріальних дій регламентується залежно від суб'єкта, уповноваженого вчиняти нотаріальні дії.

Нотаріальні органи мають право вчиняти лише ті дії, які згідно із законом належать до їх компетенції. Точне і неухильне дотриман­ня правових норм щодо компетенції гарантує належний захист прав і законних інтересів громадян та організацій.

227

Компетенція державних нотаріальних контор

Переважну більшість нотаріальних дій вчиняють державні нота­ріальні контори.

Компетенція державних нотаріальних контор регулюється поло­женнями ст. 34 Закону. У державних нотаріальних конторах вчиня­ються такі нотаріальні дії:

посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні

контракти та ін.);

вживаються заходи до охорони спадкового майна;

видаються свідоцтва про право на спадщину;

видаються свідоцтва про право власності на частку у спільно­

му майні подружжя;

видаються свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюд­

них торгів;

видаються дублікати документів, що зберігаються у справах

нотаріальної контори;

накладається заборона відчуження жилого будинку, квартири,

дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого не­

рухомого майна:

засвідчується правильність копій документів і виписок з них;

засвідчується справжність підпису на документах;

засвідчується правильність перекладу документів з однієї мови

на іншу;

посвідчується факт, що громадянин живий;

посвідчується факт перебування громадянина в певному місці;

посвідчується тотожність громадянина з особою, зображеною

на фотокартці;

посвідчується час пред'явлення документів;

передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізичним

та юридичним особам;

приймаються у депозит грошові суми та цінні папери;

вчиняються виконавчі написи;

вчиняються протести векселів;

пред'являються чеки до платежу і посвідчується несплата чеків;

вчиняються морські протести;

•               приймаються на зберігання документи.

Законодавством України на державних нотаріусів може бути по­кладено також вчинення інших нотаріальних дій.

228

Компетенція приватних нотаріусів

У вчиненні нотаріальних дій нотаріуси мають однакові права та обов'язки незалежно від того, працюють вони в державній нотарі­альній конторі або займаються приватною практикою. Оформлені державними і приватними нотаріусами документи мають однакову юридичну силу. І державні, і приватні нотаріуси вчиняють нотарі­альні дії від імені держави.

До компетенції приватного нотаріуса входять майже всі нотарі­альні дії, передбачені ст. 34 Закону. Проте відповідно до ст. 36 Зако­ну з компетенції приватного нотаріуса виключається вчинення таких дій:

накладання і зняття заборони відчуження нерухомості;

видача свідоцтва про право власності на частку у спільному

майні подружжя в разі смерті одного з них;

видача свідоцтва про право на спадщину, вжиття заходів охо­

рони спадкового майна;

посвідчення договорів довічного утримання;

посвідчення правильності підписів на документах, призначе­

них для дії за кордоном;

посвідчення доручення для дії за кордоном;

засвідчення підпису батьків чи опікунів на заяві про згоду на

усиновлення дитини.

Перелічені винятки з компетенції приватних нотаріусів спричи­няли певні незручності в їхній діяльності, особливо щодо заборони посвідчення доручень і справжності підписів на документах, призна­чених для дії за кордоном.

Відповідно до Указу Президента України "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" з 1 жовтня 1998 p. приватні нотарі­уси не мають права вчиняти тільки дві нотаріальні дії: видавати свідоцтво про право на спадщину і вживати заходів до охорони спадкового майна.

Компетенція виконавчих комітетів місцевих рад

Посадові особи виконкомів місцевих рад мають право вчиняти окремі найпоширеніші й нескладні нотаріальні дії, якщо в місцевості немає нотаріусів. Відповідно до ст. 37 Закону зазначені посадові осо­би мають право посвідчувати односторонні угоди — заповіти і до­ручення, засвідчувати правильність копій документів і виписок з них, справжність підпису на документах.

229

До компетенції виконкомів місцевих рад входять вжиття заходів до охорони спадкового майна і реєстрація заборони на відчуження нерухомості.

Посадові особи виконкомів не мають права оформлювати доку­менти, призначені для дії за кордоном.

Повноваження консульських установ і дипломатичних представництв України

Консульські установи вчиняють нотаріальні дії, що передбачені ст. 38 Закону і Консульським статутом, затвердженим Указом Пре­зидента України від 02.04.94. Згідно з Положенням про дипломатич­не представництво України за кордоном, затвердженим розпоряд­женням Президента України від 22.10.92, дипломатичне представ­ництво за дорученням Міністерства закордонних справ України може виконувати також консульські функції. Повноваження кон­сульських установ аналогічні повноваженням державної нотаріаль­ної контори, що передбачені ст. 34 Закону, за винятком таких дій:

посвідчення договорів про відчуження і заставу жилих бу­

динків та іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні;

передавання заяв фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і

юридичним особам та видача свідоцтв про передавання таких

заяв;

видача дублікатів документів, що зберігаються у справах но­

таріальної контори;

видача свідоцтв про придбання жилих будинків з прилюдних

торгів;

вчинення протестів векселів;

пред'явлення чеків до платежу і посвідчення несплати чеків:

•               накладення заборони відчуження нерухомого майна.

Консул має право вчиняти й інші передбачені законодавством

України нотаріальні дії. Так, відповідно до ст. 44 Консульського ста­туту консул вчиняє ще одну додаткову нотаріальну дію — забезпе­чення доказів.

Посвідчення заповітів і доручень, що прирівнюються до нотаріально посвідчених

У ст. 40 Закону передбачене право посадових осіб окремих орга­нізацій посвідчувати заповіти й доручення, що прирівнюються до нотаріально посвідчених. Порядок посвідчення таких заповітів і до-

230

ручень визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок посвідчення заповітів і доручень, що прирівнюються до но­таріально посвідчених" від 15.06.94.

Надання посадовим особам права посвідчувати заповіти й дору­чення зумовлене тим, що за певних обставин, коли поблизу немає нотаріуса, може виникнути нагальна необхідність вчинити ці дії.

Заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санато­ріях, посвідчують головні лікарі, їхні заступники з медичної части­ни або чергові лікарі цих закладів, а заповіти громадян, які прожи­вають у будинках для престарілих та інвалідів, — директори та го­ловні лікарі цих будинків.

Заповіти громадян, які перебувають у плаванні, мають право по­свідчувати капітани морських суден і суден внутрішнього плавання. Таке саме право мають начальники експедицій відносно громадян, які перебувають у розвідувальних, арктичних та інших експедиціях.

Посадові особи мають право посвідчувати не лише заповіти, а й доручення військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах. Таке саме право надається начальникам і заступникам з медичної частини, старшим і черговим лікарям цих закладів.

Право посвідчувати заповіти й доручення надається командирам військових частин і військово-навчальних закладів відносно військо­вослужбовців. У пунктах, де дислокуються військові частини та військово-навчальні заклади, командири мають право посвідчувати ці угоди також відносно робітників та службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців за умови, що в пунктах дисло­кації немає державних нотаріальних контор і приватних нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії.

Заповіти й доручення осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, мають право посвідчувати начальники місць позбавлення волі.

Стосовно посвідчення заповітів треба дотримуватися певних пра­вил їх подальшої реєстрації. Посадові особи, які посвідчили заповіт, повинні негайно передати один примірник заповіту до державного нотаріального архіву або державної нотаріальної контори за пос­тійним місцем проживання заповідача. Якщо заповідач не має пос­тійного місця проживання в Україні або місце його проживання не­відоме, заповіт надсилається до Державного нотаріального архіву Києва. Державна нотаріальна контора передає одержаний при-

231

мірник заповіту на зберігання до відповідного державного нотаріаль­ного архіву з повідомленням про це заповідача і посадової особи, яка посвідчила заповіт.

Територіальна компетенція нотаріальних органів

Територіальна компетенція — це розмежування кола нотаріаль­них дій між нотаріальними органами з урахуванням території діяль­ності цих органів.

Відповідно до ст. 41 Закону нотаріальні дії може вчиняти будь-який нотаріус або посадова особа будь-якого виконкому на всій те­риторії України.

Законом передбачено винятки з цього загального правила, коли за вчиненням нотаріальної дії можна звернутися до певного нотарі­уса чи посадової особи певного виконкому місцевих рад. Ці винят­ки стосуються найскладніших і найважливіших нотаріальних дій. Перелічимо їх:

Відповідно до ст. 55 Закону посвідчення угод про відчуження

чи заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будин­

ку, гаража, земельної ділянки та іншого нерухомого майна

здійснюється за місцем знаходження нерухомого майна.

Заходи з охорони спадкового майна (ст. 60 Закону), видача

свідоцтв про права на спадщину (ст. 66 Закону), про право

власності на частину у спільному майні подружжя в разі

смерті одного з них (ст. 71 Закону) здійснюються за місцем

відкриття спадщини.

Свідоцтва про право власності на частку у спільному майні

подружжя за життя обох, якщо до складу майна входять жилий

будинок, квартира, дача, садовий будинок, гараж, земельна

ділянка та інше нерухоме майно, про придбання жилих будин­

ків з прилюдних торгів, про накладання заборони відчуження

нерухомого майна видаються за місцем знаходження нерухо­

мого майна.

Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів здійсню­

ється за місцем виконання зобов'язань (ст. 85 Закону).

Прийняття чеків для пред'явлення до платежу і посвідчення

несплати чеків здійснюються за місцем знаходження платника

(ст. 93 Закону).

232