12.8. Адвокат у кримінальному процесі

Адвокат — захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного

Конституційні принципи забезпечення підозрюваному, обвинува­ченому, підсудному права на захист та презумпції невинуватості є важливою гарантією об'єктивного розслідування і судового розгля­ду справи та запобігання притягненню до кримінальної відповідаль­ності невинних осіб.

Право вказаних осіб на захист включає як право захищатися від підозри чи обвинувачення, так і право на захист особистих і майно­вих інтересів. Функція захисту виникає одночасно з функцією обви­нувачення і здійснюється паралельно з нею на всіх етапах руху кри­мінальної справи, поки існує обвинувачення.

Оскільки сторони обвинувачення й захисту обстоюють кожна свою позицію, свій процесуальний інтерес, кримінальний процес на­бирає змагального характеру, що забезпечує повне, всебічне й об'єк­тивне дослідження всіх обставин справи та її правильне вирішення з урахуванням законних інтересів сторін. Змагальність сторін, свобо­да в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх пе­реконливості є однією з основних засад судочинства.

Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному пра­ва на захист полягає в тому, що закон:

• наділяє їх як учасників процесу такою сукупністю процесуаль­них прав, використання яких дає можливість їм особисто захи-

251

щатися від підозри чи обвинувачення у вчиненні злочину, об­стоювати свої законні інтереси;

надає згаданим особам право скористатись юридичною допо­

могою адвоката-захисника;

покладає на особу, яка здійснює дізнання, слідчого, прокуро­

ра, суддю і суд обов'язок до першого допиту підозрюваного,

обвинуваченого і підсудного роз'яснити їм право мати захис­

ника і скласти про це протокол;

надати їм можливість захищатися встановленими законом за­

собами від пред'явленого обвинувачення, забезпечити охоро­

ну їхніх особистих і майнових прав.

Найефективнішим засобом забезпечення підозрюваному, обвину­ваченому, підсудному права на захист є участь у кримінальному процесі захисника.

Закон визнає участь захисника при провадженні дізнання, досу-дового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції обов'язковою, крім випадків добровільної відмови підоз­рюваного, обвинуваченого і підсудного від захисника, причому в окремих випадках добровільна відмова від захисника не може бути прийнята (ст. 45 КПК України).

Як захисники до участі у кримінальних справах допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; фахівці з галузі права, які за законом мають право пода­вати юридичну допомогу, а за згодою і близькі родичі підозрювано­го, обвинуваченого та підсудного, його опікуни та піклувальники. На практиці захисниками є переважно адвокати.

Закон передбачає участь захисника у справі за запрошенням і за призначенням.

Захисник запрошується за угодою підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним, його законними представниками, родичами або інши­ми особами за їх дорученням або на їх прохання.

Захисник за призначенням (причому лише з числа адвокатів) за­лучається до участі у справі особою, яка здійснює дізнання, слідчим, суддею чи судом, через адвокатське об'єднання у випадках, коли відмова від захисника не може бути прийнята і він не запрошений підозрюваним, підсудним або іншими переліченими посадовими особами. На прохання підозрюваного, обвинуваченого, підсудного участь захисника у справі забезпечується особою, яка здійснює дізнання, слідчим, суддею чи судом. Основні положення про роль

252

адвокатів передбачають, що особа, яка не має адвоката, у випадках, коли інтереси правосуддя потребують цього, повинна бути забезпе­чена допомогою адвоката, який має відповідну компетенцію й досвід ведення справ, щоб забезпечити їй ефективну юридичну до­помогу без оплати з її боку, якщо у неї немає необхідних коштів. У ч. 1 ст. 59 Конституції України також встановлено, що кожен має право на правову допомогу, а в передбачених законом випадках ця допомога подається безоплатно.

У разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням та звільнення громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченість оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Слідчий орган, суддя й суд не мають права відмовити в допуску за­хисника за угодою під тим приводом, що у справі бере участь захис­ник за призначенням.

Підозрюваний, обвинувачений, підсудний мають право в будь-який момент провадження відмовитись від захисника. Така відмова допускається лише з їх ініціативи, має бути добровільною за наяв­ності реальної можливості участі адвоката у справі й не може бути перешкодою для провадження участі у справі прокурора, а також за­хисників інших підозрюваних, обвинувачених чи підсудних.

Відмова від захисника не може бути прийнята особою, яка здійс­нює дізнання, слідчим, судом чи суддею, у таких випадках:

у справах осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчи­

ненні злочину, у віці до 18 років;

у справах про злочини осіб, які через фізичні чи психічні вади

(німі, глухі, сліпі та ін.) не можуть самі реалізувати своє право

на захист;

у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судо­

чинство;

коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, — довічне

позбавлення волі;

при провадженні справи про застосування примусових заходів

медичного характеру;

при застосуванні примусових заходів виховного характеру

щодо неповнолітніх.

За загальним правилом захисник допускається до участі у справі з моменту пред'явлення обвинувачення і може, таким чином, брати участь у справі на стадії досудового розслідування і на усіх судових

253

стадіях кримінального процесу, включаючи стадію виконання виро­ку. Але у трьох випадках захисник допускається до участі у справі й до пред'явлення обвинувачення:

у разі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, або

застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяття під

варту до пред'явлення обвинувачення з моменту оголошення їй

протоколу затримання або постанови про застосування цього

запобіжного заходу, але не пізніше 24 годин з моменту затри­

мання;

у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами у

стані неосудності, а також про злочини осіб, які захворіли на

душевну хворобу після вчинення злочину, з моменту отриман­

ня доказів про душевне захворювання особи;

у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені неповноліт­

німи, які не досягли віку, з якого можлива кримінальна відпо­

відальність, з моменту ознайомлення неповнолітнього та його

батьків або осіб, що їх замінюють, з постановою про закриття

справи і матеріалами справи, а в разі поміщення неповноліт­

нього до приймальника-розподільника — не пізніше 24 годин

з моменту поміщення.

Адвокат не має права відмовитися від захисту підозрюваного, об­винуваченого, підсудного.

Визначаючи свою правову позицію, адвокат не має права ігно­рувати думку підзахисного, його показання, ставлення до пред'яв­леного обвинувачення. Адвокат не вільний у визначенні позиції (крім випадків, коли підзахисний обмовляє себе), але у вирішенні питань правового характеру, виборі тактики та методики захисту є незалежним. Процесуальна самостійність адвоката не виключає не­обхідності узгодження з підзахисним лінії захисту загалом і позиції в окремих процесуальних питаннях, зокрема при заявленні клопо­тань.

Адвокат — представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача

Право на захист законних інтересів у кримінальному процесі за­безпечується також потерпілому, цивільному позивачу і цивільному відповідачу. Ефективним засобом забезпечення цього права є участь адвоката у кримінальній справі як представника цих суб'єктів кри­мінально-процесуальної діяльності.

254

Про визнання потерпілим, цивільним позивачем, а також про притягнення як цивільного відповідача особа, яка здійснює дізнан­ня, слідчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу. З цього мо­менту вони стають учасниками кримінального процесу, набувають процесуальні права для захисту своїх законних інтересів, у тому числі й право мати захисника.

Представниками потерпілого, цивільного позивача й цивільного відповідача можуть бути і адвокати. Представники користуються процесуальними правами осіб, інтереси яких вони представляють, тобто на відміну від захисників вони не є такими ж самостійними учасниками процесу, не мають своїх особливих процесуальних прав і діють поряд з потерпілим, цивільним позивачем і цивільним відпо­відачем або замінюють їх, але не мають права діяти на шкоду своїм довірителям.

Потерпілий і адвокат як його представник мають право подава­ти докази: заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також на вирок та ухвали суду і постанови судді.

У процесі судового розгляду справи потерпілий та його представ­ник мають право заявляти відводи і клопотання, висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду, давати пояснення з приводу досліджуваних судом обставин справи, стави­ти запитання свідкам, експерту, спеціалісту і підсудним, брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових доказів, доку­ментів.

Цивільний позивач або адвокат як його представник має право подавати докази; заявляти клопотання; брати участь у судовому роз­гляді; просити орган дізнання, слідчого, суддю і суд про вжиття за­ходів забезпечення заявленого ними позову; підтримувати цивільний позов; ознайомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчен­ня досудового слідства; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, судді й суду, а також на вирок або ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову.

Цивільний відповідач і адвокат як його представник обстоюють позиції захисту, оскільки заінтересовані в тому, щоб факт вчинення злочину, матеріальна шкода, винність обвинуваченого в їх вчиненні

255

не були доведені і, отже, у задоволенні позову було відмовлено. У своїй промові під час судових дебатів вони повинні торкатися лише питань доведеності та вчинення злочину і його цивільно-пра­вових наслідків.

Адвокат як представник потерпілого, цивільного позивача і ци­вільного відповідача має право оскаржити вирок в апеляційному по­рядку тільки за згодою свого довірителя, а також брати участь у роз­гляді справи судом апеляційної інстанції і давати там пояснення, підтримуючи свою скаргу чи скаргу свого довірителя і заперечуючи за наявності підстав проти подання прокурора і скарг інших учас­ників процесу.

Адвокат не може бути допитаний як свідок про обставини, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням ним обов'язків представ­ника потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача.

Закон передбачає низку обставин, що виключають участь адво­ката у справі як представника зазначених учасників процесу: якщо він брав участь у цій справі як слідчий або особа, що здійснювала дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судо­вого засідання, експерт, спеціаліст, захисник чи допитувався або підлягав допиту як свідок.

Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх пред­ставники у кримінальній справі мають право на забезпечення їх без­пеки. Рішення про застосування заходів безпеки приймається орга­ном дізнання, слідчим, прокурором, судом, у провадженні яких пе­ребуває кримінальна справа.