12.9. Представництво адвоката в цивільному процесі

Адвокат як правозахисник і представник у цивільному процесі

Законодавство України покладає на адвоката виконання в цивіль­ному процесі подвійних функцій. Відповідно до ст. 6 Закону Укра­їни "Про Адвокатуру" і Цивільного процесуального кодексу Украї­ни адвокат у цивільному процесі виконує одночасно функції право­заступництва і представництва.

Участь адвоката в цивільному процесі полягає у здійсненні ним представництва і захисту суб'єктивних майнових й особистих немай-нових прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб (грома­дян і юридичних осіб) та у сприянні суду у всебічному, повному і

256

об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи, прав і обов'язків сторін. У процесуальному представництві адвоката поєднуються два види правовідносин — між адвокатом і особою, інтереси якої він представляє, між адвокатом і судом у цивільному процесі. Право­відносини між адвокатом і довірителем (стороною, третьою особою та ін.) мають матеріально-правовий і процесуально-правовий харак­тер. Матеріально-правовий характер ґрунтується на договорі дору­чення. Процесуально-правові зв'язки виникають з приводу оформ­лення і визначення обсягу повноважень представника в цивільному процесі й регулюються ст. 112-115 ЦПК України.

Правові відносини між адвокатом і судом у цивільному судо­чинстві врегульовані нормами процесуального права (ст. 110-117 ЦПК України) і є цивільно-правовими. Процесуальне представниц­тво є найпоширенішим у судочинстві України.

При здійсненні професійної діяльності адвокату надано право представляти і захищати права й інтереси громадян та юридичних осіб за їх дорученням в усіх судових органах і на всіх стадіях цивіль­ного судочинства.

Для ведення справи в суді адвокат повинен мати певні повнова­ження. Повноваження дають адвокату право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, крім передання справи до третейського суду, повну або часткову відмову від позов­них вимог, на погодження з позовом, зміну предмета позову, укла­дення мирової угоди, передання повноважень іншій особі (передору­чення), оскарження рішення суду, подання виконавчого листа до стягнення, на одержання присудженого майна або грошей. Повно­важення адвоката на вчинення кожної із зазначених дій мають бути спеціально обумовлені у виданому йому дорученні. Адвокат, що зай­мається адвокатською діяльністю індивідуально, набуває повнова­жень після подання судові доручення, виданого довірителем, а також свідоцтва про право займатись адвокатською діяльністю.

На підставі наданих повноважень адвокати допомагають заінте­ресованим особам звернутися до суду за захистом їх цивільних прав. Для цього використовуються цивільні процесуальні засоби — позов­на заява; у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, — скарга і заява, а при окремому провадженні — заява.

До подання позову адвокат виконує велику і складну допроцесу-альну роботу, пов'язану з вивченням матеріалів справи і написанням заяви.

257

Вивчення матеріалів справи дає можливість адвокату визначитись у правовій природі позову, його елементах і наявності необхідних підстав для реалізації права на пред'явлення позову, намітити склад сторін та інших осіб, які візьмуть участь у справі, а також інших учас­ників процесу; визначити предмет доказування і докази для підтвер­дження, зібрати їх і подати суду разом з позовною заявою.

Позовна заява складається адвокатом у письмовій формі за зміс­том, визначеним ст. 137 ЦПК України. Суддя, до якого надійшла за­ява з додатками, вирішує питання про її прийняття. Відмова у прий­нятті оформлюється мотивованою ухвалою, яка може бути оскаржена адвокатом за наявності у нього відповідного повноваження. З прий­няттям позовної заяви виникають цивільно-процесуальні відносини, у яких бере участь адвокат, який набирає прав і обов'язків процесу­ального представника.

Підготовку цивільних справ до судового розгляду, мета якої по­лягає в забезпеченні своєчасного та правильного вирішення спра­ви, покладено на суддю. Процесуальні дії осіб, що беруть участь у справі, а також їх процесуальних представників (у тому числі адво­катів) здійснюються переважно на вимогу судді. Разом з тим про­цесуальні дії з підготовки цивільної справи до судового розгляду можуть здійснюватись і з ініціативи процесуальних представників — адвокатів і спрямовуватися на визначення характеру спірних пра­вовідносин, обставин, які підлягають встановленню, на відшукуван­ня доказів, визначення кола осіб, що братимуть участь у справі, тощо.

Представники мають право ставити перед суддею питання про витребування доказів від осіб, які відхилили вимогу адвоката про їх добровільну видачу, а також можуть порушувати клопотання про забезпечення доказів і позову, про зміну умов його забезпечення або скасування.

При оформлених повноваженнях на ведення справи в суді адво­кат відповідача може використовувати загальні процесуальні засо­би захисту, передбачені ст. 99, 103 ЦПК України, а також спеціальні процесуальні засоби — заперечення проти позову і зустрічний позов. Право на пред'явлення зустрічного позову може бути реалізовано адвокатом не пізніше як за три дні до судового засідання.

Процесуальним забезпеченням участі адвокатів у судовому засі­данні є своєчасне одержання від суду викликів і повідомлень про день, місце і час розгляду судом спірної справи, а також про відкла-

258

дення судом розгляду справи за відсутності відомостей, що їм вруче­но повістки.

У підготовчій частині судового засідання процесуальні пред­ставники з'ясовують можливість розглянути справу в конкретному судовому засіданні, при певному суді й учасниках процесу. Пред­ставникам надається можливість ознайомитись зі складом суду, а також з прізвищами прокурора, експерта, перекладача, секретаря судового засідання і заявляти їм відвід за наявності для цього підстав. Незважаючи на те що обов'язок роз'яснення особам, що беруть участь у справі, їх прав покладається на суддю, процесуаль­ний представник повинен проконсультувати особу, яку він пред­ставляє, про її права, порядок їх реалізації та правові наслідки зазначених дій. Він може заявляти клопотання про витребування від третіх осіб додаткового доказового матеріалу, внесення змін до складу осіб, що беруть участь у справі, про зміну домагання в по­зовному спорі, подавати заяви про залучення до справи співучас­ників, третіх осіб тощо.

При дачі сторонами та іншими особами, що беруть участь у засі­данні, пояснень суду про обставини справи та інші питання, які підлягають розгляду, процесуальний представник має право стави­ти їм запитання про уточнення вимог, їх підстав і заперечень, вис­ловлювати власні міркування з приводу питань, що постають у про­цесі провадження справи.

Основним у поясненні є обов'язок сторін та їх процесуальних представників, пов'язаний з доказуванням підставності позову і за­перечень на нього.

Адвокати мають також право брати участь у судових дебатах, обмінюватися з дозволу суду репліками, одержувати від суду роз'яс­нення щодо змісту винесеного рішення та про строки і порядок його оскарження, а в разі неучасті в судовому засіданні одержати його копію. У судових дебатах представники осіб підбивають підсумки розгляду судом справи, дають правову оцінку дослідженим доказам і спірним правовідносинам, викладають судження з приводу розгля­ду справи по суті. У промові представник висловлює думку щодо розподілу між сторонами судових витрат, а в разі встановлення при розгляді справи порушень законності має право порушити клопо­тання про винесення судом окремої ухвали.

Важливою частиною процесуально-правового положення пред­ставника є повноваження, які забезпечують його діяльність, спрямо-

259

вану на виправлення допущених у протоколі судового засідання і в рішенні суду неточностей або неповноти.