§ 87. Цивільно-процесуальне право

Цивільно-процесуальне право — це галузь права, яка регулює порядок розгляду і вирішення судом цивільних справ. У порядку цивільного судочинства розглядаються справи із спорів, що виникають з цивільних, сімейних, трудових правовідносин, справи, що виникають з адмі­ністративно-правових відносин, і справи окремого прова­дження.

До таких належать справи про порушення умов дого­вору між громадянами, про розподіл майна, витребування майна з чужого незаконного володіння, справи про від­шкодування збитків, заподіяних шкодою, справи щодо захисту честі, гідності й ділової репутації, справи про розлучення, стягнення аліментів, справи про поновлення на роботі та ін.

Справи, що виникають з адміністративно-правових від­носин, можуть бути пов'язані зі скаргами на дії органів і посадових осіб у зв'язку із накладенням адміністративних стягнень, порушеннями у стягненні податків; на відмову в реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності; на від­мову в реєстрації громадських організацій і партій, на бездіяльність державного виконавця, на неправильності в списках виборців та ін.

Справи окремого провадження пов'язані із захистом інтересів  громадян,   що  охороняються   законом:   про  вста-

новлення неправильності запису в актах громадянського стану; про оскарження нотаріальних дій або відмову у вчиненні їх; про встановлення стажу роботи; про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним, про усиновлення дітей та ін.

Цивільні справи в судах розглядаються, як правило, за заявою особи (позивача) шляхом подання до суду позовної заяви. Сторонами в цивільному процесі є позивач і від­повідач. Сторонами можуть виступати громадяни, підпри­ємства, організації.

Позовна заява повинна містити:

назву суду, до якого подається заява;

точну назву позивача і відповідача, їх місце про­живання або знаходження;

зміст позовних вимог;

виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

зазначення доказів, що стверджують позов;

зазначення ціни позову;

підпис позивача із зазначенням часу подання за­яви.

Позови, як правило, пред'являються в суд за місцем проживання відповідача. Позови про стягнення коштів на утримання (аліменти), про встановлення батьківства, про поновлення на роботі, позови, що випливають з автор­ського права, права на відкриття, винахід, позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, можуть по­даватися також за місцем проживання позивача. Позови про право на будівлю, про виключення майна з опису належить пред'являти за місцем знаходження цього майна.

Цивільна справа розглядається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. При цьому суд заслуховує пояснення сторін, по­кази свідків, висновки експертів, знайомиться з пись­мовими доказами, оглядає речові докази. У судовому засі­данні провадяться судові дебати, під час яких надається слово позивачеві та його представникові, а потім відпо­відачеві та його представникові. Після судових дебатів суд іде до нарадчої кімнати, де приймає рішення. Рішення повинно бути законним і обгрунтованим.

200

201

Рішення місцевого суду може бути оскаржене в апе­ляційному порядку протягом одного місяця після проголо­шення рішення. При розгляді справи в апеляційній інс­танції суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази тощо.

Суд в апеляційному провадженні, зокрема, має право:

постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги;

постановити ухвалу про скасування рішення су­ду першої інстанції і направити справу на новий розгляд;

змінити або ухвалити нове рішення.

Сторони мають право оскаржити також рішення апеля­ційної інстанції у зв'язку з порушенням матеріального чи процесуального права. Під час розгляду справи в касацій­ному порядку суд перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Разом з тим, суд касаційної інс­танції не вправі встановлювати нові факти, вирішувати питання про достовірність або недостовірність доказів.

Основним джерелом цивільно-процесуального права є Цивільний процесуальний кодекс України, прийнятий у 1963 р. У зв'язку з суспільно-політичними та економіч­ними змінами до цього Кодексу внесені численні зміни і доповнення.

У шести розділах Кодексу регламентуються процедури, пов'язані з наступним:

визначенням складу суду, підвідомчістю цивіль­них справ, письмовими та речовими доказами, показаннями свідків, призначенням експертизи, судовими витратами, процесуальними строками;

статусом осіб, які беруть участь у справі, їхніми правами і обов'язками;

порядком провадження справ у суді першої інс­танції (у місцевому суді);

процедурами перегляду судових рішень в апеля­ційній і касаційній інстанціях, переглядом рі­шень, що набрали законної сили у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами;

5)         виконанням судових рішень.

202