§ 85. Конституційний Суд України

Конституційний суд — особливий орган, єдиною або головною функцією якого є здійснення конституційного нагляду або конституційного контролю, тобто перевірка відповідності законів та інших нормативних актів конс­титуції країни.

Така перевірка може здійснюватися:

всіма судами загальної юрисдикції (США, Арген­тина, Данія, Мексика, Норвегія, Японія);

верховними судами країни (Індія, Канада, Ірлан­дія, Швейцарія);

спеціальними конституційними  судами  (Росія, Австрія, ФРН, Італія, Туреччина).

Вперше конституційний суд було запроваджено в Авст­рії у 1920 р.

Встановлення Конституцією України і Законом Ук­раїни "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р. єдиного органу конституційної юрисдикції — Конс­титуційного Суду України має сприяти стабілізації і зміц­ненню конституційного ладу в Україні, утвердженню прин­ципу верховенства права та найвищої юридичної сили Конституції, прямої дії її норм, забезпеченню конститу­ційних прав і свобод людини і громадянина.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів, які призначаються у рівній кількості (по шість) Президен­том України, Верховною Радою та з'їздом суддів України строком на дев'ять років без права бути призначеними на повторний строк. Такий механізм призначення суддів Конс­титуційного Суду України має сприяти утвердженню їх незалежності від будь-якої гілки влади у вирішенні кон­кретних справ. Голова Конституційного Суду України оби­рається самими суддями Конституційного Суду України із свого складу шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк без права бути переобраним.

Широкі владні повноваження, якими наділений Конс­титуційний Суд України, зумовлюють досить високі вимо­ги до кандидатів на посади суддів Конституційного Суду України. Ними можуть бути лише громадяни України з великим життєвим досвідом, які на день призначення досягли 40-річного віку, мають вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як 10 років. До того ж, ці особи мають проживати в Україні протягом останніх 20 років і володіти державною мовою (ст. 148 Конституції Ук­раїни).

Конституційний Суд України разом з іншими судами складає третю гілку влади, незалежну від двох інших — законодавчої і виконавчої — та їм непідзвітну.

Однак правовий статус Конституційного Суду України має низку істотних особливостей порівняно з іншими су­дами. Він не входить до системи судів так званої загальної юрисдикції, які розглядають цивільні, кримінальні та інші справи. Найвищим судовим органом судів загальної юрис­дикції є Верховний Суд України.

Конституційний суд — це окремий, незалежний від судів загальної юрисдикції, єдиний в Україні орган конс­титуційної юрисдикції. Він не може бути касаційною, апеляційною чи наглядовою інстанцією для судів загальної юрисдикції. Це означає, що до нього не можна звертатися зі скаргами на необґрунтованість рішень чи вироків, вине­сених судами. Функції Конституційного Суду України інші.

Процедура розгляду справ Конституційним Судом Ук­раїни суттєво різниться від процедури розгляду справ судами загальної юрисдикції. Конституційний суд розгля­дає справи не в порядку звичайної судової процедури, передбаченої процесуальними кодексами, а за правилами конституційного судочинства відповідно до Конституції Ук­раїни, Закону України "Про Конституційний Суд України" та регламенту, затвердженого самим Конституційним Су­дом України.

Основними принципами діяльності Конституційного Су­ду України є:

верховенство права;

незалежність діяльності;

колегіальність;

рівноправність суддів;

гласність;

194

7*

195

повний і всебічний розгляд справ;

обґрунтованість прийнятих рішень.

Повноваження Конституційного Суду України можна поділити на чотири групи. Перша з них охоплює повнова­ження, пов'язані з вирішенням питання щодо відповід­ності (конституційності) Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Пре­зидента України (насамперед, указів і розпоряджень), актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Слід наголосити, що серед актів, які можуть розгля­датися Конституційним Судом України щодо їх консти­туційності, немає актів міністерств і державних комітетів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також рішень органів місцевого самоврядування. їх законність перевіряється відповідно до встановленого порядку не Конс­титуційним Судом України, а судами загальної юрисдик­ції.

Друга група повноважень Конституційного Суду стосу­ється офіційного тлумачення Конституції та законів Ук­раїни з точки зору їх відповідності Конституції.

Третя група повноважень пов'язана із розглядом Конс­титуційним Судом України справ щодо відповідності Конс­титуції України чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість. Ідеться, зокрема, про підписані Україною міжнародні договори до їх ратифікації чи затвердження Верховною Радою України.

Нарешті, до четвертої групи повноважень Конституцій­ного Суду України належить надання висновку щодо до­держання конституційної процедури розслідування та роз­гляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту відповідно до ст. 111 Конституції Ук­раїни.

Справи, у яких відкрито провадження, Конституцій­ний Суд України розглядає по суті на своїх пленарних засіданнях. Для того, щоб пленарне засідання Консти­туційного Суду України було повноважним, у ньому по­винно взяти участь не менше 12 суддів Конституційного Суду України, а його рішення та висновки вважаються прийнятими, якщо за них проголосувало не менше 10 суддів Конституційного Суду України, тобто більше поло­вини його конституційного складу.

Суб'єктами звернень до Конституційного Суду України з питань, пов'язаних із першою групою його повноважень, можуть бути Президент України, не менш як 45 народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноваже­ний Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Окремим громадянам право безпосереднього звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших пра­вових актів Конституцією України не надано. Проте це не означає, що громадяни взагалі позбавлені можливості по­рушувати зазначені питання перед Конституційним Судом України. Громадяни можуть робити це опосередковано — через Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, головна функція якого полягає у здійсненні пар­ламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Коло суб'єктів звернень до Конституційного Суду Ук­раїни з питань, пов'язаних з другою групою його повнова-Конституцією України не визначається, з чого мож­на зробити висновок, що воно практично не є обмеженим. Інакше кажучи, за офіційним тлумаченням Конституції України та законів України до Конституційного Суду Ук­раїни можуть звертатися всі державні органи та органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, окремі громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи. Підставами для такого звернення можуть бути: неоднозначне сприйняття тих чи інших положень Конституції або законів органами законодавчої, виконавчої чи судової влади, що спричиняє істотні відмінності у практиці їх застосування; потреба в роз'ясненні окремих положень Конституції України щодо прав і свобод людини і громадянина у випадках, коли суб'єкт права на конс­титуційне звернення вважає, що ці положення тлума­чаться органами державної влади неправильно, внаслідок чого його права і свободи зазнають утиску.

Право звертатися до Конституційного Суду України з питань, пов'язаних із третьою групою його повноважень, мають Президент і Кабінет Міністрів України, а з питань, що стосуються четвертої групи цих повноважень, — Вер­ховна Рада України.

Обмеження кола суб'єктів звернень до Конституційного Суду України з питань, пов'язаних з третьою групою його повноважень, цілком виправдане. Адже міжнародні дого­вори укладаються, як правило, главою держави — Прези-

196

197

дентом України таорганами виконавчої влади, насамперед, Урядом. Ними ж вони і виконуються.

Обмеження кола суб'єктів звернень до Конституційного Суду України з питань, що стосуються четвертої групи його повноважень, Верховною Радою цілком зрозуміле. Процедуру імпічменту ініціює згідно зі ст. 111 Конституції Верховна Рада України. Вона ж проводить розслідування і розгляд справ щодо імпічменту. Тому логічно, що для прийняття об'єктивного рішення вона має одержати ви­сновок Конституційного Суду України про дотримання конституційної процедури імпічменту.

Провадження у зверненнях, які надійшли до Консти­туційного Суду України, здійснюється відповідно до Зако­ну України "Про Конституційний Суд України" та затвер­дженого ним регламенту.

За результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституційний Суд України приймає рішення, яким може визнати неконсти­туційним правовий акт у цілому або в окремій його частині. Підставою для визнання неконституційними пра­вових актів у цілому або їх окремих положень може бути невідповідність актів або їх частин Конституції України, порушення встановленої Конституцією процедури їх роз­гляду тощо.

Рішеннями Конституційного Суду України оформлю­ються також результати розгляду справ з питань офіцій­ного тлумачення Конституції та законів України.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язкови­ми до виконання на всій території України, вони є оста­точними і не можуть бути оскаржені до будь-якого іншого державного органу України та будь-яких міжнародних ін­ституцій.

У справах із питань про відповідність Конституції України чинних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість, а також про додер­жання конституційної процедури розслідування і розгляду справ про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту Конституційний Суд України дає висновки.

Рішення і висновки Конституційного Суду України підлягають офіційному оприлюдненню негайно після їх підписання суддями Конституційного Суду України.  Вони

мають бути опубліковані у друкованому органі Консти­туційного Суду України — "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях.