§ 4. Міліція громадської безпеки

Невід'ємною частиною системи органів міліції в Україні є мі­ліція громадської безпеки.

Правову основу її діяльності становлять правові акти, що ре­гулюють правовідносини з громадської безпеки та спокою, дають підстави для застосування правових норм до визначеного в цих правових актах кола осіб. Такими правовими актами є закони України ("Про міліцію", "Про дорожній рух", "Про адміністра-

7   2—174

194

Розділ III. Правоохоронні органи України

Глава 2. Органи внутрішніх справ України

195

тивний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення во­лі"), постанови Верховної Ради України (зокрема, постанова "Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби із зло­чинністю"), укази і розпорядження Президента України (зокре­ма, Указ "Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби із злочинністю"), а також постанови і розпорядження Кабінету Мі­ністрів України (зокрема, "Про Концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх справ")1.

На основі цих правових актів МВС видає накази, інструкції, положення, статути тощо. Представницькі органи місцевого са­моврядування у межах їх повноважень також можуть видавати рішення, що є обов'язковими для органів міліції громадської безпеки.

Конкретне правове регулювання діяльності міліції громад­ської безпеки, визначення її безпосередніх завдань (функцій, структури, підпорядкування тощо) здійснюються переважно шляхом відомчої регламентації. Так, за роки незалежності Украї­ни МВС були видані такі документи, як Інструкція по роботі дільничного інспектора міліції, Положення про Головне управ­ління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутріш­ніх справ України, Положення про Головне управління охорони громадського порядку Міністерства внутрішніх справ України, Положення про Управління паспортної, реєстраційної та мігра­ційної роботи Міністерства внутрішніх справ України, Статут патрульно-постової служби міліції, Положення про службу мілі­ції з охорони й конвоювання затриманих і взятих під варту осіб

1 Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року // Відомості Вер­ховної Ради України. — 1991. — № 4. — Ст. 20; Закон України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № ЗК — Ст. 338; Закон України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" від 1 грудня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 52. — Ст. 455; Постанова Верховної Ради України "Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради Украї­ни з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби із злочинністю" від 26 січня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 11. — Ст, 87; Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю" від 21 липня 1994 року // Голос України. — 1994. — 22 липня; Постанова Кабінету Міністрів України "Про Концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх справ" від 24 квітня 1996 року № 456. — К.: МВС України, 1996.

та інші нормативні акти'. Як відомо, за часів існування СРСР подібні нормативні акти були виключною прерогативою цен­тральної адміністративно-командної системи.

Міліція громадської безпеки входить до складу органів внут­рішніх справ України. З точки зору чинної Конституції завдання та функції, що стоять перед нею, є надзвичайно важливими і ви­магають від особового складу постійного контакту з населенням та керівництвом відповідного регіону, оскільки стосуються за­хисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Основні завдання міліції громадської безпеки:

забезпечення особистої безпеки, прав, свобод та законних інтересів громадян;

запобігання правопорушенням та їх припинення;

охорона і забезпечення громадського порядку та громад­ської безпеки;

виявлення та розкриття злочинів, у справах яких прова­дження попереднього слідства не обов'язкове;

забезпечення безпеки дорожнього руху;

захист власності від злочинних посягань;

надання допомоги фізичним і юридичним особам у межах відповідних повноважень міліції.

Міліція громадської безпеки виконує адекватні цим завдан­ням профілактичні, адміністративно-проваджувальні та кримі­нально-процесуальні функції. Так, профілактичні функції поля­гають у запобіганні найпоширенішим загальнокримінальним зло­чинам та адміністративним правопорушенням (таким, як хулі­ганство, крадіжка, злочини та правопорушення, що їх вчиняють на грунті повсякденних негараздів, тощо), а також у виявленні причин, умов вчинення злочинів і правопорушень та вжитті за­ходів щодо їх усунення.

Наказ МВС України "Інструкція по роботі дільничного інспектора мілі­ції" від 16 січня 1992 року № 22 - К.: МВС України, 1992; Наказ МВС України "Положення про Головне управління Державної автомобільної інспекції Мі­ністерства внутрішніх справ України" від 30 травня 1992 року № 327. — К.; МВС України, 1992; Наказ МВС України "Положення про Головне управлін­ня охорони громадського порядку Міністерства внутрішніх справ України" від 18 вересня 1992 року № 541. - К.: МВС України, 1992; Наказ МВС України 'Положення про Управління паспортної, реєстраційної та міграційної" роботи Міністерства внутрішніх справ України" від 3 січня 1994 року № 8. — К.: МВС України, 1994; Наказ МВС України "Статут патрульно-постової служби мілі­ції" від 28 липня 1994 року № 404. — К.: МВС України, 1994; Наказ МВС України "Положення про службу міліції з охорони й конвоювання затриманих і взятих під варту осіб" від 14 серпня 1995 року. — К.: МВС України, 1995. 7*

196          Розділ 111. Правоохоронні органи України

Адміпістративно-проваджувальпа функція полягає в органі­зації і практичному здійсненні охорони громадського порядку і громадської безпеки в межах повноважень, наданих цьому під­розділові міліції, та документуванні при цьому правопорушень.

Під криміпально-процесуальною функцією слід розуміти роз­

гляд заяв та інформації про злочини, у справах яких проваджен­

ня попереднього слідства не обов'язкове, та провадження дізнан­

ня по них. Так, у ст. 425 КПК подано перелік нетяжких (а тому

не особливо небезпечних) злочинів, за якими досудова підготов­

ка матеріалів проводиться у протокольній формі. До таких зло­

чинів віднесено, зокрема, некваліфіковані порушення правил про

валютні операції (ч. 1 ст. 80 КК), крадіжка державного, колектив­

ного або індивідуального майна (ч. 1 ст. 81 та ч. 1 ст. 140 КК),

грабіж державного, колективного або індивідуального майна (ч. 1

ст, 82 та ч. 1 ст. 141 КК), шахрайство щодо державного, колек­

тивного чи індивідуального майна (ч. 1 ст. 83 та ч. 1 ст, 143 КК),

умисне знищення або пошкодження державного чи колективного

майна (ч. 1 ст. 89 КК), ухилення від лікування венеричної хворо­

би (ст. 1081 КК), ухилення від сплати аліментів на утримування

дітей (ст. 114 КК) тощо.      ■ ■ ■ *  :

Для правоохоронної діяльності міліції громадської безпеки характерні відповідні структурно-функціональні ознаки, які вка­зують на те., що, по-перше, така діяльність спрямована на охоро­ну прав і законних інтересів як народу України в цілому, так і окремих фізичних та юридичних осіб, а також держави від про­типравних посягань; по-друге, ця правоохоронна діяльність по­кликана забезпечити охорону громадського порядку і громад­ської безпеки у межах повноважень, наданих цьому підрозділові міліції, а також запобігти злочинам, припинити та розкрити їх, якщо провадження попереднього слідства у цих справах не обов'язкове.

Таким чином, міліція громадської безпеки — це структурний підрозділ міліції у системі органів внутрішніх справ України, діяльність якого спрямована на забе:течення особистої безпе­ки громадян, охорону громадського порядку та громадської безпеки, запобігання та припинення злочинів та адміністра­тивних правопорушень, розкриття злочинів, у справах яких провадження попереднього слідства не обов'язкове, а також надання у межах компетенції міліції допомоги громадянам, посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям та громадським об'єднанням.

197

Глава 2. Органи внутрішніх справ України

Організаційна будова міліції громадської безпеки залежить від її функціонального призначення та існуючих рівнів управлін­ня, які відповідають адміністративно-територіальному устрою держави. Внутрішня структура міліції громадської безпеки ба­зується на лінійному принципі її організації та діяльності (ліній­на спеціалізація і відповідне підпорядкування), згідно з яким утворюються і функціонують структурні підрозділи цієї служби за окремими напрямами їх діяльності.

Відповідно до Типової структури органів внутрішніх справ України у міліцію громадської безпеки входять адміністративна служба міліції (включає підрозділи охорони громадського поряд­ку, паспортної, реєстраційної та міграційної роботи, дільничних інспекторів міліції, підрозділи з питань радіоактивного забруд­нення, підрозділи охорони й забезпечення карантинних і ветери­нарно-санітарних заходів при проведенні боротьби з епізоотією, конвоювання затриманих і взятих під варту осіб), Державна ав­томобільна інспекція, підрозділи Державної служби охорони, патрульно-постова служба міліції. Крім того, за своїм функ­ціональним призначенням до зазначеного підрозділу належать також приймальники-розподільники для затриманих за бродяж­ництво, приймальники-розподільники для неповнолітніх.

Питання для самоконтролю

Що таке міліція громадської безпеки та яка правова основа її діяльності?

На вирішення яких завдань та функцій спрямована діяль­ність міліції громадської безпеки?

Дайте загальну характеристику структури міліції громад­ської безпеки?

Якими є напрями діяльності органів (підрозділів), що вхо­дять до складу міліції громадської безпеки?