§ 3. Поняття судової та правозахисної діяльності

Поняття судової діяльності. Судова діяльність є різновидом юридичної діяльності, якій притаманні ознаки як правоохорони, так і правозахисту. Суд, як уже зазначалося, може виконувати і суто правоохоронні дії, а саме правовстановлюючі, правозабезпе-чувальні, правопримушувальні та правовідновлювальні. Проте, на відміну від правоохоронної діяльності, судова діяльність має більш широкий предмет, а отже й інші принципи здійснення, більш широке державне завдання. Головним завданням у системі судової діяльності є правосуддя, що об'єднує конституційну юрисдикцію, судочинство (як кримінальне, так і цивільне) судів загальної та спеціальної юрисдикції.

Судам належить центральне місце у системі правового захис­ту конституційних та інших правових цінностей. Діяльність су­дів охоплює захист та охорону права, відновлення порушеного права, припинення порушення права.

Правосуддя є квінтесенцією функції держави із захисту та охорони права, відновлення порушеного права, підтримання пра­вопорядку та законності.

Демократичні перетворення в суспільстві і державі неможли­ві без ефективної судової діяльності. Саме вона є невід'ємним ат­рибутом правової держави. Через правосуддя та конституційну юрисдикцію громадяни мають можливість відстоювати свої пра­ва, при чому в судах загальної та спеціальної юрисдикції — без­посередньо, а в порядку конституційного судочинства — як без­посередньо, так і за допомогою обраних ними народних депута­тів. Так, Конституційний Суд повинен гарантувати верховенство Конституції як основного закону держави. З приводу цього ним приймаються рішення та надаються висновки щодо конституцій-ності законів, інших нормативно-правових актів, здійснюється офіційне тлумачення конституційних норм. У сфері господар­ських відносин господарським судом захищаються права та за­конні інтереси учасників цих відносин, вдосконалюються закон­ність та правове регулювання господарської діяльності. Місцеві суди як суди загального судочинства розглядають справи з усіх правовідносин (крім вищезазначених), що потребує високого професійного рівня, вміння об'єктивно й неупереджено вирішу­вати долю обвинуваченого або спору між позивачем і відпові­дачем.

Глава 1. Юридичне визначення правоохоронної ... діяльності                17

Специфіка судової діяльності полягає в тому, що судовому владарюванню притаманні такі ознаки державної влади, як юрис-дикційність, публічність і субординаційність.

Юрисдикційність судової діяльності полягає у сукупності правомочностей суб'єктів цієї діяльності з розгляду та вирішення спірних питань з захисту права, відновлення порушеного права, припинення порушення права, а також у тому, щоб оцінювати їх наявність або відсутність, оцінювати дії, факти, події, соціальні та індивідуальні ознаки юридичних і фізичних осіб, можливість застосовувати заходи правового впливу, у тому числі санкції. Су­ди надають і правову допомогу згідно з міжнародними догово­рами. Відповідно до Конституції України (ст. 124) правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Публічність судової діяльності суть відкритості, політичної або партійної незаангажованості судів та суддів. Суд виступає і як державна установа, яка самостійно організує розгляд судових справ, ініціює виконання судових рішень, організує своє діловод­ство, а також аналізує судову статистику та узагальнює судову практику. Судді розглядають звернення громадян, пов'язані із професійною судовою діяльністю. У звя'зку з цим судам надано матеріально-технічу базу, що забезпечує автономність і публіч­ність роботи кожного судді, тобто необхідну кількість залів засі­дань, конвоювання підсудних, відповідну кількість секретарів су­дового засідання. Суди мають створити умови для численних відвідувачів тощо.

Субординаційність судової діяльності полягає в тому, що су­ди утворюють єдину систему із трьох судових інстанцій — судів першої інстанції, судів касаційної та апеляційної інстанцій. Орга­нізація судової діяльності реалізується і в різних діях, які безпо­середньо не пов'язані з відправленням правосуддя. Це такі орга­нізаційні дії суду, які прямо стосуються процесуальної діяльності (виклик свідків, експертів, повідомлення інших учасників судо­вого розгляду, вручення копій процесуальних документів, надіс­лання справ до касаційної інстанції, звернення до виконання ви­року, рішення, ухвали чи іншого рішення тощо), і такі дії, що здійснюються у позапроцесуальній формі (стосунки з іншими судами, органами державної виконавчої влади та юстиції, інши­ми правоохоронними органами, планування роботи суду, органі­зація обліку та ведення систематизації та кодифікації законодав­ства, складання довідок та, аналіз ообеги тощо). Судові процеду­ри є чітко визначеними, ЗЗшр д$ cprjti' судді можна досить легко перевірити. Так, процедура постановлення вироку у криміналь-

18

Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності

ній справі має відповідати вимогам таємниці наради суддів, за­конності й обгрунтованості вироку, а також правилам його ого­лошення. Правовий зміст вироку визначається колом питань, які знайшли в ньому своє відображення. Але в обов'язковому поряд­ку у вироку відображатимуться питання меж обвинувачення, винності обвинувачених, застосування покарання. Одночасно в ньому вирішується доля цивільного позову, конфіскації майна, судових витрат, реалізації майна, добутого злочинним шляхом. Структура і форма вироку є єдиними у всіх вироках, що оголо­шуються судами усіх ланок, у тому числі і Верховним Судом Ук­раїни. Такою ж чіткою та прозорою є процедура постановлення рішення з цивільних справ. Докладніше про судову діяльність див. розділ II.

Таким чином, судова діяльність полягає у розгляді та вирішен­ні спірних питань із захисту права, відновлення порушеного права, припинення порушення права, застосуванні заходів правового впливу, у тому числі санкцій, шляхом розгляду судо­вих справ, аналізу судової статистики та узагальнення судо­вої практики, а також у наданні правової допомоги відповідно до міжнародних договорів.

Поняття правозахисної діяльності. Потреба в утворенні ін­ститутів з правозахисної діяльності пояснюється цілою низкою взаємопов'язаних факторів. По-перше, тим, що гарантування охорони прав громадян стало одним із завдань правової системи та державного життя, що знайшло відображення у Конституції. Діяльність державних органів та окремих службових осіб свід­чить про те, що, виконуючи свої професійні функції та завдання, вони часто-густо порушують конституційні права та правомірні інтереси фізичних та юридичних осіб. У динамічному державно­му житті зросла ймовірність порушень права без формальних по­рушень закону. Тому захист прав громадян потрібен, незважаючи на наявність системи контролю за законністю з боку органів прокуратури, контрольні повноваження інших уповноважених органів.

По-друге, міжнародні політико-правові інститути приділяють дедалі більше уваги правам людини. Для Української держави додержання міжнародних стандартів з прав людини стало одним із пріоритетів внутрішньої політики держави, що свідчить про її динаміку та цілеспрямованість.

По-третє, правозахисні інститути незалежні від державних органів; для них характерні відкритість, вільний доступ для тих,

Глава 1. Юридичне визначення правоохоронної ... діяльності                19

хто потребує захисту своїх прав і свобод. Механізми захисту прав і свобод громадян виникають у процесі взаємодії органів влади і громадянського суспільства на певній стадії їхнього роз­витку і виступають державним гарантом від відомчого або неправомірного втручання і впливу. Правозахисна діяльність має деякі спільні ознаки із правоохоронною діяльністю. Так, адвока­ти можуть здійснювати правовстановлюючі або правозабезпечу-вальні дії. Досить широкими є повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Проте предмет правоза­хисної діяльності значно вужчий, ніж у правоохоронної діяльно­сті. Він стосується лише правової допомоги юридичним особам, громадянам України, іноземцям і особам без громадянства та за­хисту фізичних осіб від обвинувачення.

Правозахисна діяльність складається з кількох складових. Вони, зокрема, полягають у роз'ясненні громадянам їх прав та обов'язків. У Конституції України закріплюється важливе "право знати право" (ст. 57) та право на юридичну допомогу (ст. 59). Державним органом, який має сприяти розвиткові юридичних послуг з метою реалізації прав, свобод і законних інтересів гро­мадян та юридичних осіб, надання їм платних послуг правового та технічного характеру, є Міністерство юстиції України та його органи на місцях. До органів юстиції належать органи з виконав­чого провадження, органи реєстрації актів громадянського стану, органи державної реєстрації нормативно-правових актів та гро­мадських об'єднань, а також нотаріат.

Діяльність адвокатури, яка не є державною інституцією, є професійною діяльністю для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших органах влади (ст. 59 Конституції). В Конституції України правозахисна діяльність закріплюється за адвокатурою. Аналізові діяльності правозахисних органів при­свячений останній IV розділ посібника.

Отже, правозахисна діяльність полягає у правовій допомозі юридичним особам, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства у спірних питання з охорони права, захисті фізичних осіб від обвинувачення та у державному гарантуванні охорони прав громадян правозахисними органами.

Питання для самоконтролю

У чому полягає специфіка судової діяльності?

Як Ви розумієте субординаційність судової діяльності?

20            Розділ І, Загальні положення правоохоронної ... діяльності

Чим можна пояснити необхідність утворення інститутів з правозахисної діяльності?

Що є спільного і чим різняться правоохоронна та право-захисна діяльність?