2. Компетенцiя органiв конституцiйного контролю i механiзм її реалiзацiї

Головним повноваженням органiв, що здiйснюють конституцiйний контроль, е оцiнка конституцiйностi законодавчих актiв. Порядок здiйснення цього повноваження залежить вiд прийнятих у тiй чи iншiй країнi форм конституцiйного контролю.

iснує двi основнi форми контролю - попереднiй i наступний. Попе-реднiй контроль має мiсце на стадiях парламентського розгляду законопро-ектiв до промульгацiї їх главою держави. У разi визнання їх неконсти-туцiйними такi законопроекти не можуть стати законами. Попереднiй конт-роль iснує в Румунiї, Польщi, Угорщинi i у Францiї. Вiн насамперед вiднесе-ний до прийнятих парламентом i переданих президенту на пiдпис i обнаро-дування законiв. Припускається i здiйснення контролю на бiльш раннiх стадiях законодавчого процесу у парламентi. При цьому попередньому конт-ролю пiдлягають проекти як звичайних, так i органiчних законiв. Попе-реднiй контроль припускається в iталiї щодо так званих обласних законiв - актiв, прийнятих представницькими органами автономiй.

Своєрiдним рiзновидом попереднього контролю, що здiйснюється загальними судами, можна вважати надання ними консультативної оцiнки конституцiйностi законопроектiв у процесi проходження їх через парламент. Така оцiнка може бути дана вищим судом на вимогу законо-давчої або виконавчої влади. Подiбна практика прийнята в Австралiї, Ка-надi, деяких штатах США, Норвегiї та в рядi iнших країн.

Наступний контроль здiйснюють щодо законiв, якi прийнятi пар-

251

ламентом, промульгованi главою держави i набули чинностi. iснує двi про-цедури такого контролю - шляхом дiї i шляхом заперечення. В першому випадку вiдразу ж пiсля введення закону в дiю i незалежно вiд факту йо-го застосування може бути iнiцiйований розгляд питання про його консти-туцiйнiсть. У другому випадку розгляд цього питання прямо залежить вiд конкретного застосування закону. В країнах, де функцiю конституцiйного контролю здiйснюють суди загальної юрисдикцiї, це може мати мiсце у звичайному судовому процесi. Кожний учасник такого процесу має право заперечувати можливiсть застосування закону або його окремих положень, мотивуючи це їхньою неконституцiйнiстю.

Конституцiйний контроль шляхом дiї нерiдко називають абстракт-ним, а контроль шляхом заперечення - конкретним. Абстрактний конт-роль характерний для країн, де вiдповiдна функцiя здiйснюється органами конституцiйної юстицiї. Конкретний контроль притаманний насамперед державно-правовiй практицi тих країн, де ця функцiя належить судам за-гальної юрисдикцiї.

Однак здiйснюють конкретний контроль i конституцiйнi суди. Зви-чайним є положення, коли загальний суд, розглядаючи цивiльну або кримiнальну справу, може дiйти висновку про неконституцiйнiсть закону, що ним застосовується, i звернутися за вiдповiдним висновком до консти-туцiйного суду. У зв'язку з цим розгляд справи припиняється. Якщо кон-ституцiйний суд визнає таке звернення безпiдставним, розгляд справи в за-гальному судi буде продовжений. iснує також конкретний контроль у формi розгляду спецiальної скарги, що подається до конституцiйного суду.

Характеризуючи попереднiй i наступний контроль, зазначимо, що в деяких країнах застосовуються обидвi цi форми. Зокрема, це має мiсце в рядi країн Латинської Америки. Тут сполучається попереднiй контроль з наступним контролем шляхом заперечення.

Вiдомi й iншi класифiкацiї форм конституцiйного контролю. Най-частiше видiляють обов'язковий i факультативний контроль. Обов'язковий контроль здiйснюється вiдповiдними органами на основi приписiв консти-туцiї й законодавства i незалежно вiд волевиявлення будь-якого iншого ор-гану чи посадової особи. Така форма конституцiйного контролю прийнята у Францiї: всi органiчнi закони до їх офiцiйного опублiкування i регламен-ти палат парламенту до їх практичного застосування мають бути представ-ленi конституцiйнiй радi, яка висловлюється на предмет вiдповiдностi їх конституцiї. Процедура розгляду органiчних законiв в органi консти-туцiйного контролю є, по сутi, складовою законотворчостi, обов'язковою стадiєю законодавчого процесу, що передує промульгацiї.

Факультативний контроль здiйснюється тiльки з iнiцiативи тих, хто надiлений вiдповiдним правом. Ця форма контролю є домiнуючою.

252

У федеративних державах конституцiйному контролю пiдлягають не тiльки федеральнi законодавчi акти, а й вiдповiднi акти суб'єктiв фе-дерацiй. Механiзм такого контролю в рiзних країнах неоднаковий.

Так, у СiЛА оцiнку конституцiйностi законiв здiйснюють як феде-ральнi суди, так i суди штатiв. При цьому всi вони мають право проводи-ти експертизу законодавчих актiв федерального рiвня i рiвня суб'єктiв федерацiї. Мiж вiдповiдними рiшеннями верховного суду США i судiв штатiв iснує досить складний взаємозв'язок, хоч майже завжди останнє слово належить федеральному верховному суду. До того ж у деяких шта-тах встановлений порядок, за яким мiсцевi суди, якщо вони не вважають за можливе розглядати питання конституцiйностi закону через його зна-чущiсть, передають це питання на розгляд верховного суду федерацiї.

У Швейцарiї конституцiйному контролю пiдлягають тiльки законо-давчi акти кантонiв. Союзний суд дає оцiнку вiдповiдностi цих актiв як федеральному основному закону, так i основним законам суб'єктiв феде-рацiї. Кантональнi суди таким правом, як правило, не надiленi. В Австрiї конституцiйний контроль також здiйснюється щодо законодавчих актiв федерацiї та її суб'єктiв. У землях конституцiйнi суди не створенi.

Конституцiйний суд Росiї розглядає справи про вiдповiднiсть основ-ному закону федерацiї конституцiй республiк, статутiв, а також законiв та iнших нормативних актiв суб'єктiв федерацiї, виданих з питань, що вiднесенi до вiдання федеральних органiв державної влади i до спiльного вiдання федеральних органiв та органiв суб'єктiв федерацiї.

Нарештi, у ФРН конституцiйнi суди земель можуть оцiнювати ли-ше законодавчi акти вiдповiдних суб'єктiв федерацiї. Федеральний кон-ституцiйний суд може пiддавати контролю тiльки законодавство феде-рацiї. Але за певних умов у зв'язку з виникненням суперечок з приводу розмежування компетенцiї мiж федерацiєю i землями вiн може займати-ся встановленням конституцiйностi земельного законодавства.

Сама ж природа конституцiйного контролю полягав в тому, що, оцiнюючи конституцiйнiсть законiв, суди тлумачать конституцiю. iнодi про це прямо йдеться в самих основних законах. Наприклад, в ст. 149 Конституцiї Болгарiї записано, що <конституцiйний суд дає офiцiйне тлу-мачення конституцiї>. По сутi, аналогiчне положення мiстить ст. 135 Кон-ституцiї Молдови, а в ст. 109 Конституцiї Узбекистану сказано, що кон-ституцiйний суд тлумачить норми конституцiї i законiв. <Федеральний конституцiйний суд розглядає справи щодо тлумачення основного закону у зв'язку з виникненням суперечок з питань компетенцiї федеральних ор-ганiв влади>, - встановлено в ст. 93 Основного закону ФРН. В консти-туцiях деяких держав (Киргизстан, Молдова) зафiксовано положення про

253

-^=.:=^^^^- МОЖЛИВiСТЬ, "

T Д^ТЇiЇГ^^^^^      не просто як юри-

Рактеру, що вiдбиває стан сус^Гп^3' а и як явище загальното ^а-поняттями -Раведливостi, мор^п ТощоСи КОНСТШУiЩ ""б'-у-ся з Т1ЛЬКИ Я0 Довiльного трактування зм"^ тT ШДХ1Д може "Р^ести не зашни юридичних оцiнок Д^сно^о^ам0       законiв> а й д0 Tї будь-яких умов конституцiйнiстi ищ^    основаT на доцiльностi. За

У багатьох країнаТ^Тер^Т^^ в межах "Р--их реалiй чих актiв визнанi норми мiжнапТ^"      """^уцiйностi законодав-чих основних законiв, де Йде^я н0 0 права- це випливає 3 --"в а права перед правом нацi'оналТн^ iк зазїаТ" (примат) "--родного прiоритет мiстять новiтнi конститущї ц'лог4      положе1^ про такий До -о ж в конституцiях БiлорусТво^Т ЄВi)опейс№- держав. iнших держав належним чином уT^^^^^^              чехiї та Деяких Договори прямо визнанi критер^мопТ      увш1 чинностi "^народнi ^ iнших нормативно-нравових а^в    конституцiйностi Законодавчих

-нь ^ЇТо^^^^^^^^^^                 актiв, до повнова-вирiшення багатьох iнших питань   нститущинии ^нтроль, входить

.рисдиї:^ ^^^оль -----.ь суди за^ьноi-Р1шень i "оРмативно-правових актi.^органТГ' констит^iйно(>гi судових

чи акти гл^ Держав. До того жТу. су^а311"01188401 влади> вклю4^-роль за дiяльнiстю органiв виконав,оiiл^^     вiдповiдний конт.

^^^^^я^0^ -ституцiйно. .с-ють конституцiйнiсть парлам^ ькЇх н       рщинi вони встанов^-конституцiйнi суди визначаютьТонститу^^^^^^      у бiльшостi "Раїн но-нравових актiв органiв в^^^1^ законнiсть ^"атив-ваччиш, Словенiї i Узбекистанi 1 вТдновЇн   в киргизстанi< ^сiї, Сло-

моврядування чи мiсцевих органiв викон актів Т31115 мiсцевого са^^а1 конституцiйнi суди можутьшв   влади- разом 3 тим У Л^вi Дентiв та урядiв, а в Болгарiї м ^кл'Т  ОЦ1НКУ ильки актам "рєзи-У Цiлому рядi клаїн ппг5        актам "Рс^Дента.

"овноваження^и^^и^:^^^^^      --рол. надiленi

:=^^:^^-н^=^^^^ Г "------ - ^-^^^^^^и^

; невiдповiднiсть конституцiї положень будь-якого мiжнародного договору, то дозвiл на його ратифiкацiю або схвалення може бути даний тiльки пiсля перегляду конституцiї. У Польщi та Угорщинi об'єктом консти-туцiйного контролю є мiжнароднi договори як до схвалення i ратифiкацiї їх вiдповiдними органами, так i пiсля.

Органи конституцiйної юстицiї звичайно розглядають рiзного роду юрисдикцiйнi справи, тобто питання, пов'язанi з розмежуванням компе-тенцiї. Цi справи можуть мати пряме вiдношення до оцiнки консти-туцiйностi законiв, якi визначають повноваження рiзних органiв держав-ної влади. Досить часто предметом вiдповiдного розгляду є розмежування компетенцiї вищих органiв держави, iнодi - органiв державної влади i органiв мiсцевого самоврядування або самих органiв самоврядування.

У федеративних державах конституцiйнi суди розглядають справи щодо розмежування компетенцiї мiж федерацiєю та суб'єктами, а також мiж самими суб'єктами. Аналогiчними повноваженнями надiленi звичайнi суди в тих країнах, де вони здiйснюють функцiю конституцiйного контро-лю. Наприклад, у США вiдповiднi повноваження визначенi в ст. З (роздiл другий) Конституцiї. iнодi органи конституцiйної юстицiї розглядають пи-тання розмежування компетенцiї мiж вищими органами держави i орга-нами автономiй, а також мiж самими автономiями (iспанiя, iталiя).

Важливими повноваженнями органiв конституцiйної юстицiї ряду країн є повноваження щодо контролю за функцiонуванням механiзмiв пря-мої i представницької демократiї. В Румунiї i Францiї вiдповiднi органи на-глядають за проведенням виборiв президента та референдумiв. В Казах-станi та Молдовi це може бути здiйснено по вiдношенню ще i до парла-ментських виборiв. У Литвi конституцiйний суд робить висновки щодо по-рушення законностi на президентських i парламентських виборах. У Грецiї верховний спецiальний суд перевiряє законнiсть результатiв референдумiв.

У Грецiї, Словаччинi, Францiї i Чехiї органи конституцiйного кон-тролю розглядають питання правильностi обрання депутатiв парламентiв, у Болгарiї - президента, в Хорватiї i Югославiї - депутатiв i президен-та, якщо законнiсть таких обрань оскаржується. В Грецiї i Чехiї вiдповiднi органи займаються ще i питаннями позбавлення депутатських мандатiв у зв'язку з порушенням принципiв невиборностi й несумiсностi. В Австрiї конституцiйний суд розглядає скарги у зв'язку з проведенням президентських i парламентських виборiв, а за клопотанням нижньої па-лати парламенту - питання про позбавлення депутатiв їхнiх мандатiв. У ФРН правильнiсть проведення парламентських виборiв перевiряє бундес-таг, рiшення якого може бути оскаржене в коституцiйному судi.

Окремої згадки заслуговують повноваження органiв конституцiйної

255

юстицiї у сферi безпосереднього захисту прав особи. Вiдповiдну дiяльнiсть цих органiв нерiдко називають контролем за виконанням основних прав i свобод. Цей контроль здiйснюється за спецiальною скаргою. Так, вiдповiдно до ст. 93 Основного закону ФРН, конституцiйний суд розглядає скарги, внесенi будь-якою особою, яка вважає себе обмеженою державною владою у своїх правах. Близькi за змiстом положення можна знайти в кон-ституцiях Австрiї, iспанiї, Македонiї, Словаччини, Угорщини, Чехiї.

З iншого боку, органи конституцiйної юстицiї мають повноваження, наслiдком реалiзацiї яких може бути обмеження i навiть позбавлення осо-би її прав. Як зазначалося, позбавлення iндивiда прав за рiшенням консти-туцiйного суду в разi використання їх для <боротьби проти основ вiльного демократичного порядку> припускається ст. 18 Основного закону ФРН.

Основний закон ФРН припускає i можливостi заборони полiтичних партiй у разi визнання їх протиконституцiйними. Подiбне передбачене i кон-ституцiями Болгарiї, Македонiї, Молдови, Румунiї, Словаччини, Словенiї, Чехiї, Югославiї та деяких iнших держав. У ФРН вiдповiдний механiзм був застосований двiчi, що призвело до заборони конституцiйним судом правора-дикальної i комунiстичної партiй. Характерно, що цi партiї поновили свою дiяльнiсть пiсля реєстрацiї пiд новими або дещо змiненими назвами.

Визначенi й деякi iншi повноваження органiв конституцiйної юс-тицiї. Зокрема, в рядi країн вони розглядають справи у зв'язку iз засто-суванням процедур, подiбних до iмпiчменту. В Казахстанi, Литвi i Чехiї конституцiйнi суди роблять висновок, чи дозволяє стан здоров'я прези-дентiв виконувати надалi їх функцiї. В Македонiї конституцiйний суд встановлює конституцiйнiсть i законнiсть колективних трудових угод, у Бiлорусi - нормативних актiв верховного суду i генеральної прокурату-ри, а також будь-якого громадського об'єднання. Наведеним перелiк пов-новажень органiв конституцiйної юстицiї не обмежується.

Особливостi механiзмiв реалiзацiї повноважень органiв, що здiйсню-ють конституцiйний контроль, визначаються насамперед колом суб'єктiв, що мають право його iнiцiювати. Вiдповiдна правосуб'єктнiсть залежить вiд прийнятої в тiй чи iншiй країнi форми конституцiйного контролю. При наступному контролi шляхом заперечення питання конституцiйностi iнiцiюються пiд час розгляду в звичайному судi конкретної цивiльної або кримiнальної справи однiєю з сторiн цiєї справи. Як правило, такою сторо-ною є фiзична або юридична особа. iндивiд може бути iнiцiатором розгля-ду справи i в органi конституцiйної юстицiї за умов попереднього або на-ступного контролю шляхом дiї у порядку подання спецiальної скарги.

Проте звичайно суб'єктами права iнiцiювання конституцiйного кон-тролю при попередньому i наступному контролi шляхом дiї є державнi ор-

256

гани i посадовi особи. Так, в Австрiї, Росiї та ФРН таким правом надiленi федеральний уряд i уряди суб'єктiв федерацiї, у Болгарiї, Литвi, Румунiї, Словаччинi та Угорщинi - уряд, в iталiї - також уряд, але щодо так зва-них обласних законiв, в iспанiї, Казахстанi i Францiї - глава уряду.

У Бiлорусi, Болгарiї, Казахстанi, Росiї, Литвi, Румунiї, Словаччинi, Францiї та Угорщинi iнiцiювати розгляд питань в органi конституцiйного контролю може глава держави - президент. У Росiї це можуть робити кожна з палат федерального парламенту, а також законодавчi органи суб'єктiв федерацiї. В iспанiї, iталiї i Португалiї вiдповiдне право надане органам автономiй.

В деяких випадках воно належить органам мiсцевого самовряду-вання.

В Австрiї, Бiлорусi, Румунiї та Угорщинi органи конституцiйного контролю можуть самi iнiцiювати розгляд справи. В Австрiї i Болгарiї це мають право зробити вищi суди загальної та адмiнiстративної юрисдикцiї, а в Бiлорусi i Росiї - верховний i вищий арбiтражний (господарський) су-ди. До того- ж, як зазначалося, майже в усiх країнах, де iснує консти-туцiйна юстицiя, суд загальної юрисдикцiї може звернутися до органу кон-ституцiйного контролю в разi виникнення сумнiвiв щодо конституцiйностi застосованого ним закону.

iнiцiатором розгляду справи в органi конституцiйного контролю може бути i певна частина депутатського корпусу. В Австрiї i ФРН - це третина складу нижньої палати парламенту, в Болгарiї, Казахстанi, Литвi, Словаччинi i Росiї - п'ята частина вiдповiдно складу всього пред-ставницького органу або кожної з палат. В iспанiї право iнiцiювати спра-ву мають 50 депутатiв у кожнiй палатi, в Румунiї - 50 депутатiв у нижнiй i 25 у верхнiй палатi, в Польщi i Угорщинi - 50 у нижнiй палатi i в цiлому парламентi вiдповiдно. У Францiї кiлькiсть депутатiв у кожнiй палатi, яким надане таке право, дорiвнює 60. Крiм того, воно також на-лежить головам обох палат. В Бiлорусi та Угорщинi до суб'єктiв вiдповiдного права вiднесенi постiйнi комiсiї парламенту.

iнодi правом iнiцiювати конституцiйний контроль надiленi поса-довi особи: прокурор (Бiлорусь, Болгарiя, iспанiя i Словаччина) i омбудс-ман (iспанiя, Польща).

Участь того чи iншого суб'єкта в процесi здiйснення конституцiйного контролю нерiдко залежить вiд характеру справ, якi вносять на розгляд вiдповiдних органiв, а також вiд механiзмiв реалiзацiї повноважень цих ор-ганiв. Одним з таких механiзмiв є спецiальна, так звана конституцiйна скарга. Звичайно така скарга має субсидiарний характер: вона подається до конституцiйного суду тiльки пiсля того, як була розглянута в iнших, загаль-

257

них або адмiнiстративних судах, i результати цього розгляду не задовольни-ли заявника. Офiцiйному розгляду конституцiйної скарги передує її прий-няття. У ФРН цим займається спецiальна комiсiя конституцiйного суду, до складу якої входять три його члени. В середньому вона приймає до розгля-ду близько десяти вiдсоткiв скарг вiд щорiчної їх кiлькостi. У тих країнах, де конституцiйний контроль здiйснюється загальними судами, вiдповiднi питання розглядаються на основi звичайних норм судочинства.

Рiшення органiв, якi здiйснюють конституцiйний контроль, мають рiзний характер i юридичнi наслiдки. Зокрема, законодавчi акти, визнанi органами конституцiйної юстицiї неконституцiйними, скасовуються. Самi ж рiшення цих органiв є остаточними. У Польщi та Румунiї рiшення ор-ганiв конституцiйного контролю щодо конституцiйностi законодавчих актiв можуть бути скасованi за результатами голосування в нижнiй палатi i в обох палатах парламенту вiдповiдно. Для цього потрiбна квалiфiкована бiльшiсть голосiв.

У переважнiй бiльшостi країн,, де прийнята американська модель органiзацiї конституцiйного контролю, вiдповiднi рiшення вiднесенi тiльки до конкретних судових справ. Суди тут не анулюють закони, але, визнаючи їх неконституцiйними, вiдмовляються цi закони застосовувати. У СПiА, якщо верховний суд визнав той чи iнший закон або (що буває на-багато частiше) окремi його положення неконституцiйними, останнi не можуть бути застосованi жодним судом. Тим самим положення закону, не будучи скасованими юридичне, втрачають силу фактично.

У цiлому слiд зазначити, що конституцiйний контроль у за-рубiжних країнах визнаний як одна з реалiй їхнього державно-полiтично-го життя. Вiн покликаний забезпечити виконання приписiв основного за-кону. При цьому найсуттєвiшого значення набувають якостi самої консти-туцiї, зокрема чiткiсть i визначенiсть її положень.

258