13.3. Організація охорони праці. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій

Організація охорони праці. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у сфері охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про охорону праці", праців­ник зобов'язаний:

дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здо­

ров'я людей, що його оточують, у процесі виконання будь-яких

робіт чи під час перебування на території підприємства;

знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охоро­

ни праці, правила поводження з машинами, механізмами, устат­

куванням та іншими засобами виробництва, користуватися за­

собами колективного та індивідуального захисту;

проходити у встановленому законодавством порядку попередні

та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення заз­начених вимог.

Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій1. Робо­тодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на робо­ту) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоров­чих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із

1 Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обо­в'язковим профілактичним медичним оглядам, затверджено постановою Кабіне­ту Міністрів України від 23 травня 2001 р. № 559.

50

законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим центральним органом вико­навчої влади у сфері охорони здоров'я.

Роботодавець має право в установленому законом порядку при­тягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зо­бов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачер­говий медичний огляд працівників:

за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану

його здоров'я пов'язане з умовами праці;

за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозво­

ляє йому виконувати свої трудові обов'язки.

За час проходження медичного огляду за працівниками зберіга­ються місце роботи (посада) і середній заробіток.

Навчання з питань охорони праці. Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок робото­давця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання пер­шої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії1.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за ра­хунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Перелік робіт з підвище­ною небезпекою затверджується спеціально уповноваженим централь­ним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці2.

Посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпеч­ного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з пи­тань охорони праці за участю профспілок.

Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що за-

Див.: Типове положення про навчання з питань охорони праці, затверджене на­казом Комітету з нагляду за охороною праці України 17.02.99 № 27. Перелік робіт з підвищеною небезпекою, затверджений наказом Державного ко­мітету України з нагляду за охороною праці від 30 листопада 1993 р. № 123.

51

тверджується спеціально уповноваженим центральним органом ви­конавчої влади з нагляду за охороною праці.

Посадові особи згідно з переліком, затвердженим Державним ко­мітетом України з нагляду за охороною праці, до початку виконан­ня своїх обов'язків і періодично один раз на три роки проходять у встановленому порядку навчання, а також перевірку знань з охоро­ни праці в органах галузевого або регіонального управління охоро­ною праці з участю представників органу державного нагляду та профспілок.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і пе­ревірку знань з охорони праці, забороняється.

У разі незадовільних знань з питань охорони праці працівники повинні пройти повторне навчання. На прохання працівника прово­диться додатковий інструктаж з питань охорони праці.

Міністерство освіти України організовує вивчення основ охорони праці в усіх навчальних закладах системи освіти, а також підготовку та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуван­ням особливостей виробництва відповідних галузей народного гос­подарства за програмами, погодженими з Державним комітетом Ук­раїни з нагляду за охороною праці.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охо­рони праці.

У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, неза­довільних знань з питань охорони праці вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.

Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищен­ня кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливо­стей виробництва відповідних об'єктів економіки забезпечуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері освіти та науки в усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Фінан­сування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загаль­нодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та про­фесійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами

52

фінансування, визначеними законодавством, у державному і місце­вих бюджетах, що виділяються окремим рядком.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюдже­тах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства вико­ристовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Регулювання охорони праці у колективному договорі, угоді. У ко­лективному договорі, угоді сторони передбачають забезпечення пра­цівникам соціальних гарантій у сфері охорони праці на рівні, не ниж­чому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комп­лексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматиз­му, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають об­сяги та джерела фінансування зазначених заходів.

Служба охорони праці на підприємстві. Роботодавець створює на підприємстві службу охорони праці1. На підприємстві виробничої сфери з кількістю працюючих менше 50 чоловік функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відпо­відну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівни­кові підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти з охорони праці мають право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них не­обхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці, вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичного

1     Типове положення про службу охорони праці, затверджене наказом Державно­го комітету України з нагляду за охороною праці від 3 серпня 1993 р. № 73.

53

огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують нормативів з охорони праці; зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устатку­вання та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності праців­ників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Припис спеціалі­ста з охорони праці може скасувати лише керівник підприємства.

Ліквідація служби охорони праці допускається лише у разі ліквідації підприємства.

Служба охорони праці на підприємстві. На підприємстві з кількі­стю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охо­рони праці відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці. На підприємстві з кількістю пра­цюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть вико­нувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготов­ку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для вико­нання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо робото­давцеві. Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю по­садою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спе­ціалістів основних виробничо-технічних служб. Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:

видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обо­

в'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних не­

доліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і

пояснення з питань охорони праці;

вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передба­

чених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу,

перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не

виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, ус­

таткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які

створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

надсилати роботодавцеві подання про притягнення до відпові­

дальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони

праці.

54

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише робото­давець. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

Комісія з питань охорони праці підприємства. На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з пи­тань охорони праці.

Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, спе­ціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відпо­відно до типового положення, що затверджується спеціально упов­новаженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охо­роною праці1.

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворю­вань і аварій. Роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.

Зміст процедури розслідування, оформлення та обліку результатів здійснюється відповідно до положення, що затверджується Кабіне­том Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднан­нями профспілок2.

Нещасний випадок на виробництві — складний юридичний факт. У п. 5 Положення дається перелік подій та обставин, які в сукупності визначають зв'язок нещасного випадку з виробництвом. Наприклад, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкоджен­ня, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсу­ви, повені, урагани та інші надзвичайні події), що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до не­обхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.

Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства, затвердже­не наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 3 серп­ня 1993 р. № 72. Рішення комісії мають рекомендаційний характер. Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджене постановою Ка­бінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. № 1094.

55

Обставини, що вказують на зв'язок з виробництвом, конкретизу­ють час, місце виконання трудових обов'язків, характер завдання ро­ботодавця. Наприклад, перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу по­чинаючи з моменту приходу працівника на підприємство до моменту, коли він залишив його, який повинен фіксуватися відповідно до пра­вил внутрішнього трудового розпорядку, або за дорученням робото­давця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпіло­му або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

Коли визнано, що нещасні випадки пов'язані з виробництвом, про них складається акт за формою Н-1. Якщо за висновками робо­ти комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випа­док не потрібно складати акт за формою Н-1, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм) відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішує посадова особа органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої обов'яз­кове для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охоро­ною праці може бути оскаржене у судовому порядку.