2. Причини правопорушень

Причини правопорушень — це ті явища соці­альної дійсності, які спричинюють (або полегшу­ють) вчинення правопорушень.

Причини правопорушень розподіляються:

1) за значущістю щодо обумовлювання, детер­мінації правопорушень — на:

основні — соціальні явища, яким належить ви­значальна, вирішальна роль у цьому процесі (на­приклад, суперечність чинного законодавства ос­новним правам людини, загальнолюдським мо­ральним приписам; протиріччя між ними і потре­бами, інтересами тих чи інших соціальних верств і окремих осіб, якщо правова культура останніх від­значається неналежним рівнем; суттєві вади, не­доліки законодавства);

неосновні — явища, які лише полегшують вчи­нення правопорушень, здійснюють такий вплив на тлі головних чинників, і, можливо, саме завдяки ним — тобто так звані фонові явища (наприклад,

148

недосконалість обліку й охорони матеріальних цінностей, недостатній контроль за дотриманням правил техніки безпеки, правил дорожнього руху тощо). Останню групу явищ нерідко відображають іншим, окремим поняттям — обставини (або умо­ви), що сприяють вчиненню правопорушень;

2) за онтологічним статусом стосовно свідо­мості конкретної особи:

об'єктивні — явища, що не залежать від неї (на­приклад, недоліки в роботі державних органів);

суб'єктивні — явища, які входять до складу індивідуальної свідомості конкретного суб'єкта, безпосередньо визначаються нею (наприклад, не­знання особою вимог закону, її негативне ставлен­ня до його приписів, психологічна установка особи На протиправну поведінку).

Правильне встановлення тих або інших причин певних правопорушень — неодмінна умова їх про­філактики і зниження загального рівня протиправ­ної поведінки.