2. Загальнотеоретична характеристика елементів політичної системи

Елементи політичної системи (політичної орга­нізації) суспільства:

державні утворення — органи держави; ор­ганізації, які не мають владних повноважень (під­приємства, установи);

громадські об'єднання — громадські органі­зації (зокрема, політичні партії), органи громадсь­кої самодіяльності, громадські рухи;

66

недержавні підприємства та установи;

трудові колективи.

Механізм політичної влади — це система всіх організацій та інших об'єднань домінуючої части­ни соціально неоднорідного (зокрема, класового) суспільства, за допомогою яких вона здійснює керівництво всім суспільством.

Механізм політичного опонування (опору) — система всіх організацій та інших об'єднань соціально неоднорідного (зокрема, класового) су­спільства, що виражають волю соціальних груп, інтереси яких суперечать існуючій у даному суспільстві політичній владі.

Політична опозиція, яка використовує меха­нізм політичного опонування, поділяється на ради­кальну (вона ставить за мету зміну суспільного ла­ду зокрема форм власності на засоби виробництва, або державного ладу, зокрема форми правління чи державного устрою) і нерадикальну (яка прагне до зміни форм, методів, темпів здійснення державної політики, її певної переорієнтації, до заміни осіб, що очолюють вищі органи держави).

Держава — центр, ядро політичної системи су­спільства. Це зумовлюється тим, що тільки держава:

виступає офіційним, тобто формальним, представником усього населення, суспільства (хоча в дійсності вона представляє інтереси насамперед певної його частини);

є уособленням суверенітету народу (нації), природним реалізатором його права на політичне самовизначення;

здатна забезпечити і захистити основні права людини, всіх і кожного, хто перебуває на її території;

спроможна задовольняти загальносоціальні потреби, виконувати загальносоціальні функції у керівництві суспільством;

має у своєму розпорядженні специфічний апарат, без якого виконати зазначені функції не­можливо;

може встановлювати формально-обов'язкові для всіх суб'єктів загальні правила поведінки — юридичні норми;

з*

67

- володіє владою суверенною, тобто верховною, повною і самостійною, формально незалежною.

Громадське об'єднання — це добровільне фор­мування громадян (фізичних осіб), створене ними на основі єдності інтересів для спільної реалізації своїх прав і свобод.

Види громадських об'єднань

Громадські об'єднання розрізняють:

1)             за порядком утворення та формами діяль­

ності — громадські організації, органи громадсь­

кої самодіяльності, громадські рухи;

за критеріями (умовами) членства — об'єд­нання з формально фіксованим (документованим) членством, об'єднання з формально нефіксованим (недокументованим), вільним членством;

за кількістю членів (за ступенем залучення населення) — масові та елітарні;

4)             за внутрішньою організаційною структу­

рою — централізовані (ієрархізовані, внутрішньо

субординовані) і децентралізовані;

5)             за соціальною сферою діяльності — політич­

ні, економічні, наукові, екологічні, спортивні, ми­

стецькі тощо;

6)             за територією діяльності — місцеві (об­

ласні, міжобласні, міські, районні тощо), загально­

державні (зокрема, республіканські), міждержавні

(у конфедераціях, союзах держав), міжнародні

(всесвітні, регіональні);

за соціально-правовим статусом — легальні (юридичне дозволені, офіційно зареєстровані відпо­відною державою), долегальні (тимчасово неза-реєстровані), нелегальні (офіційно заборонені від­повідною державою, підпільні);

за соціальною значущістю для існування і розвитку суспільства — прогресивні, консерва­тивні, реакційні.

Громадська організація — це добровільне об'єд­нання людей, яке створене для задоволення та за­хисту суспільних, колективних чи особистих по­треб його учасників і функціонує на засадах рів­ності та самоврядування.

Види громадських організацій:

68

На громадські організації, безперечно, повністю поширюється схарактеризована вище класифіка­ція громадських об'єднань. Але, крім того, за со­ціальною підставою утворення та залежно від ха­рактеру потреб, для задоволення яких засновують­ся громадські організації, вони поділяються на:

організації, які створюються залежно від форм участі громадян у виробництві або в суспіль­ному житті для задоволення суспільних чи колек­тивних потреб (профспілки, політичні партії);

організації, які створюються для задоволен­ня особистих потреб (спілка книголюбів, спортив­не товариство).

Політична партія — це добровільне об'єднання громадян, котре виражає волю певної соціальної групи і прагне здобути або утримати державну владу, здійснювати вплив на формування і політи­ку органів держави, місцевого самоврядування від­повідно до своєї програми розвитку суспільства.

Види політичних партій

До видового поділу політичних партій цілком прийнятною є викладена раніше загальна класифі­кація громадських об'єднань. Проте, окрім неї, політичні партії розрізняють:

за соціальною спрямованістю програми і діяльності — соціально-демократичні, соціаліс­тичні, народно-демократичні, національно-демокра­тичні, ліберально-демократичні, релігійно- (христи­янсько-) демократичні, комуністичні, націоналіс­тичні тощо;

за соціальною базою — партії, які виражають інтереси певного класу або його частини, інтереси певної нації, народності, інтереси прихильників пев­ної релігії чи іншого позакласового і наднаціональ­ного світогляду, інтереси іншої соціальної групи;

за методом здійснення своєї програми — ре­волюційні, реформаторські;

за представництвом у вищих органах вла­ди — правлячі, опозиційні.

Функції партій:

- представницька — виявлення, відображення й обгрунтування інтересів певної частини суспільства;

69

програмна — розробка відповідно до цих інте­ресів політичної програми суспільного розвитку;

ідеологічна — формування, розвиток і впро­вадження у суспільну свідомість своєї ідеології, вплив на громадську думку;

владно-конкурентна — участь у змаганні (бо­ротьбі) за державну владу, за її утримання;

владно-практична — реалізація і захист че­рез державну політику інтересів відповідної части­ни суспільства;

владно-кадрова — підготовка, добір, висуван­ня кадрів для державного апарату.

Орган громадської самодіяльності — це добро­вільне об'єднання людей, яке створюється при дер­жавній або громадській організації для допомоги у виконанні нею своїх завдань (наприклад, батьків­ський комітет у школі, товаристський суд на під­приємстві).

Громадський рух — це добровільне об'єднання людей, утворене з метою досягнення значних со­ціальних цілей, яке діє через масові заходи, що ор­ганізовуються його ініціативною групою, керівною інстанцією.

Трудовий колектив — це об'єднання трудящих підприємства або установи, котре виконує перед­бачені законом, статутом чи договором функції в економічній, соціальній, політичній сферах суспільного життя.

Трудовий колектив є суб'єктом (елементом) по­літичної системи суспільства остільки, оскільки він використовує певні політичні права, закріплені в законі, наприклад, висуває кандидатів у депута­ти представницьких органів державної влади або місцевого самоврядування, бере іншу участь у політичному житті. Для досягнення політичних цілей трудові колективи об'єднуються в асоціації, спілки, федерації.

70