1. Загальна характеристика правомірної поведінки

Правомірна поведінка — це такі вчинки (діян­ня), які не суперечать приписам правових норм або основним принципам права певної держави.

Види правомірної поведінки:

за суб'єктами — діяльність громадян (лю­дей), державних організацій (зокрема, органів держави), громадських об'єднань, соціальних спільностей;

за сферою суспільних відносин — економіч­на, політична та ін.

за об'єктивною стороною (тобто за формою зовнішнього прояву) — активна (вчинення дії), пасивна (утримання від неї);

за суб'єктивною стороною (тобто належно від психологічного ставлення особи до своїх діянь) — принципова, зумовлена особистим, внут­рішнім переконанням у необхідності поводитися правомірно; звичаєва, зумовлена особистою звич­кою без роздумів і сумнівів виконувати будь-який державний припис; пристосувальна (конфор­містська) , викликана прагненням не відрізнятися від інших суб'єктів, які поводяться правомірно; маргінальна, що пояснюється загрозою відпові­дальності у разі вчинення правопорушення;

128

залежно від зафіксованості у законодав­стві — врегульована законодавством, не врегу­льована законодавством;

залежно від ставлення держави до правомір­ної поведінки — схвалювана, стимульована (за­охочувана), допустима;

за формою зовнішнього прояву — фізична (діяльнісна), вербальна (усна), письмова (доку­ментована).