11.1. Нотаріальне оформлення документів для дій за кордоном. Прийняття документів, складених за кордоном

У ст. 98 Закону передбачається, що нотаріуси приймають докумен­ти, складені відповідно до вимог іноземного права, а також вчиняють посвідчувальні написи за формою, передбаченою іноземним законо­давством, якщо це не суперечить законодавству України. Існують дві умови оформлення документів, призначених для дії за кордоном:

документи оформлюються з урахуванням законодавства інозем­

них держав;

законодавство іноземних держав не повинно суперечити законо­

давству України.

Українські нотаріальні органи мають право вчиняти оформлення щодо документів, призначених для дії за кордоном:

засвідчувати вірність копій документів і перекладів документів;

посвідчувати доручення на ведення спадкових справ у судах та

адміністративних органах, на управління та розпорядження май­

ном, одержання гонорарів, аліментів, пенсій та інших періодич­

них платежів, на вчинення торгових операцій;

видавати свідоцтво про те, що громадянин живий і перебуває в

певному місці;

вчиняти морський протест за заявою капітана іноземного судна;

видавати свідоцтво про право на спадщину;

засвідчувати справжність підпису на різних видах заяв.

На вимогу акредитованих в Україні дипломатичних представ­ництв, консульських установ інших держав нотаріуси в межах їхньої компетенції можуть оформляти дозволи:

батьків на укладення шлюбу їхніх сина чи дочки з іноземцем;

на постійне місце проживання за кордоном;

батьків на тимчасовий виїзд неповнолітніх дітей за кордон;

ПО

• батьків на усиновлення їхніх дітей і зміну прізвища, ім'я, по бать­кові.

Нотаріус в інтересах громадян України, якщо це передбачено міжнародним договором за участю України, може вчинити і таку но­таріальну дію, як розкривання та оголошення заповіту, складеного за формою, передбаченою законодавством іноземної держави, і подано­го нотаріусу після смерті заповідача. Порядок вчинення цієї дії регла­ментується листом Міністерства юстиції України "Про порядок вчи­нення нотаріальних дій, не передбачених законодавством України" від 29 березня 1994 р.

Оформлюючи документи, що призначені для дії за кордоном, нота­ріус зобов'язаний роз'яснити заінтересованим особам необхідність їх наступної легалізації. Консульською легалізацією підтверджуються справжність і юридична сила оригіналів офіційних документів, при­значених для дії за кордоном.

Легалізація — це процес надання юридичної сили документам, що мають бути використані за кордоном.

Різновидом консульської легалізації є посвідчення документів у посольстві відповідної держави в Україні, а потім у консульському управлінні Міністерства закордонних справ України.

Якщо це передбачено міжнародним договором України, кожна з до­говірних сторін приймає документи без легалізації. Підписання дого­ворів про правову допомогу — один з ефективних способів спрощення порядку обігу офіційних документів, призначених для дії за кордоном. У разі участі держав у Гаазькій конвенції від 5 жовтня 1961 р. вимоги легалізації іноземних офіційних документів скасовуються. Під дію Га­азької конвенції підпадають, зокрема, документи юридичних установ — суду, прокуратури, нотаріату, акти адміністративних органів. Учасни­ками Гаазької конвенції були майже 80 країн. Консульське управління Міністерства закордонних справ України вже підготувало пакет доку­ментів стосовно приєднання України до цієї Конвенції.

Згідно з чинним законодавством України вивезенню за кордон не підлягають трудові книжки, військові квитки, посвідчення водія, технічні паспорти і посвідчення особи.