10.2. Вчинення протестів векселів

Вексель — це цінний папір, письмове боргове зобов'язання векселе­давця встановленої форми, що надає векселедержателю безспірне пра­во після завершення строку виконання зобов'язання вимагати від век­селедавця або особи, яка зобов'язується сплатити за векселем (акцеп­тант), сплати грошової суми, що зазначена у векселі. Векселі можуть бути простими та переказними.

106

Простий вексель — це письмове безумовне зобов'язання векселе­давця сплатити відповідну суму пред'явнику векселя чи особі, яку за­значено у векселі, а також законному представнику після встановле­ного строку або за вимогою.

Переказний вексель — це письмова безумовна вказівка векселе­давця платнику сплатити грошову суму пред'явнику векселя або особі, яку зазначено у векселі, чи тому, кого вона зазначить, після встановленого строку або за вимогою.

Основна відмінність простого векселя від переказного полягає в тому, що у простому векселі платником є векселедавець, а в переказ-ному — особа, яка приймає на себе зобов'язання сплатити переказний вексель у встановлений строк. В обігу простого векселя беруть участь дві особи — векселедавець (він же платник) і векселедержатель. У пе-реказному векселі беруть участь векселедавець, платник і векселедер­жатель. Вексельне зобов'язання є безумовним, тобто не обумовлюєть­ся жодними обставинами.

Протест векселя — це нотаріальна дія, яка офіційно підтверджує факти, з якими пов'язане виконання певних правових наслідків. Така дія оформлюється актом протесту.

При вчиненні протестів векселів нотаріус повинен визначити, чи є поданий документ векселем, виявити його зовнішні ознаки, що відрізня­ють його від усіх цінних паперів і документів. Приймаючи вексель для опротестування, нотаріус перевіряє реквізити виданого векселя.

Необхідною умовою вчинення протесту векселів є встановлення суб'єктів вексельного обігу для визначення особи, яка має право звер­нутися до нотаріуса за опротестуванням векселя.

У процесі підготовки до вчинення нотаріальної дії нотаріус пере­віряє повноваження особи, яка звернулася за вчиненням протесту век­селя. Ця нотаріальна дія має чітко визначене місце її вчинення. Про­тест векселя про несплату вчиняється нотаріусом за місцем платежу, а протест векселя про неакцепт — за місцем знаходження платника. Для вчинення протесту про несплату нотаріус приймає вексель наступно­го дня після завершення строку платежу за векселем, але не пізніше 12-ї години наступного дня після цього строку.

У разі подання всіх необхідних документів, визначення терито­ріальної компетенції нотаріуса щодо вчинення цієї дії, а також того, що векселедержатель не пропустив встановлені для опротестування строки, нотаріус приймає вексель до провадження. Про прийняття век­селя нотаріус видає квитанцію. У нотаріуса залишаються вексель,

107

заява уповноваженої особи як підстава для вчинення нотаріальної дії, опис векселя.

У день прийняття векселя до протесту нотаріус пред'являє платни­ку вимогу про оплату векселя. Якщо вексель протестується в непла­тежі, то нотаріус вимагає від особи, проти якої протестується вексель, сплатити суму, на яку він виданий. Залежно від дій, що їх вчиняє осо­ба, проти якої протестується вексель, нотаріус визначає напрямок по­дальшого провадження у справі. У разі відмови платника оплатити вексель нотаріус складає акт про протест щодо несплати за встанов­леною формою і робить відповідний запис у реєстрі та відмітку про протест щодо несплати безпосередньо на векселі. Якщо місцезнаход­ження платника невідоме, протест векселя вчиняється без пред'явлен­ня вимоги про оплату векселя з відповідною відміткою в акті про про­тест і в реєстрі нотаріальних дій. Опротестований вексель видається векселедержателю або уповноваженій особі.