9.2.  Накладання заборони на відчуження нерухомого майна

Накладання заборони на відчуження нерухомого майна спрямова­не на своєчасне виконання боржником відповідного зобов'язання. Суть цієї нотаріальної дії полягає в тому, щоб перешкодити вільному розпорядженню майном. Коли на майно накладено заборону, то влас­ник конкретного об'єкта нерухомого майна не може розпорядитися ним, оскільки не має одного з елементів права власності — розпоряд­ження цим майном.

Вчинення цієї нотаріальної дії до 1 жовтня 1998 р. (дата набуття чинності Указу Президента України "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" [15]) належало до виключної компетенції дер­жавних нотаріусів або у передбачених законом випадках посадових осіб виконкомів місцевих рад. З 1 жовтня 1998 р. вчинення цієї дії на­лежить також до компетенції приватних нотаріусів.

У ст. 73 Закону та п. 134 Інструкції про порядок вчинення нотарі­альних дій нотаріусами України [23] міститься перелік випадків, коли нотаріус накладає заборону на відчуження об'єкта нерухомого майна. Заборона накладається у таких випадках:

коли установа банку, підприємство чи організація видає громадя­

нину позичку на будівництво, капітальний ремонт або купівлю

жилого будинку;

за посвідчення договору довічного утримання;

за посвідчення договору про заставу жилого будинку, квартири,

дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки та іншого не­

рухомого майна;

у разі накладення арешту на об'єкти нерухомого майна органами

дізнання чи слідства, судовими установами у зв'язку зі справами,

що перебувають у їх провадженні.

За повідомленням установи банку, підприємства чи організації про видану громадянину позичку на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку заборона на відчуження цього об'єкта накла­дається автоматично.

При посвідченні договору довічного утримання заборона на відчу­ження нерухомого майна, яке є об'єктом договору, накладається обо­в'язково, оскільки набувач придбаного нерухомого майна (жилого бу­динку, квартири тощо) не має права розпоряджатися цим майном до смерті особи, яка є відчужувачем за договором. Накладання заборо­ни на відчуження є самостійною нотаріальною дією, але вчиняється

101

разом із посвідченням угоди про довічне утримання і є обов'язковою умовою для посвідчення договору довічного утримання.

По-іншому вирішується питання про накладання заборони при по­свідченні договору застави. Відповідно до ст. 32 Закону України "Про заставу" сторони за договором можуть самостійно вирішувати питання, чи накладати заборону на відчуження об'єкта нерухомого майна, про що зазначається в тексті договору.

Якщо за домовленістю сторін заборона на відчуження майна не на­кладається і це зазначено в тексті договору, нотаріус не накладає за­борону на відчуження предмета заборони. Якщо ж у тексті договору питання накладання заборону на відчуження об'єкта нерухомого май­на вирішено позитивно або ж про це нічого не сказано, то нотаріус має право накласти заборону на відчуження об'єкта нерухомого майна, який є предметом застави.

Накладання заборони на відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна здійсню­ється за місцем їх знаходження.

При вчиненні цієї нотаріальної дії, по-перше, здійснюється власне вчинення нотаріальної дії і, по-друге, вносяться відомості про вчине­ну нотаріальну дію до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. При цьому нотаріус повинен отримати відповідні документи, які є підставою для вчинення дії:

повідомлення установи банку, підприємства або організації про

видачу громадянину позички на будівництво, капітальний ремонт

або купівлю жилого будинку;

договір довічного утримання;

договір застави;

постанову слідчих або судових органів про накладання арешту

на об'єкт нерухомого майна.

Накладання заборони проводиться вчиненням відповідного напису на повідомленні установи банку, підприємству чи організації про ви­дачу позички. Один примірник повідомлення з написом нотаріуса про накладання заборони надсилається відповідній установі банку, підприємству чи організації, що видала позичку, а другий залишаєть­ся у справах нотаріуса.

Заборона за договором довічного утримання та про заставу жило­го будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого неру­хомого майна накладається шляхом вчинення відповідного напису на всіх примірниках договору.

Заборону на відчуження жилого будинку, квартири на підставі до­говору довічного утримання, як правило, накладає нотаріус, який по-

102

свідчив договір довічного утримання, оскільки обидві зазначені нота­ріальні дії вчиняються одночасно.

Заборона відчуження нерухомого майна реєструється у спеціаль­них реєстрах заборони відчуження, а також в алфавітній книзі обліку заборон. Після вчинення цієї нотаріальної дії відомості про неї мають бути внесені до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухо­мого майна, який є комп'ютерною базою даних, що містить такі відо­мості: про накладені заборони і арешти, про зняття заборон та арештів; про видані довідки щодо відсутності або наявності заборон і арештів.

Держателем Єдиного реєстру є Міністерство юстиції України. Реє­страторами Єдиного реєстру є державні нотаріальні контори, дер­жавні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, що уклали відповідні угоди і мають прямий доступ до Єдиного реєстру через комп'ютерну мережу. Визнання реєстраторів у межах району, міста здійснюють відповідні управління юстиції.

Для внесення до Єдиного реєстру відомостей про заборону відчу­ження та арешти об'єктів нерухомого майна є підставою:

накладання державним або приватним нотаріусом заборони на

об'єкт нерухомого майна;

повідомлення посадової особи виконкому відповідної місцевої

ради про накладання заборони на відчуження об'єкта нерухомо­

го майна;

повідомлення слідчих і судових органів про накладання арешту

на об'єкт нерухомого майна.

Усі посадові особи, які накладають заборону на відчуження об'єк­та нерухомого майна чи вчиненням нотаріальної дії, чи накладанням арешту, зобов'язані надіслати в день накладання заборони чи арешту повідомлення про вже накладені заборони чи арешти.

Знімають заборону на підставі повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позички, повідомлення про припинення договору застави, а також припинення чи розірвання дого­вору довічного утримання.

Одержавши такі повідомлення, нотаріус знімає заборону на відчу­ження відповідного об'єкта нерухомості.

Про зняття заборони, а також про зняття судовим або слідчим ор­ганом накладеного ними арешту на відчуження нерухомого майна но­таріус робить відповідні записи в реєстрі заборон та арештів і в ал­фавітній книзі обліку заборон на відчуження та арешт нерухомого

103

майна. Повідомлення судових або слідчих органів про зняття арешту залишається у справах нотаріуса.

Після того як знято заборону на відчуження чи арешт, зазначені відомості подаються до Єдиного реєстру. Підставами для внесення відомостей до Єдиного реєстру є повідомлення встановленого зразка, які надсилаються в день зняття заборони відчуження чи арешту об'єктів нерухомого майна.