8.2.  Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину

Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину регулюється ст. 66-69 Закону, ст. 524-564 ЦК України. Свідоцтво про право на спадщину може видавати лише державна нотаріальна контора. За кордоном таке свідоцтво може видавати консульська установа чи ди­пломатичне представництво. Видача свідоцтва про право на спадщи­ну спадкоємцям, які своєчасно прийняли спадщину, жодними строка­ми не обмежується, і звертатися за одержанням свідоцтва про право на спадщину можна будь-коли після закінчення шестимісячного строку.

92

Заява про видачу свідоцтва про право на спадщину повинна бути оформлена письмово. Прохання про видачу такого свідоцтва може бути викладене в заяві про прийняття спадщини або в окремій заяві. На підставі поданої заяви в нотаріальній конторі заводиться спадко­ва справа, де містяться необхідні документи, що підтверджують на­явність юридичних фактів на видачу свідоцтва про право на спадщи­ну; у кінці справи підшивається примірник свідоцтва про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному окремо. В обох випадках у свідоцтвах зазначається все спадкове майно, перелічуються всі спад­коємці та визначається частка спадщини спадкоємця, якому видано свідоцтво про право на спадщину. Крім того, за бажанням спад­коємців кожному з них можуть бути видані окремі свідоцтва на певний вид спадщини.

Особиста явка спадкоємця за одержанням свідоцтва про право на спадщину не обов'язкова. Це свідоцтво може одержати представник спадкоємця за дорученням або на прохання спадкоємця його можуть надіслати поштою.

При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотарі­ус повинен перевірити, чи правильно складено й посвідчено заповіт, чи відповідає він вимогам закону. У противному разі нотаріус відмов­ляє у прийнятті заповіту і видачі свідоцтва про право на спадщину. Крім того, нотаріус з'ясовує, чи не скасовано заповіт, про що він ро­бить відмітку. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус перевіряє наявність спадкоємців, які мають право на обов'язкову част­ку у спадщині. Такими особами є неповнолітні й непрацездатні діти, непрацездатні дружина (чоловік), батьки та утриманці, які незалежно від змісту заповіту успадковують не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них у разі спадкоємства за законом (ст. 535 ЦК України). Для визначення обов'язкової частки спадкоємця треба вста­новити коло спадкоємців за законом тієї черги, яка за відсутності за­повіту закликалася б до спадкоємства. При визначенні обов'язкової частки враховується вартість усього спадкового майна.

Із переходом спадкового майна державі заяву про видачу свідоцт­ва про право на спадщину надсилає до нотаріальної контори відпові­дний фінансовий орган, на території якого перебуває спадкове майно. Свідоцтво про право держави на спадщину видається через шість місяців від дня відкриття спадщини.

93

Відмова фінансового органу від спадщини законом не передба­чається. Держава стає спадкоємницею в таких випадках: якщо спад­кодавець усе майно або частку його заповідав державі; якщо у спад­кодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; якщо всі спадкоємці відмовилися від спадщини; якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщини; якщо хтось із спадкоємців відмовився від спадщи­ни, і його частка переходить до держави.

За видачу свідоцтва про право на спадщину стягується державне мито в розмірі 0,5 відсотка спадщини.