style='border:none;padding:0cm'>Метаквалон

Метаквалон вперше був отриманий в Індії в 1950-х як засіб проти малярії, але виявився ефективним заспокійливим засобом. Через його заспокійливі властивості і небарбітуратне походження, наприкінці 50-х років Метаквалон з'явився в Англії під назвою «Мандракс» (250 мг. Метаквалон/ 25 мг. Антигістамін). Незабаром він з'явився в Німеччині і Японії. У 1964 р. і Німеччина, і Японія постали перед проблемою розквіту зловживання метаквалоном.

Після трьох років іспитів метаквалон з’являвся в США під різними назвами (Кваалюд, Сопоре, Парест і Сомнафак). Поява препарату супроводжувалася заявою виробників про те, що здатність викликати залежність у нього не виявлена.

Не помічаючи випадків появи залежності (а до 1969 р. стало очевидним, що метаквалон мав величезний потенціал залежності), заява виробників залишалася незмінною до 1973 р. У 1985 р. актом про контроль над речовинами метаквалон був внесений до 1-ї групи речовин з високим потенціалом залежності і був заборонений у медицині.

Хоча метаквалон не барбітуратного походження, за своїм впливом він не сильно відрізняється від інших заспокійливо-снодійних засобів. Він має той же потенціал залежності і також смертельно небезпечний. Особа, що вживає метаквалон, відчуває стан ейфорії, втрату м'язової координації, зняття обмежень і сексуальний підйом.