Глава IV Представницька функцiя прокуратури та єє реалiзацiя (науково-практичний прогноз)

Як легко переконатися з iсторiє, вiтчизнянiй прокуратурi властивий пошук якомога досконалiших форм дiяльностi, оскiльки вони мають вiдповiдати умовам, в яких перебува§ суспiльство, потребам його розвитку. Цей пошук особливо активний в умовах радикаль

них змiн соцiально-економiчноє та полiтичноє ситуацiє i здiйсню§ться з урахуванням як власного, так i зарубiжного досвiду.

Одним з виявiв такого пошуку § закрiплення в Конституцiє Украєни функцiє представництва iнтересiв громадянина та держави в судi у випадках, передбачених законом (п. 2 ст. 121 Конституцiє).

Скорiше всього, що в сучасних умовах було би передчасним однозначно позитивно чи негативно оцiнювати згадану новацiю. Для цього тим бiльше нема§ пiдстав, якщо зважити, що вiдповiдно до п. 9 Перехiдних положень Конституцiє прокуратура продовжу§ викону

вати на пiдставi чинних законiв функцiю нагляду за додержанням i застосуванням законiв до введення в дiю законiв, що регулюють дiяльнiсть державних органiв контролю за додержанням законiв.

Очевидно, що положення Конституцiє Украєни стосовно прокуратури, як i багато iнших єє норм, § наслiдком урахування особливостей Украєни як держави з перехiдною економiкою, нереорганiзованою остаточно полiтичною системою, рiзким збiльшенням кiлькостi

правопорушень, у тому числi з боку органiв державноє влади та єхнiх посадових осiб. Цi самi причини вплинули на рiшення про вiдкладення реалiзацiє представницькоє функцiє прокуратури, передбаченоє п. 2 ст. 121 Конституцiє.

Вiд того, який змiст буде вкладено у поняття "представництво" в майбутньому законi про прокуратуру, чималою мiрою залежить збереження в майбутньому єє законоохоронноє ролi. "Хочу наголосити, - вiдзначив Президент Украєни Л.Д. Кучма у виступi на розши

реному засiданнi колегiє Генеральноє прокуратури Украєни 9 липня 1996 року, - я за незалежного, принципового прокурора. Це §вропейська тенденцiя, i вiд неє не слiд вiдходити. Тим бiльше, що ма§мо власний i досить позитивний досвiд прокурорського нагл

яду за виконанням законiв, захисту iнтересiв держави, прав i свобод громадян. Вiн вiдповiда§ свiтовим стандартам, демократичним принципам права"1.

Це висловлювання вселя§ певний оптимiзм щодо змiстовного наповнення представницькоє функцiє прокуратури i наштовху§ на думку про те, що вона не лише не ма§ розглядатись як якийсь антипод функцiє загального нагляду, а § єє продовженням в новiй iсторич

нiй обстановцi, в умовах пiдвищення ролi та значення судовоє влади як арбiтра при виконаннi конфлiктних правозастосувальних ситуацiй.

Питання про суть майбутньоє представницькоє функцiє прокуратури стало предметом дискусiє на сторiнках юридичноє перiодики.

На думку Л.М. Давиденка, "пiд функцi§ю представництва в судi слiд розумiти дiяльнiсть прокурора, яка по§дну§ться з його участю в судовому розглядi

цивiльних, господарських справ i справ про адмiнiстративнi правопорушення з метою захисту прав i законних iнтересiв окремоє особи, громадян, держави, а також пiдготовкою та направленням до суду заяв i iнших матерiалiв, ужиттям iнших заходiв з поновле

ння порушеного права окремоє людини, громадян, держави"1.

Це визначення, на наш погляд, § неповним. По-перше, незрозумiло, яка саме дiяльнiсть прокурора по§дну§ться з його участю у судовому розглядi. По-друге, що розумi§ автор пiд iншими заходами, спрямованими на усунення порушень?

¦. Суботiн, О. Черв'якова та I. Марочкiн розглядають прокурорське представництво як представництво нового типу, оскiльки обов'язковим учасником вiдносин, якi у зв'язку з цим виникають, § прокурор. Складовою частиною завдань, якi стоять перед представ

ництвом, вони вважають "захист iнтересiв суспiльства, оскiльки порушення останнiх неминуче познача§ться на iнтересах громадян, що, в свою чергу, не може не зачiпати iнтересiв держави"1.

М. Руденко i В. Глаговський виходять з того, що "пiд представництвом прокуратурою iнтересiв громадянина або держави в судi треба розумiти процесуальну дiяльнiсть прокурора, спрямовану на захист єхнiх

бгІ'у¦вЁі-Ёе Єаяі i RеRаR-оія-Ёе я¦R-Rї i-в?а?бiі и<пеRї ЄRаги?--п г іЁ-яз?-Ёе я¦R-Rї іЁЄяэ¦яе бгэRіRх эiп<м-Rбвi, ЄiэваЁїя--п і бгэi ЄRRі-Rх іЁїR?Ё (япіЁ)  ї?вRо ібвя-Rі<?--п iбвЁ-Ё г бЄаяіi, гзябвi г ¦ябяжic-Rїг i -я?<пэRіRїг аR?<пэi бЄаяі вя г ЄаR

ж?бi іЁ¦R-я--п бгэRіЁе аiи?-м"2.

О. Заднiпровський, за професi§ю адвокат, виступа§ як прихильник iстотного обмеження права прокурора представляти в судi iнтереси iнших. "Якщо дослiвно тлумачити поняття представництва, - стверджу§ вiн, - то треба визнати, що представництво прокурора

мало чим вiдрiзня§ться вiд представництва адвоката"3. На думку О. Заднiпровського, виходячи з положень цивiльного i цивiльно-процесуального законодавства, прокурор може звернутися до суду лише за письмовим дорученням зацiкавленоє особи.

Як уже вiдзначалося ранiше, слово "прокурор" означа§ "повiрений", або "уповноважений". Але ж адвокат, захисник також виступа§ як повiрений юридичноє особи, громадянина. Вiдмiннiсть мiж єхнiм правовим статусом у тому, що прокурор завжди § представнико

м так званоє публiчноє влади, а законодавство про прокуратуру - складова частина публiчного права. При здiйсненнi нагляду i реалiзацiє iнших функцiй прокурор використову§ наданi йому законом владнi повноваження. Адвокат же не ма§ державного статусу i

 представля§ iнтереси громадян та юридичних осiб (а не держави в цiлому) як у публiчно-правовiй, так i у приватноправовiй сферi.

Навiть у разi, коли прокурор виступа§ на захист iнтересiв окремого громадянина, вiн поряд з приватним захища§ насамперед публiчнi iнтереси, виходячи з то-го, що права особи § предметом публiчного iнтересу,

Rб¦i<м¦Ё іR-Ё Є?а?Ігіяовм Єiэ яеЁбвRї э?аіяіЁ.

Аналiз цих та деяких iнших висловлювань в юридичнiй лiтературi з приводу сутi представницькоє функцiє прокурора стверджу§, що розбiжностi у думках стосуються таких основних проблем: чи може представництво носити унiверсальний характер, чи воно ма§ об

межуватися лише окремими питаннями, чи у всiх випадках прокурор реалiзу§ цю функцiю лише за допомогою суду, чи йому слiд надати право самостiйно вживати заходiв до усунення правопорушень, чи може представницька функцiя прокуратури поширюватися на пит

ання забезпечення законностi при здiйсненнi правосуддя?

На думку М. Бородiна, "статус прокурора в ци-вiльному процесi прирiвняний до правового статусу позивача, вiдповiдача, третьоє особи з самостiйними вимогами", хоча тут же, спростовуючи сам себе, цей автор пiдкреслив, що, "на вiдмiну вiд сторiн, прокур

ор не ма§ особистого iнтересу в результатах розгляду справи"1.

Аналогiчноє позицiє, причому без будь-яких застережень, дотриму§ться С. Фурса, який виходить з того, що "прокурор § таким само представником, як i iншi представники, що здiйснюють представництво на пiдставi закону. Тому в ЦПК участь прокурора ма§ вiд

носитися до глави 12 - "Представництво в судi", а не бути видiлено в самостiйну главу"2.

Як вважа§ I.В. Вернидубов, представництво прокурором iнтересiв держави або громадянина в судi § офi-цiйним представництвом, передбаченим Конституцi§ю Украєни3. Цю позицiю пiдтримав В.Й. Сапунков4.

Щоб дати правiльну вiдповiдь, потрiбно, на нашу думку, визначитись у питаннi про те, чи можна вважати представницьку функцiю прокуратури чимось абсолютно новим у нашiй державно-правовiй практицi, чи вона фактично § розвинутою i трансформованою нагляд

овою функцi§ю в нових iсторичних умовах. Очевидно, правильним § друге твердження. Адже i загальний нагляд, i представництво - це форми владноє дiяльностi прокуратури, обидвi вони спрямованi у кiнцевому пiдсумку на змiцнення законностi. I при здiйснен

нi нагляду, i при реалiзацiє представницькоє функцiє прокурор вiдповiдно надiлений i буде надiлений як представник публiчноє влади певними повноваженнями, коло яких потрiбно буде визначити в законi.

Гада§мо, що значна частина повноважень, якi нинi використовуються прокурорами при здiйсненнi загального нагляду, передусiм право на звернення до суду, мають бути iнтегрованi у майбутньому до його представницькоє функцiє.

Пiд представницькою функцi§ю прокурора, на наш погляд, слiд розумiти захист вiд неправомiрних посягань найважливiших соцiальних цiнностей, закрiплених у Конституцiє та iнших актах законодавства. Як у сучасних умовах, так i в майбутньому дiяльнiсть пр

окуратури ма§ бути спрямована на утвердження принципу верховенства права (ч. 1 ст. 8 Основного Закону) i змiцнення правопорядку.

Якщо виходити з буквального тлумачення ч. 2 ст. 121 Конституцiє, то представницька функцiя прокуратури ма§ означати захист лише iнтересiв чи то держави, чи то громадян. З методологiчноє точки зору таке формулювання вида§ться не зовсiм коректним. Що с

тосу§ться громадян, то вони дiйсно мають певнi iнтереси в соцiально-економiчнiй, полiтичнiй та iнших сферах життя. Але iнтереси не могли б стати предметом захисту з боку держави, якби вони не були тiсно

ЄRі'пя-i  ЄаяіRї. 'яї ЄR бRІi i-в?а?б іЁбвгЄяу п¦

"RІ'у¦вЁіRія-я і Єаяіi іR<п"1.

Отже, стосовно громадян § пiдстави говорити про захист прокуратурою єхнiх прав i законних iнтересiв, а не просто iнтересiв, як зазначено в Конституцiє. На перше мiсце тут слiд поставити захист саме прав громадян незалежно вiд того, якими саме iнтерес

ами вони керуються у своєй повсякденнiй поведiнцi.

Що ж до держави Украєна як такоє, то вона ма§ певнi iнтереси, втiленi у законодавствi, якi випливають з iнтересiв загальносуспiльного характеру. Виходячи з цього, держава надiля§ певними правами i повноваженнями окремi органи державноє влади, пiдпри§

мства i органiзацiє. Отже, слiд вважати, що стосовно держави в цiлому прокуратура захища§ лише єє iнтереси.

Захист прокуратурою загальнодержавних i водночас загальносуспiльних iнтересiв здiйсню§ться у двох основних напрямах.

По-перше, захищаються такi державнi iнтереси, якi становлять велику соцiальну цiннiсть, але якi не можна, принаймнi точно, обчислити в грошовому виразi. Йдеться про успiшне застосування законiв, спрямованих на реформування економiки, усунення перешко

д у цих процесах i водночас про усунення побiчних негативних явищ, якi єх супроводжують i якi полягають у зловживаннi лiбералiзацi§ю економiки у сферi пiдпри§мництва, зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi i т. iн. Залежно вiд конкретноє економiко-правовоє

ситуацiє прокуратура придiля§ пiдвищену увагу або першому, або другому аспекту. У сучасних умовах саме другий аспект § найактуальнiшим. Це виплива§ з вказiвок Генерального прокурора Украєни про посилення боротьби з протизаконним накопиченням капiталу

 i одержанням прибуткiв за рахунок держави i народу, кримiналiзацi§ю пiдпри§мницькоє дiяльностi i розширенням сфери впливу "тiньовоє" економiки1.

По-друге, захищаються iнтереси держави у

бюджетнiй сферi шляхом виявлення, усунення i по-

передження протиправних посягань на кошти державного бюджету при єх надходженнi, розподiлi i використаннi, насамперед стосовно застосування податкового законодавства2.

До захисту майнових та iнших iнтересiв держави засобами прокурорського нагляду слiд, на наш погляд, додати i захист прав i законних iнтересiв органiв мiсцевого самоврядування, якi здiйснюють управлiння комунальною власнiстю (ст. 142-143 Основного Зак

ону). Як вiдомо, Конституцiя Украєни виходить, керуючись §вропейськими стандартами, з недержавного характеру органiв мiсцевого самоврядування, а отже, i комунальноє власностi. Але не слiд забувати про те, що в умовах перехiдного перiоду комунальна вл

аснiсть вiдчува§ на собi такi самi негативнi наслiдки, пов'язанi, хоча i меншою мiрою, зi знеосiбкою вiдповiдальностi за єє збереження, як i державна власнiсть, i тому потребу§ захисту не лише "зсередини", але й "ззовнi". До того ж комунальна власнiс

ть, як i державна, обслугову§ загальносуспiльнi потреби, хоча i в межах не всi§є держави, а окремоє адмiнiстративно-територiальноє одиницi.

В лiтературi нема§ спiльноє думки щодо можливостi представництва прокуратурою законних iнтересiв державних пiдпри§мств, установ i органiзацiй. На думку О. За-днiпровського, "Конституцiя, виключивши з повноважень прокурора представництво в iнтересах п

iд-при§мств, установ, органiзацiй, звужу§ його права"1.

Навпаки, Г. Василь§в вважав, що прокуратура ма§ захищати iнтереси не лише держави в цiлому, але й окремих суб'§ктiв господарювання2. I справдi, захист iнтересiв держави втiлю§ться у захистi прав державних пiдпри§мств, установ i органiзацiй. Адже здiй

снюючи, наприклад, функцiю державного регулювання економiки, компетентнi державнi органи водночас безпосередньо керують важливими народногосподарськими галузями.

Представництво прокуратурою прав i законних iнтересiв громадян перебува§ у найтiснiшому зв'язку iз захистом iнтересiв держави. Адже вiдповiдно до ст. 3 Конституцiє "утвердження i забезпечення прав людини § головним обов'язком держави", а вiдтак i ста

новить єє найбiльш прiоритетний iнтерес.

Виходячи з наведених вище мiркувань, завдання прокурора при реалiзацiє ним судово-представницькоє функцiє слiд було б сформулювати так:

"Прокурор на пiдставi статтi 121 Конституцiє Украєни здiйсню§ представництво в судi прав i законних iнтересiв громадян та єхнiх об'§днань, трудових колективiв, а також iнтересiв держави.

Здiйснюючи представництво, прокурор вжива§ заходiв щодо усунення порушень прав та охоронюваних законом iнтересiв, причин порушень i умов, що єм сприяють, вiдшкодування матерiальних i моральних збиткiв вiд правопорушень, притягнення правопорушникiв до

 вiдповiдальностi на пiдставi закону".

Як виплива§ iз змiсту п. 2 ст. 121 Конституцiє, представництво iнтересiв громадянина або держави в судi ма§ здiйснюватись "у випадках, визначених законом". Вiдповiдь на запитання про те, якi це випадки, дасть, очевидно, майбутнiй закон про прокуратур

у.

Можна погодитися з думкою про те, що "прокуратура ма§ представляти в судi найважливiшi iнтереси громадян i держави"1. За наявностi великоє кiлькостi державних органiв спецiальноє компетенцiє, якi тi§ю чи iншою мiрою покликанi захищати законнiсть, втр

учання прокурора в процес вирiшення спорiв про право ма§ вiдбуватися з урахуванням дiйсноє чи передбачуваноє шкоди державним або iндивiдуальним iнтересам.

Правозахисна роль прокуратури ма§ виявитися передусiм у випадках порушень конституцiйних прав i свобод громадян1. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 22 Основного Закону права i свободи людини, закрiпленi Конституцi§ю, не § вичерпними. Система конституцiйних прав

 i свобод - найголовнiша ознака Украєни як правовоє держави. Цi права i свободи справедливо розглядаються як найважливiшi. У сучасних умовах найбiльш прiоритетнi завдання прокуратури щодо захисту єх визначаються з урахуванням поширеностi та масштабiв

 дестабiлiзуючого впливу на суспiльство окремих видiв правопорушень. Не випадково зусилля прокуратури зараз сконцентрованi на боротьбi з випадками несво§часного одержання зарплати, що § порушенням ч. 6 ст. 43 Конституцiє.

Стосовно представницькоє функцiє у новому законi про прокуратуру слiд визначити завдання представництва прокурором iнтересiв держави i громадянина, характер i змiст його повноважень. Оскiльки йдеться саме про представництво в судi, то положення закон

у мають бути обов'язково узгодженi з положеннями кримiнально-процесуального, цивiльного i арбiтражно-процесуального

кодексiв i деяких iнших актiв процесуального законодавства. Неузгодженiсть у цих питаннях, як свiдчить практика, призводить до виникнення непорозумiнь i конфлiктiв мiж органами i посадовими особами органiв судовоє та прокурорськоє влад2.

Потреба застосування судово-представницькоє функцiє прокуратури може бути також обумовлена необхiднiстю виробити судовi прецеденти для вирiшення конфлiктних правозастосувальних ситуацiй. Це сприятиме виробленню у юридичних осiб i насамперед у громадя

н навичок i вмiння самостiйно звертатися до суду за захистом своєх прав.

Не слiд вiдкидати i того, що з часом перелiк прiоритетних питань забезпечення законностi може змiнюватись. I якщо випадки, у яких прокурор виступа§ як представник iнтересiв держави чи громадянина в судi, будуть з вичерпною повнотою названi в майбутнь

ому законi про прокуратуру, то для залучення прокуратури до боротьби з новими видами правопорушень потрiбно буде щоразу вносити змiни i доповнення до цього закону, що небажано. На нашу думку, в законi досить обмежитися такою фразою:

"Представницькi повноваження можуть реалiзовуватись у всiх випадках, коли у прокурора § пiдстави вважати, що порушення законiв посягають на конституцiйнi права громадян, iнтереси держави i суспiльства".

Застосування на практицi конституцiйноє функцiє представництва потягне за собою злиття таких роздiлених нинi функцiй, як загальний нагляд i участь прокурора у розглядi справ у судах - з вiдповiдною структурною перебудовою апаратiв прокуратур обласног

о рiвня i Генеральноє прокуратури Украєни.

Повноцiнна реалiзацiя судово-представницькоє функцiє прокуратури можлива лише за умови, коли прокуроровi буде надано право в межах його компетенцiє брати участь у розглядi будь-якоє судовоє справи на будь-якiй стадiє процесу у судах всiх видiв (загал

ьноє юрисдикцiє, спецiалiзованих, апеляцiйних, мiсцевих, iснування яких передбачено Конституцi§ю) i на нього буде покладено обов'язок вживати всiх передбачених законом заходiв до усунення порушень закону, вiд кого б вони не виходили, у тому числi й в

iд представникiв судовоє влади. Додержуючись принципу незалежностi суддiв i пiдкорення єх тiльки закону, прокурор ма§ сприяти виконанню вимог законодавства щодо повного, всебiчного та об'§ктивного розгляду справ i винесенню судових рiшень, якi грунту

ються на законi. Цi положення, якi вiдображено у статтях 34 i 35 чинного Закону Украєни "Про прокуратуру", доцiльно вiдтворити i в новому законi.

Така потреба виплива§ з необхiдностi використання механiзму стримування i противаг у стосунках мiж прокурорською i судовою владами. Це можливо лише за умови надання прокуроровi права в офiцiйному, встановленому процесуальним законодавством порядку ст

авити питання про усунення порушень законностi, яких припустилися суди як в ходi розгляду справ, так i при винесеннi рiшень по них. Оскiльки прокуратура в подiб-них випадках апелю§ виключно до тих або iнших судових iнстанцiй, нема§ пiдстав вбачати у

цiй практицi порушення основоположного для правовоє держави принципу незалежностi суду1.

"До основних ознак демократiє, - пiдкреслив Президент Украєни Л.Д.Кучма, - належить постiйний зовнiшнiй контроль за дiяльнiстю владних структур, у тому числi й суду. У свiтовiй практицi система такого контролю вироблена i з успiхом застосову§ться. Во

на забороня§ лише неправомiрний вплив на суддiв. А отже, допуска§ вплив правомiрний. Бiльше того, з огляду на демократичнi засади органiзацiє владних структур вiн § вкрай необхiдним"1.

На наш погляд, судово-представницька функцiя прокуратури у майбутньому законодавствi ма§ бути закрiплена у трьох основних формах:

а) звернення до суду на захист порушених прав i законних iнтересiв громадян i держав;

б) участь у розглядi справ у судах на рiзних

бвяэiпе бгэRзЁ-бвія;

в) досудове провадження.

Якщо виходити з точного смислу ч. 2 ст. 121 Конституцiє, то слiд визначити, що прокурор ма§ право звернутися з позовною заявою чи заявою у будь-який суд, до компетенцiє якого належить вирiшення суперечки про право. У деяких випадках законодавством пе

редбачена iнша форма звернення прокурора. Так, Законами Украєни "Про банкрутство"2 (ст. 15) i "Про

RІ'уэ-я--п ?аRїяэп-" (бв. 30-32) Є?а?эІяз?-R, йR ЄаR¦гаRа і-RбЁвм ЄRэя--п эR бгэг ЄаR іЁ-я--п -?эicб-ЁїЁ г?Rэ, г¦<яэ?-Ёе ІRаі-Ё¦яїЁ йRэR ЄаRэяіг їяc-я; ЄаR ябвRбгія--п бя-¦жic эR ?аRїяэбм¦Ёе RІ'уэ-я-м, п¦i ЄRагиговм я¦R-RэяібвіR "¦аях-Ё1.

Предметом прокурорського звернення може бути перегляд незаконних актiв органiв державноє влади та мiсцевого самоврядування, припинення незаконних дiй або покладення обов'язку вчинити дiє, передбаченi законом, вiдшкодування матерiальноє i моральноє шк

оди, завданоє правопорушеннями. Для випадкiв, коли особи, виннi у порушеннi закону, пiдлягають адмiнiстративнiй вiдповiдальностi у судовому порядку, за прокурором доцiльно зберегти передбачене чинним Законом "Про прокуратуру" право виносити постанови

 про порушення провадження про адмiнiстративне правопорушення i надсилати єх на розгляд безпосередньо до суду.

На жаль, Конституцiя виключа§ можливiсть звернення Генерального прокурора Украєни до Конституцiйного Суду Украєни (у статтях 150-151 Основного Закону, якi називають конкретних суб'§ктiв таких звернень, Генерального прокурора нема§). Тим часом, виходя

чи iз змiсту ст. 124 Конституцiє, Конституцiйний Суд також розгляда§ться як орган судовоє влади, що здiйсню§ конституцiйну юрисдикцiю (ст. 147 Конституцiє). У ходi сво§є практичноє дiяльностi прокуратура ма§ численнi пiдстави для постановки питання п

ро невiдповiдальнiсть Конституцiє тих або iнших нормативних актiв i про тлумачення окремих положень Конституцiє i законiв Украєни. Очевидно, § сенс усунути цю ваду в Конституцiє шляхом внесення до неє у майбутньому вiдповiдного доповнення.

Беручи участь у розглядi справ у судах, прокурор ма§ бути надiлений правом давати суду висновки з приводу питань, що виникають у процесi розгляду, висловлювати пропозицiє щодо наслiдкiв розгляду, ставити питання перед компетентною судовою iнстанцi§ю

у встановленому законом порядку про перегляд незаконних i необгрунтованих судових рiшень; витребувати у межах сво§є компетенцiє будь-яку судову справу чи справи певноє категорiє, рiшення про яких набрали чинностi, для вирiшення питання про вжиття зах

одiв щодо єх перегляду.

Говорячи про дiяльнiсть прокуратури по захисту в судовому порядку iнтересiв держави, не можна не зупинитися на його рiшеннi у справi за конституцiйними поданнями Вищого арбiтражного суду Украєни та Генеральноє прокуратури Украєни щодо офiцiйного тлум

ачення положень ст. 2 Арбiтражного процесуального кодексу Украєни (справа про представництво прокуратурою Украєни iнтересiв держави в арбiтражному судi) вiд 8 квiтня 1999 року.

Конституцiйний Суд визнав, що положення абз. 4 ч. 1 ст. 2 АПК в контекстi п. 2 ст. 121 Конституцiє Украєни треба розумiти так, що прокурори та єхнi заступники подають до арбiтражного суду позови саме в iнтересах держави, а не в iнтересах пiдпри§мств,

 установ i органiзацiй незалежно вiд єх пiдпорядкування та форм власностi. Проте, на нашу думку, деякi важливi питання, якi стосуються практики подання таких позовiв, залишилися нез'ясованими i, по сутi, дискусiйними навiть пiсля цього офiцiйного роз

'яснення. До того ж у ньому § деякi суперечностi, якi мимоволi наводять на думку про потребу в тлумаченнi самого рiшення Конституцiйного Суду.

Суд пiдкреслив, що вiдповiдно до п. 2 ст. 121 Конституцiє Украєни прокуратура здiйсню§ представництво iнтересiв держави в судi у випадках, визначених законом, причому навiв примiрний перелiк таких випадкiв з посиланням на окремi законодавчi акти (п.

4 мотивувальноє частини). Здавалося б, виходячи з буквального тлумачення положень Конституцiє, прокурор може лише в цих випадках подати позови в iнтересах держави.

Проте в iншому мiсцi мотивувальноє частини (п. 3) Суд дiйшов висновку, що державнi iнтереси закрiплюються як нормами Конституцiє Украєни, так i нормами iнших правових актiв. В основi цих iнтересiв завжди § потреба у здiйсненнi загальнодержавних (полi

-тичних, економiчних, соцiальних та iнших) дiй, програм, спрямованих на захист суверенiтету, територiальноє цiлiсностi, державного кордону Украєни, гарантування єє державноє, економiчноє, iнформацiйноє, екологiчноє безпеки, охорону землi як нацiональ

ного багатства, "захист прав усiх суб'§ктiв права власностi та господарювання (видiлено автором) тощо"1 (п. 3 мотивувальноє частини).

З урахуванням того, що "iнтереси держави" § оцiночним поняттям, "прокурор або його заступник самостiйно визнача§ i обгрунтову§ в позовнiй заявi, в чому поляга§ порушення iнтересiв держави чи в чому iсну§ загроза iнтересам держави, i ця стаття, за ста

ттею 2 Арбiтражного процесуального кодексу Украєни, § пiдставою для порушення справи в арбiтражному судi".

З усього цього напрошу§ться один висновок: у тих випадках, коли iнтереси пiдпри§мств i органiзацiй спiвпадають з iнтересами держави, прокурор ма§ право захищати єх у порядку арбiтражного судочинства. Тим бiльше, що, як визнав арбiтражний суд, держава

 може вбачати своє iнтереси в дiяльностi не лише державних пiдпри§мств i органiзацiй, але й в дiяльностi приватних пiдпри§мств, товариств (п. 4 мотивувальноє частини).

Iсну§ ще один, на нашу думку, досить вагомий аргумент на користь неприпустимостi обмеження прокурорiв в єхньому правi подавати позови як до судiв загальноє юрисдикцiє, так i до арбiтражних судiв. Як правило, потреба в таких обмеженнях обгрунтову§ться

 посиланням на ч. 2 ст. 121 Конституцiє. Проте не слiд забувати про те, що це право грунту§ться не лише на нормах цивiльного процесуального та арбiтражного процесуального законодавства, але й на п. 6 ч. 2 ст. 21 Закону Украєнi "Про прокуратуру". Пода

ння прокурором позову - це реалiзацiя його загальнонаглядового повноваження, тобто повноваження, яке вiдноситься до функцiє нагляду за додержанням i застосуванням законiв, яку прокуратура продовжу§ виконувати в перехiдний перiод вiдповiдно до п. 9 Пе

рехiдних положень Конституцiє Украєни.

Тому, на наш погляд, рано ставити крапку на цiй проблемi. Вона потребу§ дальших ретельних дослiджень.

Для того щоб мати можливiсть зiбрати матерiали, потрiбнi для обгрунтування своєх звернень до суду, прокурор, природно, ма§ зберегти право проведення перевiрок виконання законiв iз залученням до цього в разi потреби органiв управлiння i контролю та ок

ремих фахiвцiв.

Повноваження, якi використову§ прокурор для проведення перевiрок виконання законiв, у даний час сконцентрованi у ч. 1 ст. 20 чинного Закону "Про прокуратуру". У принципi вони мають бути збереженi у законодавствi, яке розвиватиме положення п. 2 ст. 12

1 Конституцiє Украєни.

Всi повноваження прокурора, призначенi для встановлення порушень закону, можна було б об'§днати в майбутньому законi про прокуратуру пiд узагальненою назвою "Досудовi представницькi повноваження", ви-клавши статтю у такiй редакцiє:

"Здiйснюючи представництво, прокурор ма§

ЄаяіR:

1) безперешкодно за службовим посвiдченням у межах сво§є територiальноє чи спецiальноє компетенцiє вiдвiдувати пiдпри§мства, установи та органiзацiє будь-яких форм власностi без особливих перепусток, де такi запроваджено;

2) оглядати об'§кти, мати доступ до документiв i знайомитися з документами, необхiдними для перевiрки, в тому числi за письмовою вимогою i тих, що мiстять комерцiйну чи банкiвську та§мницю або конфiденцiйну iнформацiю, а за спецiальним дорученням в п

орядку, передбаченому законом, - державну та§мницю;

3) вимагати для перевiрки вiдповiдностi закону рiшення, розпорядження, iнструкцiє та iншi правовi акти;

4) вилучати на пiдставi винесеноє постанови необхiднi йому документальнi матерiали;

5) письмово вимагати подання до прокуратури необхiдних довiдок та iншоє iнформацiє про стан законностi та заходи по єє забезпеченню, а також довiдок щодо банкiвських операцiй i рахункiв юридичних осiб i громадян;

6) вимагати вiд керiвникiв пiдпри§мств, установ i органiзацiй та колегiальних органiв проведення перевiрок, у тому числi документальних ревiзiй, у пiдпорядкованих, пiдконтрольних пiдпри§мствах,

гбвя-Rіяе, Rа?я-iяжiпе -?я<?і-R іiэ дRаї і<яб-Rбвi, іiэRїзЁе i ЄRяіiэRїзЁе ?¦бЄ?авЁ, іЁэi<?--п бЄ?жiя<iбвiі э<п гзябвi г Є?а?іiа¦яе, йR ЄаRіяэпвмбп ЄаR¦гаявгаRо;

7) викликати посадових осiб i громадян, вимагати вiд них усних або письмових пояснень щодо обставин порушень закону".

Вiдповiдно до чинного законодавства прокурор ма§ право вжити заходiв до усунення правопорушень не лише в судовому порядку, але й безпосередньо звернувшись для цього до компетентних органiв i посадових осiб з вiдповiдними документами прокурорського ре

агування. Позбавлення його права використання цих повноважень призвело б до необгрунтованого збiльшення кiлькостi звернень до судiв у той час, коли судова система i так вкрай перевантажена. Судовий порядок вiдновлення прав i законних iнтересiв здебiл

ьшого виключа§ можливiсть оперативного вирiшення цих питань.

Юрисдикцiйнiй практицi, зокрема практицi розгляду справ арбiтражними судами, давно вiдомий досудовий порядок вирiшення суперечок про право, який у принципi можна було б використати i при реалiзацiє представницькоє функцiє прокурора. До того ж, як свi

дчить практика прокурорського нагляду, встановленi порушення законностi часто усуваються безпосередньо в ходi прокурорських перевiрок та iнiцiативи причетних до цих порушень осiб. Чи доцiльно i в цих випадках неодмiнно передавати пов'язанi з цим пита

ння на вирiшення суду?

Вважа§мо, що у майбутньому слiд передбачити можливiсть звернення прокурора з вимогою усунути правопорушення та єхнi наслiдки до компетентних органiв i посадових осiб з попередженням про те, що в разi єх невжиття вiн буде змушений звернутися до суду.

Для випадкiв, коли зволiкання з усуненням порушень може спричинити iстотну шкоду, за прокурором слiд зберегти право вносити безумовно обов'язковi для виконання приписи про негайне усунення єх. При цьому навряд чи § необхiднiсть пов'язувати застосуван

ня цих заходiв з такою пiдставою, як очевиднiсть порушень закону (п. 4 ч. 2 ст. 20 чинного Закону "Про прокуратуру"), оскiльки всi заходи прокурорського реагування можуть застосовуватися лише в разi, коли встановленi прокурором обставини правопорушен

ь не викликають сумнiвiв.

Право прокурора вносити подання доцiльно зберегти лише для випадкiв, коли в ньому ставиться питання про усунення причин порушень закону та умов, що сприяли цим порушенням.

Можна запропонувати таку редакцiю норм нового закону Украєни про прокуратуру, якi регулювали б змiст i порядок застосування досудових представницьких повноважень прокурора.

"Стаття ... Досудовi повноваження прокурора по усуненню i попередженню порушень закону

При встановленнi порушень закону прокурор, його заступник ма§ право:

1) звертатися до державних та iнших органiв i посадових осiб з письмовими вимогами про усунення порушень закону, якщо цi порушення не були усунутi безпосередньо в ходi перевiрки;

2) вносити письмовi приписи для усунення порушень закону у невiдкладених випадках для запобiгання iстотнiй шкодi;

3) вносити подання щодо усунення причин порушень закону та умов, що єм сприяють.

Стаття ... Вимога прокурора про усунення порушень закону

Вимога про усунення порушень закону надсила§ться органу чи посадовiй особi, правомочнiй усунути порушення.

У вимозi пропону§ться скасувати незаконний правовий акт або привести його у вiдповiднiсть iз законом, припинити незаконну дiю посадовоє особи, усунути порушення у формi протиправноє бездiяльностi шляхом вчинення приписаних законом дiй, вiдновити пору

шене право, вiдшкодувати заподiянi збитки.

Вимога розгляда§ться у термiн, встановлений прокурором, з урахуванням характеру та обсягу порушення закону. Подача вимоги зупиня§ дiю правового акту до єє розгляду.

Вимога мiстить попередження про те, що в разi невиконання чи нерозгляду у встановлений термiн прокурор звернеться до суду iз заявою про усунення порушень закону.

Про наслiдки розгляду вимоги невiдкладно повiдомля§ться прокурору.

Стаття ... Припис прокурора

Письмовий припис про усунення порушень закону вноситься у випадках, коли порушення, якщо його негайно не усунути, може завдати iстотноє шкоди правам та законним iнтересам громадян, iнтересам держави.

Припис вноситься органу чи посадовiй особi, якi порушили закон, або вищестоящому в порядку пiдпорядкованостi органу чи посадовiй особi, якi правомочнi усунути правопорушення.

Припис пiдляга§ негайному виконанню, про що повiдомля§ться прокурору.

Орган або посадова особа можуть оскаржити припис до суду. Оскарження не зупиня§ виконання припису.

Стаття ... Подання прокурора

Подання про усунення причин порушень закону та умов, що єм сприяють, вноситься прокурором у державний або iнший орган, посадовiй особi, надi-ленiй вiдповiдними повноваженнями.

Заходи за поданням прокурора мають бути вжитi у мiсячний термiн i протягом такого самого термiну прокурор ма§ бути повiдомлений про наслiдки цього.

Якщо подання розгляда§ться колегiальним органом, прокурора повiдомляють про дату розгляду".

Для розроблення та обговорення проекту нового закону Украєни про прокуратуру i, зокрема, тих його положень, якi стосуються представницькоє форми прокурора, доцiльно залучити широке коло науковцiв i практичних працiвникiв.