Усі ці проблеми були подолані прийняттям рішення, згідно з яким уряд кожної країни-члена має призначити одне постійне поліцейське відомство, яке виконуватиме функції Національного Центрального Бюро й діятиме як осередок міжнародного співробітництва. У більшості випадків на цю роль призначається відомство високого рівня з широкими повноваженнями, здатне належно відреагувати на кожний запит Генерального Секретаріату або іншого НЦБ або в разі потреби підтримати широкомасштабну  поліцейську акцію, започатковану іншими національними службами. Штати НЦБ комплектуються вітчизняними поліцейськими або урядовими чиновниками, які постійно займаються цими справами в межах, окреслених їхнім вітчизняним законодавством.

НЦБ контактують безпосередньо поміж собою. Проте вони зобов’язані надсилати копії своєї кореспонденції до Генерального Секретаріату з тим, аби останній мав змогу централізувати інформацію та координувати співробітництво.

Діяльність НЦБ можна підсумувати в такий спосіб:

Вони збирають з вітчизняних джерел документи та інформацію, пов’язану ж міжнародною правоохоронною діяльністю, й передають ці матеріали до інших НЦБ та Генерального Секретаріату;

Вони забезпечують виконання у своїй країні поліцейських запитів і вжиття заходів на прохання НЦБ інших країн;

Вони приймають від НЦБ запити щодо надання інформації, проведення перевірок тощо та відповідають на них;

Вони передають до НЦБ інших країн прохання вітчизняних судових або поліцейських органів про міжнародну допомогу, в тому числі про виконання судово-медичних експертиз;

Нарешті, керівники НЦБ беруть участь у сесіях Генеральної Асамблеї Інтерполу у складі делегацій своїх країн і в подальшому забезпечують проведення в життя прийнятих Асамблеєю резолюцій.