§ 5. Покарання, які можуть застосовуватися як основні і як додаткові

Покарання, яке може застосовуватися як основне і як додаткове,- це покарання, яке, залежно від обставин справи, може бути застосоване або як самостійне покарання за той чи інший злочин, або у випадках та порядку, передбачених КК, додається до іншого, основного покарання як додаткове. Відповідно до ч. З ст. 52 КК покараннями, які можуть застосовуватися як основні, так і додаткові, є: 1) штраф; 2) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Закон допускає застосування вказаних двох видів покарань одночасно: при цьому одне з них застосовується як основне, а друге -як додаткове. Проте до особи, визнаної винною у вчиненні одного і того самого злочину, не може бути застосовано штраф (або позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю) як основне покарання і водночас як додаткове.

Штраф (ст. 53) - це найбільш м'яке покарання в системі покарань і являє собою грошове стягнення, що накладається судом.

Це покарання призначається: а) як основне чи додаткове - у випадках і межах, встановлених санкціями статей Особливої частини КК; б) як основне - в порядку призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК) та в порядку заміни виправних робіт особам, які стали непрацездатними після постановления вироку суду (ч. З ст. 57 КК); в) як додаткове -у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням (статті 75 і 77 КК).

248

Глава XVII. Система та види покарань

Застосування ст. 77 КК може супроводжуватися призначенням штрафу як додаткового покарання лише в тому разі, коли він передбачений санкцією статті Особливої частини КК і суд, застосовуючи загальні засади призначення покарання, дійде висновку про необхідність застосування цього додаткового покарання в конкретній кримінальній справі.'

За чинним КК, штраф переважно застосовується як основне покарання. Особлива частина КК передбачає лише дві санкції, в яких штраф виступає як додаткове покарання.

Особливістю штрафу як основного покарання є те, що при призначенні його за сукупністю злочинів і сукупністю вироків воно складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно (ч. З ст. 72 КК).

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55 КК) призначається у випадках, коли вчинення злочину було пов'язане зі службовим становищем підсудного або із зайняттям ним певною діяльністю з метою недопущення вчинення ним у подальшому злочинів із використанням певної посади чи в результаті зайняття певною діяльністю.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або додаткове покарання передбачене приблизно у 140 санкціях статей Особливої частини КК.

Це покарання призначається: 1) як основне: а) у випадках, встановлених санкціями статей Особливої частини КК; б) у порядку призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69); 2) як додаткове: а) у випадках, встановлених санкціями статей Особливої частини КК; б) у випадках, коли воно не передбачене в санкції відповідної статті Особливої частини КК, якщо суд визнає за неможливе збереження за особою права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; в) при звільненні від покарання з випробуванням (ст. 77 КК).

Основне покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні його за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно (ч. З ст. 72 КК).

Строки цього покарання звичайно обчислюються з дня набрання вироком законної сили. Якщо ж воно застосовано як додаткове,

1 Див.: Ухвала Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України і Військової судової колегії Верховного Суду України від 24 січня 2003 р. у справі К. та С. // Вісник Верховного Суду України.- 2003- № 1 (35), січень - лютий.

249

Кримінальне право. Загальна частина

а основним є, наприклад, покарання у виді позбавлення волі, то строк позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю обчислюється з дня, коли засудженого було звільнено від відбування основного покарання. Встановлена судом заборона обіймати певні посади або займатися певною діяльністю поширюється на таку особу і в період її перебування в установі виконання покарань.

Закон не обмежує кола посад і видів діяльності, права обіймати які або права займатися якими може бути позбавлений засуджений. Судова практика свідчить, що це покарання застосовується найчастіше до службових осіб, зокрема, тих, у віданні яких перебувають матеріальні цінності, працівників транспорту, торгівлі і громадського харчування, медичних працівників. Призначаючи вказане покарання, суд вказує у вироку ті конкретні посади, право обіймати які позбавляється засуджений, або конкретний вид діяльності, права займатися якою його позбавлено.

Суд не вправі призначити покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю щодо особи, яка не обіймає певної посади або не має права займатися певною діяльністю (лікарюванням, викладанням, управлінням транспортним засобом тощо). Проте тимчасове неперебування на посаді або незайняття тим чи іншим видом діяльності на момент постановления вироку не є перешкодою до застосування цього покарання. Скажімо, позбавлення права обіймати певну посаду може бути призначене судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа перебуває у відпустці у зв'язку з вагітністю чи пологами, або її в порядку дисциплінарного стягнення вже понижено на посаді, а позбавлення права керувати транспортним засобом -незалежно від того, що вона вже позбавлена права керувати транспортним засобом в порядку адміністративного стягнення.