§ 5. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом

Кримінальний закон передбачає випадки, коли наявність пом'якшуючих обставин у числі інших факторів може служити підставою для призначення покарання не лише ближче до нижчої межі, встановленої санкцією статті Особливої частини КК, за якою кваліфікується злочин, а й для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено за вчинений злочин.

Правові підстави призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, встановлені в ч. 1 ст. 69 КК. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, допускається:

1)                     при вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого та особливо тяжкого;

2)                   за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину;

3)              із врахуванням даних про особу винного.

Отже, новим КК 2001 р. змінено правові підстави застосування більш м'якого, ніж передбачено законом, покарання. По-перше, можливість його призначення пов'язується зі ступенем тяжкості злочину (КК 1960 р. такої вимоги не містив). Другою правовою підставою закон називає наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. КК 1960 р. такою підставою передбачав наявність «виняткових обставин справи». В теорії кримінального права тривалий час йшла дискусія щодо визначення природи «виняткових обставин справи». Вирішувалося, головним чином, питання про можливість віднесення до «виняткових» обставин, що входять до встановленого законом переліку пом'якшуючих обставин. КК 2001 р. вирішив це питання позитивно, відмовившись від терміна «виняткові обставини», замінивши на наявність «декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину».

Розглянемо правові підстави призначення більш м'якого, ніж передбачено законом, покарання.

266

Глава XVIII. Призначення покарання

Таке покарання може бути призначене лише за вчинення злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого. Ця вимога обумовлюється недоцільністю призначення більш м'якого, ніж передбачено законом, покарання за злочин невеликої тяжкості. Вчинення злочину невеликої тяжкості є за певних умов підставою для звільнення від кримінальної відповідальності (статті 45-48 КК).

Називаючи наявність «декількох» обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, підставою призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, закон не визначає цей кількісний показник. Враховуючи, що у судовій практиці слова «декілька злочинів» вживаються у значенні «не менше двох», можна припустити, що за наявності не менше двох обставин, що пом'якшують покарання, може призначатися більш м'яке покарання, ніж передбачене законом.1 Обставинами, що пом'якшують покарання, можуть враховуватися обставини, як передбачені ст. 66 КК, так і інші, визнані судом пом'якшуючими у конкретній справі.

Врахування особи винного при призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, пов'язане із встановленням таких даних, які свідчать про її невелику суспільну небезпечність. Ці дані можуть характеризувати особу до вчинення злочину, під час його вчинення, а також після вчинення злочину.

У ст. 69 КК передбачено декілька способів призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.

Призначення покарання нижче від найнижчої межі полягає в тому, що суд призначає винному покарання того виду, який встановлений у санкції (при альтернативній санкції один із кількох видів покарань), але у меншому розмірі, ніж нижча межа санкції, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Призначене таким чином покарання не може бути меншим, ніж мінімальний розмір даного виду покарання, визначений відповідною статтею Загальної частини КК.

Перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, має місце у випадку призначення такого виду покарання, який не встановлений у санкції, але є більш м'яким видом у співвідношенні суворості покарань, система яких передбачена ст. 51 КК. Така система покарань будується у послідовності від найменш суворого до найбільш суворого, кожний вид наступного покарання є суворішим, порівняно з попереднім.

' Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (п. 8).

267

Кримінальне право. Загальна частина

Одним із видів призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, слід вважати встановлену ч. 2 ст. 69 КК можливість не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті Особливої частини КК як обов'язкове. Закон не пов'язує таку можливість із призначенням більш м'якого основного виду покарання. Тому додаткове покарання може не призначатися як одночасно з призначенням більш м'якого основного виду покарання, так і самостійно.

Більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, може призначатися з обов'язковим посиланням на ст. 69 КК.

При засудженні особи, винної у вчиненні декількох злочинів, більш м'яке покарання, ніж передбачене законом, може бути застосоване на підставі ст. 69 КК лише при призначенні покарання за конкретний злочин - один із злочинів або за кожний і не може призначатися при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів.

У зв'язку з набранням чинності з 1 вересня 2001 р. новим КК постало питання про застосування у часі кримінально-правових норм, які регламентують порядок призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, за злочин, вчинений до 1 вересня 2001 р. Відповідно до ст. 12 розділу II Прикінцевих та перехідних положень при призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, за злочин, вчинений до набрання чинності нового КК, застосовується ст. 44 КК 1960 р.