§ 4. Причиновий зв'язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками

Причиновий зв'язок між діянням і суспільно небезпечним наслідком — обов'язкова ознака об'єктивної сторони в злочинах із матеріальним складом. Якщо в цих злочинах відсутній такий зв'язок, кримінальна відповідальність за настання суспільно небезпечного наслідку виключається.

У КК немає норм, які б вирішували питання причинового зв'язку. Однак цьому питанню приділяється значна увага в теорії кримінального права і практиці його застосування.

Наука кримінального права розглядає причиновий зв'язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечним наслідком з позиції філософії. Причина у філософії - це таке явище, яке неминуче з внутрішньою необхідністю породжує інше явище -наслідок. Причина — це об'єктивний зв'язок між фактом матеріального світу й наслідком від цього факту.

У кримінальному праві як причина виступає факт, тобто вчи-

95

Кримінальне право. Загальна частина

нення суспільно небезпечного діяння людиною, іншими словами, скоєння злочину, а в якості наслідку - результат від цього діяння -суспільно небезпечна шкода.

Чинне кримінальне законодавство передбачає злочини з матеріальним складом, які вчиняються як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності.

Прикладом злочинів, які спричиняють суспільно небезпечні наслідки шляхом бездіяльності, є: залишення в небезпеці, якщо внаслідок цієї бездіяльності настала смерть потерпілого або інші тяжкі наслідки (ч. З ст. 135 КК); бездіяльність військової влади, внаслідок якої була заподіяла істотна шкода (ч. 1 ст. 426 КК) або спричинені тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 426 КК).

При розслідуванні й судовому розгляді кримінальних справ необхідно встановлювати причиновий зв'язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечним наслідком, при якому діяння повинно бути безпосередньою причиною наслідку, що настав. Як причина розцінюється суспільно небезпечна дія чи бездіяльність, а як наслідок - суспільно небезпечний результат, викликаний цим діянням.

У кримінальному праві суттєве значення має наявність не випадкового, а безпосереднього причинового зв'язку між діянням і наслідком.

При випадковому причиновому зв'язку наслідки не породжуються закономірним розвитком діяння людини. Наслідок є результатом випадкового збігу обставин, він не є результатом внутрішнього розвитку діяння, а викликається іншими причинами й обставинами.

Наявність безпосереднього і випадкового причинового зв'язку можна проілюструвати на такому прикладі.

Водій порушив правила безпеки дорожнього руху, збив пішохода, спричинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження, з місця події втік, залишив потерпілого на морозі без допомоги. Потерпілий, як встановила судово-медична експертиза, помер від охолодження. У даному разі між дією водія - порушенням правил безпеки дорожнього руху - і наслідком, який настав - спричиненням середньої тяжкості тілесного ушкодження - є безпосередній причиновий зв'язок. Водій повинен нести кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 286 КК, тобто за порушення правил безпеки дорожнього руху, в результаті чого потерпілому спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження. При цьому безпосередньою причиною є дія (бездіяльність) водія (порушення правил безпеки дорожнього руху), яка неминуче з внутрішньою необхідністю

96

Глава VIII. Об'єктивна сторона складу злочину

породила суспільно небезпечний наслідок - середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Що ж стосується настання смерті потерпілого, то тут має місце випадковий причиновий зв'язок тому, що смерть настала не від наїзду, а через випадковий збіг інших обставин. Разом із тим водій повинен нести кримінальну відповідальність за інший злочин, передбачений ч. З ст. 135 КК, тобто за завідоме залишення потерпілого без допомоги, який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження.

Бездіяльність водія - ненадання допомоги потерпілому, якого він поставив у небезпечний для життя стан,- є безпосередньою (прямою) причиною його смерті.

Наведемо інший приклад. Водій порушив правила безпеки дорожнього руху, вчинив наїзд на пішохода, заподіяв йому тяжке тілесне ушкодження, потерпілого доставив у лікарню. Медична сестра помилково застосувала ліки, внаслідок дії яких потерпілий помер. Між діями водія - порушенням правил безпеки дорожнього руху і заподіянням тілесного ушкодження є безпосередній причиновий зв'язок, тому він підлягає кримінальній відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК. До настання смерті потерпілого водій не має прямого відношення, тут у наявності випадковий причиновий зв'язок, викликаний іншим фактом. Між дією медичної сестри (застосуванням неналежних ліків) і настанням смерті потерпілого є безпосередній причиновий зв'язок, тому вона при наявності й інших підстав повинна нести кримінальну відповідальність за заподіяння смерті, тобто за вбивство, вчинене через необережність, за ст. 119 КК.

Суспільно небезпечна поведінка особи може бути визнана причиною настання суспільно небезпечного наслідку лише у разі, якщо вона у часі передувала-його настанню: спочатку повинне бути діяння, а пізніше - наслідок. Це ілюструє наступний приклад: пішохід переходив вулицю, раптово впав, потім його переїхала автомашина. Слідством було доведено, що водій не порушив правила безпеки дорожнього руху, пішохід перед машиною з'явився і впав раптово, водій, хоча й застосував термінове гальмування, але переїзду потерпілого не міг уникнути. Судово-медична експертиза показала, що смерть пішохода настала від інфаркту міокарда ще до наїзду на нього машиною.

Таким чином, у даному випадку причинового зв'язку між діями водія і смертю пішохода не існувало, а тому кримінальна відповідальність водія виключається.

4   4-81

97

Кримінальне право. Загальна частина