§ 2. Форми допиту

Допит може проводитися у вигляді вільної розповіді, у запитувально-відповідальній формі чи в змішаній формі. Закон передбачає його проведення шляхом вільної розповіді, що обумовлюється врахуванням певних закономірностей формування і дачі показань. Вільна розповідь дозволяє сумлінному допитуємому системно, у відповідності з тим, що і як він сприйняв, відтворити при переказі, оскільки все сприйняте, як правило, є єдиним взаємопов'язаним цілим, а не окремими різнорідними деталями мозаїки.

Запитувально-відповідальна форма допиту, по-перше, порушує цю цілісність, по-друге, базується на розумінні і оцінці слідчого, які можуть не враховувати характер інформованості допитуємого. Все це може призвести до того, що допитуємий буде повідомляти те, про що його запитують ("слідчому видніше"), а не те, що він сам вважав би причетним до справи.

При несумлінності допитуємого, особливо при намірі відмовитися від повідомлення правдивої інформації, вільна розповідь примушує його "створювати" обстановку і обставини події та своєї участі в ній у відповідності зі своїми здібностями і можливостями. А чим більше він вигадає і "створить", тим простіше буде його викрити.

Окрім зазначеного, вільна розповідь вигідна для слідчого і тим, що не розкриває у повній мірі зацікавленість слідчого, дозволяє оцінити позицію і наміри допитуємого.

Вільна розповідь не завжди забезпечує повну і точну інформацію про події, які цікавлять слідчого, тому звичайно доповнюється запитаннями, які він ставить.

Показання підозрюваного про скоєння убивства на стадії вільної розповіді виглядають наступним чином: "Я йшов до Н., на шляху побачив п'яного, який спав на лавці. Прийшовши до Н., я йому розповів про цього п'яного і запропонував його пограбувати. Н. погодився. Ми пішли і стали обшукувати п'яного. В цей момент він прокинувся, став чинити опір і ми його убили (далі підозрюваний розповів про обставини убивства та приховування трупа). Коли ж йому поставили низку уточнюючих запитань, його показання в раніше процитованій частині набули наступного вигляду: "Коли я йшов до Н., то я побачив на шляху п'яного, який спав на лавці. Нічого поганого у відношенні до нього я не подумав і навіть не звернув на нього особливої уваги. Коли я прийшов до Н., ми стали з ним обговорювати, чим би зайнятись. Нічого цікавого на думку не спало, та й грошей не було ні в мене, ні в Н. Ми стали пригадувати, що взагалі робили раніше. Згадали у тому числі, що якось обібрали одного п'яного, який лежав на вулиці, і взяли у нього годинник та гроші. ! тут я згадав про п'яного, якого бачив, коли йшов до Н. Я розповів йому про це і запропонував повторити той наш подвиг. Н. погодився..." Така тактика допиту не тільки з'ясувала психологічну сторону виникнення і розвитку наміру, але й сприяла виявленню іншого, вже скоєного, злочину [7, С.116-117].

<І>

Запитання за своїй змістом і спрямованістю розподіляються на:

а) доповнюючі, коли необхідно розвинути те, про що розповів допитуємий. Наприклад, він повідомив, що приїхав на місце злочину автобусом, після чого слідчий додатково з'ясовує: який номер маршруту, що собою уявляв автобус, чи звернув він увагу на водія, що було незвичайного під час поїздки тощо;

<І>

б) уточнюючі, пов'язані із необхідністю впевнитися в точності повідомленого. Потерпілий стверджував, що бачив у руках грабіжника великий блискучий ніж з лезом, яке загострене з обох боків. Оскільки напад було скоєно вночі у неосвітленому місці, це викликало сумніви. При повторному допиті через тиждень після цього випадку, потерпілий у зв'язку із запитанням слідчого, як і з чого він визначив, що це був описаний ним ніж, пояснив: "У руці нападника щось блиснуло, я з переляку вирішив, що це великий ніж. Мені завжди чомусь уявлялось, що ножі, які використовують грабіжники, обов'язково загострені з обох боків, і тому в своїх попередніх свідченнях я сказав, що це був загострений з обох боків ніж. Зараз, заспокоївшись і все згадавши, стверджувати це категорично не можу. Щось блискуче і велике у руці нападника було, але чи був це ніж і який, я точно сказати не можу".

Після встановлення злочинця з'ясувалось, що при нападі на потерпілого він тримав в руці великий блискучий ключ від гаражного замка [7, С.117}.

<І>

в) контрольні, спрямовані на перевірку точності повідомленої інформації. Алібі підозрюваного заперечувалось свідком, який заявив, що бачив його неподалік від місця пригоди в день скоєння злочину. На питання слідчого, чому він запам'ятав цей день, свідок пояснив, що перед цим він зняв з ощадної книжки велику суму грошей на придбання меблів, ніс їх з собою і, побачивши підозрюваного, вирішив до нього не підходити, побоюючись прогуляти з ним гроші, а тому й зробив вигляд, що не помітив його, пішов у магазин і купив меблі. Оглядом поданої свідком ощадної книжки і товарного чеку на куплені меблі було встановлено, що ці події — отримання грошей в ощадкасі та придбання меблів - мали місце за тиждень до вчинення злочину [7, С.118].

У тих випадках, коли слідчий вимушений будувати допит в запиту-вально-відповідальній формі, слід пам'ятати і враховувати, що практично будь-яке запитання допитуємому це не тільки запит на отримання даних, які цікавлять слідчого, але й видача інформації, яка може бути цікавою для допитуємого, орієнтувати його про наміри і можливості слідства (що йому відомо). Наприклад, запитання "Ви зустрічалися в той вечір з М.?" свідчить про те, що слідчий знає про це знайомство, його можливий характер, може ' навіть здогадуватись про причетність М. до злочину тощо. Тому запитання повинні мати цілком загальний характер. До таких можна віднести запитання: "Чим ви займались увечері?" (ще краще "Розкажіть, як ви провели цей день?"). В той же час запитання: "З ким ви зустрічалися ввечері?" вже говорить допитуємому про те, що слідчий знає чи здогадується про певну зустріч.

Тим більше неприпустимі навідні запитання, тобто запитання, які мають у собі можливу відповідь. Наприклад, запитання: "Він приїхав на "Жигулях?" замість запитання: "Як він прибув на місце злочину?" Відповідь, яка знаходиться у навідному запитанні, може бути дана при сумнівах або непевності допитуємого та через переконаність, що слідчий все знає, чи згідно принципу — тобі потрібна така відповідь, отримай її.

Запитання чинять вплив на хід допиту не тільки своїм змістом, але й характером їх подання (спрямованості, послідовності, взаємозв'язку тощо). Це можна показати аналізуючи матеріал з використанням рефлексного мислення, яке полягає у вмінні вгадати напрямок і зміст роздумів протистоячої особи і переграти її за рахунок цього, тобто в спроможності протиставити кожному ходу суперника свій більш результативний хід. Причому іноді це проявляється не просто у вгадуванні роздумів суперника, а в "підштовхуванні" його до певних міркувань і прийняття рішень, тобто в специфічному керуванні діями протистоячої сторони.

16 жовтня о 23 годині на громадянина К. було вчинено розбійний напад. Невідомий, погрожуючи ножем, відібрав годинник і гроші. Вранці наступного дня за прикметами був затриманий підозрюваний. При особистому обшуку у нього знайшли гроші, які в сумі і покупюрно співпадали з відібраними у потерпілого. Годинник і ніж при обшуку у квартирі і за місцем роботи, проведеному в присутності підозрюваного, знайдені не були. При опиті касира підприємства, де працював підозрюваний, встановили, що 16 жовтня, вдень, він просив видати за рахунок заробітної плати гроші в сумі, яка складає .половину вкраденого у потерпілого, але касир відмовила, оскільки видача зарплати, планувалася на наступний день. Після роботи, він просив позичити гроші у двох своїх співробітників, але вони також відмовили. Знайома підозрюваного розповіла, що того ж самого вечора; біля 20 години він прийшов до неї у гуртожиток і сказав, що відвідування ресторану (про що вони домовлялися) доведеться відкласти, оскільки у нього немає грошей. Пішов він з гуртожитку близько 22 години, заявивши, що йде додому.

Якщо не приймати до уваги ті пояснення, які може висунути підозрюваний, щоб знайти вихід із критичної ситуації, то достатньо логічним може бути наступний порядок запитань:

1. Коли Ви повинні були отримати зарплату?

2. Просили Ви касира видати аванс в рахунок зарплати 16 жовтня?

3. Просили увечері 16 жовтня гроші в борг у своїх співробітників?

4. З .якої причини Ви не пішли в ресторан зі своєю знайомою?

5. Якої години Ви пішли з гуртожитку з той день?

6. Вам оголошуються показання потерпілого про те, що о 23 годині 16 жовтня у нього відібрали гроші в тій же сумі і такими ж купюрами, які були вилучені у Вас вранці 17 жовтня під час обшуку.

7. Звідки у Вас з'явилися ці гроші, якщо весь попередній день Ви марно намагались їх знайти?

Цей план допиту ззовні відрізняється логічною послідовністю і злагодженістю, яка ускладнює для підозрюваного пошук "виходу". Але у підозрюваного може бути кілька варіантів пояснення факту, який цікавить слідство. По-перше, він може заявити, що гроші у нього були (наприклад відкладені для визначеної мети), але, не бажаючи витрачати їх на відвідування ресторану, він намагався отримати аванс або позичити ще грошей. По-друге, може висунути версію, що знайшов ці гроші по дорозі додому. По-третє, може сказати, що в період від 22 години до 8 години взяв їх в борг у кого-небудь, наприклад, у батьків, разом з якими мешкає, або, повертаючись додому, зустрів знайомого, який повернув йому борг тощо. З урахуванням відзначеного початковий план допиту вже не виглядає беззаперечним і потребує уточнень. Новий план може бути побудований на основі обмеження інформації, що початкове сповіщається допитуємому і мати наступний вигляд:

.1. Вам оголошуються показання потерпілого про те, що в нього о 23 і годині 16 жовтня відібрали гроші в тій же сумі і такими ж купюрами, які були вилучені у Вас при обшуку. 2. Поясніть, звідки у Вас ці гроші?

Сигнал тривоги для підозрюваємого звучить: "Чому у тебе та ж сама (і така ж сама) сума грошей, що була у потерпілого?" Дати пояснення поки що дуже просто. Скоріше всього після висунення вказаних запитань, не знаючи про інформацію, яка є у слідчого, підозрюваємий може сказати, що гроші належать йому, знаходилися у нього до того, як був пограбований потерпілий і, таким чином, не мають ніякого відношення до його грошей, тобто обере найпростіший варіант і навряд чи звернеться до більш складних і менш реальних (знайшов, взяв у борг, повернули борг тощо).

У цьому випадку потрібно далі поставити наступні запитання:

3. Ви просили 16 жовтня у касира аванс в рахунок зарплати?

4. Звертались з проханням дати в борг до співробітників?

5. З якої причини не пішли у вечері 16 жовтня до ресторану?

6. Чому просили гроші в борг, якщо у Вас були свої?

7. О якій годині прийшли у гуртожиток і коли пішли звідти?

8. Звідки у Вас в період з 22 до 8 години після низки безрезультатних спроб роздобути гроші вони з'явились в тій же сумі і такими ж купюрами, що були о 23 годині 16 жовтня відібрані в потерпілого?

9. Тепер сигнал тривоги виглядає інакше: "Якщо гроші у тебе були, то чому ти так наполегливо шукав можливість їх роздобути (тим більше перед зарплатою) і відмовився від давно запланованих відвідин ресторану?"

Все це може спонукати підозрюваного шукати інші варіанти пояснень, що послабить його позицію у зв'язку з відмовою від раніше проголошеного і потребою термінового пошуку іншого пояснення та його .аргументації [9, С.54-60].

Таким чином, до вибору питань, їх формулювання і використання при допиті слід підходити не тільки як до елементу організації обміну інформації, а як до ефективного тактичного засобу допиту.