6.3. Поняття, види та сторони угод

Угоди — це новий для трудового права України вид правових ак­тів. Як чинний акт соціального партнерства угода регулює основні принципи й норми реалізації соціально-економічної політики і тру­дових відносин, дії та відповідальність сторін і спрямований на їх співробітництво, досягнення злагоди в суспільстві. Як і колективний договір, угода укладається на основі КЗпП, законів України і є пра­вовою формою регулювання соціально-трудових відносин на дво­сторонній основі. Залежно від сфери регулювання розрізняють уго­ди на державному, галузевому, регіональному рівнях.

Таким чином, угода—це правовий акт, що регулює соціально-трудо­ві відносини між працівниками та роботодавцями; він укладається на державному, галузевому, регіональному рівнях на двосторонній основі

Згідно зі ст. 3 Закону сторонами генеральної угоди виступають: професійні спілки, які об'єдналися для ведення колективних перего­ворів й укладення генеральної угоди; власники або уповноважені ни­ми органи, що об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, на підприємствах, де зайнято біль­шість найманих працівників держави.

6 вересня 1999 р. була укладена Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України і Конфедерацією роботодавців України та проф­спілковими об'єднаннями України на 1999-2000 рр.

1 Див.: ст. 17-19 Закону України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 р.

120

Угода укладена між повноважними представниками власників, які об'єднались для ведення колективних переговорів, в особі Кабі­нету Міністрів України і Конфедерації роботодавців України, з од­ного боку, та профспілкових об'єднань України, які об'єдналися для ведення колективних переговорів, — з другого. Положення угоди ді­ють безпосередньо і поширюються на всіх суб'єктів незалежно від форм власності й господарювання, які перебувають у сфері дії сто­рін, що уклали угоду.

Прийняті згідно з угодою зобов'язання й домовленості обов'язкові для виконання сторонами. Положення угоди є обов'язковими також для застосування під час ведення колективних переговорів і укладення колективних договорів та угод нижчого рівня як мінімальні гарантії.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про ведення колек­тивних переговорів з укладення Генеральної, галузевих і регіональних угод" від 12 січня 2001 р. № 1-р затверджується склад групи повноваж­них представників — Сторін власників та уповноважених ними орга­нів, які об'єдналися для ведення колективних переговорів з укладення Генеральної угоди на новий термін і здійснення контролю за її вико­нанням. Генеральну угоду на 2002-2003 рр. було укладено 16 січня 2002 р. між Кабінетом Міністрів України, Конфедерацією роботодав­ців України та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями.

Сторонами угоди на галузевому рівні є власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи і профспілки чи об'єднан­ня профспілок або інших представницьких організацій трудящих, які мають відповідні повноваження, достатні для ведення перегово­рів, укладення угоди та реалізації її норм на більшості підприємств, що входять у сферу їх дії.

Угода на регіональному рівні укладається між місцевими органа­ми державної влади або регіональними об'єднаннями підприємців, якщо вони мають відповідні повноваження, і об'єднаннями профспі­лок або іншими органами, уповноваженими трудовими колективами.

Змістом колективних угод є взаємні зобов'язання сторін. Галузева угода не може погіршувати становище трудящих порівняно з генераль­ною угодою. Угоди на регіональному рівні регулюють норми соціаль­ного захисту найманих працівників підприємств, включають вищі, по­рівняно з генеральною угодою, соціальні гарантії, компенсації, пільги.

Галузеві й регіональні угоди підлягають повідомній реєстрації Міністерством праці та соціальної політики України.

121

Указом Президента України від 27 квітня 1993 р. затверджено Положення про Національну раду соціального партнерства. Це — постійно діючий консультативно-дорадчий орган при Президентові України. До нього входять представники Кабінету Міністрів Украї­ни, об'єднань підприємців і професійних спілок для узгодженого ви­рішення питань, що виникають у соціально-трудовій сфері. Основні завдання Національної ради такі:

узгодження, завдяки тристороннім консультаціям позицій Сто­

рін у соціально-трудовій сфері, з метою забезпечення поєднання ін­

тересів держави, власників і працівників підприємств, установ і ор­

ганізацій, а також пошук компромісів між соціальними партнерами,

щоб запобігати конфліктам;

участь у підготовці висновків щодо проектів законів, інших ак­

тів законодавства в галузі соціально-трудових відносин і пропозицій

з питань удосконалення трудового законодавства, враховуючи нор­

ми міжнародного права;

вироблення пропозицій щодо Генеральної угоди та галузевих

тарифних угод, організація й проведення консультацій при їх укла­

данні;

аналіз виконання Генеральної угоди, розробка відповідних ре­

комендацій щодо усунення розбіжностей між Сторонами, які вини­

кають під час її виконання, в разі звернення до Національної ради;

узгодження позицій Сторін щодо ратифікації й денонсації кон­

венцій Міжнародної організації праці (МОП);

повідомлення громадськості через засоби масової інформації

про результати домовленостей Сторін у соціально-трудовій сфері.

Національна рада має права:

звертатися до Президента України, органів виконавчої влади,

власників або уповноважених ними органів, об'єднань професійних

спілок із пропозиціями щодо регулювання відносин у соціально-тру­

довій сфері;

делегувати своїх представників для участі в обговоренні соціаль­

но-трудових питань у Кабінеті Міністрів України, об'єднаннях під­

приємців і професійних спілок (за погодженням із цими органами);

створювати робочі групи із числа членів Національної ради для

вироблення узгоджених рішень з питань, які належать до повнова­

жень Національної ради, групи експертів, консультантів із залучен­

ням на договірній основі до їх складу вчених і фахівців, у тому числі

122

з іноземних держав, для виконання завдань, покладених на Націо­нальну раду;

• одержувати від органів виконавчої влади, об'єднань професій­них спілок, підприємств, установ і організацій інформацію, необхід­ну для виконання завдань Національної ради.

Для засвоєння даної теми рекомендується уважно проаналізувати чинну Генеральну угоду, зміст чинних колективних договорів під­приємств, установ, організацій та додатки до колективних договорів.

Контрольні питання

Назвіть сторони колективно-договірних відносин.

Поняття колективного договору та угоди.

Хто може бути ініціатором укладення колективного договору?

Сторони колективного договору.

Чи включаються у сферу колективного договору особи, які

працюють в організації за цивільно-правовими договорами?

Теми рефератів

Міжнародно-правове регулювання колективно-договірних від­

носин.

Напрями вдосконалення колективно-договірного регулювання

праці.

Процедура ведення колективних переговорів.

Відповідальність сторін соціального партнерства.

Представницькі органи роботодавця.

123