Ознаки розмежування трудових відносин від суміжних відносин цивільного права

За включенням працівника в трудовий колектив організації

За підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку

За предметом відносин згідно з трудовою функцією при спільній організації праці

За обов'язком організовувати й забезпечувати охорону праці працівника

Рис. 5.2. Ознаки розмежування відносин трудових від суміжних відносин цивільного права

У КЗпП установлено, що працівник підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку і виконує трудову функцію, під якою мається на увазі будь-яка робота за певною спеціальністю, ква­ліфікацією чи посадою.

Зауважимо, що трудові відносини ґрунтуються на поєднанні рів­ності й підпорядкування. Уклавши трудовий договір, працівник під­порядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку і по­винен особисто виконувати доручену йому роботу, як правило, не маючи права передоручати її виконання іншій особі.

Роботодавець виплачує працівникові винагороду за затрачену працю та її результати у формі заробітної плати.

Види трудових відносин. Існують строкові договори, контракт, трудовий договір на умовах неповного робочого часу та ін. Трудові відносини, пов'язані з роботою на умовах сумісництва та учнівства, мають певну специфіку. Тут виникають інші трудові відносини, а уч-

90

нівські правовідносини до того ж зобов'язують учня опанувати на виробництві професію чи спеціальність. Після завершення навчання учнівські відносини трансформуються у трудові відносини за отри­маною спеціальністю.

У трудовому праві переважає два види трудових відносин: інди­відуальні та колективні1.

Зауважимо, що предметом індивідуальних трудових відносин є сам процес праці. Працівник виконує роботу згідно з угодою, а предметом правовідносин трудового колективу є організаційно-управлінські відносини, пов'язані з організацією й управлінням пра­цею. Слід врахувати й критерії самостійності правовідносин (рис. 5.3).

Критерії самостійності правовідносин

За єдиними суб'єктами правовідносин

За характером

основних прав

та обов'язків суб'єктів

За підставами

виникнення

та припинення

Рис. 5.3. Критерії самостійності правовідносин

Зміст трудових правовідносин. Змістом їх є права й обов'язки йо­го суб'єктів. Основні права та обов'язки працівників закріплені в КЗпП відповідно до Конституції України. Забороняючи примусову працю, Конституція України створює умови для вільного виявлення працівниками своєї здатності до праці.

У трудових відносинах важливе значення має правовий статус працівника. Зокрема право його трудитися за обраним фахом і міс­цем роботи. А також правовий захист на випадках його порушення. Відповідні гарантії записані у ст. 5-1 КЗпП.

Працівник має право укладати, змінювати й розривати трудовий договір; на роботу, обумовлену трудовим договором. Також він має право:

на робоче місце й інформацію про умови праці, вимоги щодо її

охорони на робочому місці;

на компенсацію матеріальної і моральної шкоди, заподіяної

працівникові під час виконання трудових обов'язків згідно з КЗпП;

1 Див.: Иванов С. А., Лившиц Р. З., Орловский Ю. П. Советское трудовое право: вопро­сы теории. — М.: Наука, 1978.

91

•               на своєчасне одержання всієї заробітної плати залежно від квалі­

фікації працівника, складності, кількості та якості виконаної роботи.

Працівники мають право на індивідуальні й колективні трудові спо­ри, включаючи право на страйк. Порядок вирішення трудових спорів визначено законодавством про працю. Працівники також мають право:

на відпочинок, що є одним із основних прав працівників;

на створення професійних спілок, право вступати до них і захи­

щати свої трудові права, свободи й законні інтереси;

на участь в управлінні підприємством чи організацією у перед­

бачених чинним законодавством формах;

на ведення колективних переговорів, укладання колективного

договору й соціально-партнерських угод через своїх представників,

на інформацію щодо їх виконання.

Працівник зобов'язаний працювати чесно й сумлінно, своєчасно виконувати покладені на нього обов'язки згідно з трудовою функ­цією. Трудові обов'язки працівників конкретизуються у відповідних статтях КЗпП та інших нормативно-правових актах, а також локаль­них актах, прийнятих роботодавцем.

У трудовому законодавстві закріплено визначеність і стабіль­ність функції працівника: йому забороняється вимагати виконувати роботу, не обумовлену договором (ст. 31 КЗпП).

Специфіка трудових відносин полягає в тому, що для виконання трудової функції працівник не може замінити себе іншим працівником без згоди роботодавця. Трудовий договір і відносини, що виникають на його підставі, мають індивідуальний і двосторонній характер.

Трудові відносини визначаються трудовим договором. Змістом трудових відносин є всі трудові права й обов'язки його суб'єктів, а суть трудового договору становлять його умови. Роботодавець має право дисциплінарної влади і може, згідно з трудовим законодавст­вом, застосувати до працівника заходи дисциплінарного стягнення або притягти до матеріальної відповідальності. Трудові правовідно­сини є тривалими.

Підстави виникнення, зміни й припинення трудових відносин — це певні юридичні факти, передбачені трудовим законодавством Укра­їни (рис. 5.4).

Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким по­в'язано виникнення трудових відносин. До інших юридичних фактів, необхідних для виникнення трудових відносин, належать:

92