1.3. Вплив держави на господарську діяльність

У сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політи­ку, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому. Одним із напрямів економічної політики дер­жави є регуляторна діяльність.

Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності -напрям державної політики, спрямований на вдосконалення пра­вового регулювання господарських відносин, а також адміністра­тивних відносин між регуляторними органами або іншими орга­нами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущен­ня прийняття економічно недоцільних та неефективних регулятор­них актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів го­сподарювання та усунення перешкод для розвитку господар­ської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Регуляторна діяльність — діяльність, яка здійснюється регулятор­ними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднання­ми, територіальними громадами і спрямована на підготовку, прий­няття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів.

Регуляторними органами є: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, інші державні органи, центральні та місцеві органи виконав­чої влади, органи місцевого самоврядування, а також поса-

24

Тема 1  Загальна характеристика господарського права. Господарські правовідносини  .

дові особи будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до за­конодавства ці особи мають повноваження одноособово приймати регуляторні акти.

Основними принципами державної регуляторної політики у господарській сфері с:

доцільність — обгрунтована необхідність державного регулю­вання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

адекватність — відповідність форм та рівня державного регулюван­ня господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

ефективність — забезпечення досягнення внаслідок дії регулятор­ного акта максимально можливих позитивних результатів за раху­нок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарю­вання, громадян і держави;

збалансованість — забезпечення у регуляторній діяльності балан­су інтересів суб'єктів господарювання, громадян і держави;

передбачуваність — послідовність регуляторної діяльності, відпо­відність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарюван­ня здійснювати планування їх діяльності;

прозорість і врахування громадської думки — відкритість для фізич­них та юридичних осіб, їх об'єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності; обов'язковий розгляд регу­ляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними осо­бами, їх об'єднаннями; обов'язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громадськості про здійснення ре­гуляторної діяльності.

Згідно зі ст. 19 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю у таких сферах:

^> збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бух­галтерського обліку та звітності;

<#> фінансових і кредитних відносин, валютного регулювання та пода­ткових відносин — за додержанням суб'єктами господарювання кре-

25

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

дитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, до­держанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;

•^ цін і ціноутворення — з питань додержання суб'єктами господа­рювання державних цін на продукцію і послуги;

<^ монополізму та конкуренції — з питань додержання антимоно­польно-конкурентного законодавства;

<§> земельних відносин — за використанням і охороною земель; вод­них відносин і лісового господарства — за використанням та охоро­ною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;

<§• виробництва і праці — за безпекою виробництва і праці, додер­жанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, са­нітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здій­снення господарської діяльності;

^ споживання — за якістю і безпечністю продукції та послуг;

^ зовнішньоекономічної діяльності — з питань технологічної, еко­номічної, екологічної та соціальної безпеки.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяль­ності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та на­гляду забороняються.