11.2. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і за­конних інтересів суб'єктів ЗЕД, створення рівних умов для розвит­ку всіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відно­син і використання суб'єктами ЗЕД доходів та інвестицій, заохочен­ня конкуренції, обмеження монополізму суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Державне регулювання ЗЕД здійснюють Верховна Рада Украї­ни, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Мі­ністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Держав­на митна служба України відповідно до її компетенції, визначеної ст. 9 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а та­кож органи місцевого самоврядування.

Однією з форм державного регулювання ЗЕД є встановлення режиму здійснення валютних операцій на території України. Такий режим встановлений Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Наступною формою є митне регулювання ЗЕД, яке здійснюється згідно з Митним кодексом України, Законом України «Про зовніш­ньоекономічну діяльність», іншими законами, Єдиним митним та­рифом та чинними міжнародними договорами, згоду на обов 'язко-вість яких надано Верховною Радою України.

Ліцензування і квотування експорту та імпорту як форми держав­ного регулювання ЗЕД запроваджуються відповідно до ст. 16 Зако­ну України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції від 20.11.2003 р.).

Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі автоматичного або неавтоматичного ліцензування.

141

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Автоматичне ліцензування - комплекс дій органу виконавчої вла­ди з надання суб' єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом визначе­ного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлю­ються квоти (кількісні або інші обмеження).

Неавтоматичне ліцензування — комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб'єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом ви­значеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встанов­люються певні квоти (кількісні або інші обмеження).

Ліцензування експорту товарів запроваджується в Україні в разі:

значного порушення рівноваги щодо певних товарів на внут­

рішньому ринку, особливо сільськогосподарської продукції, проду­

ктів рибальства, продукції харчової промисловості та промислових

товарів широкого вжитку першої необхідності або інших товарів, що

мають вагоме значення для життєдіяльності в Україні;

необхідності забезпечення захисту життя і здоров'я людей, тва­

рин або рослин, навколишнього природного середовища, громад­

ської моралі, національного багатства художнього, історичного чи

археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власно­

сті, а також відповідно до вимог державної безпеки;

експорту дорогоцінних металів, крім банківських;

необхідності застосування заходів захисту вітчизняного това­

ровиробника;

необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок

та авторських прав;

необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів

України.

Ліцензування імпорту товарів запроваджується в Україні в разі:

різкого погіршення стану платіжного балансу та зовнішніх пла­

тежів (якщо інші заходи є неефективними);

різкого скорочення або мінімального розміру золотовалютних

резервів;

3)             п.п. 1 — 6 підстав, з яких проводиться ліцензування експорту.

Рішення про застосування режиму ліцензування експорту

(імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень), приймається Кабінетом Міністрів України за по­данням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики з визначенням списку конкретних товарів, експорт (імпорт)

142

Тема 11 Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

яких підпадає під режим ліцензування, а також періоду дії цього режиму та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару.

Стосовно кожного виду товару може встановлюватися лише один вид ліцензії.

Ліцензії видаються центральним органом виконавчої влади з пи­тань економічної політики — Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, а також у межах наданих ним повноважень — відповідним республіканським органом Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської і Севастопольської мі­ських державних адміністрацій.

Ліцензії видаються на підставі заявок суб'єктів ЗЕД, що пода­ються за формою, встановленою центральним органом виконав­чої влади з питань економічної політики.

У заявці на одержання ліцензії зазначаються такі дані: повне на­йменування суб'єкта ЗЕД; прізвище та ініціали його керівника; найменування і код товару; найменування виробника і споживача товару; код та назва країни походження і призначення — у разі екс­порту; код та назва країни походження і відправлення — у разі ім­порту; строк дії ліцензії; кількість та вартість товару; код і назва митниці; повне найменування та адреса продавця і покупця; вид уго­ди; валюта платежу; основна та додаткова одиниці виміру і ціна то­вару; погодження з органами виконавчої влади (уразі необхідності), особливі умови ліцензії.

Уразі відмови у видачі ліцензії заявник має право на оскарження рішення згідно із законодавством.

За видачу ліцензії справляється збір, розмір якого встанов­люється Кабінетом Міністрів України з урахуванням фактичних витрат, пов'язаних із застосуванням процедури ліцензування.

Митне оформлення товарів здійснюється за умови подання мит­ному органу оригіналу ліцензії, яку одержав суб'єкт ЗЕД.

Копія ліцензії додається до вантажної митної декларації під час декларування товарів, експорт (імпорт) яких підпадає під режим лі­цензування, і є однією з підстав для пропуску таких товарів через митний кордон України.

Перелік товарів, експорт (імпорт) яких підпадає під режим ліцен­зування, інформація про строк дії ліцензій та внесення будь-яких змін до них, порядок подання і розгляду заявок оприлюднюються в

143

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

офіційних друкованих виданнях України з повідомленням відповід-ного комітету Світової організації торгівлі (COT) протягом 60 днів з дня опублікування та наданням копій цих публікацій.

Якщо квота розподіляється серед країн-постачальників, то інфо­рмація про розподіл квоти має бути опублікована з повідомленням про це інших країн, заінтересованих у поставках в Україну певних товарів.