§ 2. Особливості виконання покарання у виді арешту відносно військовослужбовців

Відповідно до ст. 55 КВК України військовослужбовці, засуджені до арешту, відбувають покарання на гауптвахті.

Стаття 55 КВК України регулює також і інші загальні питання порядку та умов відбування арешту військовослужбовцями, але більш детально ці питання розглядаються у спеціальному відомчому нормативно-правовому акті Міністерства оборони України — Інструкції про порядок і умови відбування арешту засудженими військовослужбовцями, затвердженій наказом Міністра оборони України №81 від 26.02. 2002 р. (далі — Інструкція).

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 Інструкції вона стосується не тільки питань відбування арешту військовослужбовцями Збройних Сил України, але й іншими військовослужбовцями, які належать до будь-яких, утворених відповідно до законів України, військових формувань (Державної прикордонної служби України, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, внутрішніх військ МВС України, Державного департаменту України з питань виконання покарань та інших).

На військовослужбовців, засуджених до арешту, поширюється дія відповідних вимог КВК України та вимоги додатку 12 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.

Частина 2 ст. 55 КВК України містить правила роздільного тримання на гауптвахті засуджених до арешту військовослужбовців, зокрема визначає, що на гауптвахті тримаються:

засуджені військовослужбовці з числа офіцерського складу окре

мо від інших категорій військовослужбовців;

засуджені військовослужбовці, які мають звання прапорщиків,

мічманів, сержантів і старшин, окремо від військовослужбовців рядо

вого складу;

засуджені військовослужбовці, які проходять службу за призовом,

окремо від засуджених військовослужбовців за контрактом.

Крім того, наказ Міністра оборони України №81 від 26.02.2002 р. визначає, що засуджені до арешту військовослужбовці жіночої статі відбувають покарання на окремій гауптвахті — гарнізонній гауптвахті міста Кіровограда.

Засуджені до арешту військовослужбовці направляються на гауптвахту для відбування покарання в десятиденний строк після отримання розпорядження суду про виконання вироку.

Про відправлення засуджених до арешту військовослужбовців до місця відбування покарання командування військової частини зобов'язано у десятиденний термін повідомити його сім'ю або близьких

117

родичів про те, куди і коли він відряджений. З цією метою засудженому, який відбуває, видається поштовий конверт, де засуджений заповнює адресу, прізвище, ім'я та по батькові, кому він надсилається. За дорученням командира військової частини у листі вміщується текст повідомлення про те, хто, коли саме і куди (адреса гарнізонної гауптвахти) вибув засуджений для відбування покарання.

Військовослужбовці, засуджені до арешту, направляються на гарнізонну гауптвахту за вироком суду під вартою, яка озброюється штатною зброєю. При цьому для супроводу засуджених військовослужбовців із числа офіцерського складу, прапорщиків, мічманів призначаються офіцерські варти або з числа прапорщиків, мічманів відповідно. Для супроводу до місця відбування покарання військовослужбовців-жінок призначається варта з числа військовослужбовців-жінок від підрозділів територіального управління військової Служби правопорядку міста Кіровограда.

Приймання військовослужбовців, засуджених до арешту, на гауптвахту здійснюється начальником територіального управління Служби правопорядку або одним з його заступників спільно з начальником гарнізонної гауптвахти на гауптвахті у спеціально обладнаній кімнаті.

Усі військовослужбовці, засуджені до арешту, які прибули на гауптвахту, підлягають обов'язковому медичному огляду. Організація медичного огляду та надання медичної допомоги покладається на начальника медичної служби гарнізону.

Військовослужбовець, засуджений до арешту, передається безпосередньо начальником варти разом із документами, особистими речами, які дозволяється мати при собі засудженим, начальнику територіального управління Служби правопорядку або одному з його заступників у присутності начальника гарнізонної гауптвахти. При цьому начальник територіального управління Служби правопорядку або його заступник у присутності начальника гарнізонної гауптвахти, який приймає засудженого військовослужбовця, повинен:

прийняти від начальника варти доставлених військовослужбовців,

засуджених до арешту, про що зробити запис у другому примірнику опи

су документів і предметів та завірити його гербовою печаткою;

прийняти за відомістю на тимчасове зберігання зброю та боєпри

паси варти, забезпечити їх збереження у кімнаті зберігання зброї чер

гового варт або у спеціально обладнаному для цього приміщенні, ор

ганізувати розміщення та відпочинок особового складу варти, а за по

треби — миття у лазні із заміною натільної білизни;

повідомити (удень приймання) начальника штабу оперативного

командування та командира військової частини, звідки прибув військо

вослужбовець, про приймання зазначеного військовослужбовця та час

прибуття варти у зворотному напрямку.

118

Командиром військової частини через начальника варти надсилаються до гауптвахти такі документи:

супровідний лист;

копія вироку суду, а у разі зміни вироку — копія постанови судці

чи ухвали відповідного суду;

особова справа (обліково-послужна картка);

службова картка;

медична книжка;

посвідчення офіцера (прапорщика обо мічмана), військовий квиток;

продовольчий, речовий та грошовий атестати (розрахункова

книжка);

особисті речі та опис особистих речей засудженого. До опису за

носяться предмети першої потреби, які дозволяється мати засуджено

му протягом усього строку покарання у спеціальній кімнаті для зберіган

ня особистих речей повсякденного користування. Час та порядок от

римання предметів першої необхідності визначається внутрішнім

розпорядком гарнізонної гауптвахти.

Предметами першої необхідності за Інструкцією є:

бритва електрична (механічна) або безпечна з касетними головка

ми разового користування;

запальнички (для тих, хто курить) — дві штуки;

сигарети — не більше одного блоку;

предмети туалету ( мило, зубні паста та щітка, гребінець, креми

для гоління і дезінфекції, шампунь) та пластмасові футляри для їх

зберігання — один комплект;

туалетний папір — чотири рулони;

рушник вафельний — два;

щітки для одягу та взуття, крем для взуття — один комплект;

кашне, носові хустинки, нитки (чорного, зеленого та білого ко

льору) та голки;

письмовий папір, ручка, конверти, марки.

Крім того, для жінок: халат, хустка, рейтузи, бюстгалтери, гігієнічні пакети, шпильки, вата, губна помада, пудра.

Розділ 3 Інструкції про порядок і умови відбування арешту засудженими військовослужбовцями визначає їх правове становище і встановлює, що засуджені військовослужбовці несуть відповідальність і користуються правами, які встановлені чинним законодавством України, з обмеженнями, що передбачені законодавством для цієї категорії засуджених, а також випливають з вироку суду та встановлені КВК України і нормативно-правовими актами Міністерства оборони України для відбування покарання даного виду.

Пункт 3.2 Інструкції містить перелік загальних прав засуджених військовослужбовців, які їм надаються під час відбування арешту. Зокрема, засуджені військовослужбовці мають право:

119

на щоденну прогулянку тривалістю одна година;

на восьмигодинний сон у нічний час;

мати при собі і зберігати в камері особисті речі і предмети, перелік

яких було наведено вище;

одержувати і відправляти листи без обмеження їх кількості;

в індивідуальному порядку відправляти релігійні обряди, корис

туватися релігійною літературою;

звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до органів держав

ної влади, громадських організацій, а також до посадових осіб за ос

таннім місцем служби. Пропозиції, заяви і скарги, адресовані Уповно

важеному Верховної Ради України з прав людини або прокуророві, пере

гляду з боку посадових осіб гауптвахти не підлягають і не пізніше як у

добовий строк надсилаються за належністю. Про результати розгляду

пропозицій, заяв і скарг засудженим військовослужбовцям оголо

шується під розпис;

користуватися настільними іграми;

прослуховувати радіо;

користуватися книгами, журналами і газетами гарнізонної гаупт

вахти;

мати побачення з захисником для одержання правової допомоги

в установленому кримінально-виконавчим законодавством порядку.

У разі виникнення надзвичайних обставин (при наявності технічних можливостей та за погодженням начальника територіального управлшня Служби правопорядку ) засудженим військовослужбовцям може бути надано право платної телефонної розмови з близькими родичами.

Пункт 3.3 Інструкції визначає обов'язки засуджених військовослужбовців, які відбувають арешт, а саме:

бути ввічливими у стосунках між собою та до посадових осіб

гарнізону, територіального управління Служби правопорядку та варти;

додержуватись розпорядку, встановленого на гарнізонній гаупт

вахті, і виконувати законні вимоги начальника гарнізону, посадових осіб

територіального управління Служби правопорядку та варти;

дотримуватись санітарно-гігієнічних правил, мати охайний

зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камерах, згідно з

графіком чергувати в них;

дбайливо ставитись до інвентарю, обладнання та іншого держав

ного майна;

виходячи на прогулянку, дотримуватись встановлених на час про

гулянки правил поведінки;

при відвідуванні приміщень, де утримуються засуджені, посадови

ми особами правоохоронних органів, гарнізону, Служби правопорядку,

начальником варти та його помічником додержуватись правил поведінки,

військового вітання та ввічливості, визначених для військовослужбовців.

120

Відповідно до п.3.4 Інструкції засудженим військовослужбовцям забороняється:

встановлювати зв'язки з особами, які тримаються в інших камерах;

зберігати та користуватися засобами мобільного зв'язку;

придбавати, дарувати чи відчужувати іншим шляхом на користь

інших осіб предмети, вироби і речовини, що перебувають в особисто

му користуванні;

придбавати, виготовляти, уживати і зберігати предмети, вироби і

речовини, зберігання яких засудженим заборонено;

грати в настільні та інші ігри з метою отримання матеріальної або

іншої користі;

наносити собі або іншим засудженим татуювання;

завішувати чи міняти спальні місця без дозволу посадових осіб та

варти, затуляти оглядове віконце;

придбавати продукти харчування і предмети першої потреби;

мати побачення з родичами та іншими особами, за винятком за

хисників;

одержувати грошові перекази, а також посилки (передачі) і бан

деролі, за винятком посилок (передач), що містять предмети форми

одягу за сезоном, туалету, письмове приладдя та необхідні для лікуван

ня медичні препарати.

Розділ 5 Інструкції про порядок і умови відбування арешту засудженими військовослужбовцями врегульовує питання щодо технічного обладнання камер та інших приміщень гарнізонної гауптвахти, де відбувають покарання засуджені до арешту.

Засуджені військовослужбовці тримаються на гарнізонних гауптвахтах в окремих камерах по 2-5 осіб у кожній за відповідними категоріями, при цьому норма житлової площі на одного засудженого відводиться з розрахунку не менше 2,5 квадратних метрів.

У разі потреби та з метою захисту засудженого військовослужбовця від можливих посягань на його життя з боку іншого засудженого чи запобігання вчиненню ним нового злочину або за наявності медичного висновку за мотивованим рішенням начальника гауптвахти їх можуть тримати в одиночних камерах.

При розміщенні засуджених у камерах обов'язково враховуються рекомендації заступника начальника гарнізону з виховної роботи.

У зазначеному розділі Інструкції містяться також і інші технічні вимоги до обладнання камер гауптвахт, наприклад, до вікон, дверей, освітлення та радіофікації.

Висвітленню особливостей соціально-психологічної та виховної роботи із засудженими військовослужбовцями присвячено 6 розділ Інструкції, в пункті 6.1 якого зазначається, що соціально-психологічна робота із засудженими військовослужбовцями спрямована на форму-

121

вання та збереження навичок військової служби, нейтралізацію негативного впливу умов ізоляції на особистість засуджених, профілактику та попередження їх агресивної поведінки щодо посадових осіб гауптвахти та варти, інших засуджених військовослужбовців та до себе, усвідомлення провини за вчинений злочин.

Основними формами соціально-психологічної та виховної роботи із засудженими військовослужбовцями є:

індивідуальна робота;

гуманітарна та культурно-виховна робота;

правове виховання.

Індивідуальна робота проводиться офіцерами територіального управління Служби правопорядку та офіцерами з виховної роботи гарнізону на основі вивчення особи кожного засудженого з урахуванням вчиненого ним злочину, посади, військового звання, сімейного стану, фаху та інших обставин, що характеризують засудженого.

Гуманітарна та культурно-виховна робота є формою реалізації виховного впливу посадових осіб гарнізону та Служби правопорядку на засуджених, яка грунтується на засадах Конституції України, ідеях гуманізму, демократизму та вірності Військовій присязі, сумлінності і чесності під час виконання військового обов'язку. Гуманітарна та культурно-виховна робота проводиться у часи, відведені розкладом занять, два рази на тиждень з метою формування у засуджених високих морально-психологічних якостей, уміння розбиратися у політичних ситуаціях і брати участь у житті своєї держави та її Збройних Сил.

Правове виховання є однією з форм виховної роботи з боку представників військової прокуратури, Служби правопорядку та посадових осіб гарнізону, направленої на формування у засуджених правової культури, поваги до закону та прагнення до його точного та неухильного виконання.

На відміну від виконання покарання у вигляді позбавлення волі, при відбуванні арешту для засуджених військовослужбовців праця не є обов'язковою. Але відповідно до положень розділу 7 Інструкції начальник територіального управління Служби правопорядку має право залучати засуджених військовослужбовців до робіт з господарського обслуговування та благоустрою території управління без оплати їхньої праці, але не більш як на дві години на день. При цьому засуджені військовослужбовці виводяться на работу за категоріями, під наглядом вивідного, яким під час роботи забезпечується надійна ізоляція від контакту з іншими засудженими військовослужбовцями. Залучення засуджених військовослужбовців до робіт за межами управління Служби правопорядку чи гауптвахти забороняється.

Для відбування покарання засуджені мають прибувати до гауптвахти у польовій формі одягу, яка перебуває в їхньому особистому користуванні. Перелік речей, які належать до цієї фрми, наводиться у п. 8.1

122

Інструкції. При цьому термін носіння обмундирування (крім польового та білизни) зупиняється з дня набрання чинності вироком суду.

Крім зазначених речей засудженим військовослужбовцям надається індивідуальне спальне місце і видаються: матрац ватяний, ковдра, подушка ватяна, простирадло, наволочка, рушники для обличчя та ніг.

Прання білизни та миття у лазні засуджених військовослужбовців здійснюється щотижня з одночасною заміною комплекту натільної і постільної білизни за рахунок коштів Міністерства оборони України. Мило для туалетних потреб видається безкоштовно згідно з діючими у Збройних Силах нормами.

Засуджені до арешту військовослужбовці забезпечуються триразовим гарячим харчуванням за нормами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України №426 від 29 березня 2002 р. «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань».

Засуджені приймають їжу у камерах або в їдальні при гарнізонній гауптвахті. В їдальні їжа видається у різний час: окремо для солдат (матросів), окремо для сержантів (старшин) й окремо для прапорщиків (мічманів) та офіцерів. Засуджені, які утримуються в одиночній камері, їжу отримують у камері.

Медичне обслуговування військовослужбовців, засуджених до арешту, здійснюється у порядку, встановленому для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 6 ст. 55 КВК України під час відбування арешту засуджений військовослужбовець не може бути представлений до присвоєння чергового вшськового звання, призначений на вищу посаду, переведений на нове місце служби, звільнений з військової служби, за винятком випадків визнання його непридатним до військової служби за станом здоров'я.

Засудженим військовослужбовцям під час відбування арешту виплачується оклад за військове звання. Фінансовим органом, який забезпечує діяльність гарнізонної гауптвахти, ці кошти зараховуються на особистий рахунок засудженого. На його прохання ці кошти можуть бути переведені поштовим переказом його рідним.

Час відбування арешту в загальний строк військової служби і вислуги років для присвоєння чергового військового звання не зараховується, крім випадків, коли зарахування строку арешту може відбуватися як захід заохочення за сумлінну поведінку і ставлення до військової служби. Крім цього, до заходів заохочення ч. 8 ст. 55 КВК України відносить: подяку і дострокове зняття раніше накладеного стягнення.

Правом застосування заходу заохочення у вигляді зарахування часу відбування арешту в загальний строк військової служби користується начальник управління Служби правопорядку

За порушення порядку відбування покарання до засуджених військовослужбовців можуть застосовуватись заходи стягнення у вигляді догани або переводу в одиночну камеру на строк до десяти діб.

123

Розділ 15

Виконання покарання у виді обмеження волі

Обмеження волі являє собою новий вид кримінального покарання, який вперше з'явився у Кримінальному кодексі України 2001 р. Згідно із ст. 61 КК України це покарання полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років і призначається як основне покарання. Обмеження волі застосовується тільки до осіб, які досягли 18 років, оскільки ч. З ст. 61 КК України забороняє застосовувати обмеження волі до неповнолітніх, а також до вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої груп.

Обмеження волі належить до покарань, які є альтернативними позбавленню волі на певний строк. При позбавленні волі засуджений обов'язково ізолюється від суспільства і забезпечення ізоляції є однією із вимог режиму у колоніях. При обмеженні волі засуджений хоч теж ущемляється в певних правах і свободах, таких як особиста свобода, свобода пересування, свобода вибору місця проживання чи перебування тощо, але в своїй сукупності вони не створюють такої ізоляції, як при позбавленні волі, оскільки засуджені до обмеження волі мають більше можливостей спілкування з соціальним середовищем, в тому числі і з тим, в якому вони перебували до вчинення злочину. У звязку з цим кількість засуджених до обмеження волі постійно збільшується.

Порядок і умови виконання й відбування покарання у виді обмеження волі регулюється главами З, 13 КВК України та Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Згідно із ст. 11 КВК України кримінально-виконавчими установами відкритого типу є виправні центри, які організовуються й ліквідуються Державним департаментом України з питань виконання покарань. Межі виправного центру визначають управління (відділи) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області за погодженням з органами місцевого самоврядування. Про встановлені межі виправного центру засудженим оголошується під розписку, що долучається до їх особових справ.

124

Територія виправного центру, як правило, обладнується огорожею суцільного заповнення з полегшених конструкцій та контрольно-пропускним пунктом. У виправному центрі обладнуються чергова частина, гуртожитки, їдальня, лазня з пральнею, дезкамерою та сушильнею, амбулаторія зі стаціонаром, ларьок, перукарня, приміщення для зберігання постільних речей, спецодягу та особистих речей засуджених, майстерня з ремонту одягу та взуття, кабінети для начальника виправного центру, його заступників, начальників відділень соціально-психологічної служби, працівників оперативної служби, відділу нагляду та безпеки, кімнати виховної роботи, спортивний майданчик, дисциплінарний ізолятор, виробничі об'єкти. Приміщення дисциплінарного ізолятора відгороджується від інших споруд парканом суцільного заповнення. Виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким даний вид покарання призначено відповідно до статей 82 (заміна невідбутої частини покарання більш м'яким), 389 (ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі) КК України. Засуджені відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх постійного місця проживання до засудження. Якщо на території проживання засуджених відсутній виправний центр, то вони можуть бути направлені у виправний центр іншої адміністративно-територіальної одиниці.

Направлення засуджених до виправного центру можливе у двох формах: самостійно і під вартою. За загальним правилом особи, засуджені до обмеження волі, прямують до місця відбування покарання самостійно, але за рахунок держави. Кримінально-виконавча інспекція згідно з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання і не пізніше трьох діб із дня одержання припису засуджений зобов'язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку. В окремих випадках суд, враховуючи особистісні дані засудженого, окремі обставини кримінальної справи або невиїзд до виправного центру без поважних причин, може направити засудженого до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. У таких випадках засуджений звільняється з-під варти при прибутті до виправного центру.

У разі неприбуття засудженого до місця відбування покарання органом внутрішніх справ за поданням кримінально-виконавчої інспекції оголошується його розшук. Після затримання засуджений направляється до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.

Стосовно осіб, які після постановления вироку визнані інвалідами першої або другої груп або досягли пенсійного віку, а також жінок, які стали вагітними, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про звільнення таких осіб від відбування покарання.

125

Строк покарання у виді обмеження волі обчислюється з дня прибуття й постановки засуджених на облік у виправному центрі. При обліку засудженим оголошуються правила внутрішнього розпорядку виправного центру, їх права та обов'язки, вони попереджаються про відповідальність за порушення порядку відбування покарання тощо. У строк покарання за правилами, передбаченими у ст. 72 КК України, зараховується час попереднього ув'язнення під вартою, а також час слідування під вартою до виправного центру.

Засуджені до обмеження волі у виправному центрі на відміну від засуджених до позбавлення волі перебувають без охорони, але знаходяться під наглядом адміністрації, який включає в себе стеження і контроль за їх поведінкою за місцем проживання і роботи, а також в неробочий час.

Засуджені до обмеження волі мають значно більше прав порівняно з особами, що відбувають покарання у виді позбавлення волі. Крім основних прав, вказаних у главі 2 КВК України, засуджені до обмеження волі мають право носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмежень; займатися сільським господарством, відправляти листи, отримувати посилки (передачі) і бандеролі, одержувати короткострокові побачення без обмежень, а тривалі побачення — до трьох діб один раз на місяць. Засудженим можуть бути дозволені короткочасні виїзди за межі виправного центру за обставин, передбачених законом для осіб, засуджених до позбавлення волі (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого; стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім'ї), а також з інших поважних причин у таких випадках:

за необхідності звернутися в медичний заклад з приводу захворю

вання чи лікування за наявності відповідного медичного висновку;

для складання іспитів у навчальному закладі;

за викликом судових і слідчих органів — на період провадження

слідства чи дізнання;

для попереднього вирішення питань трудового і побутового вла

штування після звільнення — строком до семи діб, без урахування часу

на дорогу;

у разі виникнення інших життєво необхідних обставин, які потре

бують присутності засудженого.

Засуджені, які не допускають порушень встановленого порядку виконання покарання у виді обмеження волі і мають сім'ї, після відбуття шести місяців строку покарання можуть за постановою начальника виправного центру проживати за межами гуртожитку із своїми сім'ями в орендованих квартирах або придбавати житло в межах території виправного центру. Такі особи зобов'язані від одного до чотирьох разів на тиждень з'являтися у виправний центр для реєстрації.

КВК України покладає на засуджених до обмеження волі і певні обов'язки, зокрема: виконувати законні вимоги адміністрації виправного

126

центру, які стосуються порядку відбування призначеного покарання; сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією виправного центру; постійно знаходитися в межах виправного центру під наглядом, залишати його межі лише за спеціальним дозволом адміністрації цього центру, проживати за особистим посвідченням, яке видається взамін паспорту, та, як правило, у спеціально призначених гуртожитках. Перебування засудженого у вільний від роботи час поза гуртожитком допускається з дозволу адміністрації виправного центру, яка з цього питання виносить вмотивовану постанову. Крім зазначених, засуджені до обмеження волі повинні виконувати також основні обов'язки засуджених, що передбачені у ст. 9 КВК України, зокрема: виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати законні вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених тощо.

Засудженим до обмеження волі забороняється доставляти і зберігати на території, де вони проживають, предмети, вироби й речовини, перелік яких визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань. Так, наприклад, Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань встановлюють, що засудженим, які відбувають покарання у виправних центрах, забороняється придбавати та зберігати будь-яку вогнепальну або холодну зброю, а також транспортні засоби і користуватися ними (п.ЗО). У разі виявлення таких предметів, виробів і речовин у засудженого вони піддягають вилученню й зберіганню, речі, вилучені з обігу, знищуються, гроші, цінності та інші речі за рішенням суду можуть бути передані в дохід держави. Засудженим забороняється також вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби.

Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, а також приміщення, в яких вони проживають, можуть піддаватися обшуку, а їхні речі, посилки, передачі й бандеролі, що надійшли, — огляду. Огляди і обшуки приміщень, де проживають засуджені із сім'ями, провадяться за наявності встановлених законом підстав, за вмотивованим рішенням суду. При цьому жиле приміщення, де проживає засуджений, може відвідуватися, як правило, в денний час уповноваженими працівниками виправного центру.

КВК України покладає виконання певних обов'язків і на адміністрацію виправного центру. Зокрема, адміністрація веде облік засуджених, роз'яснює порядок і умови відбування покарання, організовує трудове і побутове влаштування засуджених; забезпечує додержання умов праці засуджених, порядку та умов відбування покарання; здійснює нагляд і заходи попередження порушень порядку відбування пока-

127

рання; проводить із засудженими соціально-виховну роботу; застосовує встановлені законом заходи заохочення й стягнення; здійснює роботу щодо підготовки засуджених до звільнення тощо.

Згідно із ст. 60 КВК України засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як правило, на виробництві виправних центрів. Але можливе також їх працевлаштування на договірній основі і на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності, але за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведшкою і щоденного повернення до виправного центру. Це дає можливість забезпечити засуджених відповідною роботою у разі її відсутності на виробництві виправного центру, сприяє бажанню засуджених працювати за раніше обраною професією чи спеціальністю. Усвою чергу, якщо власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган залучає до роботи засуджених до обмеження волі, то він зобов'язаний забезпечити їх залучення до суспільно корисної праці за місцем роботи з урахуванням стану здоров'я та, за можливості, спеціальності, організовувати, у разі необхідності, первинну професійну підготовку і створити відповідні побутові умови.

Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу. Тобто на засуджених поширюється, у першу чергу, більша частина норм Кодексу законів про працю України та іншого законодавства, які регулюють робочий час і час відпочинку, нормування та оплату праці, гарантії й компенсації, трудову дисципліну, охорону праці тощо. Відповідно до цих норм засуджені до обмеження волі мають право на щорічну оплачувану відпустку, допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, пільги, які надаються при праці жінкам і молоді, державне соціальне страхування та ін.

Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу місцевість, може здійснюватися власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом тільки за погодженням з адміністрацією виправного центру. Власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, де працюють засуджені, забороняється звільняти їх з роботи, крім таких випадків: 1) звільнення від відбування покарання на підставах, передбачених КК України; 2) переведення засудженого на роботу на інше підприємство, в установу чи організацію або для дальшого відбування покарання до іншого виправного центру; 3) набрання законної сили вироком суду, за яким особа, що відбуває покарання у виді обмеження волі, засуджена до позбавлення волі; 4) неможливість виконання даної роботи за станом здоров'я.

Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як сімдесят п'ять відсотків загальної суми заробітку.

Засудженим, які відбувають покарання у виді обмеження волі, гарантується право на охорону здоров'я, у тому числі і на отримання медичної

128

допомога. Лікувально-профілактична і протиепідемічна робота у виправних центрах організовується і проводиться на загальних підставах відповідно до законодавства про охорону здоров'я органами і закладами охорони здоров'я. Направлення засуджених до лікувальних закладів визначається згідно з порядком обслуговування населення органами охорони здоров'я.

У виправних центрах створюються необхідні матеріально-побутові умови для відбування покарання. Засуджені забезпечуються індивідуальним спальним місцем, інвентарем і постільними речами, а продукти харчування і речове майно (одяг, взуття та ін.) придбавають за власні кошти. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути меншою чотирьох квадратних метрів. Комунально-побутові та інші послуги (пошта, телеграф, телефон та ін.) оплачуються засудженими на загальних підставах. Засудженим, які не працюють у зв'язку із захворюванням, а також з причин, що від них не залежать, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за встановленими нормами за рахунок виправного центру. Засуджені, які направлені на лікування до лікувальних закладів охорони здоров'я, забезпечуються цими лікувальними закладами всіма видами довольства на загальних підставах. У необхідних випадках адміністрація виправного центру або підприємства, установи чи організації, де працевлаштований засуджений, може видавати йому аванс із наступним відшкодуванням.

Із засудженими до обмеження волі в обов'язковому порядку проводиться соціально-виховна робота. Виховний вплив на засуджених здійснюється на основі психолого-педагогічних методів диференційного та індивідуального вивчення особистості засуджених з урахуванням строку покарання, персональних якостей і поведінки засуджених, обставин учиненого злочину, закріплення досягнутих результатів. Основною метою соціально-виховної роботи є формування й розвиток у засуджених якостей і навичок, що стимулюють зацікавленість у виправленні, прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, дотримання прийнятих у суспільстві встановлених правил поведінки. Для досягнення цієї мети адміністрацією виправних центрів організовується основне загальне і початкове професійне навчання, забезпечується професійна підготовка засуджених; створюються умови для підвищення засудженими свого загального і професійного рівня, їх заочного навчання у різних навчальних закладах, які знаходяться в межах адміністративно-територіальної одиниці, де розташований виправний центр; формуються методико-виховні ради виправних центрів, завданням яких є збереження зв'язків засуджених з родичами, а також підтримка ініціативи громадських організацій і релігійних об'єднань, спрямованих на підготовку засуджених до життя в суспільстві після звільнення та ін. Активна участь засуджених у виховних заходах заохочується і враховується при визначені ступеня їх виправлення. Обов'язок проведення соціально-ви-

9 А. X. Степанюк

129

ховної роботи із засудженими до обмеження волі покладений не тільки на адміністрацію виправного центру, а й на власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів, де працюють засуджені. У соціально-виховній роботі із засудженими повинні брати участь і громадські організації, за винятком політичних партій і профспілок, діяльність яких у виправних центрах забороняється.

У процесі відбування покарання у виді обмеження волі до засуджених застосовуються як заходи заохочення, так і заходи стягнення.

Заходи заохочення є важливою умовою закріплення позитивних змін в особистості засуджених. Стаття 67 КВК України встановлює шість видів заохочень, що застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі: 1) подяка; 2) нагородження похвальною грамотою; 3) грошова премія; 4) нагородження подарунком; 5) дострокове зняття раніше накладеного стягнення; 6) дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, робочі та вихідні дні (не більше одного разу на місяць). При цьому враховуються дві підстави застосування таких заходів: 1) сумлінна поведінка; 2) сумлінне ставлення до праці. Під сумлінною поведінкою розуміється виконання покладених на засудженого обов'язків, дотримання правші громадського порядку, правші проживання, норм законодавства та вимог адміністрації виправного центру; сумлінним ставленням до праці є виконання поставлених завдань якісно й у встановлений строк, відсутність порушень трудової дисципліни, належне виконання трудових обов'язків тощо. Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою й ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

При заохоченні адміністрацією виправного центру до засудженого застосовується один захід заохочення. Проте власником підприємства установи, організації або уповноваженим ним органом до засуджених, які у них працюють, можуть додатково застосовуватися заходи заохочення, що передбачені законодавством про працю.

Заходами стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі, є: 1) попередження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) призначення на позачергове чергування з прибирання гуртожитку і прилеглої до нього території; 5) заборона проживати поза гуртожитком строком до трьох місяців; 6) заборона виходу за межі гуртожитку у вільний від роботи час на строк до трьох місяців; 7) поміщення в дисциплінарний ізолятор строком до десяти діб. При цьому засудженим, яким заборонений вихід за межі гуртожитку у вільний від роботи час, протягом строку дії заборони вихід із гуртожитку може бути дозволений у виняткових випадках і на встановлений час для одержання медичної допомоги; придбання продуктів харчування й предметів першої потреби;

130

відвідання лазні, пральні або перукарні; одержання поштових відправлень; відвідання установ і організацій, навчальних закладів.

Стаття 69 КВК України встановлює також дві підстави застосування заходів стягнення: 1) порушення трудової дисципліни; 2) порушення встановленого порядку відбування покарання.

При призначенні заходів стягнення враховуються мотиви й обставини вчинення порушення, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого по суті проступку, оскільки накладені стягнення мають відповідати тяжкості й характеру проступку засудженого. Стягнення може бути накладене тільки на особу, яка вчинила проступок, не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилася перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців із дня вчинення проступку. Накладене стягнення звертається до виконання, як правило, негайно, але не пізніше одного місяця з дня його накладення.

Якщо протягом шести місяців із дня відбуття стягнення засуджений не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення. Накладене в цей період нове стягнення на засудженого перериває перебіг зазначеного строку і його обчислення продовжується знову з дня відбуття останнього стягнення.

Стосовно особи, яка самовільно залишила місце обмеження волі або злісно ухиляється від робіт, або систематично порушує громадський порядок чи встановлені правила проживання, адміністрація виправного центру надсилає прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення засудженого до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 390 КК України.

Правом застосування заходів заохочення й стягнення до осіб, засуджених до обмеження волі, користуються у повному обсязі начальник виправного центру, а також його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати також заступник начальника виправного центру й начальник відділення соціально-психологічної служби виправного центру.

Заступник начальника виправного центру має право застосовувати заходи заохочення у виді 1) оголошення подяки, 2) дострокового зняття раніше накладеного ним стягнення і 3) дозволу на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі і вихідні дні, а також заходи стягнення у виді 1) попередження, 2) догани і 3) суворої догани.

Начальник відділення соціально-психологічної служби виправного центру має право застосовувати заходи заохочення у виді 1) оголошення подяки і 2) дострокового зняття раніше накладеного ним стягнення, а також заходи стягнення у виді 1) попередження, 2) догани і 3) суворої догани.

Заходи заохочення і стягнення накладаються письмово й усно та відображаються в особовій справі засудженого.

Q*           131

Розділ 16

Виконання покарання у виді тримання

в дисциплінарному батальйоні

військовослужбовців

Відповідно до ст. 62 КК України покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років у тих випадках, якщо це передбачено відповідною санкцією статті Кримінального кодексу України, або в тих випадках, коли суд, враховуючи обставини справи і особу засудженого, вважає за доцільне замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням в дисциплінарному батальйоні на той самий строк.

При цьому кримінальне законодавство встановлює, що зазначене покарання замість позбавлення волі не може застосовуватись до осіб, які вже відбували покарання у виді позбавлення волі.

Стаття 72 КК України встановлює, що один день тримання в дисциплінарному батальйоні відповідає одному дню позбавлення волі.

Порядок та умови виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні встановлюються главою 14 КВК України та Положенням про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України № 139/94 від 5 квітня 1994 року.

Необхідність регулювання порядку та умов виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні окремим нормативно-правовим актом викликана наявністю спеціального суб'єкта — військовослужбовця строкової служби.

Стаття 71 КВК України в ч.б встановлює, що особи, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні, виконують обов'язки і користуються правами, встановленими законодавством для військовослужбовців строкової служби Збройних Сил України, з обмеженнями, передбаченими КВК України. Наприклад, це проявляється в тому, що відпустки, передбачені для військовослужбовців строкової служби, засудженим військовослужбовцям не надаються.

Відповідно до п. З Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України (далі Положення) дисциплінарний батальйон (окрема дисциплінарна рота) є військовою частиною, яку утримують за

132

окремим штатом. Організаційну структуру і чисельність дисциплінарного батальйону визначає Міністр оборони України. Контроль за діяльністю дисциплінарного батальйону, додержанням у ньому вимог військових статутів, Положення та КВК України здійснює Міністр оборони України.

Підставою для тримання в дисциплінарному батальйоні є вирок військового суду, який набрав законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 71 КВК України до засуджених військовослужбовців, які тримаються в дисциплінарному батальйоні, застосовуються основні заходи виправлення і ресоціалізащі, визначені законодавством, а також з ними проводиться військове навчання.

Пункт 7 Положення встановлює, що керівництво дисциплінарним батальйоном здійснює командуючий військами військового оперативного командування, який забезпечує добір і розстановку кадрів офіцерського складу, контролює режим та умови тримання, охоплення постійною роботою, організацію праці, бойову підготовку та виховання засуджених військовослужбовців.

Посади офіцерського складу та прапорщиків дисциплінарного батальйону можуть займати відповідно до п.8 Положення на конкурсній основі найбільш дисципліновані, вольові, добре підготовлені військовослужбовці, які мають досвід практичної діяльності у військах не менш як два роки. На посади сержантів та солдатів постійного складу дисциплінарних рот і підрозділів охорони та забезпечення приймають військовослужбовців строкової служби, навчених і відібраних у військових комісаріатах посадовими особами дисциплінарного батальйону, або військовослужбовців, які проходять службу за контрактом.

Особливість правового статусу військовослужбовців, які проходять службу у дисциплінарних батальйонах підкреслюється в п.9 Положення, де встановлено, що тривалість служби офіцерів у дисциплінарному батальйоні не повинна перевищувати: на посаді командира батальйону п'яти-шести років, на інших посадах — три-чотири роки. За бажанням офіцерів, за умови їх позитивної атестації, строк служби, як виняток, може бути продовжено до шести-восьми років.

Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» нагляд за додержанням законів у дисциплінарному батальйоні здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому військові прокурори.

Внутрішню вартову службу та конвоювання засуджених у дисциплінарному батальйоні організовують відповідно до вимог статутів внутрішньої, гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України та Інструкції, яку затверджує начальник Генерального штабу Збройних Сил України. При цьому до несення караульної служби та конвоювання засуджених не залучають. Засуджені, які стали на шлях виправлення, можуть бути призначені днювальними по дисциплінарній роті та робітниками до їдальні.

133

Відповідно до п. 13 Положення осіб, засуджених до направлення у дисциплінарний батальйон, до набуття вироком законної сили тримають на гарнізонній гауптвахті.

Строк відбування покарання в дисциплінарному батальйоні обчислюється з моменту, визначеного у вироку з урахуванням відповідно до ст. 72 КК України часу попереднього ув'язнення.

Як вже зазначалось, до дисциплінарного батальйону засудженого направляють після набуття вироком законної сили. Направлення засудженого до місця відбування покарання здійснюється командиром військової частини в триденний строк і обов'язково під конвоєм.

Згідно з п. 15 Положення командир військової частини (начальник гарнізону) надсилає в дисциплінарний батальйон через начальника конвою відповідні документи (супровідний лист; копію вироку суду та розпорядження про його виконання, а у разі зміни вироку — і копію касаційної ухвали суду; обліково-послужну та службові картки і медичну книжку; військовий квиток; продовольчий, речовий та харчовий атестати; особисті речі та їх опис).

Засуджених, яких направляють до дисциплінарного батальйону, забезпечують предметами обмундирування, якими вони користувалися, згідно з нормами постачання. В той же час ст.72 КВК України встановлює, що під час відбування покарання в дисциплінарному батальйоні всі засуджені військовослужбовці незалежно від їх військового звання і характеру попередньої служби перебувають як рядові і носять єдину встановлену для даного дисциплінарного батальйону форму одягу.

Про прибуття засудженого в дисциплінарний батальйон та одержання перелічених в описі документів і предметів командир дисциплінарного батальйону повідомляє командира військової частини, з якої прибув засуджений.

Гроші та цінності, що належать засудженому, начачьник конвою здає до фінансової служби дисциплінарного батальйону, де вони зараховуються на особистий рахунок засудженого. Ордени, медалі, нагрудні значки та документи на них зберігають у штабі дисциплінарного батальйону, а інші особисті речі засудженого — у спеціальній коморі.

Засуджених зараховують до списків змінного складу дисциплінарного батальйону з дня їх прибуття і утримують за рахунок військових частин, з яких вони прибули.

У зв'язку з тим, що по своїй суті дисциплінарний батальйон є військовим підрозділом, мають місце деякі особливості його просторової структури і обладнання приміщень. Питання розміщення засуджених у дисциплінарних батальйонах регламентуються розділом 3 Положення про дисциплінарні батальйони у Збройних Силах України, де встановлено, що дисциплінарний батальйон розташовується окремо від інших військових частин гарнізону. Усі службові та житлові приміщен-

134

ня, призначені для розташування підрозділів охорони, обслуговування, сержантів дисциплінарних рот, квартири військовослужбовців, склади стрілецької зброї та боєприпасів розміщують поза теріторією (зоною), де тримають засуджених.

Територія (зона), на якій розташовані жилі та інші будівлі і споруди, призначені для розміщення та обслуговування засуджених, повинна бути обгороджена міцним парканом суцільного заповнення заввишки не менш як 2,5 метра. Зверху на паркані влаштовують козирок з колючого дроту. На паркані або в забороненій смузі розміщуються також технічні засоби охорони.

Двері контрольно-пропускних пунктів і вхідні ворота у розташуванні дисциплінарного батальйону мають бути завжди зачинені на замок, їх відчиняють тільки за розпорядженням чергового батальйону. Вікна і двері приміщень, в яких розміщують засуджених, обладнують металевими гратами. У приміщеннях уночі обов'язково горить чергове освітлення.

На роботу і заняття за межі розташування дисциплінарного батальйону засуджених виводять у складі відділення чи взводу під охороною озброєного конвою і командою відповідних командирів, про що обов'язково робиться запис у книзі виходу та повернення засуджених. Автомобільний транспорт, який в'їжджає та виїжджає з території (зони), оглядає черговий батальйону.

Слід також зазначити, що відповідно до п.26 Положення у виняткових випадках засудженим, які стали на шлях виправлення, може бути дозволено пересування без конвою, якщо це необхідно за характером роботи, яку вони виконують. Дозвіл на пересування без конвою оформляє наказом командир дисциплінарного батальйону.

Стаття 72 КВК України встановлює, що засуджені військовослужбовці під час відбування покарання у дисциплінарних батальйонах зобов'язані виконувати вимоги режиму, встановлені КВК України і нормативно-правовими актами Міністерства оборони.

Отже, розглянемо основні елементи режиму відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні.

Статтею 73 КВК України засудженим військовослужбовцям, що відбувають покарання в дисциплінарних батальйонах, надається право на короткострокові та довгострокові побачення.

Короткострокові побачення з родичами або іншими особами дозволяються один раз на місяць тривалістю до чотирьох годин у спеціально обладнаному приміщенні під контролем представника дисциплінарного батальйону в вільний від роботи чи занять час в дні і години, визначені командиром дисциплінарного батальйону.

Довгострокові побачення надаються тільки з близькими родичами (батьком, матір'ю, сином, дочкою, дружиною, братами, сестрами, дідом, бабкою, усиновителями або всиновленими) один раз на три

135

місяці тривалістю до трьох діб з правом спільного проживання в спеціально обладнаних приміщеннях дисциплінарного батальйону. На час довгострокового побачення військовослужбовці звільняються від роботи і занять.

Відповідно до ч. 4 ст. 73 КВК України в порядку, що встановлюється командиром дисциплінарного батальйону, засуджені військовослужбовці можуть вести телефонні розмови з близькими родичами. При цьому на прохання засудженого військовослужбовця короткострокове або довгострокове побачення може бути замінено телефонною розмовою.

Крім цього, для отримання правової допомоги засудженим військовослужбовцям можуть надаватися побачення з адвокатом або іншим спеціалістом у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто або за дорученням юридичної особи, наодинці. Таке побачення не може бути обмежено в часі.

Стаття 74 КВК України надає засудженим військовослужбовцям право на листування. Засудженим дозволяється відправляти та отримувати листи і телеграми без обмеження їх кількості. Вручення листів, що надходять на адресу засуджених, здійснює старшина роти або заступник командира взводу ( п. 28 Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України). В присутності вказаних посадових осіб засуджений зобов'язаний відкрити конверт, але зміст листів перевірці не підлягає. У разі виявлення в листі речей або предметів, які засудженому мати заборонено, їх вилучають, заносять до опису особистих речей засудженого і зберігають разом з його іншими особистими речами до закінчення строку відбування покарання.

Листи для відправлення за призначенням засуджені здають до канцелярії роти в запечатаному вигляді. Розпечатувати листи, що відправляються засудженими, заборонено.

За загальним правилом, відпустки, передбачені для військовослужбовців строкової служби, засудженим військовослужбовцям не надаються (ч. 7 ст. 71 КВК України). Але відповідно до ст. 75 КВКУкраїни у зв'язку з виключними обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, яка загрожує життю хворого; стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду майну засудженого військовослужбовця і його родині) засудженому військовослужбовцю може бути дозволений короткостроковий виїзд за межі дисциплінарного батальйону на строк до семи діб без урахування часу, необхідного для проїзду в обидва кінці.

Дозвіл на короткостроковий виїзд надає командир дисциплінарного батальйону з урахуванням особи та поведінки засудженого військовослужбовця. Час перебування засудженого військовослужбовця за межами дисциплінарного батальйону зараховується до строку відбування покарання.

Квитками на проїзд в обидва кінці в такому разі засудженого військовослужбовця забезпечує дисциплінарний батальйон.

136

Згідно зі ст.76 КВКУкраїни засуджені військовослужбовці мають право на отримання посилок (передач) і бандеролей. При цьому кількість цих посилок (передач) і бандеролей законодавством не обмежується.

Посилки (передачі) і бандеролі, що надходять на ім'я засуджених військовослужбовців, підлягають огляду. Порядок огляду та вручення їх засудженим військовослужбовцям встановлює командир дисциплінарного батальйону. Відкривають посилки (передачі) і бандеролі та вилучають з них вміст самі засуджені, яким вони адресовані, в присутності чергового батальйону або офіцера роти.

Якщо засуджений відмовляється відкрити посилку, передачу чи бандероль та вилучити з них вміст, це здійснює старшина роти в присутності офіцера підрозділу і санітарного інструктора (п. 28 Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України).

У разі виявлення в посилці (передачі) чи бандеролі речей або предметів, які засудженому військовослужбовцю мати заборонено, їх вилучають, заносять до опису особистих речей засудженого і зберігають до відбуття ними покарання. Зброю, ножі, вибухові речовини, ядовиті речовини, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги або прекурсори, інші предмети, виведені з цивільного обігу, вилучають і засудженому військовослужбовцю не повертають. У разі виявлення таких предметів складається акт, а про їх вилучення командир дисциплінарного батальйону негайно повідомляє прокурора.

Максимальна вага посилки, передачі чи бандеролі визначається установами зв'язку (так, максимальна вага поштової посилки становить ЗО кілограмів).

Відповідно до п. 37 Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України розпорядок дня в дисциплінарному батальйоні встановлює командир батальйону. У розпорядку дня має бути передбачено час роботи на виробництві не менше 8 годин, нічний сон — 8 годин, приймання їжі — три рази на день, по одному дню на тиждень — для навчальних занять, парково-господарських робіт та відпочинку.

На прохання засуджених або за ініціативою релігійних організацій може бути проведене богослужіння, релігійні обряди та церемонії, час і умови здійснення яких визначаються за участю командира дисциплінарного батальйону.

Пропозиції, заяви та скарги засуджених військовослужбовців розглядаються в порядку, визначеному законодавством для військовослужбовців Збройних Сил України (ч. 8 ст. 71 КВК України).

Згідно зі ст. 6 КВК України поряд з режимом відбування покарання до основних засобів виправлення та ресоціалізації засуджених слід відносити і суспільно корисну працю, соціально-виховну роботу, навчання та суспільний влив.

10 А. X. Степанюк

137

Питання організації праці засуджених військовослужбовців у дисциплінарних батальйонах регулюються ст. 77 КВК України та розділом 4 Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України.

За загальним правилом всі засуджені військовослужбовці обов'язково залучаються до праці на підприємствах, будівництві та інших об'єктах Міністерства оборони України, у майстернях дисциплінарного батальйону, як правило, з використанням техніки.

Праця засуджених організовується з дотриманням правил охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії, що встановлені законодавством про працю та відповідними нормативно-правовими актами Міністерства оборони України.

За результатами праці засуджені військовослужбовці отримують заробітну плату відповідно до законодавства про працю. Нараховані суми заробітку засудженим військовослужбовцям зараховуються у встановленому порядку на їх особисті рахунки.

Відповідно до ст. 78 КВК України та п. 42 Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України військове навчання засуджених військовослужбовців організовується та здійснюється за спеціальною програмою, яка розробляється Міністерством оборони України. Для проведення занять створюється відповідна навчально-матеріальна база. Заняття з бойової підготовки проводять з навчальною зброєю без багнета і затвору.

Соціально-виховна робота із засудженими військовослужбовцями, як вже зазначалося, є одним з головних засобів їх виправлення та ре-соціалізації. А оскільки мова йде про відбування покарання військовослужбовцями, то ця робота в умовах дисциплінарних батальйонів має певні особливості.

Стаття 79 КВК України визначає, що соціально-виховну роботу з засудженими військовослужбовцями організовує та здійснює командування дисциплінарного батальйону. Вона ведеться відповідно до КВК і нормативно-правових актів Міністерства оборони України. Командири військових частин, з яких прибули засуджені військовослужбовці, зобов'язані підтримувати постійний зв'язок з командиром дисциплінарного батальйону, виявляти інтерес щодо поведінки колишніх підлеглих і допомагати їх ресоціалізації.

Частина 2 ст.79 КВК України надає можливість місцевим органам виконавчої влади і громадським організаціям також брати участь у соціально-виховній роботі в дисциплінарних батальйонах, що розташовані на їх території.

Як зазначено в п. 40 Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України, соціально-виховну роботу із засудженими військовослужбовцями проводять з урахуванням їх психологічних особливостей, рівня освіти та ставлення до релігії. Вона повинна бути спря-

138

мована на формування у засуджених вірності Вітчизні та військовому обов'язку, зміцнення військової дисципліни та запобігання вчиненню правопорушень.

До основних форм соціально-виховної роботи з засудженими в дисциплінарних батальйонах слід відносити:

заняття з гуманітарної підготовки та інформування особового складу;

індивідуальну роботу, яку проводять офіцери, прапорщики та сер

жанти на основі глибокого вивчення особистості кожного засуджено

го, його ділових, моральних та психологічних якостей;

правове виховання;

організацію лекцій, доповідей, бесід, вечорів запитань і відпо

відей, тематичних і літературних вечорів, читання газет та інших періо

дичних видань, художньої літератури, перегляд телевізійних передач та

демонстрацію кінофільмів виховної спрямованості;

залучення засуджених до участі в художній самодіяльності, спор

тивно-масовій, бібліотечній та клубній роботі.

З метою розвитку навичок самоорганізації осіб, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні, заохочення їх корисної ініціативи та використання громадського впливу на їх виправлення та ре-соціалізацію в ротах дисциплінарного батальйону створюються самодіяльні ради, що працюють під керівництіом командирів цих підрозділів (ст. 80 КВК України, п. 41 Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України).

Самодіяльну раду обирають на зборах роти дисциплінарного батальйону. Склад ради затверджує командир дисциплінарного батальйону своїм наказом.

До складу самодіяльної ради можуть бути обраними засуджені військовослужбовці, які мають зразкову поведінку, сумлінно ставляться до праці та військової служби.

Самодіяльні ради беруть участь:

у соціально-виховній роботі з особовим складом підрозділів, фор

муванні у військовослужбовців почуття відповідальності за виконання

військового обов'язку та додержання положень Військової присяги;

в організації художньої самодіяльності та спортивно-масової ро

боти, випуску стінної газети;

у проведенні індивідуальної роз'яснювальної роботи з недис-

циплінованими засудженими військовослужбовцями;

в обговоренні кандидатур, яких висувають для зарахування до чис

ла тих, що виправляються, та тих, які підлягають умовно-достроково

му звільненню від відбування покарання;

—            у розв'язанні скарг і заяв засуджених військовослужбовців.

Статті 81 та 82 КВК України та розділ 5 Положення про дисци

плінарні батальйони у Збройних Силах України визначають систему

10*

139

засобів заохочення та стягнення, що застосовуються до засуджених військовослужбовців у дисциплінарних батальйонах.

За порушення встановленого порядку відбування покарання до засуджених військовослужбовців можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

зауваження;

догана;

сувора догана;

призначення в наряд на роботу — до п'яти днів у вільний від ро

боти і навчання час;

арешт з триманням на гауптвахті — до десяти діб;

виключення з числа тих, що виправляються.

Відповідно до п. 49 Положення про дисциплінарні батальйони у Збройних Силах України застосовувати заходи стягнення мають право:

1.             Командир відділення, заступник командира взводу і старшина

роти:

оголошувати зауваження, догану та сувору догану;

призначати в наряд на роботу до 3 днів.

2.             Командир взводу:

оголошувати зауваження, догану та сувору догану;

призначати в наряд на роботу до 3 днів;

накладати арешт з триманням на гауптвахті до 3 діб.

3.             Командир дисциплінарної роти:

оголошувати зауваження, догану та сувору догану;

призначати в наряд на роботу до 3 днів;

—            накладати арешт з триманням на гауптвахті до 5 діб.

Командир дисциплінарного батальйону має право накладати перед

бачені законодавством дисциплінарні стягнення у повному обсязі.

Арешт з триманням на гауптвахті застосовують до засуджених військовослужбовців, які систематично порушують дисципліну, коли всі інші заходи стягнення не дали позитивних результатів. Засуджені військовослужбовці, заарештовані у дисциплінарному порядку, відбувають арешт на гауптвахті дисциплінарного батальйону згідно з вимогами Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.

Під час перебування на гауптвахті засуджені військовослужбовці не мають права на побачення, одержувати посилки, передачі, бандеролі та листи. При цьому всіх заарештованих військовослужбовців тримають в одиночних камерах.

За хорошу поведінку і чесне ставлення до праці та військової служби згідно зі ст.81 КВК України до засуджених військовослужбовців може бути застосовано такі заходи заохочення:

оголошення подяки;

зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення;

140

надання додатково одного короткострокового побачення або те

лефонної розмови на місяць;

нагородження цінним подарунком або премією у розмірі місяч

ного грошового забезпечення;

зарахування до списку тих, що виправляються.

Засуджені військовослужбовці, які хорошою поведінкою і ставленням до праці та військової служби довели своє виправлення, можуть бути представлені командиром дисциплінарного батальйону у встановленому законом порядку до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Відповідно до п. 47 Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України заходи заохочення застосовувати мають право:

1.             Командир відділення, заступник командира взводу і старшина

роти:

оголошувати подяку;

знімати раніше накладені ними стягнення.

2.             Командир дисциплінарного взводу та командир роти:

оголошувати подяку;

знімати раніше накладені ними дисциплінарні стягнення;

дозволяти одне додаткове короткострокове побачення або теле

фонну розмову на місяць.

Командир дисциплінарного батальйону має право застосовувати визначені законом заохочення у повному обсязі.

Питання матеріально-побутового і медичного забезпечення засуджених військовослужбовців, які відбувають покарання у дисциплінарних батальйонах, регулюються ст. 84 КВК України, розділом 6 Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України та іншими нормативно-правовими актами Міністерства оборони і Генерального штабу Збройних Сил України.

Створення житлово-побутових умов для засуджених та їх медичне обслуговування здійснюється відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Засуджені військовослужбовці забезпечуються речовим майном та продовольством за нормами, встановленими для військовослужбовців строкової служби. Щомісячне грошове забезпечення засуджених військовослужбовців у розмірі окладу, встановленого за першим тарифним розрядом для солдатів першого року строкової служби, зараховують на їхні особові рахунки.

Пункт 57 Полог^ння про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України визначає перелік речей і предметів першої необхідності, які дозволяється мати при собі засудженим військовослужбовцям під час відбування покарання у дисциплінарних батальйонах, а саме мило, зубну щітку, зубний порошок або пасту, гребінець, носову хустинку, тютюнові вироби, сірники або запальнички, приладдя для гоління, чи-

141

щення одягу та взуття, особисті листи та папір для письма, книги, конверти, ручку та олівці. Вказані предмети, крім установлених за нормами постачання, закуповують організовано за рахунок особистих коштів засуджених у порядку, встановленому командиром дисциплінарного батальйону.

Хворих засуджених у разі потреби направляють на лікування до госпіталю. Направлення до госпіталю і повернення до дисциплінарного батальйону здійснюється під конвоєм, за винятком засуджених військовослужбовців, яким надано право пересування без конвою.

Охорону засуджених, які перебувають на стаціонарному лікуванні, організовує начальник гарнізону за місцем дислокації госпіталю згідно з вимогами Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України та Інструкції, затвердженої начальником Генерального штабу Збройних Сил України.

Слід також мати на увазі, що час перебування на лікуванні в госпіталі зараховується до строку відбування покарання.

Порядок звільнення з дисциплінарного батальйону визначається розділом 7 Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України.

Відповідно до п.59 зазначеного Положення засуджених звільняють з дисциплінарного батальйону за таких підстав:

після відбуття строку покарання, призначеного вироком суду;

в силу акта амністії;

у зв'язку з помилуванням;

у зв'язку з винесенням судом ухвали або постанови про звільнен

ня від відбування покарання через хворобу, умовно-достроково і за

іншими підставами, встановленими законом.

За загальним правилом час перебування засуджених військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні до строку військової служби не зараховується. Тому осіб, звільнених з дисциплінарного батальйону, направляють для подальшого проходження служби, як правило, в ті ж військові частини і підрозділи, в яких вони проходили службу до засудження.

Командир дисциплінарного батальйону повідомляє командира військової частини про відправлення звільненого військовослужбовця і надсилає на його адресу службову характеристику цього військовослужбовця.

Пункт 62 Положення встановлює підстави, за наявності яких звільненим з дисциплінарного батальйону військовослужбовцям час відбування покарання може бути зараховано в строк військової служби. Так, командуючий військами оперативного командування, командуючий Військово-морскими Силами України мають право зараховувати час перебування в дисциплінарному батальйоні до строку військової служби:

142

особам, які оволоділи військовою спеціальністю, добре знають і

чітко виконують вимоги військових статутів та бездоганно несуть службу

після звільнення з дисциплінарного батальйону;

особам, звільненим з дисциплінарного батальйону, якщо вони,

відбуваючи покарання, твердо стали на шлях виправлення, виявили ви

соку дисциплінованість і чесне ставлення до праці та військової служби.

Клопотання про зарахування часу перебування в дисциплінарному батальйоні до строку військової служби може бути подано:

командиром частини (корабля), до якої прибув звільнений з дис

циплінарного батальйону, не раніше як через чотири місяці після при

буття його до частини (на корабель);

командиром дисциплінарного батальйону щодо осіб, ровесники яких

звільнені в запас, за один-два місяці до закінчення строку покарання.

Клопотання про зарахування часу перебування в дисциплінарному батальйоні до строку строкової військової служби зазначеним особам, звільненим умовно-достроково, доповідають відповідному командуючому не пізніше як через три дні після постановления судом ухвали.

Військовослужбовців, що відбули покарання або звільнені умовно-достроково і яким час перебування у дисциплінарному батальйоні зараховано до строку строкової служби, та осіб, що підлягають звільненню у зв'язку з амністією або помилуванням, звільняють з військової служби в запас безпосередньо з дисциплінарного батальйону, якщо вони вже відслужили встановлені Законом України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» строки військової служби.

Військовослужбовців, щодо яких командиром дисциплінарного батальйону порушено клопотання про зарахування часу відбування покарання до строку строкової військової служби, після звільнення з дисциплінарного батальйону до прийняття рішення виводять із зони тримання засуджених і розміщують у підрозділах забезпечення.

Деякі особливості має порядок звільнення засуджених військовослужбовців за станом здоров'я. Як зазначено в ст. 85 КВК України, засуджені військовослужбовці, які відбувають покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні і визнані військово-лікарняною комісією непридатними за станом здоров'я до військової служби зі зняттям з військового обліку або непридатними до військової служби в мирний час, звільняються судом від покарання за поданням командира дисциплінарного батальйону і висновком військово-лікарняної комісії. Осіб, щодо яких судом винесено ухвалу про дострокове звільнення від подальшого відбування покарання за станом здоров'я, командир дисциплінарного батальйону достроково звільняє з військової служби і направляє до військового комісаріату або військової частини, звідки вони прибули ( п. 65 Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України).

143

Звільнені з дисциплінарного батальйону отримують у штабі батальйону такі документи: довідку про звільнення, обліково-послужну картку, військовий квиток, медичну книжку, продовольчий, речовий та грошовий атестати. Службову характеристику і послужну картку надсилають до військової частини поштою. Ордени, медалі, нагрудні значки та документи на них, гроші та цінності, а також інші особисті речі видають звільненому під розписку. Предмети обмундирування та взуття, що стали непридатними до вжитку, замінюють на придатні до носіння.

Звільнених з дисциплінарного батальйону забезпечують проїздни-ми документами, грішми для продовольчо-дорожніх потреб або армійським сухим пайком та милом за встановленими нормами, і вони самостійно прямують до військових частин або до місця проживання. Про прибуття звільненого до військової частини її командир повинен негайно повідомити командира дисциплінарного батальйону.

Осіб, які відбули покарання у дисциплінарному батальйоні або достроково звільнені з нього, визнають такими, що не мають судимості, а умовно-достроково звільнених визнають такими після закінчення невідбутої частини строку покарання.