§ 2. Особистий статут і "національність" юридичної особи

Особистий статут юридичної особи означає її правове становище, зокрема, чи є ця особа юридичною чи просто спілкою фізичних осіб; порядок її створення та припинення існування; структуру; управління нею; поширення певного виду правового режиму; визначення обсягу правоздатності; реалізацію ліквідаційного залишку після припинення її діяльності. Для визначення статуту юридичної особи необхідно встановити її "національність", тобто державну належність та її особистий

4 Г.Фсдиняк         97

закон. "Національність" особи визначається за різними принципами. Найбільш поширеним у правових системах є критерій місця створення (заснування) юридичної особи. Так, зазначений критерій використовується в державах "сім'ї загального права" (США, Великобританії) як основний для визначення "національності" юридичної особи. Критерій заснування юридичної особи означає поширення на неї закону держави, де створено цю особу і зареєстровано її статут (закон інкорпорації).

Принцип місця утворення (виникнення) юридичної особи застосовується і в Україні (ч. 2 ст. 567 Цивільного кодексу України). В Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" вказано, що до зовнішньоекономічного договору (контракту) про створення спільного підприємства застосовується право країни, на території якої спільне підприємство створюється й офіційно реєструється (ст. 6). У Положенні про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р.1, вказується, що державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності провадиться за місцем їх знаходження або місцем проживання суб'єкта, якщо інше не передбачене законом. Виняток становлять окремі їх види, зокрема банки, засоби масової інформації, фондові біржі тощо, для яких установлено спеціальні правила реєстрації.

Місцем знаходження юридичної особи вважається місцезнаходження постійно діючого органу юридичної особи (ст. ЗО Цивільного кодексу України). Відповідно до Закону "Про внесення змін до Закону України "Про підприємництво" від 23 грудня 1997 p., який суттєво змінив редакцію ст. 8 Закону України "Про підприємництво", місцем знаходження юридичної особи може бути місце проживання одного з засновників або місцезнаходження за іншою адресою, що підтверджується договором оренди або іншим відповідним договором.

Вказане Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності 1998 р. зазначає, що місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи на дату державної реєстрації може бути місцезнаходження (місце проживання) одного із засновників або місцезнаходження за іншою адресою, яка підтверджується договором, що передбачає передачу засновнику у власність або користування приміщення, частини приміщення. Мова йде про договір ку-

Урядовий кур'єр. — 1998. — 2 червня.

98

лівлі-продажу, міни, дарування, оренди, лізингу, безоплатного користування майном, про спільну діяльність, установчий договір тощо (п. 4).

Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18 листопада 1997 р. № 02-5/444 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про банкрутство" визначає місцем знаходженням боржника місцезнаходження його постійно діючого органу (п. 3)'.

Проект Цивільного кодексу України пропонує визначати особистий закон юридичної особи правом країни її місцезнаходження. Таким місцезнаходженням розуміється країна, в якій юридична особа зареєстрована (ст. 1569). Тут же зазначається, що місцезнаходженням підприємницького товариства є країна, відповідно до права якої воно засноване, якщо товариство виконало вимоги права цієї країни щодо реєстрації та публічності або — за відсутності таких вимог — якщо воно організувало себе згідно з правом цієї країни. За відсутності цих умов застосовується право країни, з якої підприємницьке товариство керується.

У деяких правових системах, як-от у США, "національність" юридичної особи може визначатися водночас кількома принципами. Одні з них застосовуються до питань відповідальності юридичної особи, інші — до підсудності, ще інші — до оподаткування.

Другим критерієм, який переважно використовується у державах "сім'ї континентального права", є критерій місцезнаходження особи (місце осілості). Допускається також формулювання — місцезнаходження її органу управління (ФРН, Румунія). Відповідно до Закону Франції "Про торговельні товариства" 1996 р. на товариства з місцезнаходженням у цій державі поширюється дія французького законодавства.

У міжнародному приватному праві для визначення національності використовується також принцип місця основної діяльності юридичної особи; принцип належності (громадянства) засновників (учасників) і складу правління до певної правової системи. Останній, виникнувши на початку XX ст., набув поширення в середині століття і дещо менше застосовується нині. Загалом наявність різних критеріїв для визначення "національності" юридичної особи зумовлена тим, що створення, реєстрація установчих документів, знаходження органів правління, здійснення діяльності можуть бути в різних країнах. До

Вісник Вищого арбітражного суду України. — 1998. — № 1. — С 85.

4»

99

того ж засновники об'єднання, скажімо, акціонери можуть мати різне громадянство чи доміцилій.