§ 4. Види діяльності іноземних суб'єктів господарювання

Види здійснення господарської діяльності в Україні визначаються Законом "Про зовнішньоекономічну діяльність" (ст. 4). Мова йде про такі види діяльності, як:

експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили, надання іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України послуг, у т. ч. виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських та інших, що прямо і виключно Не заборонені законами України;

104

наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна та інша кооперація; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

створення банківських, кредитних і страхових установ на території України у випадках, передбачених законами України;

спільна підприємницька діяльність із суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, "ноу-хау", торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності;

організація та здійснення діяльності у сфері проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законом України випадках;

товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі;

орендні, в т. ч. лізингові, операції;

операції придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

роботи на контрактній основі фізичних осіб як на території України, так і за її межами;

інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Іноземні суб'єкти господарювання можуть здійснювати свою діяльність через посередників та самі займатися посередницькими операціями.

Законодавство може передбачати форми здійснення окремих видів діяльності. Приміром, Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р. визначає, що юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України, можуть здійснювати інвестиційну діяльність у формі: 1) часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств; 2) створення підприємств, що повністю належать іноземним

105

інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю; 3) придбання, не забороненого законами України, нерухомого чи рухомого майна, в т. ч. будинків, квартир, приміщень, обладнання, транспортних засобів та інших об'єктів власності, через пряме одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів; 4) придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України; 5) придбання інших майнових прав; 6) іншої діяльності, не забороненої законами України, в т. ч. і без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Здійснення господарської діяльності регулюється й Законом України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р.\ який зазначає, що іноземні юридичні особи можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з юридичними особами України, крім випадків, установлених законодавчими актами України.

Види господарської діяльності час від часу змінювались. Так, на початку 20-х pp. XX століття були дозволені концесії — договори з іноземними суб'єктами господарської діяльності на розробку та освоєння відновлюваних і невідновлюваних природних ресурсів, проведення господарської діяльності, пов'язаної з використанням об'єктів, що перебувають у державній власності, але не передані підприємствам, установам, організаціям у повне господарське відання чи оперативне управління. Згодом вони були заборонені. Нині ж діє низка норм про концесії. Це, зокрема, норми Закону України "Про концесії" від 16 липня 1999 р.2. Вказаний акт визначає поняття та правові засади регулювання відносин концесії державного й комунального майна, а також умови і порядок її здійснення з метою підвищення ефективності використання цього майна і забезпечення потреб громадян України у товарах (роботах, послугах). Відповідно до цього Закону суб'єктом концесійної діяльності може бути як резидент, так і нерезидент — фізична або юридична особа, яка подала заявку на участь у концесійному конкурсі (претендент).

Відомості Верховної Ради України. - 1991. - Ns 49. - Ст. 682. Відомості Верховної Ради України. - 1999. - Ne 41. - Ст. 372.

106

Спеціальними законами можуть визначатися особливості здійснення концесійної діяльності в окремих сферах господарювання. До таких належить, наприклад, Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р.

Здійснення будь-якої господарської діяльності іноземними суб'єктами в Україні (незалежно від видів) підпорядковується антимонопольному законодавству України.