§ 5. Праця іноземців в Україні

Відповідно до Закону України "Про правовий статус іноземців" іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, користуються в нашій державі національним режимом щодо працевлаштування і трудової діяльності. Іноземці, які тимчасово перебувають в Україні, можуть працювати: 1) за контрактом, укладеним відповідно до одержаного дозволу; 2) за контрактом, укладеним між суб'єктами господарської діяльності України та іноземної держави. Іноземці можуть перебувати в Україні у відрядженнях, працювати в змішаних товариствах, посольствах, консульствах, представництвах тощо. Не можуть займатися трудовою діяльністю іноземці, які перебувають в Україні тимчасово у приватних справах.

Як зазначалося, іноземці не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо, відповідно до законодавства України, призначення на ці посади або заняття такою діяльністю пов'язуються з належністю до громадянства України.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р. іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України, на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами (ст. І)1. Відповідно

Відомості Верховної Ради України. — і 992. — № 3. — Ст. 10.

244

до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 р. щодо цих іноземців, незалежно від того, постійно чи тимчасово вони працюють в Україні, нараховується і сплачується до Пенсійного фонду України збір на обов'язкове державне страхування на загальних підставах.

Трудоправовий статус іноземців допомагають визначити колізійні норми, які містяться у правових актах України. Так, відповідно до ст. 8 Кодексу законів про працю України трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, регулюються законодавством сторони працевлаштування та міжнародними договорами України. Ця ж колізійна прив'язка передбачена двосторонніми угодами про трудову діяльність і соціальний захист, укладених Україною та Росією, Молдовою, Білоруссю, Угодою про взаємне працевлаштування, укладеною з Польщею. Договори про правову допомогу з Польщею та Молдовою вказують, що сторони, які мають трудові стосунки, можуть підпорядковувати їх обраному за взаємною згодою законодавству. За відсутності такого вибору правовий статус сторін регулюється законодавством місця виконання роботи. Якщо ж робота вико' нується на території однієї держави, а головне підприємство знаходиться на території іншої, правовий статус особи регулюється законодавством держави місцезнаходження головного підприємства.

Питання, пов'язані з візовим режимом іноземних громадян та осіб без громадянства у зв'язку з їх працею в Україні, регулюють, зокрема, Правила оформлення візових документів для в'їзду в Україну, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 1999 р. Вони визначають типи та види віз осіб, які в'їжджають в Україну з метою виконання роботи. Наприклад, співзасновникам СП, представникам компаній (фірм, асоціацій) для здійснення контролю за виконанням контрактів або як консультантам від іноземних компаній (фірм, асоціацій), а також персоналу представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні надається ділова віза як правило на 6 місяців або на період, зазначений у документах, що є підставою для оформлення візи, але не більше ніж на 1 рік.

Для повнішого визначення трудоправового статусу іноземців в Україні доцільно розглянути це питання в таких аспектах:

1. Праця за контрактом відповідно до отриманого дозволу. Порядок отримання дозволу на працевлаштування в Україні

245

регулюється Порядком оформлення іноземцям та згадуваним особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні 1999 p., а також міжнародними договорами, як-от: Угодою про взаємне працевлаштування, укладеною з Польщею; про трудову діяльність і соціальний захист — із Білоруссю.

За нормами згаданого Порядку іноземцеві може бути надано дозвіл на працевлаштування в Україні, якщо: 1) він має намір займатися тут трудовою діяльністю; 2) в Україні (регі« оні) бракує працівників, спроможних виконувати цей вид роботи, або є достатні обгрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 3) він направлений закордонним працедавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт або послуг на основі контрактів, укладених між українськими та іноземними суб'єктами господарської діяльності.

З іншого боку, працедавці — підприємства, установи та організації незалежно від форм власності й господарювання, а також іноземні суб'єкти господарської діяльності, що діють на території України, можуть використовувати працю іноземних громадян лише за наявності у них дозволу на використання такої праці, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України. Дозвіл на працевлаштування оформляється і видається Державним центром зайнятості Міністерства праці й соціальної політики України (далі — Державний центр зайнятості) або за його дорученням відповідними центрами зайнятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя для роботи на підприємстві, в установі, організації на певній посаді (за фахом) іноземцям, які бажають працювати в Україні.

Рішення про надання дозволу приймається на підставі заяви працедавця (у довільній формі) з обгрунтуванням необхідності використання праці іноземних громадян і можливості створення для них необхідних умов перебування та діяльності. До заяви додаються: копія контракту між іноземними та українськими суб'єктами господарської діяльності на виконання певного обсягу робіт або послуг (якщо такий контракт укладено), копія статуту та копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарської діяльності (засвідчені у встановленому порядку), список іноземців із зазначенням їх повного імені та прізвища, року народження, номера паспорта, спеціальності (фаху), статі, копія проекту контракту працедавця з працівником — іноземним громадянином, документ (наказ, витяг з протоколу, доручення тощо), оформлений в установ-

246

леному порядку, який посвідчує право представника працедавця представляти його інтереси у центрі зайнятості, копії документів про освіту або кваліфікацію, довідка органу державної податкової служби про сплату працедавцем передбачених законодавством податків та зборів, а також квитанція про перерахування коштів за розгляд заяви. Рішення про оформлення дозволу на працевлаштування або відмову в ньому повідомляється письмово заявнику.

Дозвіл на працевлаштування зазвичай видається на термін до 1 року. Цей строк може бути продовжений. Інші терміни встановлюються міжнародними договорами. Так, зазначена Угода з Польщею вказує, що дозвіл на працевлаштування видається на термін виконання робіт у певного працедавця. Тривалість роботи за контрактом не може перевищувати 12 місяців. В окремих обгрунтованих випадках Цей термін може бути продовжено до 18 місяців включно за заявою працедавця та за згодою цього працівника (статті 2, 3 Угоди).

Для отримання дозволу працедавцеві слід звернутися в установленому порядку до відповідного центру зайнятості не менше, ніж за місяць до закінчення попереднього терміну дії дозволу на працевлаштування. Максимальний термін неперервного перебування іноземця в Україні з метою працевлаштування не може перевищувати 4 років. Після перерви, яка має бути не менше 6 місяців, іноземець може знову одержати дозвіл на працевлаштування в Україні у зазначеному порядку.

Незалежно від стану ринку праці й тенденцій його розвитку дозвіл на працевлаштування не видається, якщо: 1) у поданих документах для видачі дозволу містяться відомості, що суперечать нормам законодавства та міжнародних договорів України; 2) умови праці, передбачені контрактом для громадян інших держав, є гірші, ніж для громадян України, які працюють за аналогічним фахом; 3) повідомлено завідомо неправдиві відомості або подано підроблені документи; 4) іноземець має намір зайняти посаду або займатися трудовою діяльністю, яка відповідно до законодавства пов'язана з належністю до громадянства України; 5) встановлено наявність фактів порушення іноземцем законодавства України під час перебування на її території; 6) від дати попередньої відмови іноземцю в оформленні візи минуло менше одного року.

Дострокове розірвання контракту з працедавцем, зазначеним у дозволі на працевлаштування, з його ініціативи, а також з ініціативи або з вини іноземця, встановлення факту повідомлення ним неправдивих відомостей у документах на одержан-

247

ня дозволу, визнання особи згідно із законодавством небажаною для перебування в Україні тягне за собою анулювання дозволу на працевлаштування. У такому разі працедавець повинен повідомити про дострокове розірвання контракту відповідний центр зайнятості та орган внутрішніх справ протягом 3 робочих днів.

За оформлення кожного дозволу на працевлаштування та продовження терміну його дії стягується плата, яка спрямовується на відшкодування витрат, пов'язаних із проведенням, цієї роботи.

Працедавець протягом 3 робочих днів од початку роботи іноземця повідомляє відповідний центр зайнятості про цю дату. Якщо іноземець не став до роботи у передбачений контрактом термін з причин, що згідно з чинним законодавством України не вважаються поважними, працедавець протягом З робочих днів повинен письмово повідомити про це відповідний центр зайнятості та орган внутрішніх справ. У цьому разі іноземний громадянин підлягає негайному виселенню з України.

Принципово схожі правила містяться і в міжнародних угодах про взаємне працевлаштування працівників, які укладені Україною з іноземними державами.

Відповідно до зазначених Правил оформлення візових документів для в'їзду в Україну, особам, які прибувають в Україну з метою працевлаштування, термін візи становить 1 рік. Підставою для її оформлення є дозвіл на роботу, наданий в установленому порядку. Правила передбачають й інші строки та підстави надання віз особам, яким дозвіл на працю в Україні не потрібен.

За контрактом без дозволу (зазначеного вище) іноземці можуть працювати в Україні у випадках, спеціально визначених її законодавством. Скажімо, відповідно до п. 5 Положення про Агентство координації міжнародної технічної допомоги, затвердженого Указом Президента України від 26 червня 1995 р.1, зазначене Агентство може залучати на контрактній основі іноземних учених, фахівців і експертів для консультацій та вивчення проблем, пов'язаних з його діяльністю. Умови праці сторони зазначають у контракті. Зазвичай вони грунтуються на вимогах законодавства України.

Праця іноземця за контрактом, укладеним суб'єктами господарської діяльності України та іноземної держави. За

Державний вісник України... - № 11-12. - С 937-940.

248

I

таким контрактом в Україну можуть направлятися іноземці з метою реалізації експортного будівництва та експортних послуг. Процедура працевлаштування цих іноземців визначається з боку України Міністерством праці й соціальної політики України і таким же органом — з боку іншої держави, а також двосторонніми   робочими    консультаційними   групами   та іншими компетентними органами, визначеними вказаними міністерствами. Праця цих іноземців в Україні регулюється за-і      конодавством країни, яка направляє, а також міжнародними і     угодами, як, наприклад, Угодою між Урядом України та Уря-і     дом Республіки Польща про взаємне працевлаштування пра-^      цівників 1994 р.

І               4. Займаючись підприємницькою діяльністю на території

І України, її континентальному шельфі та у виключній (морсь-I кій) економічній зоні, іноземні громадяни та особи без грома-і дянства відповідно до Закону України "Про підприємницьку | діяльність" від 7 лютого 1991 р.1 користуються такими ж пра-ї вами і несуть ті ж обов'язки, що й громадяни України, якщо інше не випливає з її законодавчих актів. Для здійснення

•               підприємницької діяльності працедавець має право укладати

І

з громадянами договори (контракти) про використання їх праці. З укладенням трудового договору підприємець зобов'язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче за встановлений в Україні мінімальний рівень, а також | інші соціальні гарантії, в т. ч. соціальне й медичне страхування ? та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства України. В разі втрати працездатності підприємець забезпечує потерпілому відшкодування витрат у випадках і в порядку, що передбачені чинним законодавством України.

5. Іноземці можуть працювати в Україні на спільних підприємствах, займаючи різні посади, зокрема генерального директора чи голови правління, фахівців із певних спеціаль-і      ностей. Трудові права іноземців регулюються законодавством

*              України, міжнародними угодами, а також на їх підставі уста

новчими документами СП, індивідуальним трудовим контрак

том, колективним договором. Так, в установчому договорі вка

зується розподіл посад, вирішення візових питань, стажування

та ін.; у трудовому контракті — питання заробітної плати,

пенсій, відпусток. Умови трудового контракту і колективного

договору не повинні погіршувати становища іноземців під час

Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 14. — Ст. 168.

249

І

виконання трудових обов'язків в СП порівняно з законодавством України.

6. Іноземці можуть працювати в Україні у вільних економічних зонах. Зокрема, мова йде про працю в експериментальній економічній зоні "Сиваш", створеній у межах міст Красноперекопськ, Армянськ і Красноперекопського району Автономної Республіки Крим відповідно до Указу Президента України "Про Північнокримську експериментальну економічну зону "Сиваш" від ЗО червня 1995 р.

На трудоправовий статус іноземних працівників у цій та інших зонах поширюється законодавство України з урахуванням особливостей нормативно-правових актів про вільні (економічні) зони в Україні. Відповідно до Закону України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" від 13 жовтня 1992 p., забезпечення працівниками у вказаних зонах здійснюється працедавцями на контрактній основі з обов'язковою інформацією органу господарського розвитку зони про залучення трудових ресурсів. Іноземець може виконувати за строковим контрактом будь-яку роботу чи займати будь-яку посаду аж до виконавчого директора органу господарського розвитку спеціальної (вільної) економічної зони. Зарплата працівників економічної зони визначається контрактом і обмеженню не підлягає, але не може бути нижчою за мінімальну зарплату, визначену законодавством України. Іноземним працівникам гарантується переведення їхніх доходів, одержаних від роботи на цій території України, за кордон, у т. ч. накопичення та відсотки на них у фінансово-кредитних установах економічної зони. Іноземні працівники можуть вкладати свої кошти у будь-які не заборонені законом види підприємницької діяльності як на території зони, так і за її межами на території України.

Водночас законодавчий акт про створення та регулювання діяльності кожної економічної зони має визначати конкретні вимоги, що випливають із положень конвенцій МОП, зокрема принципів Тристоронньої декларації МОП про багатонаціональні підприємства й соціальну політику. Так, відповідно до Закону України "Про деякі питання валютного регулювання та оподаткування суб'єктів експериментальної економічної зони "Сиваш" від 23 лютого 1996 р.2 іноземці можуть бути зареєстровані на зазначеній території України як суб'єкти під-

Урядовий кур'єр. — 1995. — 6 липня.

Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 11. — Ст. 52.

250

приємницької діяльності та можуть реалізувати свої інвестиційні проекти, затверджені Кабінетом Міністрів України, у межах цієї зони під час проведення локального економічного експерименту.

Іноземці можуть бути направлені в Україну для здійснення представницьких функцій. Так, вони як службовці іноземного суб'єкта господарської діяльності можуть бути співробітниками їхніх представництв в Україні. Діючи в інтересах іноземного контрагента, від його імені та за його дорученням, співробітники виконують свої функції згідно з чинним законодавством України. Для здійснення представницьких функцій управління зарубіжних установ МЗЕЗторгу України видає іноземцям спеціальні службові картки терміном до З років, які діють на всій території нашої держави та повертаються до МЗЕЗторгу після припинення повноважень їх володільців.

Трудовий статус іноземців — членів дипломатичного персоналу, співробітників адміністративно-технічного, обслуговуючого персоналу дипломатичних представництв визначається законодавством держави, що надіслала їх в Україну.

На співробітників міжнародних урядових організацій поширюються норми актів цих організацій.

Окремі питання, пов'язані з трудовими правами іноземців в Україні, вирішуються на основі взаємності. Так, Конвенцією між Урядом України та Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень 1993 р. регулюються питання оподаткування загальної суми заробітної плати, директорського гонорару, пенсій (ренти) і т. д. Реторсії в Україні щодо іноземців у сфері трудових відносин не застосовувалися.