2. ПРИВЛАСНЕННЯ ЗНАЙДЕНОГО АБО ТАКОГО. ЩО ВИПАДКОВО ОПИНИЛОСЯ У ВИННОГО, ДЕРЖАВНОГО ЧИ КОЛЕКТИВНОГО МАЙНА

За ст. 88 КК кваліфікується привласнення, тобто звернення у свою власність винним чужого майна, яке завідомо для винного належить державній чи громадській організації або установі.

Предметом привласнення може бути тільки цінне державне чи колективне майно, яке, як свідчить практика, має вартість у кілька разів більшу за мінімальну заробітну плату, встановлену законодавством України.

До предметів привласнення закон відносить два види майна (речей): 1) майно (річ) знайдене і 2) майно (річ) або гроші, що випадково опинилися у винної особи.

Знайти можна лише те, що було загублено. Не може вважатися знайденим, те, що лежить на своєму місці, там, де воно завжди перебуває. Той, хто привласнює річ, яка знаходиться на своєму постійному місці, визнається таким, що вчинив викрадення.

Загубленою у кримінальному праві вважається річ (майно), яка:

1) вибула з володіння власника, охоронця або особи, якій вона була доручена, незалежно від того, чи знають ці особи де вона перебуває, чи ні;

2) знаходиться у випадковому місці, там де вона звичайно не перебуває, не в місці свого постійного чи звичайного перебування (гаманець з грішми на дорозі, золотий годинник у лісі на дереві тощо). Загубленим можна визнати лише те, що має сукупність цих ознак.

Деяке майно взагалі не може бути загублене, наприклад будинок, автомобіль тощо- Не визнається загубленим майно (річ), що його залишив або забув власник чи володар у громадському місці (у службовому приміщенні, громадському транспорті, на пляжі тощо). Привласнення худоби, яка перебувала на пасовищі, хоч і була тимчасово залишена без догляду, теж кваліфікується як розкрадання за ст. 81 чи ст. 140, а не за ст. 88 КК. Таким же чином кваліфікується і привласнення майна, яке було викрадене і сховане іншими особами.

Цінне державне чи колективне майно може випадково опинитися у винної особи внаслідок помилки, яка була встановлена винним згодом, після отримання цього майна чи грошей. Такі помилки трапляються в роботі матеріально відповідальних осіб, які передають матеріальні цінності чи гроші зі складів, з кас, на підприємствах торгівлі тощо.

Якщо особа, яка отримує майно чи гроші, зрозуміла помилку під час отримання-передачі їй майна чи грошей і змовчала про це, маючи намір привласнити те, що їй передали помилково, то її дії кваліфікуються як шахрайство, оскільки вона застосувала обман — не повідомила про обставини, істотні та обов'язкові для цього випадку. Привласнення предметів, що були видобуті винним з надр землі (наприклад, золота, дорогоцінного каміння і т. ін.). не утворює складу цього злочину (ст. 88 КК). Такі дії кваліфікуються за ст. 162' КК як незаконне видобування корисних копалин.

Привласнення цінного державного чи колективного майна вважається закінченим злочином з моменту звернення майна у свою власність.

3. ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ ЧУЖОГО МАЙНА

Знищення або пошкодження чужого майна є досить поширеними злочинами, відповідальність за які передбачена статтями 89. 90 та 145 КК.

Знищенням визнається повне зіпсування майна, приведення майна до такого стану, в якому його вже не можна використати за своїм призначенням через повну втрату господарсько-економічних властивостей і не можна поновити (спалення будівлі, загибель худоби, псування продуктів, отруєння напоїв і т. ін.). Під знищенням державного чи колективного майна розуміється доведення цього майна до повної непридатності щодо його цільового призначення. Внаслідок знищення майно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність.

Знищення або пошкодження чужого майна — це не тільки і не стільки фізичне його зруйнування, а головним чином знищення, ліквідація можливості для власника володіти майном, користуватися ним. Тому в деяких випадках майно може бути знищене і без його фізичного зіпсування (вилиття спирту в міську каналізацію, випущення з кліток на волю диких птахів чи тварин і т. ін.).

Знищення лісового масиву означає втрату ним свого господарського, кліматичного або культурно-естетичного значення, внаслідок чого він назавжди або на тривалий час перестає існувати.

Пошкодженням майна називається така його зіпсованість, внаслідок якої зменшилася чи погіршилася його якість, цінність і воно тимчасово або частково не може;

використовуватись за своїм призначенням.

На відміну від знищеного пошкоджене майно може бути відновлене, але це потребує значних витрат коштів і часу, У тих випадках, коли для визначення ступеня втрати майном своєї цінності потрібні спеціальні знання, проводиться відповідна експертиза.

Предметом знищення або пошкодження можуть бути машини, механізми, худоба, будівлі, продукти, сировина, цінні папери та інші матеріальні об'єкти. Предметами злочинного знищення чи пошкодження майна не можуть бути документи, оскільки відповідальність за знищення чи по-шкодження документів на майно передбачена спеціальною ст. 193 КК.

Зруйнування або пошкодження шляхів, споруд на них» рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації також утворює окремий злочин, відповідальність за який передбачена ст. 78 КК. Відповідальність за пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопро-водів передбачена ст. 78' КК.

Зруйнування чи пошкодження майна (об'єктів), яке має важливе господарське чи оборонне значення, з метою ослаблення держави кваліфікується за ст. 60 КК.

Знищення або пошкодження майна під час масових безпорядків кваліфікується за ст. 71 КК

Пошкодження захисних лісонасаджень, плодово-ягідних та інших насаджень кваліфікується за ст. 159 КК, а незаконна порубка лісу — за ст. 160 КК.

Знищення або пошкодження майна, яке належить судді або працівникові правоохоронного органу та Їхнім близь-ким родичам, кваліфікується за ст. 1895 КК.

Пошкодження кабельної, радіорелейної, повітряної лінії зв'язку, проводового мовлення або споруд чи обладнання, що входять до їх складу, кваліфікується за ст. 205 КК.

Знищення І зруйнування пам'яток історії І культури або природних об'єктів, які були взяті під охорону держави, кваліфікується за ст. 207 КК.

Знищення або пошкодження військового майна — зброї, боєприпасів, засобів пересування, військової техніки, іншого військового майна квліфікується за ст. 245 КК.

Знищення чи пошкодження чужого майна, відповідальність за яке передбачена статтями 89, 90 та 145 КК, може бути вчинене з різних спонукань — помсти, ревнощів, хуліганства тощо.

 У деяких випадках знищення або пошкодження майна поєднано з розкраданням. Таке трапляється тоді, коли винна особа знищенням чи пошкодженням майна намагається приховати розкрадання. Всі ці дії утворюють сукупність злочинів І кваліфікуються як розкрадання і знищення чи пошкодження майна за статтями 81 і 84 чи статтями 140 і 89 чи ст. 145 КК.

Розкрадання і знищення чужого майна кваліфікуються за сукупністю злочинів лише тоді, коли знищено було інше, не викрадене майно. Якщо ж винна особа знищує те майно, яке вона викрала (як майнові докази), то її дії кваліфікуються тільки як розкрадання. Безпідставно були кваліфіковані за ч. 1 ст. 145 КК дії В. і О., які під час розбійного нападу на потерпілих пошкодили їхнє майно на Суму 95 000 крб. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України в своїй ухвалі зазначила, що В. І О. били потерпілих не з метою пошкодити майно останніх, а в процесі розбійного нападу, спрямованого на за-володіння їхнім особистим майном. Таким чином, як зазначила колегія, пошкодження та знищення майна потерпілих є наслідком розбійного нападу на них і додаткової кваліфікації дій засуджених за ст. 145 КК не потребують

Кримінальне законодавство України передбачає відповідальність за: 1) умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна (ст. 89 КК); 2) необережне знищення або пошкодження державного чи колективного майна (ст. 90 КК); 3) умисне знищення або пошкодження приватного майна громадян (ст. 145 КК). Кримінальну відповідальність за необережне знищення або пошкодження приватного майна громадян закон не передбачає.

Кваліфікуючими ознаками навмисного знищення або пошкодження державного чи колективного майна (ч. 2 ст. 89 КК) є:

І) знищення або пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу за умови, що цей підпал був загальнонебезпечним, тобто створював загрозу вогнем для інших майнових об'єктів чи для життя або здоров'я людей. Знищення або пошкодження підпалом певної речі, наприклад автомобіля далеко від будівель, споруд, у полі, не може вважатися кваліфікованим;

2) знищення або пошкодження майна іншим загально-небезпечним способом — вибухом, затопленням чи Іншими подібними діями, які створюють значну небезпеку для людей або предметів, крім тих, на які був спрямований злочин. Неправильно, зокрема, за ч. 2 ст. 89 КК були кваліфіковані дії М. Його було визнано винним у тому, що він, у стані сп'яніння викрав автобус, що належав АТП. У дорозі він, умисно наїхавши на дерево, загальнонебезпечним способом пошкодив автобус, завдавши автопідпри-ємству збитків на суму 582 крб.

Президія обласного суду, розглянувши справу, визнала таку кваліфікацію дій М. неправильною. Як було встановлено, в салоні автобуса і поблизу від нього людей не було. Той факт, що сам М. вирішив у такий спосіб заподіяти собі смерть, не може свідчити про те, що він хотів знищити державне майно загальнонебезпечним способом. Оскільки М., скеровуючи автобус на дерево, умисно пошкодив державне майно і заподіяв збитки на суму 582 крб., його дії належить кваліфікувати за ч. 1, а не за ч. 2 ст. 89 КК;

3) знищення або пошкодження лісових масивів шляхом підпалу, що заподіяло істотної шкоди. Істотним пошкодженням лісового масиву вважається заподіяння шкоди, яка значно погіршує якість лісу, зменшує його цінність. Умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна або лісових масивів шляхом підпалу чи іншим загальнонебезпечним способом, яке спричинило людські жертви (за умови необережної загибелі хоч би однієї особи; умисно заподіяна смерть за таких обставин утворює сукупність злочинів), або завдало особливо великої шкоди (зруйнування важливого об'єкта, заподіяння тілесних ушкоджень кільком потерпілим і т. ін.) кваліфікується за ч. З ст. 89 КК. До особливо великої шкоди внаслідок знищення або пошкодження державного чи колективного майна належать, зокрема, виведення з ладу повністю або на тривалий час виробничих підприємств (окремих цехів, дільниць) та інших важливих споруд (гребель, систем водо- та енергопостачання, зв'язку тощо), загибель великої кількості худоби, спалення або пошкодження лісових масивів на значних площах або інше заподіяння матеріальних збитків в особливо великих розмірах.

Іншими тяжкими наслідками є заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом та більше потерпілим або заподіяння значної матеріальної шкоди державній, громадській організації або громадянам. При вирішенні питання про те, чи є матеріальні збитки значними або особливо великими, враховується не тільки вартість, розмір знищеного або пошкодженого майна в натуральному вигляді (вага, обсяг, кількість предметів), а й його значимість для народного господарства.

Кримінальна відповідальність за необережне знищення або пошкодження державного чи колективного майна настає тільки тоді, коли це спричинило: а) людські жертви — загибель хоч би однієї людини, або б) інші тяжкі наслідки — значне руйнування важливих об'єктів, заподіяння особливо великої матеріальної шкоди, тяжких тілесних ушкоджень кільком потерпілим і т. ін. За ст. 90 КК були кваліфіковані, зокрема, дії О., який на порушення правил безпеки в газовому господарстві у своїй квартирі, розташованій на другому поверсі восьмиквартирного будинку, самовільно намагався підключити до газової плити балон із зрідженим газом. Внаслідок несправності балона газ витік І згодом загорівся. Стався вибух, яким було пошкоджено державне майно на суму 3800 крб., а мешканцям будинку К., С., М. і В. заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.