19. ФІКТИВНЕ БАНКРУТСТВО

Фіктивне банкрутство — завідомо неправдива (вигадана) заява засновника чи власника суб'єкта підприємницької діяльності або його посадових осіб про стійку фінансову неспроможність виконання вимог кредиторів і зобов'язань перед бюджетом (ч. 1 ст. 1563 КК).

За ч. 1 ст. 1563 КК кваліфікується лише заява кредиторам завідомо неправдива, свідомо брехлива, така, що не відповідає фактичному фінансовому стану суб'єкта підприємницької діяльності. Будь-яка заява, зроблена на підставі помилки, складу злочину не становить.

Заява про банкрутство має бути зроблена кредиторові (кредиторам), а не іншим особам з метою: а) приховати витрачання коштів не за призначенням; б) ліквідувати чи приватизувати суб'єкт підприємницької діяльності; в) порушити справу про банкрутство чи санацію суб'єкта підприємницької діяльності тощо.

За ч. 2 ст. 1562 КК діяння кваліфікують у випадках, якщо заявою про фіктивне банкрутство було завдано великої матеріальної шкоди кредиторам або державі. Великою визнається матеріальна шкода, що у п'ятдесят і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний  мінімум доходів громадян на місяць (примітка до ст. 1484 КК).