§ 2. Кримінологічна характеристика екологічної злочинності

Охорона навколишнього природного середовища — не самоціль. Вона покликана захистити людину, її здоров'я, життя теперішнього та прийдешніх поколінь. Природоохоронна діяльність грунтується на правових засадах. Так, ct 50 Конституції України проголошує. "Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена".

Згідно із Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" громадяни мають право на безпечні для здоров'я і життя продукти харчування, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побут, відпочинок та навколишнє природне середовище, а також на достовірну інформацію про наявні й можливі фактори ризику для здоров'я та їх ступінь.

Проблеми охорони довкілля дістали своє відображення також в Земельному, Водному, Лісовому кодексах, Законі "Про охорону атмосферного повітря" та інших законодавчих актах України

У природоохоронній діяльності велике значення мають заходи кримінально-правового впливу. Кримінальний кодекс України містить окрему главу, норми якої встановлюють відповідальність за злочини, що посягають на об'єкти навколишнього природного середовища.

Екологічні злочини — це передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, що посягають на навколишнє природне середовище чи його окремі сфери (повітря, землю, надра, води тощо). До екологічних злочинів належать: незаконне заняття рибним, звіриним та іншим водним добувним промислом; порушення ветеринарних правил; незаконне полювання; незаконне видобування корисних копалин; порушення законодавства про континентальний шельф; забруднення водойм і атмосферного повітря; забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, чи іншими відходами і матеріалами; умисне знищення, зруйнування чи пошкодження територій та об'єктів природно-заповідного фонду; незаконна порубка лісу та ін.

122

 

Екологічні злочини є одними з найбільо суспільно небезпечних та розповсюджених діянь. У сукупності зі іншими правопорушеннями у цій сфері та за тяжкістю своїх наслідків вони створюють реальну загрозу національній безпеці. Передусім це проявляється у:

— катастрофічному погіршенні якості середовища існування, що Веде до зниження середнього віку життя, аростання захворюваності, смертності та погіршення генофонду нації;

— виникненні зон екологічного лиха;

1     — деградації природних ресурсів, що мають поновлюватися (родючість грунтів, рибних і лісових ресурсів);

— у виснаженні ресурсів, що не відновлюються (мінеральної сировини, енергоносіїв);

— у підвищенні ризику техногенних катастроф;

— у погіршенні якості поверхневих га підземних вод, прибережних вод морів;

— у розповсюдженні радіоактивного забруднення;

— у забрудненні повітря й небезпечній зміні клімату;

— забрудненні продуктів харчування.

Кримінологічне значення має також диференціація відповідальності за екологічні правопорушення. Залежно від ступеня їх суспільної небезпеки відповідальність може бути як кримінальною, так і адміністративною. У Кодексі України про адміністративні правопорушення є спеціальний розділ, де передбачені правопорушення у сфері охорони навколишнього середовища. Зокрема, це: безгосподарне використання земель; псування сільськогосподарських та інших земель; порушення правил охорони водних ресурсів; незаконна порубка й пошкодження дерев і зелених насаджень; знищення чи пошкодження лісових культур і молодняку; порушення вимог пожежної безпеки в лісах; порушення правил полювання тощо. А от, скажімо, Пбвторне протягом року порушення правил полювання вже тягне Кримінальну відповідальність.

Екологічна злочинність в Україні характеризується постійним зростанням і високою латентністю. Рівень латентності цих злочинів доходить до 95 %. Це пояснюється недоліками в діяльності природоохоронних органів та судів. На їх усунення, а також вдосконалення практики розгляду кримінальних справ цієї категорії націлена Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990 року "Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи".

Дослідники стверджують, що протягом багатьох років зберігається значний розрив між кількістю кримінально-караних діянь і реальним застосуванням відповідних правових норм. Це викликано не-

123

 

достатнім контролем за дотриманням вимог законодавства, а також традицією, що перейшла нам у спадщину після розпаду CPCP, — організацією контролю за відомчо-галузевим принципом, коли при-родокористувачі самі себе перевіряють.

Так, вибірковий аналіз зареєстрованих фактів незаконного полювання показує, що з року в рік кількість діянь, що містять ознаки злочину, мають місце в 35—45 % від загальної кількості цих випадків. Водночас застосування заходів кримінальної відповідальності здійснювалося лише в 1—3 %, а адміністративної — в 75—80 % випадків1. У структурі екологічних злочинів велику частку складають порушення правил риболовства (35—45 %), незаконне полювання (25—35 %), забруднення водойм і повітря (10—20 %) та лі-сопорушення (8—10 %).

Екологічні злочини можуть класифікуватися на підставі різних ознак. Залежно від ступеня суспільної небезпеки їх можна розподілити на:

— злочини незначної тяжкості. До них належать незаконне видобування корисних копалин, порушення законодавства про континентальний шельф України та інші;

— злочини, середньої тяжкості. Це — умисне знищення, зруйнування чи пошкодження територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

— тяжкі злочини. До них відносяться забруднення водойм та атмосферного повітря; забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей чи для живих ресурсів моря, чи іншими відходами і матеріалами;

— особливо тяжким злочином є екоцид.

З урахуванням видів суб'єктів, мотивів та мети вчинення можна виділити:

а) корисливі злочини, що вчиняють з метою отримання матеріальної вигоди. Це: незаконні полювання, заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, порубка лісу. У цій групі злочинів виділяється підгрупа, яку можна розглядати як професійну злочинність. Ці злочини дають можливість одержувати значні прибутки, але потребують певної організації та навичок.

б) злочини, які скоюються посадовими особами. Це — забруднення водойм і атмосферного повітря; забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей або живих ресурсів моря, чи іншими відходами і матеріалами; порушення законодавства про континентальний шельф України. Частина цих злочинів характери-

1 Див.: Довідка про стан злочинності на території України за 1999 рік. — K., 2000.

124

 

зуеться значною тривалістю їх здійснення, коли притягненню до і ^кримінальної відповідальності передують численні порушення природоохоронного законодавства. А є злочини, які характеризуються разовим ігноруванням встановлених нормативів, скажімо, "залпо-эий" викид відходів.

в) злочини, які не мають корисливого спрямування. Це — не-«бережне пошкодження лісу, забруднення водних об'єктів чи атмос-І^ферного повітря. Шкода від таких злочинів, як правило, велика (ма-ова загибель риби, лісів тощо). Викликані вони нехтуванням елементарних правил техніки безпеки.

Наведена класифікація, звичайно, не є вичерпною, але, на наш погляд, вона може бути використана у профілактичній роботі.

Виходячи з вищесказаного, екологічну злочинність можна ви-, ^начити як. сукупність злочинів, що посягають на екологічну " безпеку, а також опосередковано на життя і здоров'я людей.

Серед численних специфічних рис екологічної злочинності наз-4 jeMO найхарактерніші. Насамперед зазначимо, що цей вид злочин-;' рості обумовлений факторами, які своїм підґрунтям мають суперечності процесу природокористування та недооцінку людьми значення природи у житті суспільства   Далі, екологічна злочинність тісно дов'язана з рівнем науково-технічного прогресу. Чим вищий цей рівень, тим більше небезпечних технологій, матеріалів, агрегатів. Так, ,після створення атомної енергетики над людством нависла загроза ядерних катастроф.

Ще однією особливістю цієї злочинності є те, що вона деякою мірою є побічним наслідком "нормального" природокористування. Адже суспільство, так чи інакше експлуатуючи природні ресурси, негативно впливає на довкілля. Протиправною така діяльність стає лише тоді, коли здійснюється небезпечними способами чи виходить за межі встановлених законом нормативів. Характерний для неї також і, надто низький рівень застосування норм кримінального права за порушення природоохоронного законодавства. Наприклад, в Україні судимість за незаконне полювання становить 2,4 %, незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом — 6,8 %, незаконну порубку лісу — 0,2 %, забруднення моря — 0,002 %, забруднення водних об'єктів — 0,2 % від числа всіх злочинів у 1999 році1. За даними вибіркового дослідження, лише 125 матеріалів органів рибоохорони з приводу незаконного лову риби направлялися в органи внутрішніх справ і прокуратури для притягнення винних до кримінальної відповідальності, а кримінальних

1 Див,- Довідка про стан злочинності на території України за 1999 рік. — K., 2000.

125

 

справ, переданих для розгляду в народні суди, виявилось у 6—7 разів менше1. Ще більший розрив між кількістю кримінальне караних діянь, пов'язаних із забрудненням водних об'єктів, атмосферного повітря, моря, і реальним застосуванням кримінального закону. Практично відсутня судимість за проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів. Водночас застосування інших норм, які встановлюють відповідальність за порушення екологічного законодавства, зростає. Так, у 1999 році, порівняно з попереднім, число засуджених за незаконні полювання та порубку лісу зросло більш як у півтора рази.

Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють екологічні злочини, неоднакова. Вона суттєво різниться залежно від видів посягання. Але за результатами проведених досліджень можна скласти соціально-демографічний портрет цих злочинців. Це в основному особи чоловічої статі, середнього або старшого працездатного віку, які перебувають у шлюбі, мають, як правило, середню або вищу освіту й стабільні прибутки. Питома вага рецидивістів серед них незначна.

Екологічні злочинці за своїми морально-психологічними ознаками — соціальне інтегровані особи. У більшості з них відсутні явно виражені дефекти правової свідомості. Але вони недооцінюють важливості охорони природного середовища, ця проблема їм уявляється не головною. При вчиненні цих злочинів посадові особи здебільшого керуються принципом — досягнути успіху в господарській діяльності будь-якою ціною.

Серед засуджених за екологічні злочини були особи: 11,5 % — віком від 18 до 24 років; 18,2 % — від 25 до 29 років; 42,4 % — від 29 до 50 років; 27,6 % — старші 50 років. Робітниками було вчинено 40,3 % злочинів; службовцями — 5,5 %; працівниками сільськогосподарських підприємств — 5,9 %; працівниками приватних підприємств — 2,7 %; особами, які навчаються, — 26,3 %, іншими — 19 %. Освіту, не нижче середньої, мали 71,5 % засуджених. 58,2 % злочинів вчинені групою осіб. 10,7 % мали непогашену і не зняту судимість. Вчинили злочини у стані алкогольного сп'яніння 3,3 % засуджених2.

Особи, які вчиняють злочини із хуліганських спонукань, відрізняються низкою характерних рис. Більшість з них — чоловіки молодого і середнього віку, які орієнтовані в своїй поведінці на агре-

1 Див.: Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана окружающей среды Украины. Проблемы теории и развитие законодательства. — Харьков, 1994.

2 Див.: Довідка про стан злочинності на території України за 1999 рік.

126

 

сивність. Вони мають середній рівень осв-іти і, найчастіше, постійно Ірде не працюють. Злочинцям властиві негативні звички, в тому числі зловживання алкоголем. У морально-психологічному плані зазначені особи відрізняються відвертим егоїзмом, цинізмом, спотвореною еколого-правовою свідомістю, готовністю до антисуспільних вчинків. Найтиповіші діяння для них — знищення або пошкодження природних комплексів, що перебувають під охороною держави; анищення лісів шляхом шдпалу; порушення режиму природно-заповідних об'єктів, жорстоке поводження з тваринами.

Наслідки екологічних злочинів залишаються здебільшого непередбаченими. Такий стан обумовлений обмеженими можливостями сучасної науки повною мірою виявити причинно-наслідкові зв'язки у природних та біологічних системах. Так, ще недостатньо прогнозовані результати впливу на живий організм радіації, електромагнітних полів, різних хімічних речовин та інших негативних факторів.

Значну небезпеку становлять контрабанда радіоактивних речовин для утилізації та захоронения, незаконне вивезення із країни різних видів флори і фауни, що перебувають під охороною держави. Вкажемо й на можливість технологічного тероризму, під яким треба розуміти несанкціоноване використання ядерної, хімічної, бактеріологічної зброї або її компонентів чи виведення з ладу вибухових об'єктів, що таять у собі підвищену загрозу для систем життєзабезпечення населення.

«все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 80      Главы: <   51.  52.  53.  54.  55.  56.  57.  58.  59.  60.  61. >