§ 4. Профілактика злочинів проти довкілля

Вживання загальних заходів запобігання зазначених злочинів тісно пов'язане з характером взаємодії суспільства і природи. Саме на макрорівні закладаються антикриміногенні фактори, що сприяють правомірній екологічній поведінці.

Провідне значення в загальносоціальному запобіганні злочинам проти довкілля мають заходи, пов'язані з: удосконаленням технологій промислового виробництва і насамперед металургійної і видобувної, галузей, які шкідливо впливають на навколишнє природне середовище; підвищенням культури землеробства; модернізацією транспортних засобів; запровадженням безвідходних технологій; підвищенням правової та екологічної культури громадян. Антикри-міногенний вплив зазначених факторів має бути поєднаний із науково обгрунтованим ставленням до земельних і водних ресурсів, тваринного й рослинного світу. При цьому обов'язковому урахуванню підлягають географічні, кліматичні й інші природні чинники, що впливають на поведінку людини, її звички, екологічну самосвідомість, самооцінку тощо.

Свій вклад у боротьбу з екологічною злочинністю вносять різні об'єднання громадян, партія "зелених", вітчизняні та міжнародні неурядові екологічні організації, засоби масової інформації. Вони взаємодіють з державними структурами з питань профілактики еко-

Іогічних правопорушень, надають допомогу в цій справі природоохоронним і правоохоронним органам, а також самі безпосередньо ви-

#вляють та усувають подібні правопорушення.

Однією з важливих умов підвищення ефективності попереджен-:я цих злочинів є удосконалення правової бази природоохоронної ді-ьності. В цьому плані проводиться велика законотворча робота, ,{вживаються заходи, спрямовані на консолідацію зусиль законодав-i" та виконавчої влади, громадських об'єднань республіканського й регіонального рівнів, вчених і практиків для розробки й прийняття 'нових законодавчих актів у цій сфері.

Неабияке значення має постійне підвищення еколого-правової свідомості як на суспільному, так і індивідуальному рівні. У вирі-ііенні цього завдання закладений основний потенціал усієї еколого-'! ,попереджувальної діяльності. Саме тут виникає реальна можливість (подолання таких деформацій свідомості як інертність і стереотипність мислення, некомпетентність, безвідповідальність, протекціо-ї$зм, кар'єризм тощо.

v    Попередження екологічних злочинів передбачає застосування

заходів як загального, так і спеціального характеру. До останніх,

!окрема, належать: удосконалення контролю за екологічно значи-

І'їїою поведінкою, включаючи дотримання кримінально-правових за-

lh борон; інформування відповідних інстанцій (адресатів) про виявлені

* факти екологічних правопорушень та обставини, що їм сприяють;

встановлення спеціальних режимів природокористування;  норма-

Іивна заборона здійснення певних екологічно шкідливих дій тощо.

Об'єктами спеціальної профілактики виступають окремі природні комплекси, території, водойми, атмосферне повітря, тваринний йвіт, лісові масиви та ін. Крім того, контроль потрібно здійснювати

*а поведінкою окремих громадян, наприклад, браконьєрів.

Суб'єктами профілактики є: правоохоронні органи, природоохо-{ивнні інспекції; громадські організації, відомчі органи контролю тощо. Методи контролю охоплюють: безпосередній практичний нагляд ва станом природних об'єктів шляхом обходів, патрулювання, проведення рейдів, перевірок; охорона об'єктів від несанкціонованого Доступу до них; встановлення пропускного режиму; вилучення знарядь вчинення екологічних правопорушень; припинення протиправних дій. Особлива роль у цьому належить державному контролю за Дотриманням правових норм, що регламентують екологічні правовідносини. Це — прокурорський нагляд за виконанням природоохоронного законодавства, діяльність дозвільної системи (правила обігу зіброї і вибухових речовин), адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі, та ін.

131

Заслуговують на увагу недавно розроблені основні напрями державної політики щодо екологічної безпеки України1.

Перший напрямок передбачає попередження і мінімізацію наслідків надзвичайних ситуацій за існуючих (чи повільно змінюваних) технологій виробництва і технічній базі з урахуванням ризику виникнення таких ситуацій. Цей напрямок розрахований на 10 років. В цей період необхідно досягти зменшення кількості надзвичайних ситуацій та мінімізувати їх наслідки, а також стабілізувати і покращити стан навколишнього середовища Не менша увага має бути надана розгортанню науково-технічних досліджень, які дозволили б корінним чином змінити базис економіки, аби сам розвиток господарства забезпечував різке зменшення надзвичайних ситуацій, а у разі виникнення природних катастроф мінімізував їх наслідки.

Другий напрямок це перехід на нові технології, джерела енергії і сировини, які суттєво змінюють вплив господарської діяльності на навколишнє середовище, різко знижують ймовірність виникнення техногенних надзвичайних ситуацій. Тривалість дії цього напрямку оцінюється в 20—ЗО років, а його пріоритетами мають стати:

— істотне вдосконалення технологій промислового виробництва за умови їх розвитку в бік поступового зменшення енерго- і ресур-соємності та відходів, що піддаються природній асиміляції чи можуть являти собою сировину для наступного використання. Всі відходи такого виробництва мають бути екологічно безпечними;

— поступовий перехід від "хімічного" до "біологічного" еколого-безпечного землеробства, за якого ніяких отрутохімікатів не застосовується;

— наукові дослідження в галузі використання малоконцентрова-них джерел енергії, біомаси для виготовлення ліків, пластмас, інших продуктів хімічного виробництва.

Третій напрямок передбачає розв'язання таких стратегічних проблем як: перехід економіки на відновлювані джерела енергії; використання біомаси для переважної більшості продуктів хімічного виробництва; повна біологізація і екологізація сільськогосподарського виробництва; відмова від виробництв, які забруднюють природне середовище або є екологічно небезпечними. Виконання цих завдань розраховане на ЗО—40 років і передбачає кардинальну зміну основ господарювання.

Див.: Основні напрями державної політики по забезпеченню техногенно-еколопч-ної безпеки України. — K., 2001.

132

Зрозуміло, що реалізація вказаних *агалькосоціальних заходів підірве саме коріння, головні детермінанти екологічної злочинності, а значить, сприятиме мінімізації кримінальних проявів у сфері нав-; колишнього природного середовища.