§ 1. Кримінологічна характеристика необережної злочинності

Згідно з Кримінальним законодавством України злочин визначається вчиненим з необережності, якщо особа, яка його скоїла, не передбачала настання суспільне небезпечних наслідків своїх дій або бездіяльності, хоча повинна була і могла їх передбачити (злочинна недбалість), або передбачала можливість настання таких наслідків, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самона-діяність).

Протягом тривалого часу проблеми необережної злочинності вважались у кримінології другорядними, оскільки побутувала думка про незначну суспільну небезпечність злочинів цього виду. Така точка зору була хибною тоді і є ще більш невірною тепер. За розміром та характером заподіюваної шкоди злочини, вчинені з необережності, значно переважають умисні злочини, що звичайно знаходяться в центрі уваги кримінологів. Тільки одна аварія на Чорнобильській AEC, що сталася внаслідок некомпетентності та безвідповідальності обслуговуючого персоналу, спричинила непоправну шкоду населенню багатьох країн.

Актуальність проблеми необережних злочинів обумовлюється інтенсивною технізацією усіх сфер людського життя, зростанням кількості джерел підвищеної небезпеки, зокрема, транспортних засобів та посиленням вимог до осіб, які працюють з ними, поширенням використання у виробництві та побуті значної кількості складних механізмів і пристроїв, порушення відповідних правил поводження з ними можуть спричинити дуже велику шкоду. Це аварії на промислових об'єктах, різного роду техногенні забруднення довкілля, дорожньо-транспортні пригоди, пожежі тощо Таким чином, проблема боротьби з необережною злочинністю переростає, по суті, в завдання забезпечення національної безпеки, вирішення яких по-

134

требує вжиття цілого комплексу економічних, культурно-виховних, організаційно-технічних, правових та інших заходів на загальнодержавному рівні. Тому не дивно, що в останні роки проводяться широкі кримінологічні дослідження стосовно злочинної необережності , Необережні злочини є складовою частиною загальної злочинності. У зв'язку з цим ознаки, шо характеризують злочинність, певною «ірою властиві і їм. Зміст поняття "необережна злочинність" зале-іжить від чинного кримінального законодавства, переліку передбаче-jhhx у ньому необережних ознак, що її характеризують. Сьогодні приблизно 25 % усіх норм Особливої частини Кримінального кодексу України встановлюють відповідальність за злочини, вчинені з Необережності.

Під необережною злочинністю розуміють сукупність усіх необережних злочинів, вчинених на певній території за певний період часу. Злочини, вчинені з необережності, становлять в середньому 16 % від загальної кількості зареєстрованих кримінально-караних діянь.

Необережна злочинність відрізняється від інших її видів за:

1) формою вини, а отже, психологічними детермінантами; І     2) механізмом злочинної поведінки і характеристикою особи злочинця; ,     3) сферою діяльності, в якій вчиняються ці злочини;

4) характером наслідків цих злочинів.

, Необережні злочини відрізняються від умисних, передусім, за формою вини, тобто психологічним механізмом. Суб'єкт необережного злочину не усвідомлює суспільне небезпечного характеру своїх дій. Він не лише не хоче (чи не припускає) заподіяння шкоди суспільству, а взагалі не передбачає можливості шкідливих наслідків або переконаний у тому, що вони не настануть. Психологічними чинниками необережних злочинів є насамперед неуважність, безвідповідальне ставлення до діючих у суспільстві правил поведінки. Тому такі особи характеризуються меншим рівнем моральної зіпсованості, ніж умисні злочинці.

Необережні злочини можуть вчинятись у самих різних сферах діяльності — на виробництві, транспорті, в управлінні, медичній практиці, побуті, за використання природних ресурсів тощо. Зазначимо також, що суспільна небезпека необережних злочинів прямо залежить від того, в якій сфері вони вчиняються, які знаряддя і засоби приведені в дію. Типовими сферами вчинення злочинів з необережності є:

— експлуатація машин та механізмів на виробництві;

— використання транспортних засобів;

135

— будівельні, вибухові, гірничі роботи;

— зберігання та використання енергоносіїв;

— виробнича діяльність у природному середовищі, яка несе небезпеку його забруднення;

— виготовлення медикаментів, лікування людей, ветеринарна допомога;

— посадова чи інша професійна діяльність, пов'язана з прийняттям рішень, які в разі помилки можуть мати шкідливі наслідки;

— використання технічних засобів та інших джерел підвищеної небезпеки у побуті.

Очевидно, найбільшу суспільну небезпеку становить професійна необережність, необережність на небезпечних виробництвах та у сфері управління.

За злочинної необережності характер завданого збитку визначається не стільки рівнем моральної зіпсованості особи, скільки сферою діяльності суб'єкта, способом використання ним знарядь і засобів, ситуацій, за яких вчиняється злочин, а також багатьма іншими обставинами, що можуть бути випадковими для суб'єкта. Тому в необережних злочинах спостерігається розрив, певне протиріччя між особою злочинця (його соціально-психологічною характеристикою) і значимістю наслідків, що настають. Практика свідчить, що необережні злочини завдають дуже великої шкоди суспільству, що може вийти за національні кордони.

У науковій літературі наводяться різні варіанти класифікацій необережних злочинів. Так, А. Ф. Зелінський виокремлює чотири групи необережних злочинів: 1) транспортні; 2) порушення правил безпеки за конструювання та експлуатації технічних систем і приладів, а також правил охорони праці; 3) халатність при виконанні службових обов'язків посадовими особами; 4) побутова необережність (необережне поводження зі зброєю, газом, електроприладами тощо)1.

За сукупністю спільних кримінологічних ознак ми пропонуємо розрізняти чотири види необережних злочинів:

1). Побутові необережні злочини, вчинені поза сферою дії технічних засобів або інших джерел підвищеної небезпеки. Це необережне вбивство, необережне тяжке або менш тяжке тілесне ушкодження, необережне знищення чи пошкодження державного або колективного майна. Кількість цих злочинів є незначною.

2). Необережні злочини, вчинені під час використання технічних засобів. Це найчисленніша частка необережних діянь, які найчастіше вчиняються у процесі професійної діяльності, але можуть

1 Див.: Зелинский А. Ф Криминальная психология. — К., 1999. — С. 132.

136

мати місце і в побуті. Загальною ознакою цієї групи злочинів є те, що вони відбуваються у сфері взаємодії "людина — техніка" і пов'язані з виходом технічних засобів з-під контролю оператора.

3). Необережні злочини у сфері професійної діяльності, не пов'язаної з використанням техніки (несумлінне ставлення до охорони державного і громадського майна, порушення ветеринарних правил ta правил боротьби із захворюваннями і шкідниками рослин, недотримання правил охорони ліній зв'язку, неналежне надання медичної допомоги хворому).

4). Необережні злочини, вчинені під час виконання управлінських функцій (випуск недоброякісної, нестандартної або не укомплектованої продукції, халатність, безгосподарність тощо).

Особливий різновид необережності, що виходить за межі необережної злочинності, становлять умисні злочини, ускладнені необережним спричиненням тяжких наслідків для здоров'я потерпілого. Наприклад, умисні тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смер-fi потерпілого; незаконний аборт, що спричинив смерть потерпілої та інші.

Який же стан із необережною злочинністю в Україні? В загальній її структурі переважають транспортні злочини, що становлять в середньому 70—75 %. Приблизно 10—15 % припадає на злочинні порушення правил охорони майна та халатність, 5—7 % — на порушення правил охорони праці й техніки безпеки, 2—4 % — на ^еобережні злочини проти особи.

У 1995—1999 роках в Україні сталося 192,1 тис. дорожньо-транспортних пригод, в яких загинуло 30,9 тис., а отримали поранення різного ступеня тяжкості — 211,5 тис. осіб. Як свідчить аналіз статистичних даних, в останні роки в країні спостерігається тенденція до зменшення кількості дорожньо-транспортних пригод. Якщо у 1995 році їх було зареєстровано 43,2 тис., то у 1999 — 34,6 тис. Злочинні порушення правил безпеки дорожнього руху становлять приблизно 7 % від загального рівня злочинності в Україні. Питома вага діянь, що містять ознаки автотранспортних злочинів, від усіх дорожньо-транспортних пригод становить 43,5 %, а порушень правил безпеки дорожнього руху, що визнані судами злочинами — 12,4 %. На жаль, у державі немає чіткої статистики матеріальних збитків від транспортних злочинів. Тому різні автори у своїх публікаціях наводять не однакові показники.

Великої шкоди завдають пожежі. У 1999 році в країні було зареєстровано 40237 пожеж, внаслідок яких загинуло 2086 осіб і заподіяно матеріальних збитків на суму 337,5 млн грн. За сім місяців 2000 року в Україні зареєстровано 19,6 тис. пожеж, що на 12,4 %

137

менше, ніж за аналогічний період минулого року, але кількість загорань зросла на 35 % порівняно з 1999 роком Внаслідок пожеж протягом вказаного періоду 2000 року загинуло 1175 осіб, у тому числі 76 дітей. Збитки від пожеж становили 148361 тис. грн

В середньому в Україні щомісяця виникає близько 3 тис. пожеж. Найбільша їх кількість, за даними 1999—2000 років, відбувається в Донецькій (2220), Республіці Крим (1408), м. Києві (1306), Одеській (1239), Дніпропетровській (1290), Луганській (1193), Харківській (1175) та Львівській (741) областях. 66 % від загальної кількості пожеж зафіксовано в містах і селищах міського типу.

Наведемо також статистичні дані щодо злочинів, що вчиняються у сфері дії технічних засобів або інших джерел підвищеної небезпеки. В Україні останнім часом зменшується кількість осіб, травмованих на виробництві. Так, якщо в 1996 році їх було 64775, то в 1997 — 54510, у 1998 — 50872, у 1999 році — 39844. Зменшується також кількість фактів виробничого травматизму зі смертельними наслідками. Наприклад, на підприємствах і в організаціях м. Києва та Київської області в 1998 році їх було виявлено 119, а в 1999 р. — 98. Слідчим органам Київської області та м. Києва за порушення законодавства про охорону праці в 1999 році було направлено 19 матеріалів, але порушені кримінальні справи тільки за 12.

Найбільше порушень правил охорони праці виявляється у Донецькій (429110 — у 1998 році, 403523 — у 1999 році), Луганській (271289 — у 1998 році, 255399 — у 1999 році), Дніпропетровській (133808 — у 1998 році, 131080 — у 1999 році) областях. Всього в Україні виявлено порушень нормативних актів щодо охорони праці у 1999 році — 2036619і.