16.3.2. Методика часткового аналізу

Під час загального аналізу достатньо часто виникають проблеми, від розв'язання яких залежить подальше вдосконалення роботи органу і які потребують самостійного дослідження за допомогою часткового аналізу.

Частковий аналіз базується на використанні тих же характеристик злочинності, що й при загальному аналізі, і здійснюється в певній послідовності. Можна виділити такі етапи часткового аналізу:

уточнення і формулювання (визначення) проблеми;

висунення гіпотез (пропозицій) про існування тих чи інших зв'язків між окремими явищами, що мають відношення до проблеми;

розробка програми, в котрій визначається об єкт дослідження, конкретні методики збирання і аналізу інформації, виконавці, строки та інші організаційно-методичні питання;

підготовка матеріалів до виходу на об'єкт дослідження;

пілотаж, випробування методики дослідження;

організація дослідження на об'єкті;

обробка зібраного матеріалу і складання підсумкового документа.

Розглянемо зміст названих етапів.

Уточнення і формулювання (визначення) проблеми. Суворо кажучи, проблема може виникнути не тільки в процесі загального аналізу. Вона може постати вже під час вивчення статистики, в ході перевірки діяльності органу внутрішніх справ, протягом опитування громадян про діяльність міліції та іншими способами. Іноді проблема в діяльності підлеглого органу формулюється вищестоящим суб'єктом управління.

Припустимо, що при вивченні в якомусь місті динаміки і структури навмисних вбивств, тілесних ушкоджень та хуліганства виявляється, що кількість навмисних вбивств і тілесних ушкоджень, що вчинені з побутових мотивів, і кількість хуліганств, вчинених і$ квартирах та гуртожитках, зростає значно швидше, ніж кількість названих злочинів у цілому. Ці статистичні законо-

375

мірності обумовлюють необхідність вивчення причин і особливостей так званих побутових злочинів і практики боротьби з ними.

Другий приклад. Відомо, їло рівень злочинності в місті вищий, ніж в сільській місцевості. У той же час у 70-ті роки в ЗО областях Росії було встановлено, що рівень злочинності в сільських районах перевищував рівень злочинності в містах. Ці відхилення обумовили необхідність вивчення організації стану боротьби зі злочинністю в сільській місцевості.

Висунення гіпотез. Як відомо, гіпотеза – це припущення, при якому на основі ряду факторів робиться вірогідний висновок про існування об'єкта, зв'язки або причини явища. Природно, такий висновок потребує доказі в.

Гіпотези грунтуються на знанні науки і практики боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку і життєвому досвіді дослідника.

Типовими гіпотезами відносно різного рівня злочинності в селищах, селах району, а також на окремих підприємствах і в організаціях можуть бути неоднаковість економічних умов жиггя в різних населених пунктах; густота населення; різні можливості культурного проведення дозвілля; несхожість кількісних та якісних характеристик міграційних процесів всередині міста, району;

відмінна чисельність антигромадських елементів у тих чи інших населених пунктах, мікрорайонах; різниця в рівнях вживання спиртних напоїв; різна практика реагування підлеглих підрозділів міліції (МВМ, СВМ), дільничних інспекторів міліції на повідомлення і заяви про злочини; розбіжності у фактичній організації роботи по запобіганню та розкриттю злочинів.

Розробка програми дослідження, визначення об'єкта дослідження, конкретних методик збирання і аналізу інформації, виконавців, строків та інших організаційно-методичних питань.

До розробки програми дослідження необхідно підступати ретельно, оскільки вірогідність і об'єктивність висновків дослідження значною мірою визначає саме вона. Розробка програми повинна являти документ, в якому визначені основні питання дослідження.

Питання в програмі треба ставити таким чином, щоб у результаті дослідження можна було встановити причини розглядуваного явища, або причини його змін, і визначити заходи, котрі необхідно вжити міськрайлінорганам внутрішніх справ для поліпшення їх діяльності на даній ділянці роботи.

Дослідження будь-якої проблеми потрібно керівнику органу як інструмент для вироблення практичних рекомендацій. Цю кінцеву мету слід мати на увазі не тільки при визначенні проблеми, але й при розробці програми. Тому недоцільно планувати проведення дослідження, результатом якого можуть бути загальні висновки, добре відомі науці і практиці. Наприклад, немає сенсу вивчати загальні причини вчинення крадіжок

376

і хуліганств, оскільки вони вже добре знайомі. Інша річ, якщо досліджується питання про причини крадіжок із кіосків роздрібної торговельної мережі, котрі протягом якогось часу зростають швидше, ніж вся решта крадіжок, або про причини зростання побутового хуліганства, або низької ефективності боротьби з шахрайством, наркоманією і т. ін.

При складанні програми треба завжди пам'ятати, що вона має містити перелік таких питань, розв'язання яких надалі мусить стати керівництвом до дії.

Об'єкт дослідження в багатьох випадках доводиться добирати спеціально. Єдиного правила тут немає. В кожному конкретному випадку принципи добору об єктів різні. Візьмемо за приклад визначення об'єктів дослідження з питання програми "Причини різного рівня злочинності в населених пунктах району, які мають приблизно однакові соціально-демографічні характеристики". В цьому разі як об'єкти дослідження добираються два населених пункти, що мають приблизно однакову соціально-економічну і демографічну характеристики (тобто елементи першого блоку оперативної обстановки – середовища), але різні рівні злочинності. Ці пункти повинні мати однакові умови, наприклад, сільського життя, усталені тенденції господарювання і культурного розвитку.

І навпаки, при організації дослідження проблеми боротьби зі .злочинністю в районах інтенсивного промислового освоєння як критерії для вибору об'єктів дослідження мають враховуватись бурхливе промислове будівництво, активний зовнішній приплив населення, значна внутрішня міграція.

Таким чином, визначення об'єктів дослідження е процесом творчим і само по собі передбачає збирання певної інформації про різні населені пункти району, мікрорайони міста, підприємства, щоб серед них вибрати саме ті, в котрих найбільш реально знайти відповіді на запитання програми дослідження.

Розробка методики дослідження пов'язана з визначенням методів соціологічних і кримінологічних досліджень, за допомогою яких найбільш ефективно можна провести заплановане вивчення проблеми (спостереження, опитування, якісне та кількісне вивчення документів, методи математичної статистики). При цьому визначаються джерела здобування інформації, порядок її збирання, зберігання, систематизації і обробки; розробляються форми статистичних таблиць, анкети і т. ін., а також чисельність групи дослідників і конкретні обов'язки кожного з них.

Вельми ефективним у дослідженні, як свідчить практика, є метод порівняльного аналізу. Він використовується, як правило, для виявлення причин, що обумовлюють відмінності у стані правопорядку в двох населених пунктах, мікрорайонах, підприємствах і т. ін. Порівнянню піддаються всі компоненти комплексного аналізу: злочинність та інші правопорушення, умови зовнішнього середовища, що впливають на них, сили та засоби органу внутрі-

377

шніх справ, форми і методи їх використання, результати діяльності органу.

У результаті порівняльного аналізу звичайно вдається з'ясувати: в якому з компонентів оперативної обстановки слід шукати причину відмінностей у стані правопорядку. Порівняння дає змогу встановити об'єктивні і суб'єктивні переваги організації боротьби зі злочинністю на одному об'єкті у порівнянні з іншим. Такий підхід також дозволяє виявити як позитивні сторони, так і прорахунки в роботі і визначити шляхи їх усунення. У певних ситуаціях першочергове значення в дослідженні об'єктів можуть мати також інші методи. Залежно від цілей, змісту дослідження під час його проведення можуть бути застосовані один чи одночасно декілька різних методів.

У процесі проведення дослідження методика, безумовно, може доповнюватися, уточнюватися, але принциповий підхід до дослідження має залишатися незмінним.

Слід відмітити, що в умовах міськрайлінорганів через дефіцит часу програма часто не розробляється, а складається конкретне завдання, в якому відображаються такі питання:

організація дослідження безпосередньо на об'єкті;

обробка зібраного матеріалу і складання підсумкового документа;

обговорення підсумків аналізу у керівника органу, в інших інстанціях, надсилання відповідних доповідних записок, подань та інформації представникам влади і управління в регіоні, керівництву МВС, УМВС, підготовка статей і матеріалів для їх використання засобами масової інформації.

Підготовка матеріалів до виходу на об'єкт дослідження, На жаль, в практиці роботи цей етап часто ігнорується. Група співробітників органу, що готується до дослідження, прагне якнайшвидше вийти на об'єкт дослідження, приступити до роботи. Насправді, ця робота повинна починатися ще до виходу на об'єкт, особливо, якщо це пов'язано з поїздкою в інші населені пункти. Суть її полягає в доборі та вивченні необхідних матеріалів: наукової та спеціальної літератури, статистичних і довідкових матеріалів про відповідні об єкти, матеріалів попередніх перевірок. В ідеалі має бути вивчено все, що є і що стосується об'єктів, які підлягають дослідженню. До того ж це дає можливість уточнити гіпотези і програму дослідження.

Пілотаж, випробування методики проводиться не завжди і необов'язково по всій методиці. Мета його полягає в тому, щоб перевірити можливість здобування необхідної інформації, доцільність складених форм таблиць та інтерв'ю. Тут же уточнюються можливі строки дослідження та обов язки членів групи. Місцем пілотажу може бути будь-який зручний для швидкого вивчення об'єкт. Наприклад, перед початком дослідження на десяти підприємствах міста, що вибрані об'єктами дослідження, доцільно провести пілотажне дослідження на одному, добре відо-

378

мому. Пілотаж проводять найчастіше один-два найбільш кваліфікованих учасники дослідної групи. Строки такого дослідження надто стислі, як правило, не більше двох днів.

При організації дослідження на об'єкті особливо велика роль належить керівникові групи. Він зв'язується з керівниками об'єкта, інформує їх про цілі, програму, методику проведення дослідження та вирішує з ними ряд інших організаційних питань.

Якщо об'єктом дослідження вибраний відділ внутрішніх справ чи відділення міліції, то цілі, завдання і методика дослідження доводяться до відома всього особового складу. Крім того, керівникам органу необхідно пояснити, які види інформації можуть знадобитися в процесі дослідження і в які строки вона має бути подана, де і яким чином будуть проводитись бесіди, анкетування, інтерв'ювання і т. ін.

Основне завдання керівника групи та її членів перед дослідженням і в процесі його полягає в створенні адекватної психологічної реакції-співробітників досліджуваного об'єкта на цілі дослідження і методи збирання інформації. Завдання це непросте, як може здатися на перший погляд. Психологічна реакція співробітників у таких випадках не завжди буває доброзичливою. Причини тут різні, але основна полягає в тому, що, якими б не були цілі дослідження, в ньому завжди бачать елементи перевірки. До речі кажучи, вони дійсно присутні в багатьох дослідженнях.

У процесі дослідження неможливо допустити, щоб члени групи постійно запрошували до себе співробітників, давали 6 їм безкінечні завдання, поводили себе як перевіряючі, а не як дослідники. Всі запити, прохання, виклики працівників доцільно здійснювати тільки через керівника групи. Бажано також, щоб до групи дослідників був постійно прикріплений один із співробітників підрозділу, котрий би і передавав всі доручення.

Свої дії керівник бригади має погоджувати з керівником органу, підрозділу.

У процесі збирання і обробки матеріалів можна за домовленістю використовувати допомогу позаштатних працівників міліції, пенсіонерів МВС і т. ін.

Обробка зібраного матеріалу та складання підсумкового документа. Починаючи остаточне узагальнення матеріалів дослідження, треба знов звернутися до формулювання мети дослідження, гіпотез і програми. Нерідко в процесі дослідження збирається великий за обсягом матеріал, із якого можна зробити чимало цікавих, але не маючих відношення до теми дослідження висновків. Весь цей матеріал і зроблені висновки мають бути вилучені при підготовці кінцевого документа і використані при організації інших досліджень або для розробки управлінських рішень з інших проблем. В основному ж документі відображаються тільки ті висновки і ті матеріали, котрі відповідають меті дослідження, пояснюють і розв'язують поставлену проблему.

379

Перед складанням документа керівнику групи необхідно ознайомитись з усією безліччю зібраного матеріалу. На їх базі складається детальний план майбутнього документа. Цей план обговорюється на нараді групи, а потім кожному її членові згідно з досліджуваним напрямом дається завдання на підготовку фрагмента документа. Після підготовки фрагментів документ в цілому має бути написаний однією особою, як правило, керівником групи.

Підсумковий документ корисно починати з невеликої преамбули, в котрій бажано відобразити актуальність проблеми, мету, зміст програми і методику дослідження. Потім викладаються результати дослідження, краще по окремих позиціях. Кожна позиція складається із тезису, аргументів, висновків та пропозицій.

У кінці документа всі практичні рекомендації доцільно повторити в укрупненому плані. Вони мають бути основані не тільки на логічних умовиводах, але й на позитивному досвіді, виявленому в процесі дослідження. Остаточний варіант документа обговорюється і підписується всіма учасниками дослідження.