29.1. Поняття наукової організації праці, її особливості в органах внутрішніх справ

Питання про поняття та зміст наукової організації праці (НОП) і, зокрема, наукової організації управлінської праці^ – одне із найважливіших в теорії управління. На нього постійно натрапляють працівники органів внутрішніх справ у своїх зусиллях за допомогою НОП інтенсифікувати діяльність по боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку. Що ж таке НОП і НОУП, які елементи вони вміщують, чим вони відрізняються від наукової організації управління, які завдання вони розв'язують? Всі ці запитання потребують однозначної відповіді, що має велике практичне значення.

Будь-який трудовий процес являє собою єдність трьох факторів: власно праці (живої праці або людини), предметів праці та знарядь праці (рис. 29.1). Щоб раціонально використовувати, з одного боку, живу працю, а з другого – речові елементи трудового процесу, тобто знаряддя та предмети праці, потрібна організація праці, котра забезпечила б поєднання робочої сили зі знаряддями та предметами праці для досягнення конкретної виробничої мети. Тільки при цьому слід мати на увазі, що проблема організації праці має відношення не тільки до сфери матеріального виробництва, але й до сфери управління, зокрема, до сфери діяльності органів внутрішніх справ.

Наприклад, якщо мова йде про сферу матеріального виробництва, і ми маємо справу, скажімо, з робітником-верстатником, то названі три фактори праці визначити нескладно: 1) сам робітник, тобто жива праця; 2) знаряддя праці – верстат; 3) предмет праці – заготівка, болванка. У трудовому ж процесі, наприклад, інспектора штабного підрозділу органу внутрішніх справ можна виділити: 1) інспектора (живу працю); 2) знаряддя праці – ме-

638

Рис. 29.1. Зміст трудового процесу

тоди обробки шформації (у даній категорії працівників управління – операційні) та відповідні технічні засоби, які використовуються для здобування, обробки та збереження інформації;

3) предмет праці – інформація. Органічне поєднання даних компонентів здійснюється в трудовому процесі, в результаті якого створюється продукт праці. Для робітника-верстатника продуктом праці буде деталь, а для інспектора штабу – зведення, аналітична довідка або таблиця, прогноз, проект управлінського рішення (наказу, настанови і т. ін.). (Табл. 29.2).

За допомогою НОП виконуються завдання економічного, психологічного та соціального характеру. Всі вони перебувають в органічній єдності; серед них немає головних і другорядних. Економічні завдання НОП полягають у досягненні високого рівня продуктивності праці шляхом інтенсивного використання живої праці і речових елементів виробництва. Психофізіологічні завдання НОП полягають в забезпеченні найбільш сприятливих умов для нормального функціонування, відтворювання витрачених зусиль, збереження здоров'я та працездатності працівників. Соціальні завдання НОП передбачають створення умов для постійного зростання професійного і культурного рівня працівників, всебічного та гармонійного їх розвитку, перетворення праці в першу життєву потребу людини.

Поділ завдань НОП на вказані групи носить вельми умовний характер, оскільки всі вони тісно взаємозв'язані. Так, розв'язання і виконання економічних завдань, приводячи до зростання продуктивності праці, підвищують врешті-решт рівень добробуту людей і тим самим позитивно впливають на стан здоров'я людей, на соціальний розвиток колективів і кожної особистості окремо. У свою чергу, вирішення психофізіологічних та соціальних за-

639

вдань НОП сприяє підвищенню ефективності і якості праці на виробництві.

Таблиця 29.2 Фактори трудового процесу в сфері управління

Для успішного розв'язання завдань наукової організації праці необхідно керуватись рядом положень та ідей, сукупність яких складає загальні принципи НОП. Основними з них є: науковість, плановість, комплексність, безперервність, нормативність і економічність. Деякі принципи носять універсальний характер, інші – більш специфічні.

Принцип науковості передбачає систематичне дослідження трудових процесів та умов їх здійснення, застосування найновіт-ніших технічних засобів для проведення досліджень, використання економіко-математичних методів при аналізі одержаних даних.

"Послідовне та неухильне дотримання принципу науковості дає змогу уникати в практичній діяльності виявів волюнтаризму та суб'єктивізму, виключає можливість прийняття чисто вольових, ненаукових, нераціональних рішень, запобігає спробі голого адміністрування й некомпетентного втручання, які негативно впливають на результати проводжуваної праці".

' Див.: Дубровский Ю.Н. й др. Научная организация труда. М., 1974. – С.дб.

640

Принцип плановості в проведенні робіт по НОП забезпечує керованість цими роботами, створює можливість правильно визначати головні напрями діяльності, не допускати створення 'вузьких" місць і взагалі дає можливість керівнику тримати цю важливу сферу в полі зору.

Принцип комплексності (інакше – системності) виявляється в тому, що розрізнені, випадкові, не з'єднані в єдиний комплекс заходи по вдосконаленню організації праці не можуть забезпечити достатню ефективність проводжуваної роботи. Найбільший ефект може бути досягнутий тільки на основі комплексного, системного вдосконалення організації праці по усіх її напрямах, щодо всіх категорій працюючих.

Принцип безперервності полягає в забезпеченні постійної відповідності форм організації живої праці рівню розвитку техніки й технології, що застосовується працівниками.

Принцип нормативності означає, що планування і реалізація заходів по НОП повинні здійснюватись на основі певної нормативної бази, тобто відповідних норм, нормативів та нормативних документів, які регламентують різні сторони організації трудових процесів.

Принцип економічності передбачає досягнення максимальних результатів діяльності при мінімальних витратах. Вимоги цього принципу, безпосередньо пов'язані з дотриманням режиму економії, виконуються шляхом пошуку й реалізації можливостей найбільш раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів, скорочення і ліквідації всіляких втрат і непродуктивних витрат.

Для поєднання живої праці з її знаряддями та предметом недостатньо тільки їх наявності. Тут потрібні ще організаційні передумови, які передбачають: оволодіння працівником технікою та відповідними прийомами та методами обробки інформації;

створення робочого місця, умов праці. Крім того, оскільки мова йде про суспільну працю, то суспільство зацікавлене в економному використанні всіх ресурсів, високій якості праці та її продуктивності. Для реалізації цих суспільних потреб також необхідні організаційні передумови: норми на використовувані ресурси; дотримання дисципліни праці; форми її розподілу та кооперації;

стимули до творчої активності та ін.

Здійснення організаційних передумов, завдяки яким людські зусилля поєднуються зі знаряддями та предметами праці, раціональне використання даних компонентів і є організація праці. Науковою ж вона стає в тому випадку, коли організаційна передумова є результатом наукової розробки, а не тільки інтуїції, здорового глузду і традицій.

При використанні НОП виникненню кожного організаційного елемента передує ретельний науковий аналіз трудових процесів та умов їх виконання. Отже, слово "наукова" стосовно поняття "організація праці" означає, що розв'язання практичних її питань має засновуватися не на суб'єктивних оцінках, не на традиційно використовуваних прийомах і методах праці, а на всій сукупності досягнень науки, техніки, технології та передової практики, що забезпечують

641

найраціональнішу та найефективнішу організацію трудових процесів Таким чином, шлях до НОП лежить через звичайну організацію праці до все більшої її раціоналізації за допомогою внесення того нового, що містять науково-технічний прогрес і передова практика. НОП – це найвища стадія раціональної організації праці.

Наукова організація праці є складовою частиною організаційної функції управління. Одна з її особливостей полягає в тому що вона по відношенню до виробничих (основних) функцій і функцій управління завжди є вторинною. Так, при створенні або вдосконаленні тієї чи іншої системи насамперед визначаються, уточнюються її функції, а вже потім розв'язуються проблеми організації праці працівників, які виконують ці функції.

Наукова організація праці (НОП) – це така його орга-нізація, при якій практичному впровадженню конкретних заходів передує ретельний науковий аналіз трудових процесів та умов їх виконання, а самі практичні заходи базуються на досягненнях сучасної науки та передової практики-. Однак це визначення не відображає всієї сутності НОП, тому його слід розглядати як орієнтовне. Різниця між поняттями "організація праці" та "наукова організація праці" визначається підходом до розв'язання одних і тих же проблем, ступенем наукової обгрунтованості конкретних рішень. Слово "наукова" в даному разі означає, що розв'язання практичних питань організації праці має спиратися не на суб'єктивні оцінки та рішення, не на довільні прийоми та методи роботи, а на всю сукупність досягнень науки і практики, що забезпечує найбільш раціональну, найбільш ефективну організацію трудових процесів. Таким чином, шлях до НОП лежить через звичайну його організацію до все більшої раціоналізації за допомогою внесення того нового, що нам дає науково-технічний прогрес та передова практика. НОП – це як би вища стадія раціональної організації праці.

Розрізняють два аспекти трактування НОП: в статиці й динаміці. У першому аспекті НОІГ розглядається як система засто-совуваних науково обгрунтованих форм і методів організації праці, в другому – як процес вдосконалення методів та форм праці. Отже, напрошується важливий висновок: НОП не є комплексом якихось заходів, існування котрих назавжди визначає наукову організацію праці. НОП - це сталий творчий процес, у ході якого організація праці приводиться у відповідність до змінюваного рівня розвитку техніки й технології.

З позицій вказаних аспектів розглядається і зміст НОП. У статиці зміст НОП визначається його частинами й елементами, які його складають і сукупність яких створює систему організації праці. У динаміці зміст НОП визначається сукупністю напрямів організації праці. Під цим терміном розуміються напрями практичної діяльності, які характеризують процес вдосконалення окремих елементів даної організаційної системи.

2 Див.: Дубровский Ю.Н. й др. Указ. праця.   С. 19.

642

До сказаного слід додати, що в теорії та практиці тривалий час змішували науку (теорію) управління і НОП. Це відбувалося тому, що проблеми наукової організації праці як засобу підвищення його продуктивності історично виникли і досліджувалися раніш, ніж проблеми наукової організації управління, котрі первісне розвивалися в рамках НОП. Очевидно, тому в ужитку і в науковій літературі терміном НОП до недавнього часу нерідко позначали й науку управління та п складову, хоча і самостійну, частину – наукову організацію праці, а також змішували ці поняття.

Організація управління і організація праці є самостійними, але разом ;» тим і тісно взаємопов'язаними категоріями. Причому, якщо організація управління передбачає розробку і встановлення чіткої системи керівництва, найбільш раціональної структури управління, організації аналізу, планування, обліку та контролю за ходом процесу в цілому і т.ін., то організація праці стосується тільки живої праці працівників.

Різновидністю НОП є НОУП (наукова організація управлінської праці), котра має свої відмінні сторони. Однією з них є об'єкт впливу. Об'єктом впливу НОП є фізична праця, об'єктом впливу НОУП – розумова.

Чим же відрізняються НОП і НОУП більш конкретно? Насамперед, в основі цієї неоднаковості лежать два основних види трудових процесів: трудові процеси, які пов'язані переважно з витратами фізичних зусиль, і трудові процеси, зв'язані переважно з витратами розумових зусиль. Саме до числа останніх відноситься управлінська праця, оскільки й" основною метою та змістом є діяльність по розробці самих різноманітних управлінських рішень, або, інакше кажучи, управляючої інформації. Праця більшості працівників органів внутрішніх справ, які розробляють і здійснюють управлінські рішення щодо охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю, не виняток. Внаслідок того, що особи, які здійснюють управління іншими людьми, самі встановлюють не тільки прийоми, але, як правило, й завдання, а результати їхньої праці виявляються в оригінальній продукції (управлінські рішення), таку працю можна віднести не просто до розумової, але навіть і до творчої праці. До речі, психологи об'єднують організаторські здібності в одній фупі разом зі здібностями артистичними, художніми, математичними, науковими і т. ін.

Вищенаведене, звичайно, не означає, що фізична праця позбавлена елементів творчості, але тут витрати розумових зусиль не є визначальними. Так, праця токаря-універсала потребує 77,6% фізичних витрат і тільки Ї0% - розумових, праця ливарника, який зайнятий у "канаві", на 79% складається з фізичних зусиль і тільки на 1% – із розумових, а розумова праця збирача на конвейєрі взагалі зведена до мінімуму і не піддається точному обліку3.

3Див.: Человек и его работа. Социологическое исследование. М., 1967. - С. 35.

                                              643

Наукова організація управлінської праці е не що інше, як наукова організація розумової праці. Якщо при впровадженні НОП головна увага приділяється раціоналізації фізичних зусиль з метою підвищення продуктивності фізичної праці, то НОУП має своїм завданням раціоналізацію розумових зусиль і тим самим підвищення продуктивності розумової праці. Інакше кажучи, вдосконалення, що здійснюються в плані НОУП, мають максимально розвантажити людину, яка займається оперуванням інформацією, розробкою та реалізацією управлінських рішень, від надлишкових фізичних та розумових навантажень і технічної праці з тим, щоб в неї залишилось якомога більше часу і сил для творчої діяльності. Саме виходячи з цього, мають бути визначені "елементи", що складають зміст НОУП взагалі і в органах внутрішніх справ зокрема.

У літературі прийнятий також термін "напрями" організації праці. Під цим терміном розуміють напрями практичної діяльності, які характеризують процес вдосконалення окремих елементів даної організаційної системи, а отже, і всієї системи в цілому. Наприклад, в будь-якому трудовому колективі, у тому числі і колективі ОВС, існуючі форми кооперації праці являють собою елемент, складову структурну частину її організації. Вдосконалення ж існуючих форм кооперації праці на науковій основі слід розглядати як напрям НОП, як процес раціоналізації цих форм.

У різних джерелах ми зустрічаємо різні переліки цих елементів (напрямів). Деякі вчені доводять їх кількість до дев'яти4, деякі обмежуються трьома5.

Найбільш відомим у відповідній відомчій літературі колишнього МВС СРСР є такий перелік елементів (напрямів) наукової організації праці: раціональна організація використання робочого часу; раціоналізація трудових процесів; створення сприятливих умов праці .

Якщо взяти до уваги, що базова мета НОУП полягає у підвищенні продуктивності розумової праці, то засобами її досягнення і, власне, оптимальним переліком основних напрямів наукової організації управлінської праці, на наш погляд, буде:

вдосконалення форм розподілу та кооперації праці;

поліпшення організації та обслуговування робочих місць;

раціоналізація трудового процесу;

впровадження передових прийомів і методів праці;

вдосконалення нормування праці;

оптимізація матеріального та морального стимулювання;

4 Див.: Дубровский Ю.Н. й др. Указ. праця. – С. 22.

5 Див.: Научная организация управлення органами внутренних дел:

Учебное пособие / Под рея. Г.Г. Зуйкова. - М., 1984. - С. 227-266.

6 Див., наприклад: Туманов Г.А. Организация управлення в сфере охранм общественного порядка. - М., 1972. - С. 71; Научная организация управлення органами внутренних дел: Учебное пособие / Под рея. Г.Г. Зуйкова. - М„ 1984. - С. 237.

644

поліпшення умов праці;

поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

раціоналізація режимів праці та відпочинку;

зміцнення дисципліни праці та розвиток творчої активності її учасників.

Вказані напрями НОУП універсальні, тобто можуть застосовуватися у будь-якій сфері людської діяльності. Зміст же їх обумовлюється характером конкретної діяльності, що раціоналізується, та особливостями сфери, в котрій вона здійснюється. Всі названі напрями тією чи іншою мірою застосовуються в органах внутрішніх справ, але насправді можна сказати, що вони локалізувалися в органах внутрішніх справ у три основні напрями (які вже називалися):

організація раціонального використання часу;

раціоналізація трудових операцій;

створення сприятливих умов праці.

Отже, можна так визначити саме поняття НОУП: наукова організація управлінської праці – це засіб підвищення продуктивності праці осіб, які оперують інформацію та приймають управлінські рішення шляхом впровадження наукових методик у сфері раціонального використання робочого часу, раціоналізації трудових операцій, а також створення сприятливих умов праці.

Праця в органах внутрішніх справ досить специфічна. По-перше, працівники органів внутрішніх справ не беруть участі в створенні матеріальних і духовних цінностей безпосередньо, а лише забезпечують безпосереднім працівникам захист їх законних прав, особистої та громадської безпеки, створюючи тим самим сприятливі умови для трудових процесів; По-друге, праця в органах внутрішніх справ значною мірою має змішаний характер з погляду її поділу на управлінську й виробничу (виконавську). Дійсно, на відміну від виробничої сфери, де ці два види праці розділяються, в органах внутрішніх справ багато категорій працівників займаються водночас управлінською та виконавською діяльністю: беруть участь в охороні громадського порядку, розшуку правопорушників, розслідуванні злочинів і т. ін.

Крім вказаних особливостей праці, які мають загальний характер і стосуються всіх працівників органів внутрішніх справ, організація праці кожного з них визначається посадовою категорією та професією. Виходячи із посадових категорій, всі працівники органів внутрішніх справ (як і всі працівники сфери управління), розділяються, як ми вже визначилися, на три групи: керівників, спеціалістів і технічних виконавців.

Керівники займаються переважно управлінською працею. Вони зобов'язані приймати управлінські рішення й організовувати їх виконання. Основу використовуваних ними методів складають організаційно-регулюючі методи управління.

Спеціалісти складають групу, до якої в системі органів внутрішніх справ входять працівники кримінальної міліції, мілі-

645

ції громадської безпеки та ін. їх діяльність полягає насамперед в безпосередньому здійсненні профілактичної, оперативно-розшуко-вої, адміністративної, слідчої (кримінально-процесуальної) та інших видів правоохоронної діяльності. Представники даної групи використовують у своїй роботі владні повноваження в межах встановлених законом їхніх прав та відповідальності. Вони виконують і управлінські функції. Це виявляється в підготовці ними різних планів, проведенні контрольних заходів і т. ін.

За окрему групу спеціалістів можна вважати працівників забезпечуючих та штабних апаратів, котрі ведуть розробку різноманітних інформаційних матеріалів, проектів рішень, методичних вказівок, інструкцій, оглядів та інших подібних документів, яких потре^є функціонування системи.

Технічні виконавці – це секретарі, діловоди, друкарки, оператори ЕОМ та багато інших працівників, праця яких пов'язана з обслуговуванням діяльності керівників та спеціалістів. Однак від її організації, продуктивності багато в чому залежить ефективність функціонування органів внутрішніх справ у цілому.

Таким чином, рекомендації з НОП в органах внутрішніх справ слід розробляти виходячи із вказаних вище основних її напрямів щодо посадових категорій. Праця ж конкретного співробітника має організовуватися на основі цих рекомендацій і з урахуванням кліматичної зони, професійної специфіки праці та індивідуальних психофізіологічних особливостей даного працівника.