30.1. Поняття робочого місця. Основні вимоги щодо організації робочого місця працівника органів внутрішніх справ*

Робоче місце – це частина простору, пристосована для виконання працівником (групою працівників") свого виробничого завдання, первісна ланка будь-якого підприємства. Відповідно під робочим місцем співробітника органів внутрішніх справ слід розуміти зону трудової діяльності, що оснащена необхідними організаційно-технічними засобами, зв'язком, обладнанням та іншими спеціальним приладдям для виконання ним своїх обс»;'язків. У загальному плані щодо сфери матеріального виробництва робо че місце включає: основне і допоміжне виробниче обладнання (верстати; механізми; агрегати; засоби, що забезпечують бс.чпеку праці; захисні прилади, які поліпшують санітарно-гігієнічні умови праці; енергетичні установки; комунікації); технологічне і організаційне оснащення (установочні та інші пристосування, інст-

' Ці питання частково розглядалися вже в попередній главі в рамках такого напряму наукової організації праці, як створення сприятливих умов праці. В рамках же цієї глави передбачається розглянути робоче місце співробітника органів внутрішніх справ з позицій максимального використання на ньому електронної техніки, насамперед комп'ютерів, які тепер стали найбільш ефективним знаряддям роботи з інформацією.

670

румент, контрольно-вимірювальні пристрої, столи, верстати, інструментальні тумбочки, стелажі, шафи, стільці, крісла).

Розрізняють робочі місця робітників (основних, допоміжних, обслуговуючих), інженерно-технічного і адміністративно-управлінського персоналу. Організація робочого місця тісно по-п'язана з організацією праці і виробництва на підприємстві. Вдосконалення робочого місця має на меті створення такої матеріальної обстановки праці, яка б забезпечувала підвищення її продуктивності, сприяла б збереженню здоров'я і розвитку особистості працівника. При організації робочого місця враховуються антропометричні дані,  висновки наукової організації праці, рекомендації фізіології, психології і гігієни, вимоги ергономіки, інженерної психології і технічної естетики.

Ґоловні цілі вдосконалення організації й обслуговування робочих місць полягають у тому, щоб забезпечити їх раціональне розміщення, розумно розпланувати на обмеженій виробничій члоїці необхідні елементи їх оснащення, створити зручність і комфорт в роботі для виконавців, захистити їх від можливості шкідливих впливів несприятливих факторів зовнішнього середовища, забезпечити можливість безперебійного обслуговування робочих місць усім потрібним для успішного виконання виробничих завдань.

Рівень організації та обслуговування робочих місць значно впливає на ступінь важкості, стомливості й привабливості праці. Чим раціональніше організоване робоче місце, чим воно зручніше, чим краще забезпечене всім необхідним для безперебійної та ритмічної роботи, тим менш утомливою буде праця, тим більша її привабливість, тим вищі працездатність працівника і рівень продуктивності його праці.

Різноманітність та специфіка робочих місць різних сфер діяльності не дають єдиного рецепта їх раціональної організації. Однак існує ряд загальних принципів проведення цієї роботи. Перед тим, як приступити до їх викладення, слід розглянути існуючу класифікацію робочих місць за однорідними ознаками.

Залежно від рівня механізації праці виконавців розрізняють три види робочих місць:

робочі місця ручної праці, де один або декілька виконавців виконують операції за допомогою різних знарядь праці;

механізовані робочі місця, де виконавець впливає на предмет праці за допомогою механізованого інструмента або машини, праця котрих визначається і спрямовується робітником;

автоматизовані робочі місця, де робота здійснюється механізмами, виконуючими усі технологічні операції у заздалегідь встановленій послідовності. Роль виконавця тут – регламентувати робочий процес згідно із заданою технологією.

Залежно від кількості виконавців робочі місця розподіляються на індивідуальні, які обслуговуються одним працівни-

671

ком, та колективні, що призначаються для групи працівників

(бригади).

За ступенем спеціалізації розрізняють спеціалізовані робочі місця, де виконується певна операція або обмежене число однотипових робіт (такі робочі місця є типовими для серійної о та масового виробництва), і універсальні робочі місця, котрі призначені для виконання різних робіт (такі місця створюються, як правило, в одиничному та дрібносерійному виробництвах).

Залежно від кількості обслуговуваного обладнання робочі місця можуть бути одноверстеатні (одноагрегатні, одноапарат-ні) та багатоверстатні (багатоагрегатні, багатоапаратні).

За просторовим розміщенням робочі місця можуть бути поділені на стаціонарні, тобто такі, що не змінюють свого розміщення в просторі, і пересувні, які змінюють своє просторове розміщення згідно з характером та габаритами обладнання, технологією і потребами виробництва ( напри клад, робоче місце муляра, який мурує стіни з цегли; робоче місце експерта-' криміналіста на місці події).

У різних галузях й видах виробництва існують специфічні особливості організації робочих місць.

Наприклад, в одиничному виробництві, для котрого характерна незначна повторюваність виробничих операцій, переважають універсальні робочі місця. У цих умовах при організації робочих місць має передбачатися застосування універсального обладнання, значної кількості різноманітного інструмента.

На спеціалізованих робочих місцях у серійному виробництві повторюваність виробничих операцій значно вища, тому тут застосовується в основному спеціалізоване обладнання, котре агре-гується в короткозамкнені поточні лінії. Ці лінії можна легко переналагоджувати на виготовлення різних деталей та вузлів. Робочі місця в серійному виробництві забезпечуються спеціальним та універсальним оснащенням, різними пристосуваннями.

У масовому виробництві повторюваність операцій дуже значна. У зв'язку з цим робочі місця оснащуються тут вузькоспе-ціалізованим обладнанням, пристосуваннями для виконання якоїсь однієї операції. Такі робочі місця забезпечуються обмеженою кількістю видів інструменту при його високій спеціалізації, тому відпадає необхідність в інструментальних шафах.

У всіх випадках характер організації та обслуговування робочих місць залежить від специфічних умов даного виробництва. Тільки після з'ясування цієї специфіки можна розробляти заходи щодо вдосконалення організації того чи іншого рооочого місця.

Однак, незважаючи на своєрідність трудових процесів у різних галузях й типах виробництва, можна виділити деякі основні напрями, загальні для організації будь-якого робочого місця. До числа таких "наскрізних напрямів відносяться спеціалізація робочих місць, їх оснащення, просторове планування та система о6-

672

слуговування. Не всі ці напрями однаково важливі для органів внутрішніх справ через специфіку функцій останніх, однак усі вони тією чи іншою мірою мають місце.

Дуже різноманітні функції виконують співробітники органів внутрішніх справ. Ці функції обумовлені особливостями праці в системі, їх треба враховувати при розробці, впровадженні та практичному використанні наукових рекомендацій, які торкаються наукової організації праці в органах внутрішніх справ. Такі рекомендації були наведені у попередній главі в рамках трьох основних напрямів його удосконалення, в тому числі в рамках такого напряму, як створення сприятливих умов праці, де, в свою чергу, значна увага була приділена організації робочих місць. Але ці рекомендації давалися із звичайних традиційних позицій. Сучасні умови висувають нові вимоги до організації робочих місць у сфері управління, і це, насамперед, пов'язане із виникненням комп'ютерної та іншої електронної техніки, яка створила нові можливості в роботі з інформацією.

Незважаючи на те, що працівники органів внутрішніх справ у цілому відносяться до апарату управління і діляться на керівників, спеціалістів і технічних виконавців, не всі вони однаковою мірою виконують управлінські функції. У цьому плані, безумовно, не викликає ніяких сумнівів роль керівників різного рівня і спеціалістів, хоча останні по-різному зайняті виконанням суто управлінських функцій – це стосується передусім спеціалістів, які працюють у міськрайлінорганах внутрішніх справ, основним завданням яких є безпосередня охорона громадського порядку та боротьба зі злочинністю. І зовсім інакшою буде роль спеціалістів на рівні УМВС та МВС України, більшість з яких виконує суто управлінські функції.

Суворо кажучи, праця технічних виконавців не є працею управлінською, оскільки вона не пов'язана з прийняттям та реалізацію управлінських рішень, однак її організація істотно впливає на чіткість і злагодженість роботи керівників та спеціалістів і, як результат, – на якість управлінських рішень, оперативність їх передачі відповідним ланкам системи управління, а також реалізації.

Значна частина працівників міськрайлінорганів постійно несе службу, як правило, у відриві від головної організації: на вулицях, площах, автомобільних шляхах, охоронюваних об'єктах, в лісопарках і т. ін. Наприклад, постовий міліціонер, інспектор дорожньо-патрульної служби, співробітник підрозділу міліції охорони та деякі інші виконують свої функції, як відомо, у відриві від підрозділу і зв'язок з ним підтримують по телефону або рації. Робота оперуповноваженого карного розшуку райвідділу значно відрізняється від роботи оперуповноваженого карного розшуку УМВС чи МВС і т. ін. В той же час робота інспектора штабу на рівні райвідділу мало чим відрізняється від роботи інспектора штабу умвс чи МВС.

673

Незважаючи на деякі існуючі відмінності і в функціях і в умовах праці спеціалістів різного профілю в органах внутрішніх справ, інформація в їх роботі є основним предметом і тому робоче місце має бути обладнане з урахуванням насамперед цього фактору.