1. Суспільна роль та функції державної служби в Україні

Успішне розв’язання завдань подальшого зміцнення української дер­жави, подолання кризи в усіх сферах суспільної діяльності, особливо в економіці та соціальній сфері, забезпечення стабільності та закладення основ для пожвавлення і прискорення розвитку економіки багато в чому залежить від діяльності державних органів, їх апарату, державних служ­бовців. Заходи політичного, економічного і правового характеру дадуть потрібну віддачу лише за умови поліпшення якісного складу керівників, усіх службовців державних органів, їх відповідального ставлення до дору­ченої справи.

Суспільна роль державної служби полягає у виконанні завдань держави та реалізації її функцій. Завдання і функції держави, виконання яких по­кладається на державну службу, витікають із Конституції та законів Ук­раїни. Суть їх полягає в забезпеченні суверенітету, незалежності розвитку України як демократичної, соціальної, правової держави, де людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження й за­безпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (ст. З Конституції України).

Не вдаючись до характеристики та конкретизації завдань державної служби, що витікають із повноважень відповідних органів державної вла­ди, до найбільш суспільне значимих слід віднести наступні:

забезпечення та охорона конституційного устрою України, розви­

ток її як демократичної, соціальної, правової держави;

забезпечення вільного розвитку кожною людиною своєї особистості,

прав, свобод та їх захисту, особистої свободи і недоторканності, права

власності й недоторканності житла;

формування державно-правових, економічних і політичних умов для

діяльності державних органів, забезпечення ефективної їхньої діяльності;

забезпечення громадянам права участі в управлінні державними спра­

вами, у референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів держав­

ної влади та органів місцевого самоврядування, рівного доступу до дер­

жавної служби, а також служби в органах місцевого самоврядування;

недопущення порушень права громадян мирно збиратися, об’єдну­

ватись у політичні партії та громадські організації;

забезпечення дії принципу гласності в діяльності державних органів

та державних службовців, дотримання законності й дисципліни в системі

державної служби;

276

забезпечення ефективної роботи державних органів відповідно до

їхньої компетенції, належних умов для професійної діяльності державних

службовців, їх вірного служіння інтересам держави;

забезпечення ефективної реалізації функцій державного управлін­

ня, стабільності у сферах економіки, соціально-культурного будівництва

та адміністративно-політичної діяльності;

підготовка та реалізація рішень Верховної Ради України, Президен­

та України, Кабінету Міністрів України та інших державних органів;

комплектування державних органів висококваліфікованими служ­

бовцями, здатними виконувати свої службові повноваження;

створення соціальних, інформаційних, правових та матеріально-

фінансових умов діяльності державних службовців, встановлення поряд­

ку проходження служби;

застосування у встановлених законодавством випадках заходів дер­

жавного примусу.

Названі основні завдання мають бути конкретизовані в законах та інших нормативно-правових актах, що регулюють окремі види державної служ­би. Це фактично знайшло своє відображення в низці законів. На жаль, ні в Законі України «Про державну службу», ні в інших законах, основні завдання державної служби не знайшли свого закріплення. Видається до­цільним визначити основні завдання державної служби в окремих зако­нах, який регулюватиме основи державної служби та був би узагальнюю­чим для всіх її видів.

Функції державної служби витікають з основного її призначення – виконання завдань держави з метою досягнення поставлених цілей. Тому вони безпосередньо пов’язані з функціями держави і спрямовані на їх реалізацію. В широкому розумінні функції державної служби – це ос­новні напрямки практичної, соціальне корисної, професійної діяль­ності людей щодо виконання державою свого соціального призначен­ня. Вони полягають у реалізації правових норм, що регулюють відноси­ни в різних сферах, у досягненні цілей правового регулювання в про­цесі створення державної служби та безпосередньої діяльності держав­них службовців.

Державна служба в ході розв’язання завдань держави фактично здійснює функції відповідних державних органів, має чітко виражений управлінсь­кий характер і тому функціонує в усіх сферах діяльності. У визначенні функцій державної служби мається на увазі управління в широкому ро­зумінні – владно-організуючий вплив з боку державних суб’єктів на суспільні відносини’. Водночас, найоб’ємніший комплекс державно-служ­бових відносин здійснюється у сфері виконавчої влади, на яку покладена державна управлінська діяльність. Функції державного управління здійсню­ють також інші органи державного управління, не віднесені Конститу­цією України до системи виконавчих, – адміністрація державних підприємств, установ та організацій. В процесі управління державною служ-

‘ Співвідношення широкого і вузького значень поняття державного управління докладно розглянуто у гл. 1 розділу І цієї книги.

277

бою виконуються функції як зовнішнього, так і внутрішнього спрямуван­ня.

У класифікації функцій державної служби доцільно виходити з тих функцій, які здійснюються державними органами: законодавчої (регуля­тивної), виконавчої (виконавчо-розпорядчої) та судової (правоохоронної). При цьому найбільш типовими визнаються функції регулювання, керів­ництва (зокрема безпосереднього управління), прогнозування, плануван­ня, координації, обліку, контролю, діловодства. Як відомо, в юридичній літературі розглядаються різні варіанти поняття функцій державного органу та їх видів. З огляду на те, що проблематика функцій управління окремо висвітлена у гл. З розділу І цієї книги, тут лише нагадаємо, що зазвичай автори визнають, що це – основні напрями діяльності як самого органу, так і його апарату.

Наприклад, І.Л. Бачило вважає, що функції управління характеризу­ють спроможність суб’єкта управління виконувати відповідні дії. При цьому кожна функція охоплює низку послідових дій та операцій, які самі по собі також є функціями, але менш загального характеру1. На думку Г.В. Атаманчука, функції управління – це види владних, цілеорганізую-чих і регулюючих впливів держави та її органів на суспільні процеси2.

Відповідно до наведених ознак, Ю.М. Старилов під основними функція­ми державної служби розуміє «загальні, типові, що мають спеціальну спрямо­ваність, види взаємодії між суб’єктами і об’єктами управління, характерні для всіх управлінських зв’язків, що забезпечують досягнення узгодженості й упо­рядкованості у сфері державного управління»3. В.В. Волошина, К.О. Титов під функціями, що здійснюються державною служ­бою, розуміють основні, головні напрямки діяльності державного апарату, «їх можна поділити на загальні й специфічні»4. В.В. Волошина додає ще одну групу (вид) функцій державної служби – допоміжні (факультативні)5.

На наш погляд, функції державної служби слід розглядати також із по­зицій мети їх здійснення – для забезпечення виконання завдань, що сто­ять перед відповідним органом (зовнішніми для нього), чи для забезпечен­ня діяльності самої служби, оскільки державна служба не може поєднува­тись лише з кадровим забезпеченням державних органів. Навіть орган, що здійснює керівництво державною службою – Головне управління держав­ної служби України, розв’язує кадрові проблеми як для інших органів, так і для себе. У зв’язку із цим, підтримуючи погляд щодо поділу функцій державної служби на загальні, спеціальні (специфічні) й допоміжні, вва­жаємо, що загальні функції, в свою чергу, поділяються на ті, які пов’язані з виконаннями завдань державного органу, і ті, що спрямовані на вирішен­ня питань кадрового забезпечення державних органів та їх апарату.

Такий підхід дає підстави віднести до загальних функцій державної служ­би, що пов’язані з виконанням завдань державних органів, регулювання, планування, прогнозування, координацію, організацію, облік, контроль, примус. Сліп звернути увагу, шо в даному випадку функція регулювання розглядається в широкому розумінні – розроблення і наступна реалізація (після прийняття законів та інших нормативних актів) програм: економіч-

278

ного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвит­ку, охорони довкілля; регулювання господарських відносин у державі, діяль­ності підприємств, установ та організації й недержавного сектору; управл­іння державним сектором економіки, сферами соціально-культурного бу­дівництва та адміністративно-політичної діяльності. Інші функції держав­ної служби зводяться до практичного виконання завдань державного уп­равління.

До системи загальних функцій, спрямованих на кадрове забезпечення державних органів та їх апарату, можна віднести:

здійснення державної кадрової політики та встановлення законо­

давчих основ функціонування державної служби;

комплектування персоналу державних органів та їх апарату на ос­

нові професійних, особистих і моральних якостей;

розроблення та затвердження Державного реєстру службовців цент­

ральних і місцевих органів виконавчої влади та реєстру посад державних

службовців;

створення організаційних, соціальних, матеріальних та правових

умов, необхідних для діяльності державного апарату;

організацію управління державною службою;

прогнозування та планування кадрового забезпечення державної

служби, упорядкування переліку спеціальностей, за якими необхідно

здійснювати підготовку державних службовців;

організацію та впровадження чіткої системи підготовки, перепідго­

товки та підвищення кваліфікації державних службовців;

контроль за діяльністю державних службовців, аналіз стану й ефек­

тивності державної служби в органах державної влади;

розв’язання питань забезпечення належних умов оплати праці дер­

жавних службовців та їх соціального захисту;

координацію та здійснення робіт щодо нормативно-правового за­

безпечення державної служби;

проведення цілеспрямованої діяльності з формування кадрового

резерву та робота з ним;

організацію розроблення та контролю за виконанням стандартів

державної служби, в тому числі етичних вимог до державних службовців;

визначення приорітетних напрямів міжнародного співробітництва

та створення системи міжнародного співробітництва з кадрових питань;

формування сучасної інформаційно-аналітичної мережі державної

служби;

адаптацію законодавства про державну службу України до законо­

давства Європейського Союзу.

В юридичній літературі не склалось єдиного розуміння спеціальних функцій державної служби. В деяких випадках специфічні й спеціальні функції розглядаються як одне й те саме, в інших – як різні за своєю сутністю явища. На наш погляд, спеціальні функції державної служби пов’язані зі специфікою завдань, що виконуються державним органом у відповідній сфері.

279

Так, для органів внутрішніх справ (міліції) в справі забезпечення гро­мадського порядку та громадської безпеки властиві такі функції, як: підтри­мання громадського порядку й громадської безпеки; захист життя, здоро­в’я громадян, їх власності від злочинних та інших протиправних пося­гань; боротьба з організованою злочинністю; боротьба з корупцією, нар-кобізнесом; здійснення оперативно-розшукових заходів тощо. Для органів управління освітою властиві функції розробки освітньо-професійних та професійних програм; визначення змісту і видів навчання; створення си­стеми пошуку талановитої молоді; запровадження сучасних методик і тех­нологій навчання; визначення державних вимог до рівня підготовки фахівців тощо.

Сферам економіки, культури, екології, оборони, юстиції та іншим притаманні свої функції, тому загальний перелік спеціальних функцій органів державної влади без прив’язки до органів, де вони реально здійсню­ються, встановити важко, та в цьому й немає практичної потреби. Разом з тим, такі спеціальні функції, як розроблення та ведення обліку матері­альних, трудових, фінансових затрат державних органів; організація і ко­ординація наукових досліджень у сфері державної служби; обгрунтування фінансових та інших витрат на утримання державного апарату, ефектив­ності їх використання, характерні для служби в усіх державних органах.

Сукупність допоміжних функції державної служби пов’язана з обслуго­вуванням діяльності державних органів в межах основних і специфічних функцій – юридичне обслуговування, діловодство, матеріально-технічне забезпечення, визначення статусу та переліку підприємств, які підляга­ють безпосередньому державному управлінню, перелік спеціальностей, з яких необхідно здійснювати підготовку державних службовців.

Розгляд суспільних завдань та функцій державної служби дає мож­ливість правильно оцінити роль державної служби в розв’язанні проблем здійснення державної влади, з’ясувати її основне призначення, виявити прогалини в правовому регулюванні державно-службових відносин та інші недоліки, зрештою, окреслити головні напрями подальшого розвитку державної служби.

Література

Бачило И.Л. Функции органов управлення (правовьіе проблеми сфор-

мирования й реализации). – М., 1976. – С. 64.

Атаманчук Г.В. Обеспечение рациональности государственного уп­

равлення. – М., 1990. – С. 72.

Старилов Ю.Н. Служебное право. – М., 1996. – С. 190.

Волошина В.В., Титов К.А. Государственная служба в Российской

Федерации: теоретико-правовьіе аспекти. – М., 1995. – С. 27.

Волошина В.В. Правовьіе проблеми регулирования государственной

служби в российской Федерации: Автореф. дисс... канд. юрид. наук. –

М., 1993. - С. 12-13.

280