№ п/п

Обставини, що необхідно встановити

Слідчі дії таОРЗ

Виконавці, термін виконання

Рис 3. Зразкова форма письмового плану розслідування

При плануванні розслідування треба враховувати оптимальну послідовність слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Теорією і практикою розслідування злочинів сформульовані деякі правила, додержання яких забезпечує ефективність розслідування дозволяє уникнути помилок:

/. в першу чергу повинні плануватися невідкладні дії, запізнення з якими може привести до втрати доказів (знищення слідів злочину);

2.    необхідно проводити як можна раніше дії, що потребують великих затрат часу (проведення ревізії, призначення експертиз);

3.    необхідно як можна скоріше проводити дії, результати яких мають значення для перевірки всіх або кількох висунутих версій;

4.    з можливих слідчих дій першими необхідно проводити ті, котрі    можуть    дати    найбільш    достовірні    докази (наприклад,   черговість   допиту   підозрюваних-співучасників треба визначати,   враховуючи  вірогідність  одержання правдивих і повних показань від когось із них, щоб потім ці показання використати при допитах інших).

При розслідуванні складних багатоепізодних злочинів планування має деякі особливості, які пов'язані з тим, що розслідування по таких кримінальних справах ведеться, як правило, слідчо-оперативними групами (СОГ). До складу СОГ можуть входити кілька слідчих, оперативних працівників, спеціалістів. Ця обставина суттєво впливає на форми планування і організацію розслідування в цілому.

При проведенні розслідування СОГ складаються два види планів загальний і часткові. Загальний план розслідування складається керівником групи. В ньому знаходять відображення: а) загальна спрямованість розслідування; б) дільниця роботи кожного члену СОГ; в) методи координації роботи між членами групи; г) терміни вирішення поставлених задач розслідування на окремих його етапах.

Часткові плани розслідування складаються кожним членом СОГ по принципу розподілу роботи) по версіях; б) по епізодах; в) по особах (обвинувачених); г) по об'єктах (наприклад, розкрадань). Частковий план - це індивідуальний план роботи кожного члена групи, який повинен передбачати координування діяльності с другими членами групи, узгоджене використання доказів. Керівник СОГ забезпечує обмін інформацією між слідчими і оперативними працівниками, корегування всіх планів з урахуванням змін слідчої ситуації.

Особливістю планування розслідування по складних справах використання різної допоміжної документації - схем, таблиць, карток. По даній категорії справ важливе значення має чітке уявлення слідчого про взаємовідносини і зв'язки між співучасниками злочину, між підприємствами, про документообіг та інші. Це досягається шляхом складання різного роду схем, таблиць, які допомагають наглядно відтворити картину злочину і правильно спланувати слідчі дії і оперативно-розшукові заходи.

Виходячи з того, що слідчий проводить розслідування, як правило, одночасно по кількох кримінальних справах, важливе значення мають питання планування роботи слідчого по групі кримінальних справ. Ці справи завжди різні по складності, по кількості і характеру висунутих версій, по кількості і характеру запланованих слідчих дій, по часу, необхідному для їх проведення. Кожна справа в силу цього потребує індивідуалізації розслідування. Тому слідчий повинен розподілити весь час, що витрачається ним на розслідування таким чином, що б мати можливість зосередитися на кожному окремому проміжку часу на одній із кримінальних справ, виконуючи найбільш відповідальні дії, що потребують від нього максимуму уваги і розумового напруження. Паралельно з тим необхідно вести поточну роботу по решті кримінальних справ, що знаходяться впроваджені слідчого.

Таким чином, плани розслідування по кожній кримінальній справі, що знаходяться в чинстві слідчого, нібито об'єднуються в один зведений план розкриття і розслідування злочинів на певний проміжок часу. Зведений календарний план роботи слідчого складається з планів-графіків на кожний робочий день, на тиждень, на місяць.

Календарний план відображує систему роботи слідчого. З плану-графіку на робочий день видно, які слідчі дії слідчий запланував на певний день, в якій послідовності він буде їх проводити, який резерв часу він має на протязі робочого дня для роботи по інших справах і для виконання інших, службових обов'язків. План-графік на тиждень показує, як розподіляє свою роботу слідчий по днях тижня. Особливо важливе значення має в ньому відношенні місячний зведений календарний план, який систематизує роботу слідчого на відносно значному проміжку чаcy.

З плануванням розслідування тісно пов'язане і поняття його організації. Під організацією розслідування розуміється створення необхідних умов для успішного проведення запланованих слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, забезпечення їх необхідними силами і засобами (транспортом, криміналістичною технікою, засобами зв'язку).

Крім технічного забезпечення, організація розслідування злочинів передбачає:

/. взаємодію слідчого з оперативними апаратами органів внутрішніх справ;

2.    використання допомоги спеціалістів;

3.    використання допомоги громадськості і засобів масової інформації.

Взаємодія слідчого з оперативними працівниками служб карного розшуку, боротьби з економічною злочинністю, державної автоінспекції та іншими службами важливою умовою успішного розслідування злочинів. Хоча головуюча роль в розслідуванні належить слідчим діям, метою яких є одержання доказів, в ряді випадків неможливо обійтися без оперативно-розшукових заходів по встановленню і розшуку злочинців, свідків, транспортних заходів та інш. Інформація, одержана оперативно-розшуковим шляхом, не має доказового значення, але вона в окремих випадках необхідною передумовою для проведення слідчих дій.

При проведенні попереднього розслідування взаємодія слідчого і оперативних працівників проявляється в різноманітних формах, в залежності від того, на якому етапі розслідування воно виконується і чи встановлена особа, шо скоїла злочин.

На основі діючого кримінально-процесуального закону можуть мати місце такі форми взаємодії слідчого з оперативними службами міліції (органами дізнання):

/. проведення органом дізнання невідкладних слідчих дій для встановлена і закріплення слідів злочину по справах, що потребують обов'язкового проведення попереднього розслідування (cm. 104 КПК);

2.    виконання органом дізнання доручень і вказівок слідчого про проведення розшуковик і слідчих дій по справі,  що знаходиться в проваджені слідчого (cm.114 КПК); . 3.   надання органом дізнання допомоги слідчому при проведенні ним окремих слідчих дій (cm. 114 КПК);

4.    прийняття    органом    дізнання    необхідних    оперативно-розшукових заходів по порушеній ним кримінальній справі і переданій слідчому для проведення попереднього розслідування у випадках, коли по цій справі не встановлена особа, що скоїла злочин (cm. 104 КПК);

5.    виконання   органом   дізнання   приводу  обвинуваченого   або свідка по постанові слідчого (cm. 70, 136 КПК);

6.    прийняття органом дізнання оперативно-розшукових заходів по справі, зупиненої в зв 'язку з невідомістю місця перебування обвинуваченого або невстановленістю особи, що скоїла злочин (cm. 139, 207, 209 КПК).

Крім вказаних в кримінально-процесуальному законі, слідчій практиці відомі інші організаційні форми взаємодії, що знайшли відображення у відомчих нормативних актах:1

сумісне розглядання слідчим і оперативним працівником матеріалів, зібраних оперативним шляхом, з метою визначення достатності підстав для порушення кримінальної справи і складання сумісного плану розслідування; повідомлення органом дізнання слідчого про виявлений злочин, по якому обов’язкове проведення попереднього розслідування, і прийняття заходів по охороні місця події і затриманню злочинця до прибуття слідчого; взаємне інформування і сумісне обговорення зібраних по справі слідчих і оперативно-розшуковик даних, розробка версій, визначення засобів їх перевірки; дії слідчих і оперативних працівників в складі слідчо-оперативних груп, сформованих для розслідування складних, справ, по яких потребується систематичне проведення оперативно-розшукових заходів разом зі слідчими діями;

сумісне вивчення стану злочинності на території, що обслуговується,   виявлення   причин   і умов,   що сприяють скоєнню злочинів, і прийняття заходів по їх усуненню. Перелічені форми взаємодії слідчого і оперативних працівників органів внутрішніх справ реалізуються на різних етапах   розслідування   по   кримінальній   справі   і   є   предметом розгляду в методиках розслідування злочинів окремих видів.

Успішне розслідування злочинів неможливе без використання слідчим допомоги спеціалістів при проведенні окремих слідчих дій, а також судових експертиз.

Спеціаліст, використовуючи свої професійні знання, допомагає слідчому виявити, закріпити і вилучити докази, дає пояснення з спеціальних питань, що виникають при проведенні слідчих дій (ст. 128і КПК). Це дає змогу слідчому дати правильну оцінку обставинам злочину, повніше висунути версії і організувати їх перевірку, правильно визначити технічні засоби, необхідні для виявлення, фіксації і вилучення слідів злочину, направити їх на відповідну експертизу (ст. 75-77 КПК).

Експертиза надає найбільш широкі можливості для використання в процесі розслідування злочинів сучасних наукових знань. Відповідно зі ст. 75 КПК експертиза призначається у випадках, коли для вирішення питань, що виникають при розслідуванні, необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Як експерт може бути залучена особа, що володіє такими знаннями і може дати обґрунтований висновок з поставлених перед нею запитаннями.

В методиці розслідування злочинів, окремого виду використання спеціальних знань розглядається з точки зору тих задач, що вирішуються при їх допомозі, підготовки і призначення відповідних видів експертиз.

Однією з необхідних умов успішного розслідування злочинів являється використання допомоги громадськості і засобів масової інформації в розслідуванні злочинів. Практикою вироблені такі форми взаємодії слідчого і громадськості:

/. звернення слідчого до громадськості з проханням надання допомоги в розслідуванні злочину (виступи на зборах трудових колективів, звернення через засоби масової інформації);

2.    залучення   представників   громадськості   до   проведення окремих слідчих дій (огляду місця події, пред'явлення для впізнання та ін.);

3.    залучення громадськості до виявлення і усунення причин і умов, що сприяють скоєнню злочинів.

В останній час значно зросли можливості використання засобів масової інформації тому числі недержавних) в боротьбі зі злочинністю (телебачення, радіо, преси), які з успіхом можуть бути використані слідчим. Форми використання - різноманітні, від хроніки кримінальних подій до підготовки спеціальних передач.

В методиках розслідування злочинів окремих видів розглядаються специфічні задачі(обумовлені видом злочину і слідчими ситуаціями), що вирішуються при допомозі громадськості і засобів масової інформації.

2. Вивчення особистості обвинуваченого (підозрюваного)

Важливе місце в структурі розслідування по кримінальній справі займає вивчення особистості обвинуваченого, яке тісно пов'язане з встановленням обставин злочину і суттєво впливає на повноту і об'єктивність розслідування. Враховуючи те, що ця сторона діяльності слідчого має деякі складності1, заходи, спрямовані на збір інформації про особу обвинуваченого, повинні матися на увазі і плануватися слідчим на протязі всього розслідування, на різних його етапах.

Вивчення особистості обвинуваченого в залежності від того, для вирішення яких задач використовується ця інформація, має кілька аспектів:

кримінально-правовий (інформація використовується для вирішення питань про можливість притягнення конкретної особи до кримінальної відповідальності, для правильної кваліфікації її дій ,для індивідуалізації кримінального покарання);

-     кримінальна-процесуальний (інформація використовується для виконання необхідного процесуального режиму розслідування: проведення слідчих дій,  вибору запобіжного заходу,   забезпечення  участі  захисника  в  кримінальній справі та ін.);

-     криміналістичний (інформація використовується для висунення версій, планування і організації розслідування, для вибору тактики окремих слідчих дій з участю обвинуваченого);

кримінологічний (інформація використовується для встановлення причин і умов скоєння злочину і розробки заходів по їх усуненню),

Інформація про особу обвинуваченого, яка збирається слідчим і використовується на протязі всього розслідування злочину, досить різноманітна. Нормативні акт», що регулюють процес розслідування злочинів, не містять вичерпного переліку даних про особу обвинуваченого, які необхідно обов'язково зібрати при розслідуванні по кожній кримінальній справі. Але аналіз діючого кримінального, кримінально процесуального законодавства, судової і слідчої практики дозволяє сформулювати зразковий перелік таких даних, які підлягають доказуванню.

Незалежно від виду розслідуваного злочину в кожній кримінальній справі повинні знайти відображення слідуючи дані про особу обвинуваченого: 1) вік; 2) громадянство;

3)   освіта,  володіння mqjbojo,  на якій ведеться судочинство;

4)  стан здоров’я (в тому числі наявність у жінки вагітності)

5)  сімейний стан і наявність дітей; 6) професія, посада, характер виконуваних службових обов'язків; 7) місце проживання; 8) майнове положення; 9) поведінка під час скоєння злочину і після  його  скоєння   (ці  обставини  можуть  оцінюватись  як пом'якшуючі чи обтяжуючі відповідальність); 10) поведінка на роботі, в сім'ї і по місцю проживання; 11) наявність судимості і пов'язані з цим обставини; 12) наявність нагород, почесних, військових, спеціальних звань.

Інформація про особу обвинуваченого збирається різноманітними засобами, які можна розподілити на процесуальні і непроцесуальні.

До процесуальних засобів збирання інформації про особу обвинуваченого належать слідчі дії (допит, огляд, обшук, виїмка, експертизи та ін.). Одержані в результаті їх проведення відомості знаходять відображення в протоколах слідчих дій, а також в вилучених речових і письмових доказах. Особливо важливу роль в вивченні особи обвинуваченого відіграють експертизи - судово-психіатрична, судово-психологічна, судово-наркологічна.

Судово-психіатрична експертиза обвинуваченого призначається у випадках, коли є підстави припускати, що він страждає психічним захворюванням і не міг в момент скоєння злочину звітувати перед собою в своїх діях або керувати ними. Судово-психіатричні експертизи проводяться судовими відділеннями психіатричних лікарень і спеціалістами обласних психоневрологічних диспансерів Міністерства охорони здоров'я України.

Судово-психологічна експертиза обвинуваченого призначається у випадках, коли є підстави припускати, що він має психологічні особливості, які вплинули на його поведінку під час скоєння злочину і під час розслідування. Особливо це актуально по відношенню до неповнолітніх обвинувачених. Безпосередніми підставами призначення такої експертизи можуть бути:

невідповідність встановлених мотивів почину тому, що було скоєно;

наявність особливостей обвинуваченого, що вказують на крайню неврівноваженість, емоційність, агресивність;

відставання рівня  психологічного  розвитку  від  вікової

норми;

перенесені або наявні психічні захворювання та інші.

 Судово-психологічні експертизи проводяться, як правило, комісією експертів-психологів. до якої рекомендується запрошувати наукових і науково-педагогічних співробітників кафедр психології вищих учбових закладів або науково-дослідних інститутів,

Судово-наркологічна експертиза обвинуваченого призначається у випадках, коли є підстави припускати, що обвинувачений страждає алкоголізмом або наркоманією. Ці експертизи проводяться спеціалістами обласних наркологічних диспансерів Міністерства охорони здоров'я України.

Важливим засобом збирання інформації про особу обвинуваченого являються запити слідчого, які він може надсилати в різні установи і організації (наприклад, запит в інформаційне бюро УВС про наявність у обвинуваченого судимості, запит характеристики обвинуваченого з міси я його роботи та інші). Одержані слідчим в результаті запитів документи виступають в кримінальній справі як письмові джерела доказів.

Крім процесуальних засобів збору інформації про особу обвинуваченого використовуються і непроцесуальні, в результаті яких одержуються відомості, що не знаходять, як правило, відображення в матеріалах кримінальної справи. Ці відомості хоча і не мають доказового значення, але дуже важливі для оцінки певної слідчої ситуації, планування розслідування, вибору і застосування тактичних прийомів проведення слідчих дій з участю обвинуваченого та ін. До цієї інформації можна віднести:

інформацію з оперативних джерел, яка не може бути легалізована, тобто перевірена і перетворена в докази при допомозі процесуальних засобів; інформацію, одержану слідчим в результаті безпосереднього спостереження поведінки обвинуваченого на попередньому розслідуванні (манера поведінки, поза, осанка, жести, емоційні прояви, міміка та інш.)} В методиках розслідування злочинів окремих видів питання вивчення особи обвинуваченого розглядаються, головним чином,   через  призму  планування   відповідних слідчих дій  і організаційних   заходів  на   різних  етапах  розслідування  для забезпечення його повноти. Розглядається також і аспект вивчення   особи   обвинуваченого,   пов'язаний   з   особливостями проведення слідчих дій з його участю.