9.3. Стилі керівництва за Р. Блеііком та аж. Моутон

Найкращого стилю керівництва не існує. У кожному конкретному випадку стиль керівництва визначають такі чинники:

— здібності та особисті якості керівника;

— здібності та особисті якості підлеглих;

— виробничі умови (заводський цех, збутова організація і т. ін.);

— стиль керівництва  безпосереднього начальника  (дуже часто менеджер управляє підлеглими так, як ним управляє його начальник);

— традиції та принципи управління, які склалися в організації.

Крім названих, на стиль керівництва впливають ще чотири додаткові чинники. Перший з них полягає в тому, що успішність діяльності керівника оцінюється за її результатами за досить великий проміжок часу, тобто діяльність керівника оцінюється не за результатами одного дня роботи його підлеглих, за досягненнями в повсякденній праці за рік і більше.

Другий чинник, на який має зважати керівник, формуючи свій стиль керівництва, — стабільність і гнучкість. Ніщо так не підриває моральний клімат у колективі, як нерозуміння підлеглими стилю керівництва свого

317

>>>318>>>

начальника: одного дня він веде себе як жорсткий автократ, наступного вимагає, щоб підлеглі брали участь у підготовці рішень. Кваліфікований менеджер використовує той стиль керівництва, який для нього є найзручнішим, і лише інколи відходить від нього у разі гострої потреби. Такий керівник розуміє, що короткочасна зміна стилю керівництва з переорієнтацією на інтереси працівників, як правило, сприймається ними, тоді як перехід до керівництва, орієнтованого винятково на виробничі проблеми організації, не викликає схвалення.

Третій чинник - усвідомлення того, що підлеглих цікавить не кількість, а вплив рішень на їх інтереси. Працівника електростанції менше цікавить рішення про переведення електростанції з мазуту на газ, ніж питання про перенесення його робочих змін. Умілий керівник завжди намагається залучити працівників до підготовки рішень, які безпосередньо зачіпають їх інтереси.

Четвертий чинник - урахування під час вибору стилю керівництва його орієнтації. Критерії щодо того, на що слід орієнтуватися, приймаючи рішення, чи на виконання виробничих завдань, чи на інтереси підлеглих, використали Р. Блейк та Дж. Моутон для побудови схеми вибору стилю керівництва (рис. 9.2).

9--!-■

7--6--5 --4--3--2--1 --

# 1.9. «Будинок відпочинку»

 9.9. «Команда»

• 5.5. «Організація»

1.1. «Убогість '  управління»

----------1----------1-----

і 9.1. «Жорстка автократія»

-t-

12         3         4         5         6         7         8

Ступінь урахування інтересів виробництва

Рис. 9.2. Управлінська решітка (за Р. Блейком і Дж. Моутон)

Ця схема побудована на системі координат по вертикальній осі, за якою вимірюється міра орієнтації керівника на інтереси працівника (людини), а по горизонтальній - на інтереси виробництва. Кожну вісь

318

>>>319>>>

поділено на дев'ять відрізків. У такому силовому полі розглядаються п'ять основних стилів керівництва.

Стиль 1.1. «Убогість управління». Керівник докладає стільки своїх зусиль та уваги до підлеглих для досягнення цілей організації, щоб його не звільнили з роботи.

Стиль 1.9. «Будинок відпочинку». Керівник зосереджений на добрих, дружніх людських стосунках, але мало приділяє уваги ефективності виконання виробничих завдань.

Стиль 9.1. «Жорстка автократія». Керівник приділяє максимум уваги ефективності виконання виробничих завдань, але мало звертає уваги на морально-психологічний клімат у середовищі підлеглих.

Стиль 5.5. «Організація». Керівник досягає допустимої якості виконання завдань, відшукуючи баланс ефективності та доброго морального настрою.

Стиль 9.9. «Команда». Завдяки посиленій увазі до підлеглих та до ефективності керівник досягає свідомого прагнення підлеглих до досягнення цілей організації, що забезпечує і високий моральний настрій, і високу ефективність. Цей стиль найкращий, але його використання потребує високої культури управління в організації.